Контр робота Ф_нансовий Анал_з В1

Зміст

 

1. Методичні особливості внутрішнього аналізу фінансового стану підприємства  2

2. Вирішити задачу з методичними поясненнями кожного етапу. 17

3. Задача. 20

Список використаних джерел. 29

Додатки. 33

1. Методичні особливості внутрішнього аналізу фінансового стану підприємства

 

Фінансовий стан підприємства це складна, інтег­рована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. У найконцентрованішому вигляді фінан­совий стан підприємства можна визначити як міру забез­печеності підприємства необхідними фінансовими ресур­сами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного прове­дення грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями. Таке трактування суті поняття «фінансовий стан» дає змогу розуміти під ним характеристику діяльності підприємства, у якій, як у дзеркалі, знаходять відображення у вартісній формі загальні результати роботи підприємства, в тому числі й роботи з управління фінансовими ресурсами.

Якщо параметри діяльності підприємства і розміщення його фінансових ресурсів відповідають критеріям позитив­ної характеристики фінансового стану, говорять про фінан­сову стійкість підприємства. У системі об’єктів фінансово-економічного аналізу саме їй належить провідна роль.

Фінансово-економічний стан підприємства характеризується ступенем його прибутковості та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерел фінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов’язаннями. 

Умовою життєздатності підприємства й основою його розвитку в конкурентному ринку є стабільність (стійкість).

Фінансова стійкість підприємства характеризується співвідношенням власного й залученого капіталу.[1]

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об’єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінанасово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Оцінка фінансової стійкості підприємства дозволяє виявити рівень фінансового ризику, пов’язаного з структурою джерел формування капіталу підприємства, а відповідно і ступінь його фінансової стабільності в процесі розвитку.[2]

Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та запозиченими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства[3]:

абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) – коли власні оборотні кошти забезпечують запаси й витрати;

нормально стійкий фінансовий стан – коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостороковими позиковими джерелами;

нестійкий фінансовий стан – коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів та витрат;

кризовий фінансовий стан – коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства.

Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми забов’язаннями.

Оцінка фінансової стійкості підприємства характеризується визначенням відповідних коефіцієнтів:

— концентрації власного капіталу (коефіцієнт автономії);

— концентрації залученого капіталу;

— довгострокового залучення позикових коштів;

— фінансової залежності;

— маневреності власного капіталу;

— фінансової стабільності;

— співвідношення залучених і власних засобів;

— фінансового ліверджу;

— платоспроможності;

— рівня рентабельності власного капіталу.[4]

Ткаченко вважає, що платоспроможність більш вузьке поняття, що входить до складу фінансової стійкості. Такої ж думки дотримується Савицька. Одним з показників, що характеризує фінансову стійкість підприємства, є платоспроможність, тобто можливість наявними грошовими коштами своєчасно оплачувати платіжні зобов’язання. Платоспроможність є зовнішнім проявом фінансового стану підприємства, його стійкості.[5]

Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на підставі комплексу показників.

Вирішальним є  питання про те, які показники відображають сутність стійкості фінансового стану. Розглянемо рішення даного питання за методикою, викладеною Шереметом та Сайфуліним.[6] Для оцінки стійкості автори пропонують використати балансову модель наступного виду:

F+Z+Ra=EN+KT+Kt+K0+Rp,                                         (1)

Де F – основні засоби та вкладення; Z – запаси та затрати; Ra – грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість та інші активи; EN – джерела власних коштів; KT – довгострокові кредити та позикові кошти; Kt – короткострокові кредити та позикові кошти; K0 – позики, що не погашені в строк; Rp – кредиторська заборгованість та інші пасиви.

Нижче в таблиці  1.1. наведено баланс підприємства в агрегованому вигляді.

Таблиця 1.1

                              Баланс підприємства в агрегованому вигляді

Актив

 

Пасив

 

1.Основні засоби та вкладення

F

1. Джерела власних коштів

EN

2. Запаси та затрати

Z

2. Розрахунки та інші пасиви

Rp

3. Грошові кошти

Ra

3. Кредити та інші позикові кошти

K

в тому числі

 

в тому числі

 

грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення

Д

короткострокові кредити та позикові кошти

Kt

розрахунки та інші активи

ra

довгострокові кредити та позикові кошти

KT

 

 

позики, що не погашені в строк

K0

Баланс

В

Баланс

В

 

         Згідно запропонованої методики існує два напрямки оцінки фінансового стану підприємства:

1.     Оцінка  фінансової стійкості підприємства виходячи зі ступеня покриття запасів і затрат джерелами власних коштів, тобто

Z? (EN+KT) – F                                                                    (2)

         Виконання даної умови буде свідчити про платоспроможність підприємства, тобто грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення та активні розрахунки покриють короткострокову заборгованість підприємства Kt+K0+Rp: Ra?Kt+K0+Rp.

Отже, співвідношення вартості матеріальних обігових коштів та величин власних та позикових джерел їх формування визначає стійкість фінансового стану підприємства. Забезпеченість запасів та затрат джерелами формування є суттю фінансової стійкості, тоді як платоспроможність є лише ЇЇ зовнішнім проявом. Поряд з цим ступінь забезпеченості запасів та затрат джерелами є причиною того чи іншого ступеня платоспроможності (або неплатоспроможності), яка виступає як наслідок забезпеченості.

2.     Оцінка фінансової стійкості підприємства виходячи зі ступеня покриття основних засобів та інших необоротних активів джерелами власних коштів, тобто

F ? (EN+KT) – Z                                                                 (3)

де (EN+KT) є величиною постійного капіталу підприємства. Власний капітал та довгострокові кредити та позики є стабільним джерелами фінансування діяльності підприємства. Виходячи з формули балансової моделі виводимо формулу для визначення розміру власних та прирівняних до них оборотних коштів:       

 Ес=(EN+KT) – F                                                           (4)

Даний показник відповідає показнику чистих мобільних активів, що використовується в практиці західних фірм і дорівнює різниці оборотних активів та короткострокової заборгованості. Дійсно, якщо короткострокову заборгованість перенести в ліву частину балансової моделі, то остання набуду наступного вигляду:

          (Z+Ra) – (Kt+K0+Rp) = (EN+KT) – F                                            (5)

В лівій частині рівності знаходиться різниця оборотних коштів підприємства та його короткострокової заборгованості, в правій – величина показника Ес

Обидва напрямки оцінки фінансової стійкості витікають із загальної формули стійкості, тобто з умови:

F+Z =EN+KT                                                             (6)

Це означає, що вкладення капіталу в основні засоби та матеріальні запаси не повинно перевищувати величину перманентного капіталу.

Для того, щоб визначити тип фінансової стійкості  підприємства відповідно до умови F ? (EN+KT) – Z використовують класифікацію типів фінансової стійкості, наведену в таблиці 1.2.

 

Таблиця 1.2  

Класифікація типів фінансової стійкості для умови  F ? (EN+KT) – Z

Стійкість

Поточна

В короткостроковій перспективі

В довгостроковій перспективі

1. Абсолютна

Д ? K0 + Rр

Д ? Kt + K0 + Rр

Д ? KT + Kt + K0 + Rр

2. Нормальна

Ra ? K0 + Rр

Ra ? Kt + K0 + Rр

Ra ? KT + Kt + K0 + Rр

3. Передкризова

Ra + Z ? K0 + Rр

Ra + Z ? Kt + K0 + Rр

Ra + Z ? KT + Kt + K0 + Rр

4. Кризова

Ra + Z < K0 + Rр

Ra + Z < Kt + K0 + Rр

Ra + Z < KT + Kt + K0 + Rр

 

В процесі здійснення будь-якої господарської операції фінансовий стан підприємства може залишатися незмінним, погіршуватися чи покращуватися. Потік господарських операцій, що здійснюються кожен день, впливають на  певний стан фінансової стійкості, є причиною переходу з одного стану в інший. Знання допустимих границь зміни величини джерел коштів для покриття вкладень капіталу в основні фонди чи виробничі запаси дозволяє генерувати такі потоки господарських операцій, які ведуть до покращення фінансового стану підприємства, до підвищення його стійкості.

Метою фінансового аналізу є отримання невеликої кількості ключових (найбільш інформативних) параметрів, які дають об’єктивну та точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків та збитків, змін в структурі активів і пасивів, в розрахунках з дебіторами та кредиторами. При цьому аналітика та менеджера можуть цікавити як поточний стан підприємства так і його проекція на найближчу або більш віддалену перспективу, тобто очікувані параметри фінансового стану.

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є дані:

— балансу (форма №1);

— звіту про фінансові результати (форма №2);

— звіту про рух грошових коштів (форма №3);

— звіту про власний капітал (форма №4);

— дані статистичної звітності та оперативні дані.

Фінансовий стан є найважливішою характеристикою ділової активності й надійності підприємства. Він визначає конкурентоспроможність підприємства та його потенціал у діловому співробітництві, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів як самого підприємства, так і його партнерів. Тому за умов ринкової економіки істотно підвищився інтерес учасників економічного процесу до об’єктивної та вірогідної інформації про фінансовий стан підприємства. Основою методики є теорія аналізу фінансової діяльності підприємства, що розглядає поняття “стабільний фінансовий стан” не тільки як якісну характеристику його фінансів, а як і кількісно вимірюване явище.

Коефіцієнти оцінки фінансового стану дозволяють виявити рівень фінансового ризику, пов’язаного з структурою джерел формування капіталу підприємства.

В ході аналізу за методиками, запропонованими Шереметом А.Д., Сайфуліним Р.С., Ковальовим В.В.[7], для характеристики різних аспектів фінансового стану підприємства використовуються як абсолютні показники, так і фінансові коефіцієнти, що являють собою відносні показники фінансового стану. Фінансові коефіцієнти розраховуються як відношення абсолютних показників фінансового стану або їх лінійних комбінацій. Відносні показники фінансового стану підрозділяються на коефіцієнти розподілу та коефіцієнти координації. Коефіцієнти розподілу застосовують у випадках, коли необхідно визначити, яку частину той чи інший абсолютний показник фінансового стану складає від  підсумку абсолютних показників, які входять до його групи. Коефіцієнти координації використовуються для відображення відносин різних за своєю суттю абсолютних показників фінансового стану або їх лінійних комбінацій, що мають різний економічний зміст.

Аналіз фінансових коефіцієнтів полягає у порівнянні їх значень з базисними величинами, а також у вивченні їх динаміки за звітний період та даних минулих років. В якості базисних величин використовуються усередненні значення показників даного підприємства, які відносяться до минулих благоприємних з точки зору фінансового стану періодів; середньогалузеві значення показників; значення показників. 

Необхідно підкреслити, що в зарубіжній та вітчизняній літературі пропонується надмірна кількість фінансових показників. Тоді як серед спеціалістів склалася повна одностайність щодо групування фінансових коефіцієнтів за основними напрямками (оцінка рентабельності, оцінка ділової активності, оцінка фінансової (ринкової) стійкості, оцінка платоспроможності; оцінка ліквідності, оцінка ефективності управління), проте щодо їхнього складу й алгоритмів розрахунків фінансових коефіцієнтів єдності немає. Нині в галузі фінансового стану ситуація має такий вигляд:

§     кожна група включає від 5 до 20 різноманітних показників;

§     однакові фінансові показники обчислюються різними методами;

§     статті балансу та інших форм бухгалтерської звітності не очищаються від регулюючих елементів;

§     з одного й того ж фінансового коефіцієнта вказуються різні нормативні значення і межі змін. Це ускладнює проведення оцінки фінансового стану, знижуючи достовірність результатів.

З огляду на вищевикладене наводяться вимоги, яким повинна відповідати система фінансових коефіцієнтів із погляду ефективності оцінки фінансового стану підприємства[8]: 1) фінансові показники мають бути максимально інформативними, несуперечливими і давати цілісну картину стійкості фінансового стану підприємства; 2) в економічному змісті фінансові коефіцієнти повинні мати однакову спрямованість (позитивна кореляція, тобто зростання коефіцієнта означає поліпшення фінансового стану); 3) для всіх показників повинні бути зазначені числові нормативи мінімально задовільного рівня або діапазону змін; 3) фінансові коефіцієнти повинні розраховуватися тільки за даними відкритої бухгалтерської та статистичної звітності підприємства; 4) фінансові коефіцієнти мають давати можливість проводити рейтингову оцінку підприємств як у просторі (тобто у порівнянні з іншими підприємствами), так і в часі (за ряд періодів).

Розглянемо наступні групи показників: коефіцієнти ліквідності, коефіцієнти ділової активності, коефіцієнти рентабельності, коефіцієнти структури капіталу.

Показники ліквідності. Ліквідність підприємства – це його здатність швидко реалізувати активи і отримати кошти для оплати своїх зобов’язань. Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Нижче наведено формули розрахунку основних показників ліквідності.

Таблиця 1.5

Порядок розрахунків основних показників ліквідності

Показники ліквідності

Величина власних оборотних коштів (функціонуючий капітал)

Власний капітал + довгострокові зобов’язання – необоротні активи ; або

Оборотні активи – короткострокові зобов’язання

Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів

Коефіцієнт загальної

ліквідності

Коефіцієнт швидкої ліквідності

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Наведемо коротку характеристику показників ліквідності.

Величина власних оборотних коштів характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства. За інших незмінних умов ріст даного показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція.

Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів характеризує ту частину власних оборотних коштів, яка знаходиться у формі грошових коштів, тобто коштів, що є абсолютно ліквідними. Для нормально функціонуючих підприємств даний показник звичайно знаходиться в межах від 0 до 1, а зростання даного показника в динаміці розглядається як позитивна тенденція.

Коефіцієнт загальної  ліквідності характеризує співвідношен­ня оборотних активів і короткострокових зобов’язань. Для нормального функ­ціонування підприємства цей показник має бути більшим за одини­цю і знаходитися у діапазоні від одного до двох (іноді 3). Зростання даного коефіцієнту до більше 2 (іноді 3) вважається небажаним і свідчить про неефективну структуру капіталу.

Коефіцієнт швидкої ліквідності. Він аналогічний коефіцієнту загальної ліквідності, але обчислюється за вужчим колом оборотних активів (з розра­хунку виключають найменш ліквідну їх частину — виробничі запаси). Кошти, які можна отримати у разі вимушеної реалізації виробни­чих запасів, можуть бути суттєво меншими за витрати на їх придбан­ня. За ринкової економіки типовою є ситуація, коли під час ліквідації підприємства отримують 40% і менше від облікової вартості запасів. В іноземній літературі трапляється орієнтовне значення цього показника — 1, в російській літературі — від 0,5 до 1. [9]

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності). Він є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокових зобов’язань можна за необхідності погасити негайно за рахунок наявних грошових коштів та короткострокових фінансових вкладень. Рекомендована нижня межа цього показника — 0,2. Однак допускається  і його варіювання в межах від 0,05 до 0,2.

Показники ділової активності. Показники ділової активності дозволяють проаналізувати наскільки ефективно підприємство використовує свої кошти. До цієї групи, як правило, належать наступні показники:

§          обертання активів;

§          обертання дебіторської заборгованості покупців,

§          обертання кредиторської заборгованості постачальників;

§          обертання матеріальних запасів.

Показники ділової активності мають неабияке значення для оцінки фінансового стану підприємства, оскільки швидкість обороту коштів, тобто швидкість перетворення їх у грошову форму, безпосередньо впливає на платоспроможність підприємства. Окрім того, підвищення швидкості обертання відображає підвищення виробничо-технічного потенціалу фірми.

Вищеназвані показники рекомендується розраховувати за наступними формулами[10]:


Таблиця 1.6

Порядок  розрахунків основних показників ділової активності

Показники ділової активності

Коефіцієнт обертання  власних оборотних коштів

Коефіцієнт обертання активів

Коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості покупців

Коефіцієнт обертання кредиторської заборгованості постачальників

 

Коефіцієнт обертання матеріальних запасів

 

Наведемо коротку характеристику показників  ділової активності.

Коефіцієнт обертання власних оборотних коштів показує наскільки ефективно підприємство використовує інвестиції в оборотний капітал і як це впливає на ріст продаж. Чим вище значення даного коефіцієнту, тим ефективніше використовується підприємством власний оборотний капітал.

Коефіцієнт обертання активів характеризує ефективність використання компанією всіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їх залучення. Даний коефіцієнт показує, скільки разів на рік здійснюється повний цикл виробництва та обігу, який приносить підприємству відповідний прибуток.

Коефіцієнт обертання матеріальних запасів відображає швидкість реалізації запасів. Чим вище значення даного показника, тим менше коштів зв’язано в цій найменш ліквідній групі активів.

Показники рентабельності. Велике значення для аналізу фінансового стану підприємства мають коефіцієнти рентабельності. Вони показують, наскільки прибутковою є діяльність господарюючого суб’єкту.

Найчастіше у фінансовому менеджменті використовуються наступні коефіцієнти: чиста рентабельність активів; чиста рентабельність реалізації (продажу); чиста рентабельність власного капіталу.

Для розрахунку перерахованих коефіцієнтів використовують наступні формули[11] :

Таблиця 1.7    Порядок розрахунків основних показників ділової активності

Показники рентабельності

Коефіцієнт рентабельності реалізації

Коефіцієнт рентабельності оборотних активів

Коефіцієнт рентабельності необоротних активів

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу

 

Наведемо коротку характеристику показників рентабельності.

Коефіцієнт рентабельності реалізації демонструє питому вагу чистого прибутку в об’ємі продаж підприємства.

Коефіцієнт рентабельності оборотних активів демонструє можливості підприємства у забезпеченні достатнього об’єму прибутку з огляду на оборотні кошти, що використовуються компанією. Високе значення даного показника свідчить про ефективне використання оборотних коштів.

Коефіцієнт рентабельності необоротних активів показує здатність підприємства забезпечувати достатній об’єм прибутку по відношенню до основних засобів підприємства. Чим вище значення даного коефіцієнту, тим ефективніше використовуються основні засоби.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу дозволяє визначити ефективність використання капіталу, інвестованого власниками підприємства. Рентабельність власного капіталу показує, скільки грошових одиниць чистого прибутку “заробила” кожна одиниця, вкладена власниками підприємства.

Показники структури капіталу

Для фінансового аналізу стану підприємства часто використовують показники, що характеризують структуру капіталу. Дані показники характеризують ступінь захищеності інтересів кредиторів та інвесторів, що здійснили довгострокові вкладення в підприємство. Вони відображають здатність підприємства погасити заборгованість за рахунок власних коштів. Мова іде про наступні коефіцієнти:

1)  коефіцієнт автономії; 2) коефіцієнт маневреності.

Для розрахунку перерахованих показників використовують наступні формули:

Таблиця 1.8 

Порядок розрахунків основних показників структури капіталу

Показники структури капіталу

Коефіцієнт автономії

Коефіцієнт маневреності

 

Нормальне мінімальне значення коефіцієнта автономії оцінюється на рівні 0,5. Дане обмеження означає, що всі зобов’язання підприємство може покрити своїми власними коштами. Виконання даного обмеження важливе не лише для самого підприємства, а й для кредиторів. Ріст коефіцієнту автономії свідчить про збільшення незалежності підприємства, зниження ризику фінансових ускладнень в майбутніх періодах.

Досить суттєвою характеристикою стійкості фінансового стану є коефіцієнт маневреності, який показує яка частина власних коштів підприємства знаходиться в мобільній формі, що дозволяє відносно вільно маневрувати даними коштами. Високе значення коефіцієнту маневреності позитивно характеризує фінансовий стан. Іноді в спеціальній літературі як приклад оптимальної величини коефіцієнта рекомендується його значення 0,5.

Аналіз динаміки коефіцієнтів автономії та маневреності за декілька звітних періодів дозволяє виявити тенденцію зміни фінансової стійкості підприємства.

Та кількість фінансових показників, що пропонується в літературі, є надмірною. Залежно від мети та завдань аналізу в кожному конкретному випадку вибирають оптимальний саме для цього випадку комплекс показників та напрямків аналізу фінансового стану підприємства. Для повної характеристики фінансового стану і тенденцій його зміни достатньо порівняно невеликої їх кількості. Важливо лише, щоб кожен з цих показників відображав суттєві сторони фінансового стану підприємства та їх відповідність вищевикладеним вимогам.

 

2. Вирішити задачу з методичними поясненнями кожного етапу

 

Здійснити планування обсягу реалізації через побудову 3-х факторної регресійної моделі. Незалежними факторами є кількість працюючих, залишки короткострокової заборгованості та первісна вартість основних засобів. Планові величини по цим параметрам передбачаються відповідно такі: 35 чол., 470 тис.грн., 550 тис.грн. Здійснити перевірку через коефіцієнт кореляції на допустимість попарного використання факторів. Оцінити варіацію кожного фактору на предмет можливості його участі в модельному процесі та визначити аномальні спостереження.

 

спостереження

ТО

Кільк прац

КорЗаб

ОФ перш

у

х1

х2

х3

1

634

25

258

425

2

642

25

255

450

3

687

23

265

470

4

658

26

285

480

5

691

27

305

492

6

678

26

307

500

7

705

27
460
500

8

709

28

310

490

9

706

30

300

500

10

700

29

370

520

11

730

30

360

525

12

736

32

381

520

13

738

32

403

540

14

741

32

425

510

 

Розв’язування

 

1. Для визначення коефіцієнту варіації всіх змінних необхідно розрахувати відповідні стандартні відхилення і середні значення ряду (Коефіцієнт варіації = стандартне відхилення/середнє значення відповідного ряду).

2. Стандартне відхилення знаходиться через статистичну функцію СТАНДОТКЛОНП, а середнє значення — СРЗНАЧ.



[1] Покропивний С. Ф. Економіка підприємства. Підручник. К.:КНЕУ, 2004- С. 446.

[2]  Бланк И.А. Финансовый менеджмент. К.: Ника-Центр Эльга, 2004. — С. 32.

[3] Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств. – К.: КНЕУ, 2000, С. 312.

[4] Ткаченко Н. М. Теоретико-методологічні проблеми формування бухгалтерського фінансового обліку. – К. : А. С. К., 2004. – С. 299.

[5]  Савицкая Г.П. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. — Минск: ООО «Новое знание», 2004. – С. 636.

 

[6] Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. – М.: Инфра-М, 1998, С. 68.

[7] Ковалёв В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. – М.: Финансы и статистика, 1999., Шеремет А.Д., Негашев Е.В. Методика финансового анализа. – М.: Инфра-М, 2000., Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. – М.: Инфра-М, 1998.

 

[8] Дідик Л.М. Рейтингова оцінка підприємств. – Фінанси України, №5, 1999.- стор.30.

 

[9] Ковалёв В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. – М.: Финансы и статистика, 1999, стор. 121.

 

[10] Шеремет А.Д., Негашев Е.В. Методика финансового анализа. – М.: Инфра-М, 2000, стор. 98.

[11] Шеремет А.Д., Негашев Е.В. Методика финансового анализа. – М.: Инфра-М, 2000, стор. 101-102.

….

3. Задача

 

Здійснити аналіз змін фінансового стану фінансової установи або підприємства, на якому працює студент, або на матеріалах якого виконує дипломну роботу. Порівняння має бути здійснено не менше ніж за два періоди. Аналіз кожно групи показників здійснити за допомогою наступних коефіцієнтів:

·   платоспроможності — коефіцієнти абсолютної і швидкої платоспроможності та поточного покриття;

·   ліквідності — тривалості обороту запасів, обороту дебіторської заборгованості, операційного циклу та обороту кредиторської заборгованості;

·   фінансової стабільності — коефіцієнти автономії, маневреності власного капіталу, фінансування, забезпеченості відсотків до сплати;

·   ділової активності — оборотності оборотних коштів, активів, коефіцієнт усталеності економічного зросту;

·   прибутковості — рентабельність активів, доходність власного капіталу, валова рентабельність оборотних активів та продаж;

·   ринкової активності (якщо підприємство, що аналізується,— акціонерне товариство)  — доход на акцію, доходність акції, цінність акції;

·   майнового стану — фондоємність, коефіцієнти оновлення, зносу, реальної вартості основних засобів в майні.


Розв’язування

Проведемо аналіз фінансового стану ТОВ «Сігма».

При аналізі ліквідності ТОВ “Сігма” використовуємо такі показники:

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кал). Визначається відношенням найбільш ліквідних активів (А1) до поточного кредиторській заборгованості підприємства (П1 + П2):

Кал = А1 / (П1 + П2).                                                            

 За 2004 рік Кал = 190/(510+140) = 0,29,

 За 2005 рік Кал= 206/ (653+210)= 0,24,

Такий показник називають ще коефіцієнтом платоспроможності.

….

У 2005 році фондоємність зросла на 2,635 – 0,995 = 1,64 за рахунок збільшення вартості основних фондів.

Список використаних джерел

 

1.      Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. носіб.- К.: МАУП, 2004. С 40-42.

2.      Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2004.- 387 с.

3.      Савицкая Г.П. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. — Минск: ООО «Новое знание», 2004. – 668 с.

4.      Тян Р.Б. Планування діяльності підприємства: Навч. посібник. – К.: МАУП, 1998. – 156 с. 

5.      Фінанси підприємств: Навчальний посібник: Курс лекцій/ За ред. д.е.н., проф. Г.Г.Кірейцева. – К.: ЦУЛ, 2005. – 268 с.

6.      Шеремет А.Д., Негашев Е.В. Методика финансового анализа. – М.: Инфра-М, 2000, С. 98.

7.      Шеремет А.Д., Негашев Е.В. Методика финансового анализа. – М.: Инфра-М, 2000, С. 98.

8.     Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. – М.: Инфра-М, 1998, С. 68.

9.       Экономический анализ хозяйственной деятельности: Учебник для экон. вузов / Под ред. А. Д. Шеремета. – М.: Экономика, 1979. – 376 с.


Запись опубликована в рубрике аналіз задачі, аналіз контрольні роботи с метками , , , , , , , , , , , , . Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *