Теоретичні основи організації економічного аналізу діяльності сільськогосподарських підприємств

План
1. Зміст економічного аналізу, його предмет, роль та завдання
2. Предмет і завдання економічного аналізу
3. Поняття, типи, завдання факторного аналізу
4. Методи економічного аналізу
5. Система показників, що використовуються в економічному аналізі

Успішне функціонування сільськогосподарського підприємства в умовах
ринкової економіки неможливе без планування його діяльності. Досвід розвинених
країн світу показує, що планування на рівні підприємства має бути навіть більш
жорстким і детальнішим, ніж в умовах командно-адміністративної економіки.
Єдина особливість планування на мікро рівні полягає в тому, що планові й
нормативні показники визначає і затверджує саме підприємство.
За таких умов необхідно кожному керівнику, спеціалісту і власнику
господарства досконало знати об’єктивні закономірності розвитку свого
підприємства, володіти практичними навичками виявлення і реалізації внутрішніх
резервів для успішного виконання виробничої та фінансової програм. Цього можна
досягти, оволодівши основами проведення економічного аналізу.
Економічний аналіз як наука — це система спеціальних знань, що шляхом
розчленування цілого на складові і виділення окремих сторін, властивостей,
зв’язків спрямована на дослідження економічних явищ та процесів у їх
взаємозв’язку і взаємозумовленості, яка формується під впливом об’єктивних
економічних законів з науковим обґрунтуванням завдань та договірних
зобов’язань, оцінкою їх виконання, визначенням величини дії позитивних і
негативних чинників, невикористаних резервів і розробкою пропозицій щодо
вироблення оптимальних управлінських рішень, спрямованих на підвищення
ефективності виробництва.
Виділяють три основні функції економічного аналізу.
Оцінкова — встановлюються відмінності фактично досягнутого стану від
запланованого (бажаного) шляхом порівняння з установленими критеріями.
Діагностична дає якісну характеристику об’єкта, що аналізується,
встановлює причинно-наслідкові зв’язки.
Пошукова — полягає в обґрунтуванні рекомендацій з переведення об’єкта в
бажаний стан, виявлення глибинних резервів підвищення ефективності
виробництва.
Економічний аналіз процесу виробництва або окремих галузей суспільного
господарства дає змогу виявити конкретні можливості підвищення ефективності
роботи діючої системи за допомогою певних прийомів і методів. Як наука
економічний аналіз є системою спеціальних знань. Він передбачає:
а) дослідження економічних процесів у взаємозв’язках, що
встановлюються під впливом об’єктивних економічних законів
та чинників суб’єктивного характеру;
б) наукове обґрунтування бізнес-планів, об’єктивне оцінювання їх
виконання;
в) виявлення позитивних і негативних чинників та кількісне
вимірювання їх впливів;
г) розкриття тенденцій та пропорцій господарського розвитку,
виявлення невикористаних внутрішньогосподарських резервів;
д) узагальнення кращого досвіду, прийняття оптимальних управлінських
рішень.
Принципи економічного аналізу діяльності підприємств:
• системності: передбачає розгляд усіх явищ і процесів господарсько-
фінансової діяльності як складових єдиної системи в їх взаємозв’язку та
взаємозалежності;
• науковості: методологія економічного аналізу має спиратись на економічні
закони розвитку виробництва, найновіші досягнення галузевих економічних наук;
• об’єктивності, точності: передбачає дослідження всіх явищ і процесів,
оцінку впливу факторів та результатів діяльності за достовірними даними.
Висновки за результатами аналізу повинні бути обґрунтовані точними
економічними розрахунками;
• конкретності: тобто конкретної спрямованості аналізу, виходячи з
нагальних потреб ринкової економіки, дослідження
пріоритетних напрямів розвитку;
• дієвості й оперативності: забезпечується через розробку конкретних
пропозицій з вироблення оптимальних управлінських рішень щодо підвищення
ефективності діяльності підприємства, швидшої адаптації до вимог ринку.
В економічній літературі аналіз господарської діяльності підприємств, як
правило, поділяють на економічний і техніко-економічний.
Під економічним, або, точніше, загальноекономічним, розуміють аналіз,
який здійснюють переважно за даними звітності (річної, квартальної) і який дає
змогу здійснити лише подальше загальне оцінювання господарської діяльності,
визначити вплив економічних чинників на результати діяльності підприємства в
цілому, його галузі і на цій основі виявити резерви для підвищення ефективності
виробництва.
Техніко-економічним вважають аналіз, за допомогою якого можна
визначити результати роботи та напрям технічного розвитку підприємства,
організаційно-технічний рівень і вплив на економічні явища організаційних,
технічних і технологічних чинників.
Останніми роками набув поширення оперативний економічний аналіз, за
допомогою якого можливі не лише оцінювання роботи, а й визначення причин
відхилень від плану, пошук невикористаних резервів щодня у ході виробництва в
кожній ланці підприємства. Окремі автори називають цей вид аналізу поточним.
Літератури з оперативного аналізу ще менше, ніж з техніко-економічного.
Зазначені вище основні якості аналізу характеризують його загальну, єдину
сутність. Це дає змогу дійти першого висновку: економічний аналіз — єдиний і за
своєю сутністю є самостійною галуззю економічної науки. Однак призначення та
використання аналізу різноманітні, і в цьому виявляються його особливості.
Викладене дає змогу дійти іншого висновку: при зберіганні єдиної сутності
аналізу та через корінні відмінності в його призначенні та використанні можна
розрізняти два види економічного аналізу — оперативний і загальний.
Оперативним є економічний аналіз, що охоплює за допомогою
оперативних джерел даних економічні явища, причинні зв’язки та резерви, необхідні
для вичерпного оцінювання результатів роботи підприємства (цехів і ланок) та
розроблення заходів і для контролю за їх здійсненням за будь-який проміжок часу
протягом місяця. У проведенні цього аналізу беруть участь оперативні працівники.
Його також використовують як засіб поліпшення оперативного управління
окремими ланками підприємства та економічної роботи.
Загальним є економічний аналіз, який здійснюють вищі фінансові та інші
організації переважно за даними офіційної звітності (за рік, квартал) з метою
загального оцінювання роботи та визначення основних напрямків розвитку
підприємств та їх об’єднань. За результатами загального економічного аналізу
проводять загальний контроль за роботою підприємства та галузей господарства
для надання їм необхідної допомоги і планування подальшого їх розвитку.
Розглянемо детальніше конкретний зміст напрямків аналізу.
1. За обсягом дослідження аналіз або вичерпно характеризує повноту
діяльності підприємств (об’єднань, галузей) та їх ланок, або охоплює лише
окремі сторони діяльності згідно з визначеною тематикою дослідження і,
отже, може бути повним або тематичним (частковим).
2.За періодом дослідження аналіз передбачає вивчення питань за
період, що передує початку діяльності, поточний, закінчений і майбутній
періоди, тому має такі напрямки: попередній, поточний, наступний і
перспективний.
3. За характером досліджень аналіз може бути статистико-
економічним, фінансово-економічним, техніко-економічним та
порівняльним, тобто таким, що виконується залежно від застосовуваних
методів та змісту вирішуваних питань.
4. За рівнем ланки, що вивчається, аналіз може охоплювати
роботу підприємства та його ланок, міністерств, галузей і об’єднань.

2. Предмет і завдання економічного аналізу
Як і кожна наука, економічний аналіз має свій предмет вивчення.
Економічний аналіз має справу з господарськими процесами
підприємств, об’єднань, інших підрозділів та кінцевими виробничо-фінансовими
результатами їх діяльності. Економіка підприємств вивчається при цьому не
тільки в динаміці, а й у статиці.
Із визначення випливає, що предметом економічного є господарські
процеси та кінцеві результати, що складаються в результаті впливу суб’єктивних
(внутрішніх) чинників, тому їх впливу на господарську діяльність у ході аналізу
приділяють найбільшу увагу.
Значенням, змістом і предметом економічного аналізу визначаються і
завдання, що стоять перед ним. До найважливіших з них слід віднести:
1. Підвищення науково-економічної зумовленості бізнес-планів і
нормативів (у процесі їх розроблення) — треба здійснити детальний
ретроспективний аналіз господарської діяльності. Побудова часових рядів за
значний період дає змогу визначити певні економічні закономірності в
господарському розвитку. Далі виявляють основні чинники, які істотно
вплинули в минулому і можуть впливати в майбутньому на господарську
діяльність даного підприємства.
2. Об’єктивне, всебічне дослідження виконання бізнес-планів і
дотримання нормативів (за даними обліку та звітності) — передбачає на
промислових підприємствах ретельне дослідження виконання виробничої програми
за кількістю й асортиментом найважливіших виробів, їх сортністю, комплектністю
і якістю, ритмічністю виробництва, реалізацією, виконанням договорів поставки.
3. Визначення економічної ефективності використання трудових,
матеріальних і фінансових ресурсів (окремо і в сукупності) — окремо
досліджують ефективність використання засобів і предметів праці (будівель і
споруд, технологічного обладнання, інструментів, сировини і матеріалів), робочої
сили (за чисельністю і професійним складом робітників, основного, допоміжного,
обслуговуючого і управлінського персоналу, продуктивністю праці), фінансових
ресурсів у сукупності (тобто власних і позичкових, основних і оборотних).
4. Контроль за здійсненням вимог комерційного розрахунку (в його
повній і незавершеній формах) – при оцінюванні фінансових результатів
діяльності підприємств використовуються кількісні та якісні показники (в їх
необхідному ув’язуванні). Так, прибуток промислового підприємства визначається
не тільки кількістю та асортиментом виробів, що випускаються, а й їх собівартістю.
5. Виявлення і вимірювання внутрішніх резервів на всіх стадіях
виробничого процесу – показує, що економічний аналіз є дисципліною
прикладною і виправдовує себе повною мірою лише тоді, коли приносить реальну
користь. Справжня користь від економічного аналізу полягає також у виявленні
невикористаних резервів на всіх стадіях виробничого процесу.
6. Дослідження оптимальності управлінських рішень (на всіх
сходинках управлінської ієрархії) — успіх господарської діяльності на всіх
сходинках управлінської ієрархії безпосередньо залежить від рівня керівництва,
своєчасного прийняття управлінських рішень. Прийняти правильне
управлінське рішення, визначити його раціональність і ефективність можна лише
на основі попереднього економічного аналізу.

3. Поняття, типи, завдання факторного аналізу
Під факторним аналізом розуміють методику комплексного і системного
вивчення та вимірювання впливу чинників на величину результативних
показників.
Розрізняють такі типи факторного аналізу: детермінований
(функціональний) і стохастичний (кореляційний); прямий (дедуктивний) і
зворотний (індуктивний); одно — і багатоступінчастий; статичний і динамічний;
ретроспективний і перспективний (прогнозний).
Детермінований факторний аналіз являє собою методику дослідження
впливу чинників, зв’язок яких з результативним показником є функціональним,
тобто результативний показник може бути поданий у вигляді добутку, частки
або алгебраїчної суми чинників.
Стохастичний аналіз — це методика дослідження чинників, зв’язок яких
з результативним показником, на відміну від функціонального, є неповним,
імовірним (кореляційним). Якщо при функціональній (повній) залежності зі
зміною аргументна завжди відповідно змінюється функція, то при кореляційному
зв’язку зміна аргументна може дати кілька значень приросту функції залежно
від поєднання інших чинників, що визначають даний показник.
При прямому (дедуктивному) факторному аналізі дослідження
проводять дедуктивним способом — від загального до часткового.
Зворотний (індуктивний) факторний аналіз передбачає дослідження
причинних зв’язків способом логічної індукції — від окремих чинників до
узагальнювальних.
Факторний аналіз може бути одно- та багатоступінчастим.
Перший тип використовують для дослідження чинників тільки одного
рівня (одного щабля) підпорядкування без їх деталізації на складові частини.
Другий тип. Деталізація чинників може бути продовжена і далі. У такому
разі вивчають вплив чинників різних рівнів підпорядкованості.
статичний і динамічний факторний аналіз.
Статичний факторний аналіз — застосовують для вивчення впливу
чинників на результативні показники на відповідну дату.
Динамічний факторний аналіз — являє собою методику дослідження
причинних зв’язків у динаміці.
Факторний аналіз може бути ретроспективним, що вивчає причини
приросту результативних показників за минулі періоди, і перспективним, який
досліджує поведінку чинників і результативних показників на перспективу.
Основними завданнями факторного аналізу є:
1) відбір чинників, що визначають досліджувані результативні показники;
2) класифікація і систематизація їх з метою забезпечення можливостей
системного підходу,
3) визначення форми залежності між чинниками і результативним
показником;
4) моделювання взаємозв’язків між результативним і факторними
показниками;
5) розрахунок впливу чинників і оцінювання ролі кожного з них у зміні
величини результативного показника;
6) робота з факторною моделлю (практичне її використання для управління
економічними процесами).
7) практичне використання факторної моделі для підрахунку резервів
приросту результативного показника, для планування і прогнозування його
величини у разі зміни виробничої ситуації.
Відбір чинників для аналізу того чи іншого показника здійснюють на
основі теоретичних і практичних знань у цій галузі. При цьому, звичайно,
керуються принципом: чим більший комплекс чинників досліджується, тим
точнішими будуть результати аналізу.
Важливим методологічним питанням у факторному аналізі є визначення
форми залежності між чинниками і результативними показниками (функціональна
чи стохастична, пряма чи зворотна, прямолінійна чи криволінійна). При цьому
використовують теоретичний і практичний досвід, а також способи порівняння
паралельних і динамічних рядів, аналітичних групувань вихідної інформації і
графічних.
3.1. Класифікація чинників
Класифікація чинників означає поділ їх на групи залежно від загальних їх
ознак. Вона дає змогу глибше розібратися в причинах зміни досліджуваних явищ,
точніше визначити місце і роль кожного чинника у формуванні величини
результативних показників.
Чинники, що досліджуються в аналізі, можуть бути класифіковані за
різними ознаками. Враховуючи вплив на результати господарської діяльності, їх
поділяють на основні та другорядні, внутрішні й зовнішні, об’єктивні та
суб’єктивні, загальні й специфічні, постійні та змінні, екстенсивні й інтенсивні.
До основних належать чинники, що справляють вирішальний вплив на
результативний показник,
До другорядних — ті, що вирішальне не впливають на результати
господарської діяльності за даних умов. Слід зазначити, що один і той самий
чинник залежно від обставин може бути і основним, і другорядним. Уміння виділити
з різноманітності чинників основні забезпечує правильність висновків за
результатами аналізу.
Велике значення в дослідженні економічних явищ і процесів та
оцінюванні результатів діяльності підприємств має поділ чинників на внутрішні й
зовнішні, тобто на такі, що залежать і не залежать від діяльності даного
підприємства. Основну увагу під час аналізу треба приділяти дослідженню
внутрішніх чинників, на які підприємство може впливати.
Для правильної оцінки діяльності підприємств треба розрізняти
також об’єктивні та суб’єктивні чинники.
Об’єктивні не залежать від волі і бажань людей, наприклад, стихійне
лихо.
Суб’єктивні чинники залежать від діяльності окремих людей
підприємств, організацій і установ.
Чинники можуть також поділятися на загальні та специфічні.
До загальних належать ті з них, що діють в усіх галузях економіки, а до
специфічних — ті, що діють в умовах окремої галузі економіки або підприємства.
Такий розподіл чинників дає змогу повніше враховувати особливості окремих під-
приємств, галузей виробництва і більш точно оцінювати їх діяльність.
За терміном впливу на результати виробництва розрізняють чинники
постійні та змінні.
Постійні чинники впливають на досліджуване явище безперервно протягом
усього часу.
Змінні — періодично (наприклад, освоєння нової техніки, нових видів
продукції, нової технології виробництва тощо).
Велике значення для оцінювання діяльності підприємств має поділ
чинників на інтенсивні й екстенсивні.
До екстенсивних належать чинники, що пов’язані з кількісним, а не
якісним приростом результативного показника (збільшення обсягу виробництва
продукції через розширення посівних площ, збільшення поголів’я худоби,
кількості робітників тощо).
Інтенсивні чинники характеризують зусилля, напруженість праці в
процесі виробництва (підвищення врожайності сільськогосподарських культур,
продуктивності тварин, рівня продуктивності праці).
У разі коли аналіз має на меті вимірювання впливу кожного чинника
на результати господарської діяльності, то їх поділяють на кількісні та якісні,
складні й прості, прямі та непрямі, вимірні й невимірні.
Кількісними є чинники, що виражають кількісну визначеність явищ
(кількість робітників, устаткування, сировини тощо).
Якісні чинники визначають внутрішні якості, ознаки та особливості
досліджуваних об’єктів (продуктивність праці, якість продукції, родючість ґрунту
тощо).
Більшість досліджуваних у процесі аналізу чинників складаються з
кількох елементів. Однак є й такі, що не поділяються на складові частини. У
зв’язку з цим виділяють чинники складні (комплексні) і прості (елементні).
Прикладом складного чинника є продуктивність праці, а простого — кількість
робочих днів у звітному періоді.
Як уже зазначалося, деякі чинники впливають на результативний показник
безпосередньо, інші — опосередковано. Залежно від цього розрізняють чинники
першого, другого, третього рівнів підпорядкування і т.д. До чинників першого рівня
відносять ті, що безпосередньо впливають на результативний показник.

4. Методи економічного аналізу
Для використання всіх рис економічного аналізу, за допомогою яких він
сприяє виконанню та перевиконанню планів підприємств, слід розглянути
основні особливості методу аналізу. Як галузь знання аналіз має власні
специфічні способи дослідження, зумовлені особливостями його предмета та
завдань, які стоять перед ним.
У детермінованому аналізі для цього використовують такі методи:
ланцюгової підстановки, індексний, абсолютних різниць, відносних різниць,
пропорційного розподілу та інтегральний.
Перші чотири методи ґрунтуються на методі елімінування.
Елімінувати — означає усунути, відхилити, виключити вплив усіх чинників
на розмір результативного показника, крім одного. Цей метод виходить з того, що
всі чинники змінюються незалежно один від одного: спочатку змінюється один, а
інші залишаються без зміни, потім змінюються два, потім три і т.д. при незмінності
інших. Це дає змогу визначити вплив кожного чинника окремо на розмір
досліджуваного показника.
Найбільш універсальним серед усіх методів є метод ланцюгової
підстановки. Його використовують для розрахунку впливу чинників в усіх типах
детермінованих факторних моделей: адитивних, мультиплікативних, кратних і
змішаних (комбінованих). Цим методом визначають вплив окремих чинників на
зміну результативного показника шляхом поступової заміни базисної величини
кожного факторного показника в обсязі результативного показника на фактичну у
звітному періоді.
Індексний метод
Індексний метод ґрунтується на відносних показниках динаміки,
просторових порівнянь, виконання плану, що виражають відношення фактичного
рівня аналізованого показника у звітному періоді до його рівня в базисному періоді
(або до планового чи щодо іншого об’єкта).
За допомогою агрегатних індексів можна виявити вплив різних чинників на
зміну рівня результативних показників у мультиплікативних і кратних моделях.
Метод абсолютних різниць
Метод абсолютних різниць є однією з модифікацій елімінування. Як і
спосіб ланцюгової підстановки, його застосовують для розрахунку впливу
чинників на приріст результативного показника в детермінованому аналізі, проте
тільки в мультиплікативних та змішаних моделях. Завдяки своїй простоті він
набув широкого застосування в економічному аналізі.
При використанні цього методу величину впливу чинників обчислюють
множенням абсолютного приросту досліджуваного чинника на базову (планову)
величину чинників, розміщених у моделі справа від нього, і на фактичну величину
чинників, розташованих зліва від нього.
Метод відносних різниць
Цей метод, як і попередній, застосовують для вимірювання впливу
чинників на приріст результативного показника тільки в інших
мультиплікативних моделях. Він значно простіший за метод ланцюгових
підстановок, що за певних обставин робить його дуже ефективним. Це
стосується насамперед випадків, коли вихідні дані містять уже визначені раніше
відносні відхилення факторних показників у відсотках або коефіцієнтах.
Інтегральний метод в аналізі господарської діяльності
Цей метод дає змогу одержувати більш точні результати розрахунку впливу
чинників, ніж використання ланцюгової підстановки, абсолютних і відносних
різниць, та уникнути неоднозначної оцінки впливу чинників, тому, що в цьому разі
результати не залежать від місця розташування чинників у моделі.

5. Система показників, які використовуються в економічному аналізі
За економічним змістом досліджуваних явищ і процесів показники
поділяються на кількісні та якісні.
Кількісні показники відображають розмір господарських явищ, величину
кількісних змін, що в них відбуваються, величину ресурсів. Наприклад, обсяг
реалізованої продукції, кількість працюючих, обсяг продукції, одержаної в результаті
підвищення продуктивності праці.
Якісні показники характеризують суттєві особливості і властивості
досліджуваних явищ, рівень їх розвитку, використання ресурсів, ефективність
діяльності. Прикладом якісних показників є продуктивність праці, фондовіддача,
рентабельність.
За характером відображення аналізованих процесів розрізняють :
натуральні — виражають розмір явища у фізичних одиницях виміру (обсяг,
довжина, вага);
вартісні — показують величину економічних об’єктів і процесів у вартісному
виразі (ціна, собівартість, прибуток);
трудові — характеризують витрати праці та її ефективність (трудомісткість,
продуктивність праці) показники.
За способом виміру розрізняють абсолютні й відносні показники.
Абсолютні показники виражаються в грошових, натуральних вимірниках або
через трудомісткість (обсяг випущеної продукції в гривнях, виробнича площа у кв.
м, витрати праці в людино-годинах).
Відносні показники показують співвідношення абсолютних показників і
виражаються у відсотках, коефіцієнтах, індексах (відсоток виконання договору
щодо поставки продукції, коефіцієнт оновлення основних фондів, індекс цін).
За способом формування розрізняють показники:
• нормативні (норми витрат сировини, матеріалів, палива, норми
амортизації, ціни);
• планові (дані планів соціально-економічного розвитку підприємства,
завдання підрозділам);
• договірні (передбачені в угодах на поставку сировини, матеріалів, палива
тощо);
• облікові (дані бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку);
• звітні (дані бухгалтерської, статистичної та оперативної звітності);
• аналітичні (оціночні), які одержують у ході аналізу для оцінки результатів
та ефективності роботи підприємства.
Показники організаційно-технічного рівня характеризують:
• виробничу структуру підприємства;
• якість продукції;
• рівень концентрації і спеціалізації виробництва;
• тривалість виробничого циклу;
• рівень організації виробництва та управління;
• прогресивність технологічних процесів.
До показників виробництва відносять:
• обсяг валової та товарної продукції у вартісному, натуральному
та умовно-натуральному вимірах;
• номенклатуру та асортимент продукції;
• якість продукції, її конкурентоспроможність;
• ритмічність виробництва.
Основними показниками використання засобів виробництва є:
• фондовіддача;
• фондоємність;
• фондоозброєність;
• середньорічна вартість основних засобів;
• амортизація.
До показників, що характеризують використання трудових ресурсів,
відносять:
• забезпеченість підприємства трудовими ресурсами;
• рух робочої сили;
• використання робочого часу;
• продуктивність праці;
• трудомісткість продукції;
• оплата праці.
Показниками собівартості продукції є:
• загальна сума витрат на виробництво товарної продукції;
• витрати на 1 гривню товарної продукції;
• собівартість порівнюваної товарної продукції;
• собівартість найважливіших виробів;
• прямі матеріальні і трудові витрати.
Показники, що характеризують фінансові результати діяльності
підприємства. Це, зокрема:
• прибуток від реалізації товарної продукції;
• прибуток від іншої реалізації;
• позареалізаційний прибуток;
• балансовий прибуток;
• рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат);
• рентабельність реалізації продукції;
рентабельність капіталу (всього або окремих його складових).
Показники фінансового стану підприємства, до яких відносяться:
• наявність та структура капіталу за складом та джерелами формування;
• інтенсивність та ефективність використання капіталу;
• фінансова стійкість;
• ділова активність;
• платоспроможність;
• кредитоспроможність;
• взаємовідносини з бюджетом та ін.

Запись опубликована в рубрике аналіз довідково с метками , , , , , , , , , , . Добавьте в закладки постоянную ссылку.

2 Responses to Теоретичні основи організації економічного аналізу діяльності сільськогосподарських підприємств

  1. immuchuncot говорит:

    Просто хорошая страничка

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *