Балансовий метод економічного аналізу

Балансовий метод служить, головним чином, для відображення співвідношень, пропорцій двох груп взаємозалежних і урівноважених економічних показників, підсумки яких повинні бути тотожними. Цей метод широко розповсюджений у практиці бухгалтерського обліку і планування. Але визначену роль він грає й в аналізі господарської діяльності.
Балансовий спосіб вивчення економічних явищ і процесів застосовується у випадках, коли необхідно дослідити співвідно­шення двох груп взаємопов'язаних економічних показників, під­сумки яких рівні між собою. Найбільше він використовується саме у фінансовому аналізі.
Він широко використовується при аналізі забезпеченості підприємства трудовими, фінансовими ресурсами, сировиною, паливом, матеріалами, основними засобами виробництва і т.д., а також при аналізі повноти їхнього використання.
Визначаючи, наприклад, забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, складають баланс, у якому, з одного боку, показується потреба в трудових ресурсах, а з іншого боку - фактична їхня наявність.
При аналізі використання трудових ресурсів порівнюють можливий фонд робочого часу з фактичною кількістю відпрацьованих годин, визначають причини надпланових утрат робочого часу.
Для визначення платоспроможності підприємства використовується платіжний баланс, у якому співвідносяться платіжні засоби з платіжними зобов'язаннями.
Як допоміжний засіб балансовий метод використовується в аналізі господарської діяльності для перевірки вихідних зведень, на основі яких проводиться аналіз, а також для перевірки правильності власне аналітичних розрахунків. Зокрема, цей спосіб використовується при перевірці правильності визначення впливу різних факторів на приріст величини результативного показника. У детермінованому аналізі алгебраїчна сума величини впливу окремих факторів повинна відповідати величині загального приросту результативного показника. Якщо така тотожність відсутня, то це свідчить про неповний облік факторів чи допущені помилки в розрахунках.
Бухгалтерський баланс також являє собою приклад застосу­вання балансового методу: актив балансу — групування госпо­дарських засобів за їх розміщенням і призначенням — дорівнює його пасиву — джерелам формування господарських засобів під­приємства. Бухгалтерський баланс — основне джерело інформа­ції для фінансового аналізу.
Балансовий метод широко застосовується для перевірки вихі­дних даних, на основі яких проводиться аналіз (наприклад, сума загального капіталу = власний капітал + позиковий капітал), для перевірки правильності аналітичних розрахунків (загальне відхи­лення результативного показника дорівнює алгебраїчній сумі впливу окремих факторів при розв'язуванні аналітичних задач у детермінованих факторних моделях). У формі балан­су підприємство планує свою фінансову діяльність (баланс доходів і видатків), звітує про стан своїх фінансових ре­сурсів та їх розміщення (бухгалтерський баланс); велике аналітичне значення має складання матеріальних балансів, балансів робочого часу і часу роботи устаткування тощо. Балансовий метод дає змогу аналізувати забезпеченість фінансово-господарської діяльності підприємств ресурса­ми (трудовими, матеріальними, фінансовими) шляхом досягнення рівності аналізованих взаємопов’язаних показ­ників. Наприклад, при складанні фінансового плану підприємства (балансу доходів і видатків) аналізується можливість одержання прибутку та інших джерел фінан­сових ресурсів виходячи з суми необхідних видатків; при складанні матеріальних балансів аналіз спрямований на пошук варіантів збалансування потреби у тих чи інших ресурсах з джерелами їх надходження (в тому числі за рахунок економії витрат цих ресурсів, знаходження шляхів розширення сировинної бази тощо).
Особливістю об’єктів фінансово-економічного аналізу діяльності підприємств є їх формування під впливом безлічі факторів. Для того, щоб результати аналізу були предмет­ними з точки зору можливості вжиття певних конкрет­них заходів для підвищення ефективності роботи підприєм­ства, необхідно виявляти відокремлений вплив на кінце­вий результат аналізу певних факторів як таких, що зу­мовлюють цей результат. Тому задача виключення впли­ву одних факторів на аналізований об’єкт з метою визна­чення впливу інших є однією з центральних в аналізі, вона має назву елімінування. За допомогою елімінування умовно усувається вплив усіх одночасно взаємодіючих факторів, крім одного, і таким чином послідовно визначається вели­чина впливу кожного з них на кінцевий результат.