Інвест аналіз КР ф_нанс _нвест анал_з п 7 27 з 7 4

Зміст

 

1. Метод чистої сучасної вартості в інвестиційному аналізі3

 

2. Оцінка доходності облігацій. 5

 

3. Задача 1 (варіант 7)8

 

4. Задача 2 (варіант 4)10

 

Список використаних джерел. 15


1. Метод чистої сучасної вартості в інвестиційному аналізі

 

Метою фірми є створення максимального багатства шляхом використання існуючих і майбутніх ресурсів для виробництва то­варів і послуг зараз і у майбутньому вартістю більшою, ніж на них витрачено. Для того щоб створити багатство зараз, теперіш­ня вартість прогнозованих грошових потоків повинна перевищу­вати теперішню вартість усіх прогнозованих негативних грошо­вих потоків. Чиста теперішня вартість (NPV) проекту розрахо­вується як сума всіх майбутніх грошових потоків, дисконтованих за певною ставкою дохідності, за винятком дисконтованої варто­сті вкладених інвестицій [3, c. 89]. Правило чистої теперішньої вартості ілюструється формулою:

                                                                   (1.1)

де Rt,—очікувані чисті грошові потоки;

k — ставка дохідності, що вимагається від проекту;

С — початкова витрата капіталу, що здійснюється зараз (або ж теперішні вартості всіх витрат).

Інакше кажучи, чиста теперішня вартість (NPV) є сумою всіх очікуваних грошових потоків (Rt), починаючи з першого року (t = 1) до кінця життєвого циклу проекту (n), дисконтована за ставкою дисконтування проекту k, зменшена на вартість коштів, інвестованих у проект.

Отже, чиста теперішня вартість проекту визначається як різниця між сумою теперішніх вартостей всіх грошових потоків доходів і сумою теперішніх вартостей всіх грошових потоків витрат, тобто як чистий грошовий потік від проекту, приведений до теперішньої  вартості. Коефіцієнт дисконтування при цьому приймається рівним середньої вартості капіталу. Проект схвалюється, якщо чиста теперішня вартість проекту більша за нуль [4, c. 124].

Даний метод не дозволяє судити про поріг рентабельності й запас фінансової міцності проекту. Використання даного методу ускладнюється труднощами прогнозування ставки дисконтування (середньої вартості капіталу) і/або ставки банківського відсотка.

При розгляді єдиного проекту або виборі між незалежними проектами застосовується як метод, рівноцінний методу внутрішньої ставки рентабельності; при виборі між взаємовиключними проектами застосовується як метод, що відповідає основному завданню фінансового менеджменту — збільшення доходів власників підприємства.


2. Оцінка доходності облігацій

 

Моделі оцінки вартості облігацій побудовані на наступних вихідних показниках [1, c. 201]:

а) номінал облігації;

б) сума відсотка, виплачувана по облігації;

в) очікувана норма валового інвестиційного прибутку (норма прибутковості) по облігації:

г) кількість періодів до терміну погашення облігації.

Базисна модель оцінки вартості облігації [Basis Bond Valuation Model] чи облігації з періодичною виплатою відсотків має наступний вид:

                                               (2.1)     

де COб — реальна вартість облігації з періодичною виплатою відсотків;

П0 — сума відсотка, виплачувана в кожнім періоді (представляє собою добуток її номіналу на оголошену ставку відсотка);

Н0 — номінал облігації, що підлягає погашенню наприкінці терміну її звертання;

нп — очікувана норма валового інвестиційного прибутку (прибутковості) по облігації, виражена десятковим дробом;

n — число періодів, що залишаються до терміну погашення облігації.

Економічний зміст Базисної моделі оцінки вартості облігації (облігації з періодичною виплатою відсотків) полягає в тім, що її поточна реальна вартість дорівнює сумі всіх процентних надходжень по ній за період, щозалишився, її обігу і номіналу, приведених до дійсної вартості по дисконтній ставці, рівній очікуваній нормі валового інвестиційного прибутку (прибутковості).

Модель оцінки вартості облігації з виплатою всієї суми відсотків при її погашенні має наступний вид:

                                                               (2.2)

де СОп -реальна вартість облігації з виплатою всієї суми відсотків при її погашенні;

Н0 — номінал облігації, що підлягає погашенню наприкінці терміну її звертання;

Пк— сума відсотка по облігації, що підлягає виплаті наприкінці терміну її звертання;

нп — очікувана норма валового інвестиційного прибутку (прибутковості) по облігації, виражена десятковим дробом;

n — число періодів, щозалишаються до терміну погашення облігації (по якій установлена норма прибутку).

Економічний зміст даної моделі полягає в тому, що поточна реальна вартість облігації з виплатою всієї суми відсотків при її погашенні, дорівнює сукупним виплатам номіналу і суми відсотка по ній, приведеним до дійсної вартості по дисконтній ставці, рівній очікуваній нормі валового інвестиційного прибутку (прибутковості).

Модель оцінки вартості облігації, реалізованоїз дисконтом без виплати відсотків, має наступний вид:

                                                                    (2.3)

де СОД — реальна вартість облігації, реалізованої з дисконтом без виплати відсотків по ній;

Н0— номінал облігації, що підлягає погашенню наприкінці терміну її звертання;

нп — очікувана норма валового інвестиційного прибутку (прибутковості) по облігації, виражена десятковим дробом;

n — число періодів, що залишаються до терміну погашення облігації (по якій установлена норма прибутку).

Економічний зміст даної моделі полягає в тому, що поточна реальна вартість облігації, реалізованоїз дисконтом без виплати відсотків по ній, являє собою її номінал, приведений до дійсної вартості по дисконтній ставці, рівній очікуваній нормі валового інвестиційного прибутку (прибутковості).

Трансформуючи відповідним чином зазначені моделі (тобто змінюючи шуканий розрахунковий показник) можна по кожнім виді облігацій розрахувати очікувану норму валового інвестиційного прибутку (прибутковості), якщо показник реальної вартості облігації замінити на фактичну ціну її реалізації на фондовому ринку [6,  c. 127].

Для оцінки поточного рівня валовогоінвестиційногоприбутку по облігаціях використовується коефіцієнт її поточної прибутковості, що розраховується по формулі:

                                                            (2.4)

де Ктдо — коефіцієнт поточної прибутковості облігації;

Н0 — номінал облігації;

Сп – об’явлена  ставка відсотка (так звана «купонна ставка»), виражена десятковим дробом;

СО — реальна поточна вартість облігації (чи поточна її ціна).

 

 


3. Задача 1 (варіант 7)

 

Фірма розглядає два альтернативні проекти, грошові потоки яких відображені у таблиці, тис. грн.

Періоди

Проект X

Проект У

0

— 300,0

— 380,0

1

180,00

240,0

2

210,0

190,0

3

210,0

150,0

 

Визначити більш ефективний проект, якщо річна норма дискон­ту становить 10%. Додатково обчислити критерії ефективності, якщо премія за ризик становить 8 і 12% відповідно до кожного проекту.

 

Розв’язування

 

Чиста приведена вартість (NPV)

Отже, проект Х є більш ефективним.


4. Задача 2 (варіант 4)

 

Задача 2 полягає у визначенні та оцінці аналітичних фінансо­вих коефіцієнтів за даними статей балансу (таблиця).

1. Коефіцієнт автономії визначається відношенням суми власного капіталу до підсумку балансу, характеризує незалежність від зовнішніх джерел фінансування.

2.  Коефіцієнт мобільності — відношення вартості мобільних (обо­ротних) коштів до немобільних.

3. Коефіцієнт маневреності визначається відношенням вартості мобільних коштів за мінусом короткотермінових (поточних) зобов»я­зань до вартості мобільних коштів.

4. Коефіцієнт фінансової стійкості визначається відношенням влас­ного капіталу до загальної заборгованості.

5.  Коефіцієнт іммобілізації коштів — відношення вартості основ­них засобів (за мінусом суми зносу) до підсумку балансу.

В умовах ринкової економіки велике значення має аналіз і оці­нка показників платоспроможності для запобігання погіршенню фінансового стану власного підприємства та уникнення зв»язків з сум­нівними партнерами.

6. Коефіцієнт покриття заборгованості визначається відношенням суми ліквідних коштів до короткострокової заборгованості (поточних зобов»язань).

7. Коефіцієнт абсолютної ліквідності — відношення наявних гро­шових коштів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій до короткострокової заборгованості.

8. Коефіцієнт поточної ліквідності — відношення суми наявних ліквідних коштів і розрахунків з дебіторами до короткострокової за­боргованості.

9. Коефіцієнт покриття кредиторської заборгованості за рахунок дебіторської заборгованості визначається відношенням дебіторської заборгованості (за винятком сумнівної) до короткострокової креди­торської заборгованості.

Після визначення аналітичних фінансових коефіцієнтів їх тре­ба порівняти з нормативами, прийнятими в практиці фінансового ме­неджменту, і зробити висновки про фінансовий рейтинг підприємства.

Під час виконання контрольної роботи студент використовує тек­стову, табличну та графічну форми подання аналітичного матеріалу.

Статті балансу

Значення

Актив І. Необоротні активи, усього

1230

П. Оборотні активи, усього

?

В т. ч. запаси

5500

Дебіторська заборгованість

1200

Поточні фінансові інвестиції

150

Грошові кошти та їх еквіваленти

3020

Інші

?

Ш. Витрати майбутніх періодів

350

Баланс

?

Пасив

 

І. Власний капітал

12600

11. Забезпечення наступних витрат і платежів

70

Ш. Довгострокові зобов»язання

800

IV. Поточні зобов»язання

9300

Баланс

?

Фінансовий результат

43000

Рентабельність активів, %

?

Рентабельність власного капіталу, %

?

 

 


Розв’язування

Розрахуємо невідомі значення в таблиці

Для даного підприємства Коефіцієнт покриття кредиторської заборгованості за рахунок дебіторської заборгованості становить 0,13, що більше допустимого рівня.

Як видно з результатів проведеного аналізу підприємство має достатній рейтинг, так я к всі показники знаходяться в межах допустимих норм.

 


Список використаних джерел

 

1.        Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. – К.: МП “ИТЕМ ЛТД”, 1995.

2.        Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т.2. – К.: Ника-Центр, 1999.

3.        Герасимчук Я.С. Инвестиционная сфера экономики. – К.: Наукова думка, 1992.

4.        Газеев М.X. Показатели эффективности инвестиций в условиях рынка. – М.: ВНИИОЭНТ, 1993.

5.        Комаров И.К. Инвестиции и рынок. Перспектива хозяйствования и управления. – М.: Знание, 1991.

6.        Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности. – К.: Либра, 1996.

7.        Смирнов А.Л. Организация финансирования инвестиционных проектов. – М.: АО «Консалтбанкир», 1993.

 

 

 

Запись опубликована в рубрике Інвестиційний аналіз, аналіз довідково, аналіз задачі, аналіз контрольні роботи с метками , , , , , , , , , , . Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *