Головна Програма для самостійного проведення аналізу Підручники з аналізу Статті з аналізу Додатковий дохід Кредитка

Основи методики аналізу технічного рівня виробництва та праці

Удосконалювання організаційно-технічного рівня виробництва — це комплексна раціоналізація виробничо-господарської діяльності підприємств. Сюди входять проблеми поліпшення організаційної структури підприємств і об'єднань, раціонального використання потужностей, прогресу в техніці і технології виробництва, застосування сучасних методів і форм організації виробництва, використання математичних методів і ЕОМ, наукової організації трудового процесу, фізіології і психології працюючих.
У задачі підвищення організаційно-технічного рівня виробництва в кінцевому рахунку входить раціоналізація використання всіх трьох елементів виробничого процесу: праці, засобів праці і предметів праці.
Методика аналізу організаційно-технічного рівня виробництва припускає розробку системи аналітичних показників.  Розрізняють показники досягнутого стану організаційно-технічного рівня і показники економічної ефективності його удосконалювання. У сукупності останні (продуктивність праці, фондовіддача і матеріалоємність виробництва, якість і обсяг продукції, собівартість і рентабельність) дають комплексну характеристику економічного рівня виробництва. Такі показники, однак, не характеризують конкретно стану техніки, технології, організації виробництва і керування.
Показники науково-технічного рівня виробництва можна розділити на три групи: 1) показники рівня застосовуваних знарядь праці; 2) показники рівня технології виробництва; 3) показники якості продукції, що випускається. Технічний рівень виробництва на підприємстві аналізується в наступних аспектах: а) забезпеченості підприємства засобами праці; б) якості застосовуваної техніки, технології виробництва і продукції, що випускаються; в) впровадження й освоєння прогресивної техніки і технології.
Забезпеченість підприємства засобами (знаряддями) праці характеризується показниками фондоозброєності, технічної озброєності і електроозброоєності праці, механізації й автоматизації виробничих процесів і ін.
Якість (ступінь досконалості) застосовуваної техніки і технології характеризується коефіцієнтами прогресивності технологічних процесів, оснащеності робочих місць технічно зробленими інструментами і пристосуваннями, питомою вагою деталеоперацій, оброблюваних груповими методами, якістю, надійністю, довговічністю продукції.
Впровадження й освоєння нової прогресивної техніки і технології аналізується не тільки по числу впроваджуваних заходів, але і з обов'язковим обліком економічної ефективності впроваджуваних організаційно-технічних заходів.
У звітності підприємств недостатньо відображено технічний рівень виробництва. Тому необхідно розраховувати по зведеннях про конструкторську і технологічну підготовку виробництва і даним господарського обліку найбільш важливі показники, що, з одного боку, відбивали би істотність технічного рівня виробництва, а з іншого боку — знаходилися б у взаємозв'язку з економічними показниками, що характеризують результати виробничо-господарської діяльності підприємства.
З урахуванням цих вимог доцільно при аналізі техніки і технології виробництва досліджувати структуру і віковий склад засобів праці, технічну і фондоозброєність праці, рівень механізації й автоматизації виробництва, прогресивність технологічних процесів, уніфікацію заготівель, деталей, вузлів, оснащеність виробництва інструментом і пристосуваннями, а також якість продукції, що випускається [1, c. 125].
У процесі аналізу технічного рівня виробництва на підприємстві  насамперед оцінюється досягнутий рівень техніки, виходячи із сучасних вимог технічного прогресу. Визначаються цехи, ділянки виробництва, де рівень техніки, технології недостатньо високий, не задовольняє сучасним вимогам. Темпи фізичного і морального зносу основних фондів у сучасних умовах висувають підвищені вимоги як до структури, так і до вікового складу виробничих фондів. Як правило, виробничі фонди, що функціонують у машинобудуванні 10—20 років, вважаються застарілими, а понад 20 років — сильно застарілими.
Аналіз віку устаткування допоможе визначити ті його види, що підлягають заміні або модернізації в першу чергу. Ріст активної частини виробничих фондів підвищує рівень концентрації виробництва, його механізації і є матеріальною основою підвищення продуктивності праці.
При аналізі складу устаткування, наприклад, на машинобудівних заводах окремо вивчаються ливарне, ковальське, металорізальне і спеціальне устаткування і прогресивність кожного з них. Відсутність спеціальних верстатів, потокових ліній — це ознака низької технічної оснащеності виробництва.
Продуктивне використання основних фондів припускає дотримання визначених пропорцій між промислово-виробничими фондами і чисельністю робітників, між чисельністю робітників і кількістю машин і устаткування (активною частиною фондів). Важливою умовою підвищення фондовіддачі є випередження темпів росту технічної озброєності і продуктивності праці в порівнянні з темпами росту його фондоозброєності.
Показник фондоозброєності праці визначається відношенням вартості основних фондів виробничого призначення до чисельності промислово-виробничого персоналу. Показник технічної озброєності праці визначається відношенням вартості машин і устаткування до числа робітників у найбільшу зміну.
Показник енергоозброєності характеризується відношенням сумарної енергії, отриманої з усіх двигунів і апаратів на підприємстві з урахуванням отриманої енергії з боку, до числа людино-годин, відпрацьованих виробничими робітниками. Але в силу ряду об'єктивних і суб'єктивних причин не вся енергія використовується раціонально, продуктивно. Тому при аналізі енергоозброєності на підприємстві необхідно розрізняти показник потенційної енергоозброєності і показник фактичної або дійсної енергоозброєності. Показник потенційної енергоозброєності розраховується як відношення сумарної потужності всіх двигунів і апаратів до середнього числа робітників у найбільшу зміну.
Показник фактичної (дійсної) енергоозброєності визначається відношенням величини фактично використаної енергії до кількості відпрацьованих людино-годин усіма робітниками. На відміну від першого цей показник відбиває кількість енергії, фактично споживаної за одна людино-година роботи.
З зіставлення цих двох показників видно, наскільки на підприємстві раціонально, продуктивно використовується енергія.
Оскільки динаміка показників рівня технічної, фондо- і енергоозброєності праці відбиває розвиток технічного прогресу, його динамікові, необхідно порівнювати ці показники з динамікою росту продуктивності праці.
До показників рівня технології відносяться питому вагу передових технологічних процесів, коефіцієнти механізації, автоматизації, потоковості й оснащеності виробництва. Питома вага передових технологічних процесів визначається окремо по цехах і виробництвам підприємства або об'єднання. Наприклад, лиття під тиском на машинах і литті в задані форми — у ливарному цеху, вільне кування і штампування — у ковальсько-пресовому цеху, фарбування в електростатичному полі і фарбування вручну — у цеху фарбування і т.д.
Новизна, досконалість технології знаходять висвітлення в таких показниках, як економічність, показники умов праці, продуктивності праці, якості продукції.

Показником, що характеризує рівень прогресивності технологічного процесу, є трудомісткість продукції. Чим нижче трудомісткість виробу, окремої операції за інших рівних умов, тим досконаліше технологія

 

                                                     

для Звіту з практики, Диплому, Курсової роботи
Придбайте та скачайте таблицю зі всіма розрахунками та графіками —
Аналіз Балансу та Звіту про фінансові резудьтати, аналіз фінансового стану підприємства