Зміст

 

1. Основні методи фінансового аналізу. Структурний аналіз. Аналіз коефіцієнтів і фінансових показників. Трендовий аналіз. Порівняльний аналіз. 3

 

2. Задача 3. 10

 

3. Задача 20. 11

 

Список використаних джерел. 13

1. Основні методи фінансового аналізу. Структурний аналіз. Ана­ліз коефіцієнтів і фінансових показників. Трендовий аналіз. По­рівняльний аналіз

 

Метод фінансового аналізу є головним поняттям у теорії фінансового  аналізу. Кожна наука вивчає свій предмет за допомогою певного методу, визначення сутності якого є першим кроком при її вивченні [2, c. 15].

Під методом розуміють спосіб, підхід до явищ, які вивчаються, спланований шлях наукового пізнання дійсності та встановлення істини. Взагалі — це прийом, засіб чи образ дії, або ціла сукупність взаємопов’язаних способів та принципів дослідження процесів, предметів і явищ. Якщо предмет науки відповідає на запитання «Що вивчається?», то метод — «Як вивчається? Якими засобами?»

Існує чимало різних методів. Розрізняють загальні й поодинокі методи дослідження. Якщо перші звичайно використовують майже скрізь, то поодинокі придатні для розв’язання вузького кола завдань і, як правило, в межах однієї дисципліни.

Деякі методи мають своїх, так би мовити, двійників, які виконують їх функції у дзеркальній протилежності (наприклад, аналіз і синтез, індукція і дедукція). Загальні методи можуть мати як окремі форми прояву більш прості поодинокі методи та технічні прийоми (прийоми деталізації та елімінування як прояви аналізу).

Формування нових наук і дисциплін спричиняє появу і нових методів наукового пізнання або пристосування до потреб дослідження вже існуючих.

Під час аналізу використовують здебільшого добре відомі, випробувані практикою методи. Насамперед це стосується методу аналізу. Аналіз — це розбір, розкладання, розчленування предметів або явищ на складові частини, властивості, ознаки. Отже, виникає можливість для поглибленого вивчення складу, зв’язків, властивостей предметів і явищ. Сам процес розкладання слід проводити, ґрунтуючись на певних правилах, принципах.

Поділ предметів або явищ має враховувати існуючі закономірності, склад, внутрішні кордони, зв’язки, функції. Це перший принцип аналізу. Суворе дотримання цього принципу дає змогу відтворити предмет у первісному вигляді.

Послідовне, поетапне відокремлення частин, властивостей від предмета — вимога другого принципу. Окремі частини, компоненти цілого відіграють неоднакову роль у його функціонуванні. Серед них обов’язково знайдеться один або кілька, які формують сутність предмета, його якісну ознаку. Тому пошук цих найважливіших ланок у предметі зумовлює третій принцип — принцип основної ланки. Врахування системної побудови предмета або систем формує четвертий принцип ієрархії. П’ятий принцип визначає межі аналізу, ступінь його можливого поглиблення. Кінцева зупинка в дослідженні звичайно пов’язується з найбільш простими елементами системи, які при цьому зберігають загальні властивості всієї сукупності. Так, товар є найпростіший елемент економічної системи. І, нарешті, шостий принцип обумовлює вибір форми аналізу. Загальновідомі такі форми аналізу: хімічний, математичний, економічний, спектральний, структурний, психоаналіз.

Аналіз діяльності підприємства дає змогу пізнати його окремі сторони, процеси, елементи, існуючи зв’язки і факторні взаємодії, дати проміжні оцінки виробничим подіям та роботі окремих підрозділів. Однак для одержання головної картини після процеса розчленування цілого на складові необхідно відновити єдність за допомогою синтезу. Синтез — це з’єднання окремих частин і елементів явища в єдине ціле. Досліджуючи окремі економічні явища можна їх об’єднувати в межах більш складних процесів або груп, проводити узагальнення впливу різних факторів, робити заключну розгорнуту оцінку роботи підприємства [6, c. 32].

Аналіз і синтез тісно пов’язані один з одним, але в даному курсі акцент робиться на першому з них. Він розпочинає наукове дослідження і забирає головну частку часу та зусиль. Синтез використовують як допоміжний засіб для узагальнення проведеного аналітичного процесу, написання заключного висновку.

Більшість показників, що характеризують роботу підприємств, — підсумкові. В них взаємознищуються від’ємні і додатні відхилення. Розкладання підсумкових показників дає змогу побачити серйозні відмінності і різноманітність первісних показників. Тому виникає потреба йти від загальних показників до деталізованих, послідовно розчленовуючи загальні показники на складові. Такий аналітичний засіб називають деталізацією.

Розчленування складних явищ на більш прості, або складові, здійснюється за такими основними напрямками: утворюючими факторами, якісними ознаками, підрозділами та часом. При проведенні аналізу тією або іншою мірою деталізуються всі загальні показники, які характеризують діяльність підприємства. Проте це не означає, що в кожному випадку проводиться глибока деталізація кожного показника або фактора. З метою зменшення трудомісткості аналізу застосовують принцип головної ланки, який дає змогу із всієї сукупності інформації відокремити найбільш важливу, яка і піддається достатньо глибокій деталізації. Наприкінці слід зауважити, що деталізація є не що інше, як одна з форм прояву аналітичного методу.

Якісну оцінку предметів і явищ можна дати за допомогою порівняння. Порівняння — це метод, за допомогою якого предмет (явище), що вивчається, характеризується через співвідношення, вимірювання, зіставлення з іншими одноякісними предметами або явищами. Звичайно, порівняння проводять з відомими предметами, які виконують роль еталонів певних властивостей або ознак. Такими еталонами можуть бути норми, нормативи, планові показники, ціни, середні дані тощо.

У практиці фінансового аналізу використовують різні види порівнянь. Найчастіше застосовують порівняння з поточними і перспективними планами, з фактичними показниками за минулий період, з показниками споріднених підприємств, з найвищими показниками в галузі, з середніми показниками, з показниками підприємств інших країн тощо. Порівняння може проводитися за абсолютними, відносними і середніми величинами.

Вибір об’єкта для порівняння дуже впливає на кінцеві оцінки. Тому для зіставлення треба брати такі об’єкти, які дали б змогу зробити глибоку і зважену оцінку предмета або явища, що вивчаються.

Порівняння може дати позитивні наслідки ще й в тому разі, якщо порівнюються предмети, явища, показники, які можна зіставити. Тому порівнюваність — одна із суттєвих проблем економічного аналізу. З цією метою застосовують ряд допоміжних прийомів [1, c. 28]:

1. Нейтралізація цінового чинника (перерахунок показників обсягу в однакову оцінку).

2. Нейтралізація можливих кількісних відмінностей (різні обсяги виробництва).

3. Нейтралізація відмінностей у структурі (наприклад, розрахунок індексів фіксованого складу).

4. Використання при порівняннях однакових періодів часу.

5. Перерахунок показників, що порівнюються, відповідно до єдиної методики.

6. Виключення інших відмінностей в умовах роботи підприємств, що порівнюються.

Для вивчення складних явищ застосовують метод моделювання, при якому будують зменшені предмети або умовні подоби (образи), які замінюють у нашій уяві дійсні предмети або явища.

Моделі можуть бути матеріальні (фізичні) й абстрактні. З-поміж останніх слід вирізняти описові (словесні), графічні й математичні. За допомогою моделей досліджують сутність предметів і явищ найбільш простим, а подекуди і дешевим способом. Моделі дають змогу зосередити увагу дослідників на найбільш суттєвих характеристиках предметів або явищ, сприяють швидкому накопиченню необхідних знань у різних умовах роботи. Моделювання добре поєднується з іншими методами і технічними прийомами.

Серед статистичних методів, що використовуються в аналізі, чільне місце посідає табличний метод.

Таблиці служать накопиченню, опрацюванню і зберіганню цифрової інформації. Форму таблиць і їхній майбутній зміст слід передбачати заздалегідь, тобто до початку аналізу явищ. Від усіх інших таблиць аналітична, як правило, відрізняється відносно нескладною будовою, компактністю і наочністю. Вона повинна мати не лише основну, а й додаткову для порівняння інформацію (планові і середні показники, дані за минулі періоди), а також проміжні підсумки, відхилення, відсотки.

У процесі збору цифрової інформації та заповнення таблиць виникає низка технічних складностей, якщо її занадто багато. З метою забезпечення компактності таблиць вихідну інформацію:

1)  спрощують чи закруглюють (до тисяч, мільйонів та ін.);

2)  скорочують або частково відкидають другорядні дані;

3) об’єднують у групи, проміжні підсумкові показники, передають через середні показники;

4) комбіновано показують частину показників у деталізованому вигляді, а інші розміщують разом в одному рядку (як інші);

5) поділяють на кілька самостійних сукупностей із наступним складанням кількох більш простих таблиць із вузьким змістом.

Таблиці можуть виконувати роль програми і переліку питань, що вивчаються. Між тим, не слід перебільшувати значення таблиць: це важливий, однак здебільшого технічний бік аналізу.

Динамічні ряди — це порівняння не двох, а кількох предметів, показників. Розрізняють інтервальні й моментні динамічні ряди. Аналіз їх дає змогу визначити:

1) напрям зміни показників (зростання, зменшення, сталість або нестабільний характер, його розхитаність);

2) наявність тенденцій у зміні показників;

3) середній рівень показників і варіації.

Серйозною проблемою для дослідження є порушення у динамічних рядах. Це пов’язано з неоднаковими інтервалами часу, а також із неоднорідними показниками, які потрапили до загальної сукупності даних. Нарешті, виникають перерви в динамічному ряду у зв’язку з браком інформації.

Широкого використання набули також вибірковий метод і групування, кореляційний метод, середні й відносні показники, а також графічні методи. Ці методи у поєднанні з комп’ютерами забезпечують більшу наочність наслідків аналізу.

Можна також виділити серед них шість основних методів фінансового аналізу [5, c. 24]:

— горизонтальний аналіз;

— вертикальний аналіз;

— трендовий аналіз;

— метод фінансових коефіцієнтів;

— порівняльний аналіз;

— факторний аналіз.

 Горизонтальний (часовий) аналіз — порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом.

Вертикальний (структурний) аналіз — визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому.

Трендовий аналіз — порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формуються можливі значення показників у майбутньому, а, отже, ведеться перспективний, прогнозний аналіз.

Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) — розрахунок відносин даних звітності, визначення взаємозв’язків показників.

Порівняльний (просторовий) аналіз — це як внутрішньогосподарський аналізі порівняння зведених показників звітності за окремими показниками фірми, дочірніх фірм, підрозділів, цехів, так і міжгосподарський аналіз і порівняння показників даної фірми з показниками конкурентів, з середньогалузевими і середніми загальноекономічними даними.

Факторний аналіз — це аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), тобто роздроблення результативного показника на складові частини, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з’єднують у загальний результативний показник.

 

2. Задача 3

 

Чистий прибуток фірми у 2000 р. становив 15,1% чистої виручки (без ПДВ).

Визначити:

а) ставку дохідності власного капіталу підприємства при обороті
активів 2 рази і капіталізації 73% загальної суми активів;

б) як вплинуло б на результат прискорення обороту активів.

 

Розв’язування

Ставку дохідності власного капіталу визначимо як відношення чистого прибутку до власного капіталу в відсотках.

 Оборот активів становить 2 рази, тобто розмір активів в 2 рази менший ніж чиста виручка від реалізації (без ПДВ).

…

Отже, ставка доходності власного капіталу складе 41,37%, а прискорення обороту активів приведе до збільшення ставки доходності власного капіталу.

 

 

 

3. Задача 20

 

Відомі такі показники компанії:

річний обсяг продажу                   — 1800000 грн.;

собівартість реалізованої продукції        — 1200000 грн.;

запаси:

на початок періоду                        — 200000 грн.;

на кінець періоду                           — 400000 грн.;

виробничий цикл                          — 90 днів.

Розрахувати коефіцієнти і періоди оборотності запасів за рік і на кінець року, а також проаналізувати, чи ефективно компанія управ­ляє оборотністю власних запасів.

Розв’язування

Коефіцієнт оборотності (К_об) показує кількість оборотів за рік і визначається відношенням реалізованої за рік продукції (РП) до середньорічного залишку нормованих оборотних коштів (S_ноз):

…

Отже, на кінець року вартість запасів зросла порівняно з початком року та відповідно з середньорічною вартістю. Ефективність управління   оборотністю власних запасів компанії на кінець року погіршилася, так як кількість оборотів запасів зменшився з 6 до 4,5 оборотів/рік та тривалість обороту запасів зросла з 60 до 80 днів.

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1.     Болюх М. А., Бурчевський В. З., Горбаток М. І., Заросило С. А., Івахненко В. М. Економічний аналіз: Навч. посібник / Київський національний економічний ун- т / М.Г. Чумаченко (ред.). — 2.вид., перероб. і доп. — К. : КНЕУ, 2003. — 555с.

2.     Івахненко В. М. Курс економічного аналізу: Навч. посібник. — 5. вид., випр. і доп. — К. : Знання, 2006. — 261с.

3.     Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. носіб.- К.: МАУП, 2001. — 241 с..

4.     Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001.- 387 с.

5.     Попович П. Я. Економічний аналіз та аудит на підприємстві: Підручник. – Тернопіль, 2003. – 254 c.

6.     Савицкая Г.П. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. – Мн.: ООО «Новое знание», 2001. – 668 с.