Зміст і практичні висновки сучасних теорій структури капіталу

Капітал — одна з фундаментальних економічних категорій, сутність якої наукова думка з'ясовує протягом ряду століть. Термін "капітал" походить від латинського "capitalis", що означає основний, головний. У початкових роботах економістів капітал розглядався як основне багатство, основне майно. В міру розвитку економічної думки це первісне абстрактне й узагальнене поняття капіталу наповнялося конкретним змістом, що відповідає пануючій парадигмі економічного аналізу розвитку суспільства.
Поняття “капітал” багатозначне. Воно може розглядатися в теоретичному та прикладному аспекті. Теоретичний аспект: капітал – це специфічна економічна категорія, яка в економічній теорії визначається як вартість, що приносить додану вартість. У фінансовому аналізі поняття “капітал” використовується в прикладному аспекті. Щодо бухгалтерського балансу виділяють дві основні концепції капіталу [2, c. 147] :
1) фінансової природи капіталу, яка базується на абстрагуванні від  предметно-речової структури активу балансу, - домінанта   пасиву. Ця ідея належить Г. Свинею;
2) предметно-речової природи капіталу, який визначається як сукупність певних матеріальних і нематеріальних цінностей, - домінанта активу. Ця ідея належить У. Патону.
Так, відповідно до принципів наукового світогляду меркантилістів під поняттям капіталу як основного багатства розумілися золото, гроші й інші скарби будь-якого роду. При цьому основним джерелом формування капіталу в цьому його розумінні меркантилісти вважали позитивний торговий баланс.
Економічна школа фізіократів під поняттям капіталу як основного багатства розуміла землю і вкладені в неї засоби ("аванси"). Відповідно джерелом формування капіталу фізіократи вважали сільськогосподарське (землеробське) виробництво.
Представники класичної політекономії (у першу чергу, А. Сміт, Д. Рікардо) серйозно поглибили дослідження сутності капіталу, розширили область його розгляду сферою промислового виробництва. Під капіталом вони розуміли накопичені запаси засобів виробництва, призначені для подальшого виготовлення товарів. Основні сутнісні риси економічної категорії капіталу, сформульовані класичними економістами, були прийняті за основу всіма наступними її дослідниками.
У системі марксистського економічного навчання дослідженню категорії капіталу належить центральне місце. За допомогою цієї категорії К. Маркс трактував усю систему суспільно-економічних відносин капіталізму. Джерелом формування капіталу він вважав прибавочну вартість, утворену прибавочною працею найманих робітників виробничої сфери. Відповідно капітал в економічному трактуванні марксистів виступав як засіб експлуатації найманих робітників, а виробничі відносини капіталістичного суспільства — як відносини з приводу розподілу додаткової вартості. Неокласичні економічні теорії капіталу істотно розвили його сутнісні характеристики, зв'язані з кількісними пропорціями його формування і характером його ринкового обігу.
Проведений історичний огляд показує, що парадигма капіталу як економічної категорії, що характеризує систему й особливості її пізнання, визначаються глибоким генезисом і значною широтою підходів. Однак, незважаючи на виняткову увагу дослідників до цієї ключової економічної категорії, наукова думка дотепер не виробила універсальне визначення капіталу, що відповідало би потребам як теорії, так і практики.
Капітал у буквальному розумінні оз­начає головну суму коштів, необхід­них для започаткувати та здійснен­ня виробництва (діяльності). Власник капіталу, купуючи на ринку товари — робочу силу й засоби виробництва, — поєднує їх у процесі праці й після реалізації створеної продукції (наданих послуг) одержує більшу вартість, ніж була ним авансована.
Капітал підприємства характеризується не тільки своєю багатоаспектною сутністю, але і різноманіттям облич, у яких він виступає. Під загальним поняттям "капітал підприємства" розуміються всілякі його види, які характеризуються в даний час декількома десятками термінів. Усе це вимагає визначеної систематизації використовуваних термінів. Така систематизація, проведена по найбільш важливих класифікаційних ознаках, приведена на рис. 1.1.
Розглянемо більш докладно окремі види капіталу підприємства відповідно до наведеної їх систематизацією по основних класифікаційних ознаках [7, c. 98].
1. За приналежністю підприємству виділяють власний і позиковий види його капіталу.
Власний капітал характеризує загальну вартість засобів підприємства, що належать йому на правах власності і використовуваних їм для формування визначеної частини його активів. Ця частина активів, сформована за рахунок інвестованого в них власного капіталу, являє собою чисті активи підприємства.
Позиковий капітал характеризує приваблювані для фінансування розвитку підприємства на зворотній основі засоби чи  інші майнові цінності. Усі форми позикового капіталу, використовуваних підприємством, являють собою його фінансові зобов'язання, що підлягають погашенню в передбачений термін.
2. За цілями використання в складі підприємства можуть бути виділені наступні види капіталу: продуктивний, позичковий і спекулятивний.
Продуктивний капітал характеризує засоби підприємства, інвестовані в його операційні активи для здійснення виробничо-збутової його діяльності.

Рис. 1.1. Систематизація видів капіталу підприємства за основними класифікаційними ознаками

Позичковий капітал являє собою ту його частину, що використовується в процесі інвестування в грошові інструменти (короткострокові і довготермінові депозитні вклади в комерційних банках), а також у боргові фондові інструменти (облігації, депозитні сертифікати, векселі і т.п.)
Спекулятивний капітал характеризує ту його частину, що використовується в процесі здійснення спекулятивних (заснованих на різниці в цінах) фінансових операцій (придбання деривативів у спекулятивних цілях і т.п.).
3. За формами інвестування розрізняють капітал у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, використовуваний для формування статутного фонду підприємства. Інвестування капіталу в цих формах дозволено законодавством при створенні нових підприємств, збільшенні обсягу їхніх статутних фондів.
4. За об'єктами інвестування виділяють основний і оборотний види капіталу підприємства.
Основний капітал характеризує ту частину використовуваного підприємством капіталу, що інвестований в усі види його позаоборотних активів (а не тільки в основні засоби, як це часто трактується в літературі).
Оборотний капітал характеризує ту його частину, що інвестована в усі види його оборотних активів.
5. За формою перебування в процесі кругообігу, т.б. у залежності від стадій загального циклу цього кругообігу, розрізняють капітал підприємства в грошової, виробничої і товарний його формах. Характеристика цих форм капіталу підприємства буде докладно викладена при розгляді циклу кругообігу капіталу підприємства.
6. За формами власності виявляють приватний і державний капітал, інвестований у підприємство в процесі формування його статутного фонду. Такий поділ капіталу використовується в процесі класифікації підприємств по формах власності.
7. За організаційно-правовими формами діяльності виявляють наступні види капіталу: акціонерний капітал (капітал підприємств, створених у формі акціонерних товариств); пайовий капітал (капітал партнерських підприємств — товариств з обмеженою відповідальністю, командитних товариств і т.п.) і індивідуальний капітал і капітал індивідуальних підприємств — сімейних і т.п.).
8. За характером використання в господарському процесі в практиці фінансового менеджменту виділяють працюючий і непрацюючий види капіталу.
Працюючий капітал характеризує ту його частину, що бере безпосередню участь у формуванні доходів і забезпеченні операційної, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства.
Непрацюючий (чи "мертвий ") капітал характеризує ту його частину, що інвестована в активи, не приймаючої особистої участі в здійсненні різних видів господарської діяльності підприємства і формуванні його доходів. Прикладом цього виду капіталу є засоби підприємства, інвестовані в невикористані приміщення й устаткування;
виробничі запаси для продукції, знятої з виробництва; готова продукція, на яку цілком відсутній попит покупців у зв'язку з утратою нею споживчих якостей і т.п.
9. За характером використання власниками виділяють споживаний і що накопичуються (реінвестуємий) види капіталу. Споживаний капітал після його розподілу на меті споживання утрачає функції капіталу. Він являє собою дезінвестиції підприємства, здійснювані з метою споживання (вилучення частини капіталу з позаоборотних і оборотних активів з метою виплати дивідендів, відсотків, задоволення соціальних потреб персоналу і т.п.).
Капітал, що накопичується, характеризує різні форми його приросту в процесі капіталізації прибутку, дивідендних виплат і т.п.
10. За джерелами залучення розрізняють національний (вітчизняний) і іноземний капітал, інвестований у підприємство. Такий поділ капіталу підприємств використовується в процесі відповідної їхньої класифікації.
11. За відповідністю правовим нормам функціонування розрізняють легальний і "тіньовий " капітал, використовуваний в процесі господарської діяльності підприємства. Широко використовуваний на сучасному етапі економічного розвитку країни "тіньовий" капітал є своєрідною реакцією підприємців на встановлені державою тверді "правила гри" в економіці, у першу чергу, на невиправдано високий рівень оподатковування підприємницької діяльності. Ріст обсягу використання "тіньового" капіталу в господарській діяльності підприємств служить для держави своєрідним індикатором низької ефективності прийнятих рішень в області податкового регулювання використання капіталу в підприємницькій діяльності з позицій дотримання паритету інтересів як держави, так і власників капіталу.