Інвест аналіз Анал_з _нвест проект_в 34

Зміст

 

1. Завдання 1. 3

 

2. Завдання 2. 6

2.1. Інвестиції в ринковій економіці, поняття інвестиційної діяльності та інвестиційного проекту. 6

2.2. Вимірювання вартості грошей у часі8

2.3. Техніки оцінювання капітальних інвестицій. 11

2.4. Ризик та оцінювання інвестицій. 14

2.5. Оцінювання інвестицій за умов обмеженості інвестиційних можливостей  16

2.6. Інвестиційне оцінювання на практиці19

2.7. Процес інвестування капіталу. 22

2.8. Моделювання процесів аналізу інвестиційних проектів. 25

 

3. Завдання 3.  Прогноз прибутків від реалізації проекту. 27

 

4. Розрахунково-аналітичне завдання «Розрахунок показників ефективності інвестиційного проекту «. 30

 

Список використаних джерел. 36


1. Завдання 1

 

Розробка  бібліографії  (списка  літературних  джерел)   за   напрямками: інвестиційні проекти, аналіз проектів, ефективність інвестиційних проектів, управління (менеджмент) проектами, інвестиційний менеджмент.

 

Інвестиційні проекти:

1.     Ковалевская Н. Ю. Инвестиционный проект: методы управления и анализа: Учеб. пособие / Иркутская гос. экономическая академия. — Иркутск: Издательство ИГЭА, 2001. — 71с.

2.     Колтынюк Борис Аронович. Инвестиционные проекты: Учебник для студ. вузов, обуч. по экон. спец.. — 2-е изд., перераб., доп. — СПб. : Издательство Михайлова В. А., 2002. — 622с.

3.     Лимитовский М. А. Инвестиционные проекты и реальные опционы на развивающихся рынках: Учебно- практ. пособие / Академия народного хозяйства при Правительстве РФ — М. : Дело, 2004. — 527с.

4.     Липсиц И. В., Коссов В. В. Инвестиционный проект: методы подготовки и анализа: Учебно-справочное пособие. — М. : Изд-во БЕК, 1996. — 304с.

5.     Моляка О. І. Інвестиційні проекти: Учбовий посібник / Міжгалузевий ін-т управління. — К., 2002. — 50с.

 

Аналіз проектів:

1.     Аналіз інвестиційних проектів: Індивідуальні ситуац. завдання для самост. роботи студ. та поточ. і підсумкового контролю знань / Укоопспілка; Львівська комерційна академія / О.Д. Вовчак (уклад.) — Л. : Видавництво Львівської комерційної академії, 2006. — 124с.

2.     Бирман Г., Шмидт С Капиталовложения. Экономический анализ инвестиционных проектов: Учебник для студ. вузов / Е.А. Ананькина (пер.с англ.). — М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2003. — 631с.

3.     Бирман Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов / Л.П. Белых (ред.пер.с англ.). — М. : Банки и биржи, 1997. — 631с.

4.     Єрмошенко Микола Миколайович, Плужников Ігор Олександрович. Аналіз і оцінка інвестиційних проектів: Навч. посібник / Національна академія управління. — К., 2004. — 155с.

5.     Захарова Алена Петровна, Арутюнов Юрий Аванесович. Анализ инвестиционных проектов: Учеб. пособие / Дальневосточная гос. академия экономики и управления. — Владивосток : Издательство ДВГАЭУ, 2001. — 156 с.

6.     Маркелов Анатолій Євгенович. Ваш Бізнес: Аналіз та обгрунтування інвестиційних проектів, бізнес- планування. — К. : Логос, 1998. — 351с.

7.     Савчук А. В. Анализ эффективности инвестиционных проектов и экономических условий их реализации / НАН Украины; Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований. — О., 2000. — 176с.

8.     Щукін Борис Миколайович. Аналіз інвестиційних проектів: Конспект лекцій / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2002. — 128с.

 

Ефективність інвестиційних проектів:

1.     Дукер Шмуел. Потенциал и эффективность иностранных инвестиций: Цикл проблемных лекций. — К. : ИПЦ МСУ, 1999. — 107с.

2.     Кісіль М. І., Ролінський О. В. Ефективність інвестицій сільськогосподарських виробничих кооперативів. — К. : ННЦ «Інститут аграрної економіки», 2006. — 227с.

3.     Чирков В. Г. Экономическая эффективность инновационных инвестиций: Фрагменты методологии. — К. : СПД ФО Кучеренко, 2002. — 116с.

4.     Янковский К. П., Переверзева О. В. Налогообложение и эффективность инвестиций: Учеб.-метод. пособие / Санкт- Петербургский гос. инженерно-экономический ун-т. — СПб. : СибГИЭУ, 2000. — 52с.

 

Управління (менеджмент) проектами:

1.     Батенко Л. П., Загородніх О. А., Ліщинська В. В. Управління проектами: Навч. посібник / Київський національний економічний ун-т. — К. : КНЕУ, 2003. — 231с.

2.     Вісящев В. А. Економіко-математичні методи управління проектами (прикладні аспекти): Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. спец. «Управління проектами» і «Економічна кібернетика». — 2. вид., випр. і доп. — Донецьк : НОРД-ПРЕС, 2005. — 420с.

3.     Нефьодов Л. І., Петренко Ю. А., Кривенко С. А., Богданов М. І., Демішкан В. Ф. Управління проектами: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл., які навч. за напрямом «Автоматизація та комп»ютерно-інтегровані технології» / Харківський національний автомобільно-дорожний ун-т / Леонід Іванович Нефьодов (ред.). — Х. : ХНАДУ, 2004. — 200с.

4.     Пан Л. В. Управління проектами: Навч.-метод. забезпечення курсу:Для студ. напряму підготовки 0501:Економіка та підприємництво / Національний ун-т «Києво-Могилянська академія». Кафедра економічної теорії. — К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2004. — 140с.

5.     Словник-довідник з питань управління проектами / Українська асоціація управління проектами / С.Д. Бушуєв (ред.). — К. : Видавничий дім «Деловая Украина», 2001. — 640с.

6.     Тарасюк Г. М. Управління проектами: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Житомирський держ. технологічний ун-т. — Житомир : ЖДТУ, 2004. — 470с.

7.     Тарасюк Г. М. Управління проектами: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл.. — 2. вид. — К. : Каравела, 2006. — 320с.

8.     Тян Р. Б., Холод Б. І., Ткаченко В. А. Управління проектами: Підручник для студ. вищ. навч. закл. / Дніпропетровський ун-т економіки та права. — К.: Центр навчальної літератури, 2003. — 222с.

 

Інвестиційний менеджмент:

1.     Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент: Учебный курс. — 2-е изд., перераб. и доп. — К. : Эльга, 2004. — 550с.

2.     Бланк І. О., Гуляєва Н. М Інвестиційний менеджмент: Підручник / А.А. Мазаракі (заг.ред.). — К., 2003. — 397с.

3.     Гриньова В. М., Коюда В. О., Лепейко Т. І., Коюда О. П., Великий Ю. М. Інвестиційний менеджмент: Навч. посіб. / Харківський держ. економічний ун- т / В.М. Гриньова (заг.ред.). — Х. : ВД «ІНЖЕК», 2004. — 368с.

4.     Інвестиційний менеджмент: Зб. навч. завдань / Укоопспілка; Львівська комерційна академія / О.Д. Вовчак (уклад.), Н.М. Рущишин (уклад.). — Л. : Видавництво Львівської комерційної академії, 2004. — 80с.

5.     Інвестиційний менеджмент: Практичні завдання для студ. спец. 8.050201 «Менеджмент організацій» / Укоопспілка; Львівська комерційна академія / Т.О. Скрипко (уклад.). — Л. : Видавництво Львівської комерційної академії, 2003. — 76с.

6.     Федоренко Валентин Григорович, Захожай Валерій Борисович, Чувардинський Олександр Георгійович, Тугай А. М., Степанов Д. В. Страховий та інвестиційний менеджмент: Підручник / Міжрегіональная академія управління персоналом / Валентин Григорович Федоренко (наук.ред.). — К. : МАУП, 2002. — 344с.

7.     Федоренко Валентин Григорович. Інвестиційний менеджмент: Навч. посібник / Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП). — 2. вид., доп. — К. : МАУП, 2001. — 280с.

 

2. Завдання 2

 

Реферування  основних  системних засад,  кожної теми  дисципліни,  що передбачені нормативами Міністерства освіти і науки (визначення основних понять, класифікації, схем процесів та структур; 8 тем по 2-3 сторінки на кожну тему).

 

2.1. Інвестиції в ринковій економіці, поняття інвестиційної діяльності та інвестиційного проекту

 

Інвестиційний процес у державі з ринковою економікою має виходити з додержання таких принципів:

1)  об»єктивна необхідність визнання довго- і середньотермінових циклів інвестиційної активності;

2) взаємодія локальних, галузевих, регіональних і народногосподарських циклів інвестиційної активності;

3)  формування ринкових важелів в інвестиційній сфері одночасно з аналогічними процесами в інших галузях народного господарства;

4) логічність і цілісність інвестиційного циклу;

5) спадкоємність у реалізації конкретних заходів, пріоритетність спрямування коштів для реалізації інвестиційного процесу.

Результатом будь-якої інвестиційної діяльності є отримання прибутку чи досягнення соціального ефекту. Інакше кажучи, всі учасники інвестиційного процесу повинні бути зацікавлені в його організації та ефективному завершенні. Саме таким чином реалізуються індивідуальні інтереси учасників інвестиційної діяльності:

— інвестори у даному разі отримують повернення вкладених капіталів і передбачені дивіденди;

— замовники отримують реалізований інвестиційний проект та доходи від його використання;

— керівник проекту та його команда отримують плату за контрактом, додаткову винагороду за результатами роботи та формування прибутку, а також підвищення професіонального рейтингу;

— органи влади отримують податки з усіх учасників, а також задоволення громадських, соціальних та екологічних потреб і вимог у довіреній їм сфері;

— споживачі отримують необхідні їм товари, продукти, послуги, плата за які відшкодовує витрати на здійснення інвестиційної діяльності та формує прибуток, який отримують активні учасники;

— інші зацікавлені сторони отримують задоволення своїх інтересів.

Інвестиційний проект — це обмежена за часом цілеспрямована зміна системи зі встановленими вимогами до якості результатів, можливими межами витрат коштів та ресурсів і специфічною організацією з його розробки та реалізації.

Класифікація проектів. Множина бізнес-проектів може класифікуватися за різними ознаками. Очевидно, що наведена нижче схема класифікації не єдина, однак у більшості випадків вона уявляється нам корисною.

Виокремлено такі основи класифікації бізнес-проектів:

— тип проекту — за основними сферами діяльності, в яких здійснюється проект;

клас проекту — за складом і структурою проекту та його предметною галуззю;

— масштаб проекту — за розмірами самого проекту, кількістю учасників та ступенем впливу на зовнішнє середовище;

тривалість проекту — за терміном здійснення проекту;

складність проекту — наприклад, за ступенем фінансової, технічної чи іншої складності;

вид проекту — за характером предметної галузі проекту.

Розглянемо основні різновиди проектів:

1. Тип проекту — технічний, організаційний, економічний, соціальний, змішаний.

2. Клас проекту — монопроект, мультипроект, мегапроект.

3. Масштаби проекту — дрібний, середній, великий, дуже великий. Або інша класифікація: міждержавні, міжнародні, національні, міжрегіональні, регіональні, міжгалузеві, галузеві, корпоративні, відомчі, проекти одного підприємства.

4. За тривалістю проекти можуть бути короткотермінові (до 3 років), середньотермінові (від 3 до 5 років), довготермінові (понад 5 років).

5. Вид інвестиційних проектів: інноваційний та організаційний, науково-дослідний, навчально-освітній, змішаний.

Більшість бізнес-проектів носить інвестиційний (витратний) характер. Величина інвестицій, які необхідні для здійснення біз­нес-проекту, залежить від усіх перелічених ознак та насамперед від масштабу, тривалості та ступеня складності проекту.

До інвестиційних проектів зазвичай належать проекти, головною метою яких є вкладення коштів у різні види бізнесу з метою отримання прибутку. В цій групі бізнес-проектів виокремлюють інноваційні проекти, до яких належить система різноманітних нововведень, що забезпечують безперервний розвиток організаційно-економічних систем.

 

2.2. Вимірювання вартості грошей у часі

 

Принцип вартості грошей у часі (timevalueofmoney), який є наріжним каменем у сучасному фінансовому менеджменті, свідчить: «сьогоднішні надходження є ціннішими від майбутніх». Вартість грошей у часі змінюється з урахуванням норми прибутковості на грошовому ринку і ринку ЦП. Як норма прибутковості може виступати норма позикового відсотка або норма виплати дивідендів за звичайними і привілейованими акціями.

З принципу вартості грошей у часі випливає два важливі наслідки:

— необхідність врахування чинника часу під час проведення фінансових операцій;

— некоректність (з погляду аналізу довгострокових фінансових операцій) простого додавання грошових величин, що стосуються різних періодів часу.

Урахування вартості грошей у часі є визначальним під час аналізу доцільності інвестицій у цінні папери, оскільки ігнорування цього чинника може призвести до помилкових інвестиційних рішень.

Аналіз чинника часу при проведенні фінансових операцій вимагає застосування спеціальних методів його оцінки. Це так звані метод прирощення (compounding) і метод дисконтування (discoun­ting), які грають важливу роль у фінансовому аналізі, оскільки дають змогу зіставити вартості потоків платежів (cashflows). За допомогою методів прирощення і дисконтування, які ґрунтуються на техніці процентних обчислень, здійснюється приведення грошових сум, що стосуються різних часових періодів, до потрібного моменту часу в теперішньому часі або майбутньому. При цьому як норма приведення використовується відсоткова ставка r(interestrate).

Метод прирощення дає змогу визначити майбутню величину (futurevalueFV) поточної суми (presentvaluePV) через де­який проміжок часу, виходячи із заданої відсоткової ставки r.

Дисконтування являє собою процес знаходження оцінюваної величини в певний момент часу за її відомим або передбачува­ним значенням у майбутньому.

В економічному сенсі величина PV, визначена дисконтуван­ням, показує поточне значення майбутньої величини FV.

Для оцінки вартості інвестицій використовують складні проценти. Майбутня вартість грошей з використанням складних процентів (прирощення) становить:

 

де PV— поточна вартість;

FV— майбутня вартість;

n— кількість періодів часу, на яку проводиться вкладення;

r— процентна ставка.

Поточне (сучасне) значення вартості певної майбутньої суми грошей визначається за допомогою формули дисконтування з аналогічними позначеннями:

Степенева залежність у формулах пов»язана з особливостями нарахування складних процентів, коли сума нарахованого простого процента не виплачується в кінці кожного періоду, а приєднується до суми основного внеску й у наступному платіжному

періоді сама приносить дохід. При цьому база для нарахування процентів за наступний період включає в себе як початкову суму інвестиції, так і суму вже накопичених до цього часу процентів.

Величина rінтерпретується у формулі дисконтування як ставка дисконтування і часто називається просто дисконтом.

Завдання визначення ставки дисконтування є важливим для виконання відповідних фінансово-економічних розрахунків, насамперед при оцінці ефективності інвестицій. Найчастіше цей коефіцієнт береться без всякого обґрунтування як найбільш типовий чи поширений або визначається рівнем прибутковості одного з найпопулярніших ринкових інструментів (наприклад, прибутковість за банківськими депозитами або ставка за банківськими кредитами).

Об»єкт інвестування буде привабливим для інвестора, якщо його норма прибутковості перевищуватиме таку для будь-якого іншого способу вкладення коштів з аналогічним ризиком. Отже, ставка дисконтування, що використовується для розрахунків, повинна відображати необхідну норму прибутковості для даного інвестиційного проекту.

Ставка дисконтування повинна враховувати мінімально гарантований рівень прибутковості (який не залежить від вигляду інвестиційних вкладень), темп інфляції і коефіцієнт, що враховує ступінь ризику конкретного інвестування. Тобто цей показник відображає мінімально допустиму віддачу на вкладений капітал (за якої інвестор віддасть перевагу участі в проекті, альтернативному вкладенню тих самих коштів в інший проект з порівнянною мірою ризику).

 

2.3. Техніки оцінювання капітальних інвестицій

 

З метою обґрунтування інвестиційних   проектів   можуть   використовуватися різні узагальнюючі показники і методи їхнього розрахунку. Основні з них подані в таблиці 2.1.

За видом узагальнюючого показника методи інвестиційних розрахунків поділяються на:

— абсолютні,  в яких як узагальнюючі  показники  використовуються абсолютні значення різниці капіталовкладень і поточних витрат з реалізації проекту і грошової оцінки його результатів;

— відносні, в яких узагальнюючі показники визначаються як відношення вартісної оцінки результатів і сукупних витрат;

— тимчасові, в яких оцінюється період повернення (строк окупності) інвестицій.


Таблиця 2.1

Методи інвестиційних розрахунків і узагальнюючі показники.

Методи

Узагальнюючі показники

 

 

Динамічні

Статичні

Абсолютні

метод приведеної вартості

— метод ануїтету

Інтегральний        економічний ефект.

Річний економічний ефект

Річний економічний ефект

Відносні

метод рентабельності

Внутрішній              коефіцієнт ефективності

Розрахункова рентабельність

Часові

— метод ліквідності

Період  повернення  капіталовкладень

Період                    повернення капіталовкладень

 

За ознакою обліку в інвестиційних розрахунках фактора часу методи поділяються на:

— динамічні, в яких всі грошові надходження й платежі дисконтуються на момент часу прийняття рішення про інвестування капіталу;

— статичні, які є приватним випадком динамічних і можуть використовуватися за умови сталості у часі грошових потоків.

В основі процесу прийняття управлінських рішень інвестиційного характеру лежить оцінка і порівняння очікуваних грошових надходжень і прогнозованих витрат на реалізацію інвестиційного проекту. Ключовою проблемою є можливість їх коректного зіставлення.

До критичних моментів у процесі оцінки окремого проекту можна віднести:

— прогнозування обсягів реалізації з урахуванням можливого попиту на продукцію;

— оцінку потоку грошових коштів за роками — потік вигід;

— оцінку доступності коштів для фінансування та їх структуру;

— оцінку прийнятної вартості капіталу, що використовується як коефіцієнт дисконтування.ся як можливістю використання низки критеріїв, так і безумов­ною доцільністю варіювання основними  параметрами.  Така множинність досягається шляхом імітаційного моделювання на ПЕОМ.

Залежно від того, чи враховують критерії принцип зміни вар­тості грошей у часі, їх можна розділити на дві групи. До першої групи відносять так звані традиційні критерії, що ґрунтуються на принципах бухгалтерського обліку і звітності, а саме: період окуп­ності інвестиції (РР) та облікова ставка дохідності (ARR). До дру­гої групи відносять методи, що враховують зміну вартості коштів у часі: чиста теперішня вартість (NPV), індекс дохідності (РІ), внутрішня норма прибутку (IRR), дисконтований період окупнос­ті інвестиції (DPP).

Перш ніж перейти до розгляду окремих методів оцінки ефек­тивності інвестицій, варто визначитися щодо критеріїв, яким по­винні відповідати ці методи.

Метод повинен ураховувати зміну вартості грошей у часі. Інакше кажучи, він має давати можливість порівнювати грошові потоки різних періодів в одній і тій самій «валюті».

Метод повинен ураховувати ризиковість проекту і давати змогу розрахувати значення альтернативної вартості капіталу, яка відображає відсоткову ставку на ринках капіталу для інвес­тиції з таким самим рівнем ризику.

Метод повинен ураховувати повну тривалість економічного життя інвестиції, яка включатиме в себе не тільки початковий період самої реалізації проекту, а й більш пізні періоди, включа­ючи кінець економічного життя проекту.

Отриманий результат повинен бути об»єктивним, отже, він не повинен залежати від суб»єктивно встановлених керівниками правил, які відображають їх особисте ставлення до ризику, від розміру нагороди за прийняття або неприйняття рішення стосов­но реалізації проекту тощо.

Метод повинен фокусуватися переважно на грошових пото­ках, а не на балансовому прибутку — у цьому разі інвестиційна привабливість проекту не постраждає від особливостей організа­ції бухгалтерського обліку на окремому підприємстві.

 


2.4. Ризик та оцінювання інвестицій

 

Відхилення сподіваних результатів від середньої або сподіваної величини прийнято називати ризиком. Його також можна розглядати як шанс мати збитки або одержати дохід від інвестування у певний проект. Шанси одержати прибуток чи мати збитки можуть бути високі або низькі, залежно від рівня ризику (непевності сподіваних доходів), що пов»язано із заходами щодо захисту інвестицій. Найпростіше досліджувати та аналізувати ризик, якщо поділити його на дві категорії: рівень ризику та, ризик часу.

З фінансового погляду ризик називають зростаючою функцією часу. Тобто, якщо триваліший термін вкладу, то більший ризик. Коли гарантовано, що інвестиції не принесуть збитків і вони вкладаються на короткий період, їх називають безпечними інвестиціями. Якщо гроші вкладаються на довший період, кредитор повинен одержати винагороду за те, що взяв на себе ризик часу.

Отже, ризик — це можливість того, що відбудеться деяка небажана подія. Зокрема, у підприємницькій діяльності ризик прийнято порівнювати з можливістю втрати підприємством своїх ресурсів, зниженням запланованих доходів або появою додаткових витрат у процесі здійснення певної фінансової чи виробничої діяльності.

Ризик можна розглядати і як іманентну властивість ринкового середовища, у зв»язку з чим ризики можна розподілити на:

виробничий, пов»язаний із можливістю невиконання фірмою своїх зобов»язань перед замовником;

фінансовий, пов»язаний із можливістю невиконання фірмою своїх фінансових зобов»язань перед інвестором унаслідок використання для фінансування діяльності фірми позичкових коштів;

— інвестиційний, пов»язаний із можливим знецінюванням інвестиційного портфеля, який складається як із власних, так і з придбаних цінних паперів;

— ринковий, пов»язаний із можливістю коливання ринкових відсоткових ставок на фондовому ринку та курсів валют;

політичний, який стосується можливих збитків підприємців та інвесторів внаслідок нестабільної політичної ситуації у країні.

У процесі реалізації підприємством реального інвестиційного проекту виникає проектний ризик. Якщо конкретизувати загальне визначення ризику для конкретного інвестиційного проекту, то це — ймовірність виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати очікуваного інвестиційного прибутку в ситуації непевності умов його одержання в кращому випадку, і у гіршому — втрати вкладеного капіталу.

Проектний ризик можна розглядати і як подію або низку випадкових подій, які наносять шкоду інвестиційному проекту. Випадковість або непередбачуваність настання подій означає неможливість точно визначити час та місце виникнення цих збитків. Шкода, заподіяна настанням цих подій, — це погіршення або втрата об»єктом інвестування своїх властивостей.

Управління проектними ризиками має включати в себе етапи (напрями), визначені на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Основні етапи (напрями) управління проектними ризиками

Приймаючи рішення про доцільність вкладання коштів в інвестиційний проект, необхідно визначити чинники ризику, етапи та конкретні роботи, у разі виконання яких виникає ризик, тобто встановити потенційні сфери ризику, а потім їх ідентифікувати. Процес ідентифікації окремих видів проектних ризиків здійснюється у такій послідовності:

а) на першій стадії у розрізі кожного реального інвестиційного проекту визначаються властиві їм зовнішні, або екзогенні, ризики. У зв»язку зі специфікою інвестиційного проекту окремі з розглянутих, що не відповідають специфіці або несуттєві, у процесі класифікації видів ризиків із сформованого переліку виключаються;

б)  визначається перелік внутрішніх, або ендогенних, (специ­фічних) проектних ризиків, що властиві конкретним інвестиційним проектам;

в) прогнозується загальний портфель ризиків, пов»язаний зі здійсненням даного інвестиційного проекту, та визначаються заходи щодо їх мінімізації.

У процесі ідентифікації ризиків використовують методи якісної оцінки ризиків, до яких відносять метод аналізу доречності витрат та метод аналогій.

 

2.5. Оцінювання інвестицій за умов обмеженості інвестиційних можливостей

 

На практиці окремі інвестиційні проекти не можуть бути прийняті або відкинуті навіть за правилом чистої теперішньої вартості, оскільки залишається нерозв»язаною проблема формування цілісного пакета інвестиційних проектів, який має найвищу сукупну чисту теперішню вартість для акціонерів.На недосконалих ринках вирішення проблеми бюджетування капіталу може включати розміщення обмеженої кількості ресурсів між конкурентними економічно бажаними проектами, які всі одночасно реалізувати неможливо. Термін «раціонування капіталу», як він зазвичай трактується, стосується як некапітальних, так і капітальних обмежень. Наприклад, ресурсним обмеженням можуть бути наявність кваліфікованої робочої сили, управлінський час, потреба в оборотному капіталі тощо. Інвестиційні обмеження можуть виникнути навіть унаслідок наполягання на тому, щоб вище керівництво оцінювало і затверджувало всі капітальні проекти, створюючи таким чином портфель невикористаних інвестиційних проектів. Раціонування може виникнути (1) у зв»язку з тим, що підприємство не може отримати капітал за ринковою ставкою дохідності, або ж (2) унаслідок внутрішніх фінансових обмежень, встановлених керівництвом. Обмеження, встановлені зовні, прийнято називати жорсткими, а встановлені в самій організації — м’якими.

Нестача прибуткових проектів і загальна економічна невизначеність під час прийняття рішень залишаються основними чинниками, що спричиняють низький рівень інвестування. М»яке раціонування (частково виражене в небажанні підвищувати рівень заборгованості) також є важливим обмеженням, але жорстке раціонування (нестача капіталу) не розглядається як особливо важливе обмеження.

Керівництво підприємств вимушене встановлювати такі обмеження щодо капіталу, які з певних причин можуть призвести до принесення в жертву проектів, що створюють багатство. Причини цього можуть бути різними.

1.  Керівництво встановлює максимальні ліміти на запозичення і не може або не хоче залучати додатковий капітал на короткий період. Отже, обсяги інвестування насправді обмежуються обсягами надходжень коштів із внутрішніх джерел.

2.  Керівництво віддає перевагу політиці стабільного зростання перед імпульсною моделлю зростання і проблемами, які її супроводжують.

3.  Керівництво встановлює обмеження для окремих підрозділів шляхом затвердження річних бюджетів капіталу.

Бюджет капіталу є одним з найсуттєвіших елементів комплексного планування і контролю на підприємстві. Інколи доцільно ввести обмеження стосовно проектів (на короткий період) для забезпечення ретельнішого контролю в організації. Встановлення інвестиційних обмежень у підрозділах забезпечує простий метод роботи з небажаними передбаченнями грошових потоків. Наприклад, там, де в підрозділах мають «звичку» створювати цілий перелік інвестиційних пропозицій для їх затвердження і реалізації, встановлення інвестиційних обмежень у такому підрозділі змушує його керівництво визначати власні пріоритети і віддавати перевагу проектам, які забезпечують вищу прибутковість.

Найпростіший метод вибору проектів в обставинах, що склалися, полягає в знаходженні індексу прибутковості, який інколи називають коефіцієнтом «доходи — витрати»:

Вибір проекту здійснюється за ознакою найвищого співвідношення між теперішньою вартістю та інвестиційними витратами. Використання цього методу має сенс за умов раціонування капіталу, тому що він зосереджує увагу на NРVкожного проекту, враховуючи обмеженість ресурсів, потрібних для його реалізації. Оцінка проектів відносно чистої теперішньої вартості 1 грн. інвестиційних витрат може дати ранжування, яке відрізняється від ранжування за правилом чистої теперішньої вартості.

Отже, індекс дохідності виступає як доцільний метод під час вибору проектів за умови раціонування капіталу, коли інвестиційні проекти є подільними і незалежними, а ресурсні обмеження діють лише протягом одного періоду. Тоді, коли ці умови не виконуються (тобто у більшості випадків), інвестиційний вибір має бути зроблено з-поміж загальних показників чистої теперішньої вартості всіх альтернативних комбінацій інвестиційних можливостей, що наближаються до обмеження за витратами капіталу.

Багато проблем у підприємницькій діяльності, що виражені через проблему раціонування капіталу, мають спільні риси і зводяться до трьох основних:

1) ресурси, яких недостатньо, потрібно розподілити між альтернативами, що конкурують;

2)  першочерговою є ціль, якої намагається досягти особа, що приймає рішення;

3) обмеження в будь-якій формі накладаються на того, хто приймає рішення.

 

2.6. Інвестиційне оцінювання на практиці

 

Серед найуживаніших методів аналізу проекту розрізняють наступні:

1. Метод визначення чистої теперішньої вартості (Net Present Value — NPV).

Чиста теперішня вартість – це грошова вартість майбутніх надходжень чи доходів, яка визначається як сума поточних ефектів за весь розрахунковий період, приведених до першого кроку шляхом дисконтування, окремо за кожен рік, різниці всіх витрат та надходжень коштів за період функціонування проекту при фіксованій наперед визначеній нормі дисконту.        

NPV проекту можна визначити за формулою:

І=

 

де І – обсяг інвестування, CFt чистий грошовий приплив в кінці t-го періоду, і – бажана ставка дисконтування, n – тривалість життєвого циклу проекту. Дана формула використовується в тому випадку, коли інвестиційний проект вимагає одномоментних вкладень. Якщо ж згідно з обраним інвестиційним проектом передбачаються тривалі затрати протягом m років з одночасним отриманням віддачі від них, то формула для розрахунку чистої теперішньої вартості матиме такий вид:

NPV   =

 

Логіка використання даного критерію для прийняття рішень щодо доцільності реалізації проекту та вкладення в нього коштів очевидна. Якщо NPV > 0, то проект можна рекомендувати до реалізації, якщо NPV < 0 — це збитковий проект і його необхідно відхилити, а якщо NPV = 0, в разі прийняття рішення про реалізацію такого проекту надходжень від нього вистачить лише для відновлення вкладеного капіталу та досягнення прогнозованого рівня доходності. Позитивне значення NPV відображає величину доходу, який отримає інвестор понад бажаний рівень.

2. Метод розрахунку індексу доходності (Profitability Index – PI).

Застосування методу чистої поточної вартості дозволяє розраховувати і порівнювати не тільки абсолютні показники (чисту поточну вартість), але й відносні показники, до яких належить індекс доходності, який визначається як співвідношення поточної вартості до обсягів капіталовкладень:

                                

де: СІ — сума капіталовкладень, що дисконтуються; Ct (-CI) — витрати у t-му періоді при умові, що в них не входять капіталовкладення; d  — бажана ставка дисконтування.

Індекс доходності тісно пов’язаний з NPV: якщо NPV позитивна, то РІ>1 та навпаки. У виразі для СІ збиток входить із знаком “плюс”, а доход — зі знаком “мінус”. Якщо РІ>1, то проект надає можливість для ефективного вкладання коштів. Як правило, при порівнянні декількох проектів рентабельнішим є той, у якого PI вищий.

3. Метод розрахунку внутрішньої норми рентабельності (Internal Rate of Return — IRR).

IRR являє собою коефіцієнт дисконтування, котрий при даній величині надходжень коштів дорівнює поточній величині їх витрат; іншими словами — це коефіцієнт, при якому поточна величина надходжень за проектом дорівнює поточній сумі інвестицій, а величина чистої теперішньої вартості дорівнює нулю. Для розрахунків IRR застосовується та ж сама методика, що і для розрахунку NPV. Можуть використовуватись ті ж типи таблиць і замість дисконтування потоків коштів при заздалегідь встановленому мінімальному коефіцієнті можуть застосовуватись різні коефіцієнти дисконтування для визначення такої величини коефіцієнта, при якій NPV дорівнює нулю. Цей коефіцієнт і є IRR, він показує точну величину рентабельності проекту.

Пропозиції про інвестування приймаються тільки в тому випадку, коли величина IRR перевищує мінімальний коефіцієнт, що становить мінімально прийнятну норму інвестування для капіталів, які вкладаються в проект. У тих випадках, коли є декілька альтернативних варіантів, перевага віддається проекту, який має найбільший IRR при умові, що він вищий за мінімальну величину коефіцієнта.

В разі, коли IRR дорівнює або більше закладеної інвестором норми доходу на капітал, інвестиції у проект можуть бути схвалені і може розглядатись питання про його прийняття. В іншому разі інвестиції не мають рації.

Якщо порівняння альтернативних інвестиційних проектів по NPV та IRR призводять до протилежних результатів, то перевагу, як правило, надають проектам із більшим NPV. Жоден із наведених критеріїв сам по собі не є достатнім для прийняття проекту. Рішення про інвестування коштів у проект має прийматися з урахуванням значень всіх перерахованих критеріїв та інтересів усіх учасників інвестиційного проекту. Важливу роль у цьому рішенні повинна грати також структура та розподіл у часі капіталу, що залучається для здійснення проекту, а також інші фактори, серед яких деякі піддаються тільки змістовому (а не формальному) врахуванню.

 

2.7. Процес інвестування капіталу

 

При фінансуванні інвестицій основна увага спрямована на оцінку інвестиційного вибору, за умови існування припущення, що використання теоретично коректних методів безпосередньо призводить до оптимального інвестиційного вибору і, таким чином, максимізує багатство акціонерів. Особа, що приймає рішення, розглядається як пасивний глядач, що діє більше як технік, ніж як підприємець. Якимось чином ідеї відносно інвестування з’являються у полі зору, розраховуються грошові потоки і розробляються припущення. Ризик ураховується у формулі дисконтування, за якою обчислюється значення чистої теперішньої вартості проекту. Якщо це значення позитивне, пропозиція стає частиною переліку прийнятних інвестиційних можливостей. Цей перелік у подальшому ревізується шляхом оцінки взаємовиключаючих проектів за умов наявних обмежень у фінансовому капіталі, де це необхідно.

Такому підходу до бюджетування капіталу властиві такі припущення:

1. Інвестиційні ідеї з»являються просто.

2. Проект може розглядатися ізольовано, тобто проекти не є взаємозалежними.

3. Ризик може бути повністю врахований у рамках чистої теперішньої вартості.

4. Некількісні зауваження щодо інвестування до уваги не беруться.

5.  Оцінка грошових потоків є неупередженою.

За таких припущень, а саме наголосу на інвестиційних оцінках, а не в цілому на процесі інвестування, може виникнути ситуація, коли неможливо виробити найбажанішу інвестиційну програму. Вирішенням даної ситуації може бути відповідь на запитання, яким чином організація може розробити концептуальну основу, спираючись на яку, можуть здійснюватися солідні та успішні інвестиційні проекти? Це не обов»язково вимагає використання надскладних методів або процедур. Менеджеру необхідно здійснити переоцінку процедур інвестування в організації не для того, щоб визначити, чи є вони теоретично правильними, а для того, щоб визначити, чи дозволить менеджеру їх використання прий­мати дійсно кращі рішення.

Процес інвестування може бути поділений на чотири основні етапи.

1.  Генерація проекту:

а)  пошук інвестиційних можливостей у рамках стратегії ком­панії;

б) відсів пропозицій на предмет того, чи варті вони детальні­ших досліджень;

в) визначення (конкретизація) проектів;

г) визначення інших доступних альтернативних інвестицій;

д) збирання інформації і розробка припущень.

2.  Оцінка проекту:

а)  розрахунок загальних дискретних потоків надходжень;

б) визначення чистих надходжень;

в) оцінка впливу різних припущень на одержані за проектом результати;

г) аналіз ризиків проекту;

д) співвідношення вигод і стратегічної цілі проекту з ризиком та обмеженнями для організації.

3.  Затвердження проекту:

а) підготовка і затвердження загальних капітальних витрат, що плануються за річними бюджетами;

б) звернення із запитом на затвердження коштів по кожній із пропозицій з наданням усіх необхідних додаткових матеріалів на кожний додатковий рівень затвердження у структурі організації;

в) прийняття рішення відносно інвестування (прийняти, відки­нути, змінити).

4.  Реалізація проекту:

а)  відслідковування і контроль фаз реалізації;

б)  оцінка реалізації та очікуваного результату інвестиційного рішення.

Викладений процес проілюстрований на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Процес інвестування капіталу


2.8. Моделювання процесів аналізу інвестиційних проектів

 

Зі збільшенням кількості альтернатив і обмежень значно ускладнюється процес прийняття рішень. Тому варто звернутися до використання моделей математичного програмування. Цьому можуть бути дві причини.

1.  Вони дають уявлення про реальну проблему на основі математичних оцінок. Враховуючи найважливіші елементи та взаємозв’язки, що існують в системі, вони забезпечують розуміння проблеми без необхідності безпосередньо експериментувати на системі, яка функціонує.

2.  Вони забезпечують оптимальні рішення, найкращі за даного уявлення про проблему.

Було розроблено багато моделей математичного програмування. Найчастіше використовується техніка лінійного програмування. Розв»язання проблеми з його використанням охоплює чотири основні етапи.

1. Формулювання проблеми. На цьому етапі необхідно визначити цільову функцію, вхідні параметри, результативні змінні і всі пов»язані з цим обмеження. Візьмемо, наприклад, підприємство, що випускає два продукти — А і Б, кожний з яких приносить, відповідно, 5 і 10 грн. Підприємство хоче визначити, яке співвідношення продуктів може максимізувати загальну суму надходжень. Цільову функцію можна описати так: максимізувати надходження (5А + 10Б).

А і Б є результативними змінними, що являють собою кількість одиниць продукції виду А і Б. Також можуть бути визначені рівняння, що описують обмеження на ресурси, котрі накладаються керівництвом або зовнішнім середовищем.

2. Розв»язання проблеми лінійного програмування. Прості проблеми можуть вирішуватися з використанням графічного або симплексного методів. Складніші проблеми потребують використання комп»ютерних програм.

3. Інтерпретація оптимальних рішень. Вивчається вплив на сукупну величину цільової функції за умови, що обмеження гранично розширюються або звужуються.

4. Здійснення аналізу на чутливість. Для кожного вихідного параметра оцінюється діапазон значень, для яких оптимальне рішення залишається прийнятним.

Визначаючи цінності використання базового підходу лінійного програмування для розв»язання проблеми відбору проектів за умови раціонування капіталу, необхідно мати на увазі припущення, які лежать в основі його використання:

1) усі вихідні параметри для моделі лінійного програмування є визначеними;

2) оптимізується тільки одна ціль;

3)  цільова функція і всі обмежувальні рівняння є лінійними;

4) результативні змінні є постійними за своєю природою (наприклад подільними).

Якщо не всі, то більшість із цих обмежувальних припущень можуть бути зняті за умови використання складніших методів математичного програмування.

 


3. Завдання 3.  Прогноз прибутків від реалізації проекту

 

Прогноз прибутку від реалізації інвестиційного проекту здійснюється за допомогою стандартного підходу, що припускає послідовне вирахування з доходів підприємства (виручки) усіх його витрат, у число яких включаються витрати на придбання сировини і матеріалів, покупних виробів і напівфабрикатів, зарплата основних робітників, витрати на енергію і паливо, амортизація, адміністративні витрати, витрати на збут і податки [6, c. 84].

Найважливіший розрахунок, який визначає хід формування плану, — це прогноз продажів. Розрахунок прогнозу продажів — це основа фінансового планування.

Відділ маркетингу, який здійснював прогнозування продажів, аналізує дані про реалізацію продукції за 5 — 10 попередніх років. Програма складання прогнозу передбачає такі дії (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Програма складання прогнозу

 

Послідовність цих дій [8, c. 142]:

1. Аналіз руху продажів. Щорічний приріст продажів може бути нерівномірним. А економіст, який розробляє цей прогноз, може пояснити причини такої нерівномірності. Вони можуть бути пов»язані з послабленням конкурентної позиції (у випадку падіння

темпів росту) або з розширенням ринків збуту (у випадку підви­щення темпів). При складанні прогнозу продажів на плановий рік необхідно виділити з загальної суми продажів обсяг реалізації за основними товарними групами і простежити цю динаміку.

2. Аналіз кон»юнктури основних ринків збуту, коли враховується  загальний  економічний   напрямок розвитку,  тобто  фаза циклу (спад, підвищення і т. ін.). Якщо велика частина продукції реалізується за межами держави, то необхідно врахувати тенденції економічного розвитку кожної держави, інвестиції, вкладення в НДДКР, валютний курс, стан коштів, тобто весь спектр основних економічних і фінансових показників. У обов»язковому порядку потрібно врахувати національні особливості ринку.

3. Вивчення  можливостей  реклами  своїх товарів,   можливостей виробничого підприємства, кредитних умов, які впливають на обсяг продажу (реалізації).

4. Аналіз інформації про вартість невиконаних замовлень. Це положення особливо важливе для продукції з тривалим виробничим циклом.

5.  Аналіз тенденції в руслі нових замовлень на продукцію підприємства.

6.  Розрахунок   продажу,   який   передбачається   в   окремих товарних групах і в цілому по підприємству.

Економісти підкреслюють, що на прогнозування продажу впливає і зовнішнє середовище з його непевністю і непередбаченістю. Особливо це стосується підприємств з великою часткою продажу на світовому ринку, де непевність посилюється іноземною конкуренцією, коливанням курсів валют і іншим.

Прибуток від реалізації проекту (чиста теперішня вартість) – це грошова вартість майбутніх надходжень чи доходів, яка визначається як сума поточних ефектів за весь розрахунковий період, приведених до першого кроку шляхом дисконтування, окремо за кожен рік, різниці всіх витрат та надходжень коштів за період функціонування проекту при фіксованій наперед визначеній нормі дисконту.        

NPV проекту можна визначити за формулою[3, c. 54]:

І=

 

де І – обсяг інвестування, CFt чистий грошовий приплив в кінці t-го періоду, і – бажана ставка дисконтування, n – тривалість життєвого циклу проекту. Дана формула використовується в тому випадку, коли інвестиційний проект вимагає одномоментних вкладень. Якщо ж згідно з обраним інвестиційним проектом передбачаються тривалі затрати протягом m років з одночасним отриманням віддачі від них, то формула для розрахунку чистої теперішньої вартості матиме такий вид:

NPV   =

 

Логіка використання даного критерію для прийняття рішень щодо доцільності реалізації проекту та вкладення в нього коштів очевидна. Якщо NPV > 0, то проект можна рекомендувати до реалізації, якщо NPV < 0 — це збитковий проект і його необхідно відхилити, а якщо NPV = 0, в разі прийняття рішення про реалізацію такого проекту надходжень від нього вистачить лише для відновлення вкладеного капіталу та досягнення прогнозованого рівня доходності. Позитивне значення NPV відображає величину доходу, який отримає інвестор понад бажаний рівень.

 

 

 

 


4. Розрахунково-аналітичне завдання «Розрахунок показників ефективності інвестиційного проекту «

 

На підприємстві, що має диверсифікований характер діяльності, розглядається доцільність здійснення масштабного проекту реконструкції одного з напрямків його діяльності. Сутність проекту полягає в переорієнтації діяльності підприємства на виробництво нового виду продукції, що за маркетинговим прогнозом буде мати значний ринковий попит. Прогнозовані необхідні інвестиційні витрати та очікувані операційні результати проекту за роками діяльності наведені в таблиці 1 (інвестиційні потреби в капіталі та можливі ліквідаційні втрати показані з позначкою «-«). В таблиці 2 наведена визначена норма доходу на капітал, що передбачається вкласти в проект.

Для визначеного варіанту початкових даних:

1. Розробити графік номінальних грошових потоків проекту.

2. Розрахувати показник абсолютного і відносного ефекту проекту та період окупності капіталу без врахування фактору часу.

3. Визначити дисконтовані грошові потоки проекту.

4. Визначити показники: чистої теперішньої вартості проекту (NPV), індексу рентабельності капіталу проекту (РІ), та показник дисконтованого періоду окупності проекту (ОРР).

5. Hозробити графік дисконтованих грошових потоків проекту (фінансовий профіль проекту) за роками та наростаючим підсумком.

6.  Зробити висновки про рівень ефективності проекту відносно 10 років його реалізації та того, що дало виконання даної роботи студенту.


Таблиця 1

                 Прогноз грошових потоків інвестиційного проекту

Роки реалізації проекту

Грошові потоки проекту, млн.грн.

1

-20

2

-15

3

-10

4

10

5

20

6

20

7

20

8

20

9

10

10

15

 

Таблиця 2

Норма доходу на капітал

Значення за варіантами, %

28

 

 

 


Розв’язування

 

1. Побудуємо графік номінальних грошових потоків проекту.

6.  Висновки.

Проект не ефективний. За показником чистої приведеної вартості проект збитковий. Збиток становить 8,67  млн. грн. Оскільки РІ = 0,567 < 1, то проект є збитковим і його недоцільно реалізовувати. Строк окупності інвестицій становить 15,87 років, що більше ніж 10 років реалізації проекту.

 

 

Список використаних джерел

 

 

1.     Батенко Л. П., Загородніх О. А., Ліщинська В. В. Управління проектами: Навч. посібник / Київський національний економічний ун-т. — К. : КНЕУ, 2003. — 231с.

2.     Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент: Учебный курс. — 2-е изд., перераб. и доп. — К. : Эльга, 2004. — 550с.

3.     Єрмошенко Микола Миколайович, Плужников Ігор Олександрович. Аналіз і оцінка інвестиційних проектів: Навч. посібник / Національна академія управління. — К., 2004. — 155с.

4.     Кісіль М. І., Ролінський О. В. Ефективність інвестицій сільськогосподарських виробничих кооперативів. — К. : ННЦ «Інститут аграрної економіки», 2006. — 227с.

5.     Моляка О. І. Інвестиційні проекти: Учбовий посібник / Міжгалузевий ін-т управління. — К., 2002. — 50с.

6.     Савчук А. В. Анализ эффективности инвестиционных проектов и экономических условий их реализации / НАН Украины; Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований. — О., 2000. — 176с.

7.     Тарасюк Г. М. Управління проектами: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл.. — 2. вид. — К. : Каравела, 2006. — 320с.

8.     Федоренко Валентин Григорович. Інвестиційний менеджмент: Навч. посібник / Міжрегіональна Академія управління персоналом (МАУП). — 2. вид., доп. — К. : МАУП, 2001. — 280с.

9.     Щукін Борис Миколайович. Аналіз інвестиційних проектів: Конспект лекцій / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2002. — 128с.

 

Запись опубликована в рубрике Інвестиційний аналіз, аналіз довідково, аналіз задачі, аналіз контрольні роботи с метками , , , , , , , , , . Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *