Інвест аналіз НАУ Проектн ф_нанс В2

Зміст

 

1. Бізнес-план (техніко-економічне обґрунтування) інвестиційного проекту, його призначення і зміст. 3

 

2. Показники ефективності інвестиційних проектів та їх оцінка. 7

 

3. Задача 2.11

 

Список використаних джерел. 13


1. Бізнес-план (техніко-економічне обґрунтування) інвестиційного проекту, його призначення і зміст

 

 

Чи не найважливішим кроком при започаткуванні нового під­приємства або розширенні діючого є побудова бізнес-плану. Такий план має відображати завдання підприємства, як коротко-, так і довгострокові, містити опис продуктів або послуг, які підприємство пропо­нуватимете, опис вірогідної кон»юнктури ринку цих продуктів, і, зрештою, інформацію про ресурси та засоби, які залучатимуться для виконання завдань з огляду на ймовірну конкуренцію.

Підготовка всебічного бізнес-плану за цією схемою потребує ба­гато часу та зусиль.

Підготовка бізнес-плану надає чимало переваг, на які можна сподіватися. Зокрема:

Цей систематичний підхід дозволяє зробити помилки лише на папері, а не на ринку.

По завершенні підготовки бізнес-плану підприємець почуватиметься знач­но впевненіше щодо своєї спроможності створити підприємство і змусити його успішно працювати.

Бізнес-план покаже, скільки грошей потрібно, на що саме вони потрібні і коли та на який термін вони будуть потрібні.

Відомо, що двома важливими причинами того, що нові під­приємства зазнають поразки, є недостатня капіталізація і проблеми з рухом готівкових коштів, які постають на ранніх етапах роботи підприємства, тому ті, хто ретельно підготував бізнес-план, можуть змен­шити ці ризики провалу. Вони можуть також поекспериментувати з широким колом альтернативних життєздатних стратегій, і, завдяки цьому, сконцентрувати свої зусилля на тих варіантах, які дозволяють якнайощадливіше використати обмежені фінансові кошти.

Підготовка бізнес-плану дасть можливість краще зрозуміти процес планування. Важливим для забезпечення довгострокової життєздатності бізнесу є весь цей процес, а не лише план, який є його результатом. Бізнесу властива динамічність, так само динамічними є комерційне і конкурентне середовища, в яких працюють під­приємства. Ніхто не сподівається, що кожна подія, передбачена в бізнес-плані, відбудеться саме так, як прогнозувалось, але розуміння і знання, одержані у процесі розробки бізнес-плану, зроблять під­приємство готовим до будь-яких змін, які можуть статися, і, отже, забезпечать йому спроможність швидко пристосуватися до них.

Попри ці численні переваги, тисячі потенційних підприємців досі намагаються стартувати без бізнес-плану. Найчастіше це буває тоді, коли здається, що цей бізнес зовсім не потребує чи потребує лише не­значного капіталу для започаткування діяльності або ж коли заснов­ники підприємства мають власні кошти; в обох випадках вважається непотрібним вдаватися до серйозної фінансової оцінки проекту [3, c. 74].

Перша з названих гіпотез часто спирається на міф, який можна легко розвіяти, про те, що всі клієнти платитимуть готівкою на місці, а постачальники місяцями чекатимуть оплати поставок. А тим часом власник користуватиметься цими коштами для фінансування бізнесу. Клієнти та постачальники такого типу трапляються на світі значно рідше, ніж гадають оптимістичні підприємці. В усякому разі, досі є чинними два важливі правила ринку: або пропонований про­дукт чи послуга не розходяться як гарячі пиріжки, і гори неоплачених поставок, які необхідно врешті-решт оплатити, стають дедалі більшими; або вони справді розходяться як гарячі пиріжки, але на ринку з»являються фінансове сильніші підприємці. Без витривалості підприємства, що забезпечується адекватним фінансуванням, ці нові конкуренти швидко здобудуть перемогу.

 

 

 

Структура бізнес-плану підприємства складається з таких розділів:

1.  Підприємство та його керівництво.

В цьому розділі розглядається: історія і поточний стан підприємства, поточна або нова місія, завдання на найближче майбутнє, довготермінові завдання, команда керівництва, юридична структура, професійні радники.

2. Продукти або послуги.

Включає: опис продуктів або послуг, які надає підприємство, ступінь готовності до ринку, застосування, статус з погляду прав власності, порівняння з продуктами/послугами конкурентів, ефективність та економічність, гарантії, потенціал/розробка продуктів, джерела постачання (якщо підприємство не займається виробництвом/складанням).

3.  Ринок та конкуренти.

Включає в себе: опис конкурентів, потреби клієнтів і переваги нашого продукту/послуги, сегменти ринку, критерії, за якими клієнти роблять вибір, розмір ринку та його сегментів, потенціал зростання, ринковий прогноз, конкуренція.

4. Конкурентна бізнес-стратегія.

Цінова політика, плани просування продукту/послуги на ринок, вибір місця розташування та приміщень, канали збуту, очікувана торговельна надбавка, реакція конкурентів, прогноз частки ринку, економічні, політичні, соціальні та юридичні фактори, які впливають на стратегію.

5. Збут.

Наявний метод/методи збуту, пропонований метод/методи збуту, команда, яка займатиметься збутом, підтримка збуту з боку підприємства.

6. Виробництво.

Виробляти чи купувати: аргументація, виробничий процес, необхідні виробничі потужності, необхідне обладнання та устаткування, обмеження   випуску   (якщо   такі   є)   та   можливості зростання, технічне та конструкторське забезпечення, плани з контролю якості, кадрові потреби, джерела поставок та основні матеріали.

7. Прогнози та фінансові плани.

Резюме  показників  ефективності,  показник прибутку та інвестиції тощо, прогноз обсягу продажу, припущення, які лежать в основі фінансових прогнозів, рахунки прибутків та збитків, прогнози руху готівки, бухгалтерські баланси, аналіз беззбитковості, аналіз чутливості.

8. Потреби у фінансуванні.

Резюме   господарської   діяльності   до   початку   фінан­сування, наявні власники акцій, непогашені позики, необхідні суми коштів і коли вони будуть потрібні, використання надходжень, пропоновані умови угоди, очікуваний левередж і показник покриття процентів, шляхи відступу для інвестора [6, c. 58].

9. Види контролю за господарською діяльністю.

Фінансовий контроль, контроль за продажем та маркетингом, контроль за виробництвом, інші типи контролю.

До додатків бізнес-плану можна включити:

біографії членів керівництва;

імена й інформацію про професійних радників;

технічні дані та креслення;

деталі про патенти, права власності, промислові зразки;

перевірені аудитором звіти;

звіти консультантів або інші опубліковані дані про продукти, ринки тощо;

наявні замовлення та запити;

докладні дані про методи дослідження можливостей ринку та одержані дані;

організаційні схеми.

 


2. Показники ефективності інвестиційних проектів та їх оцінка

 

Існує кілька способів, щоб визначити, які саме проекти прино­сять гроші, задовольняють потреби споживачів на конкуруючих ринках. Візьмемо за основу твердження, що метою підприємства є створення позитивного грошового потоку за умови, коли про­дажна вартість виробленої продукції більша за вартість витрат на виробництво. Також вважається, що максимальна суспільна ви­года досягається у тому разі, коли підприємства намагаються якомога повніше задовольнити бажання споживача, ніж «потреби» суспільства, що диктуються урядом.

Розглянемо найуживаніші методи для оцінки капітальних проектів [8, c. 45]:

— чиста теперішня вартість;

— внутрішня норма дохідності;

— рентабельність;

— період окупності;

— дисконтований період окупності;

— дохідність (прибутковість) залученого капіталу;

— дохідність на акцію.

Теорія фінансового менеджменту стверджує, що метою фірми є створити стільки багатства, скільки можливо. Багатство утво­рюється тоді, коли ринкова вартість виробленої продукції (товару) перевищує вартість ресурсів, витрачених на його виробництво. В оцінці капітальних проектів необхідно користуватися правилом чистої теперішньої вартості, яке стверджує, що проект є прийня­тним, якщо теперішня вартість очікуваних додаткових грошових потоків перевищує теперішню вартість прогнозованих негатив­них грошових потоків. Вивчення поведінки керівників свідчить, що вони переслідують цілі, пов»язані з обсягами продажу, част­кою на ринку, кількістю працівників, зростанням активів, дохід­ністю залученого капіталу, збільшенням дохідності акцій та за­доволенням власних амбіцій. Проте фундаментальним завданням виробничого або торговельного підприємства є: створення багат­ства (благ); виробництво товарів і надання послуг, що спожива­ються, які коштують більше, ніж заплачено за їх виробництво; управління проектами, що коштують більше, ніж на них витраче­но; створення позитивного грошового потоку; заробляння грошей шляхом задоволення потреб споживачів на конкурентних ринках. Менеджери створюють багатство, забезпечуючи перевагу ринко­вої ціни продукції над вартістю витрат. Гроші надходять від спо­живачів і спрямовуються на оплату постачальникам, зарплату, розрахунки за послуги і капітальними статтями. Всі проекти мо­жуть бути оцінені шляхом визначення чистих грошових потоків, що виникають на фірмі, з використанням правила чистої тепері­шньої вартості після того, як будуть враховані ризик і розподіл у часі грошових потоків, пов»язаних з проектом.

1. Чиста теперішня вартість. Метою фірми є створення максимального багатства шляхом використання існуючих і майбутніх ресурсів для виробництва то­варів і послуг зараз і у майбутньому вартістю більшою, ніж на них витрачено. Для того щоб створити багатство зараз, теперіш­ня вартість прогнозованих грошових потоків повинна перевищу­вати теперішню вартість усіх прогнозованих негативних грошо­вих потоків. Чиста теперішня вартість (NPV) проекту розрахо­вується як сума всіх майбутніх грошових потоків, дисконтованих за певною ставкою дохідності, за винятком дисконтованої варто­сті вкладених інвестицій. Правило чистої теперішньої вартості ілюструється формулою:

де Rt—очікувані чисті грошові потоки;

k — ставка дохідності, що вимагається від проекту;

С— початкова витрата капіталу, що здійснюється зараз (або ж теперішні вартості всіх витрат).

Інакше кажучи, чиста теперішня вартість (NPV) є сумою всіх очікуваних грошових потоків (Rt), починаючи з першого року (t = 1) до кінця життєвого циклу проекту (n), дисконтована за ставкою дисконтування проекту k, зменшена на вартість коштів, інвестованих у проект.

2. Внутрішня норма дохідності. Правило чистої теперішньої вартості дає теоретично обґрунтовану відповідь на запитання щодо прийняття або відхилення інвестиційної пропозиції. Альтернативним підходом є розраху­нок внутрішньої норми дохідності. Внутрішньою нормою до­хідності (IRR) є ставка дохідності, яка прирівнює очікувані чисті грошові потоки до початкових витрат. Для розрахунку IRR необ­хідно обчислити щодо R таку формулу:

де r — ставка дохідності, яка дає NPV= 0.

Проект приймається за умови, що значення його внутрішньої норми дохідності більше за ставку дохідності, що вимагається за проектом. У даному разі величина k з формули чистої теперіш­ньої вартості являє собою ставку дохідності, що потребується. У переважній більшості випадків IRR — метод оцінки капітальних проектів. Він дає таке саме рішення стосовно прийняття чи від­хилення пропозиції щодо інвестування. Проекти з позитивними значеннями чистої теперішньої вартості матимуть вартість г біль­шу за вартість k.

3. Індекс прибутковості. Третім за важливістю методом оцінки рішень стосовно капі­таловкладень вважається індекс прибутковості, який ще інколи називається співвідношенням витрат і доходів. Індекс прибут­ковості (РГ) є часткою від ділення очікуваних майбутніх грошо­вих потоків на початкові витрати:

Єдина різниця між чистою теперішньою вартістю та індексом прибутковості полягає в тому, що при використанні показника NPV початкові витрати віднімаються від теперішньої вартості очікуваних грошових потоків, а при розрахунку показника РІ те­перішня вартість очікуваних грошових потоків ділиться на поча­ткові витрати. Проект приймається за умови, якщо його прибут­ковість більше за одиницю. Відповідно, якщо за проектом індекс прибутковості перевищує одиницю, чиста теперішня вартість є позитивною.

4. Період окупності. Правило NPV дає керівникам можливість приймати правильні рішення. Проте існує кілька інших прийомів оцінки капітальних проектів, використання яких може призвести до сумнівних рішень стосовно прийняття або неприйняття проектів. До поши­рених прийомів належать період окупності проекту, дисконто­ваний період окупності, дохідність залученого капіталу та по­казник впливу на дохідність акції. Період окупності є промі­жком часу, необхідного для того, щоб відшкодувати початкові інвестиції. Проте метод періоду окупності є недостатнім з огляду на те, що він включає завдання суб»єктивного встанов­лення терміну періоду окупності, не надає інформації стосов­но того, чи створює цей проект багатство, а також може ігно­рувати значні виплати поза межею (у часі) точки окупності. Хоча на практиці значення показника періоду окупності дає змогу керівнику оцінити, протягом якого часу кошти знаходяться у зоні ризику.

5. Дисконтований період окупності. Дисконтований період окупності різниться від періоду оку­пності тільки тим, що він розраховується після дисконтування грошових потоків. Таким чином, він завжди буде довшим ніж пе­ріод окупності, який ігнорує дисконтування. Так само як і період окупності, дисконтований період окупності позначений таким недоліком, як неможливість точно визначити прийнятне значення періоду окупності. Дисконтований період окупності не показує, чи дійсно інвестиція приносить гроші, задовольняючи потреби споживача на конкурентних ринках.


3. Задача 2.

 

Ha  конкурс  подано  три  інвестиційних  проекти, їх техніко-економічні показники характеризуються так:

Показники

Проект А

Проект Б

Проект В

1. Обсяг інвестованих коштів, млн. грн.

14000

 

13000

 

16000

 

2. Строк інвестування, років

2

2

3

3. Період експлуатації, років

3

4

5

4. Сума грошового потоку, млн. грн.

20000

22000

24000

У тому числі по роках:

 

 

 

1

8000

4000

3000

2

6000

6000

5000

3

6000

6000

6000

4

6000

5000

5

5000

5.   Ставка    відсотків   для дисконтування

10

 

10

 

12

 

 

Визначте кращий для інвестування проект.


Розв’язування

 

Чиста приведена вартість (NPV)

Найкращий проект Б. За показником чистої приведеної вартості при ставці дисконтування в 10 процентів проект Б прибутковий, прибуток дорівнює 4,792 тис. грн.


Список використаних джерел

 

1.      Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. — К.: МП «ИТЕМ ЛТД», «Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 2001. – 286 с.

2.     Инвестиционно-финансовый портфель:  Книга инвест. менеджера / Под ред. Ю.Б. Рубина. — М.: СОМИНТЭК, 1993. – 344 с.

3.     Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1990.- 348 с.

4.     Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання : Монографія. – К.: КНЕУ, 2001.- 387 с.

5.     Мескон М., Майкл А., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. / Под общ. ред. д. э. н. Л. И. Евсеенко. — М.: Дело, 1992. – 248 с.

6.     Пересада А. А. Інвестування — К.: КНЕУ, 2001. – 251 с.

7.     Пересада А. А. Основы инвестиционной деятельности. — К.: Лібра, 1996. – 146 с.

8.     Управление инвестициями: В 2-х т. / В. В. Шеремет, В. М. Павлюченко, В. Д. Шапиро и др. — М.: Высш. шк., 1998. – 348 с.

 

Запись опубликована в рубрике Інвестиційний аналіз, аналіз довідково, аналіз задачі, аналіз контрольні роботи с метками , , , , . Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *