Аналіз матеріальних витрат

Велику питому вагу в собівартості промислової продукції мають витрати на сировину, основні й допоміжні мате­ріали, покупні вироби і напівфабрикати, на паливо та електроенергію для технологічних потреб, їх відносять до предметів праці.
Раціональне використання предметів праці — важливий ре­зерв зростання обсягу, зниження собівартості і підвищення ефективності виробництва.
У собівартості товарної продукції розмір витрат на сировину, основні й допоміжні матеріали визначається асортиментом про­дукції, характером виробництва і становить на підприємствах легкої, харчової, текстильної промисловості — 70-90%, маши­нобудування — 40-50% собівартості одиниці продукції.
Проблема зниження матеріальних витрат у собівартості про­дукції є подвійною. З одного боку, зменшується кількість вико­ристаних у процесі виробництва на одиницю продукції предметів праці, а з другого — кількість авансованих для господарської ді­яльності підприємства оборотних коштів.
У собівартості товарної продукції витрати сировини, матеріалів, палива і енергії відображаються у двох розрізах:
а) за прямими статтями калькуляції;
б) за статтями накладних (непрямих) комплексних витрат. 
Перелік прямих статей матеріальних витрат визначається «Основним положенням» і галузевими інструкціями з плануван­ня, обліку і калькулювання собівартості продукції.
Наприклад, в усіх галузях промисловості застосовується стаття «сировина і матеріали», у машиноприладобудуванні — «поку­пні вироби, напівфабрикати і послуги кооперованих підприємств», у чорній і кольоровій металургії, скляній, цементній та інших га­лузях виділяють статтю «допоміжні матеріали», а в енергоспоживаючих галузях промисловості (цементна, скляна та ін.) — статті «паливо і енергія на технологічні цілі». На всіх підприєм­ствах машинобудування і металообробки виділяють статтю «повторно використовувані відходи», на якій показують вартість відходів за ціною можливого використання.
Аналіз витрат на матеріали, покупні вироби і напівфабрикати, паливо, електроенергію починається із загальної оцінки їх величини у собівартості всієї товарної продукції за прямими статтями каль­куляції. Для цього на основі плану підприємства, форми 2 річної та періодичної звітності і облікової інформації та даних про виконання плану за обсягом продукції проводять розрахунок і аналіз витрат.
Матеріальні витрати за всіма одноелементними статтями в со­бівартості продукції оцінюють, зіставляючи фактичні витрати з плановими та плановими, перерахованими на фактичний обсяг виробленої продукції. На відхилення фактичних витрат від планових впливають такі фактори: 1) зміна обсягу випуску товарної продукції;
2) зміна структури асортименту випущеної продукції;
3) зміна рівня Матеріальних витрат у собівартості одиниці продукції.
Наступним кроком аналізу є вивчення факторів, під впливом яких фактичний рівень матеріальних витрат у собівартості всієї товарної продукції та її одиниці відхиляється від планового.
Рівень матеріальних витрат у собівартості всієї товарної продукції та її одиниці складається під впливом двох груп факторів:
1) норм витрат сировини, матеріалів, повторно використовуваних відходів, покупних виробів і напівфабрикатів, палива та енергії;
2) цін на спожиті матеріальні цінності і тарифів на електроенергію.