КР Анал_з в22

Зміст

 

1. Вимоги, яким має відповідати система інформації обліку та звітності3

 

2. Задача 1. 11

 

3. Задача 2. 14

 

Список використаної літератури. 16


1. Вимоги, яким має відповідати система інформації, обліку та звіт­ності

 

 

Вивчення предмета аналізу для вирішення поставлених перед ним завдань здійснюється на базі сукупності показників і цифрових даних, що характеризу­ють зміст процесів і явищ, причинно-наслідкові зв’язки, перебіг і результати ді­яльності об’єкта, що аналізується. Упорядковані повідомлення про процеси та явища, які відбуваються в об’єкті, що аналізується, сукупність будь-яких знань, даних називають інформацією (інформаційною базою аналізу) [6, c. 21].

Інформація по-латині означає роз’яснення, усвідомлення, викладення. Відо­мості (дані) про об’єкт дослідження можна отримати двома способами:

у результаті фіксації змін у процесах і явищах (дані обліку, звітності, спеці­ально організованих спостережень тощо);

нагромадженням внаслідок відповідної обробки раніше зібраних даних.

Нерідко дані, зібрані першим способом, називають вихідною інформацією, а отримані внаслідок обробки вихідної інформації — результатною (вихідною) інформацією, яка є підставою для прийняття управлінських рішень. Вихідну інформацію поділяють на планову, нормативну, звітну (бухгалтерську і статис­тичну) і позаоблікову.

До планової інформації належать дані бізнес-планів підприємств. Нормативною інформацією є встановлені законодавчими актами нормативи, тарифні ставки, норми виготовлення продукції, норми видачі матеріальних ресурсів, процентні ставки на кредит тощо. До обліково-звітної інформації відносяться дані всіх видів обліку: управлінського, фінансового (бухгалтерського), статистичного і звітності — бухгалтерської (фінансової) і статистичної. Позаобліковими джерелами інформації є дані ревізії, перевірок і обстежень, проведених контролюючими органами, дані про одноразове вивчення стану і використання обладнання, робочого часу і т.п.

За умов ринку джерелами інформації, крім власної звітності, служать зару­біжні статистичні матеріали, каталоги, довідники і путівники конкурентів, дані загальноекономічних галузевих журналів, бюлетенів іноземної економічної ін­формації тощо. Ефективними джерелами інформації є анкети опитувань, на під­ставі яких визначаються якісні й функціональні характеристики виробів, струк­тура асортименту, рівень сервісу і т.д.

Принципи побудови інформації:

  цілеспрямованість інформації (підбирання відомостей, виходячи із завдань аналізу);

повнота інформації (одержання необхідного і достатнього для досягнення ме­ти аналізу обсягу інформації);

   вірогідність і співмірність даних;

актуальність інформації (відображення найновіших даних, щоб інформація мала випереджаючий характер);

оперативність інформації (скорочення часу на збирання, обробку, системати­зацію і надання).

При підбиранні інформації для її повноти необхідно максимально враховува­ти зміст аналізу.

До початку обробки залучених джерел інформації слід всебічно її перевірити і критично розглянути, щоб переконатися в її співмірності і вірогідності. Це не­обхідно для забезпечення якості аналізу й обґрунтованості аналітичних виснов­ків за результатами аналізу, а отже, і ефективності управлінських рішень. По­милки, неузгодженість та інші недоліки, що потрапляють іноді в звітності, мо­жуть відобразитися на аналітичних розрахунках, перекрутити результати аналі­зу. Тому попередньою умовою аналізу є детальна перевірка всіх матеріалів, що підлягають аналізу.

Співмірність інформаційних даних означає, що об’єкти, які утворюють сукуп­ність явищ, мають бути тотожними за показниками, що вивчаються методологією їх обчислення й одиницям виміру, порівняні у часі й просторі (тобто показники повинні бути розраховані на одну і ту ж дату або за один і той же час).Вірогідність це міра об’єктивного відображення даних, що характеризують суттєвість процесів і явищ. Вірогідність бухгалтерської звітності повинна бути підтверджена аудиторською довідкою. Якщо підтвердження немає, необхідно таку перевірку здійснити, звернувши увагу на:

укомплектованість бухгалтерської і статистичної звітності формами, перед­баченими нормативними актами (Міністерства фінансів України і Державно­го комітету України по статистиці);

погодженість показників, що повторюються в різних формах звітності. Така, перевірка проводиться, в основному, шляхом уважного читання всієї звітності й зіставленням показників. Деякі показники відображаються в різних фор­мах звітності і, отже, при правильному укладанні звіту обов’язковим є збіг суми показників.

За показниками поточного обліку і звітності керівництво підприємства контролює раціональність використання госпо­дарських ресурсів, рентабельність (тобто одержання прибут­ку, достатнього для залучення й утримання вкладеного капі­талу), ліквідність (тобто достатність коштів для погашення заборгованості за зобов’язаннями), одержує іншу ділову інформацію, а також здійснює планування і прогнозування діяльності підприємства.

Основні завдання обліку полягають:

— у розробленні загальних методологічних основ органі­зації бухгалтерського обліку на підприємствах, в організаціях, установах;

у науковому узагальненні сучасної практики організації обліку і контролю;

в удосконаленні діючих та створенні нових програмних засобів облікової реєстрації і форм організації бухгал­терського обліку.

Критерієм наукового рівня обліку є його дієвість, тобто здатність своєчасно надавати вичерпну інформацію, необхідну для управління і контролю. При цьому показники обліку по­винні забезпечувати інформацію не лише для внутрішнього уп­равління, а й для зовнішніх споживачів (податкових і фі­нансових органів, банків, інвесторів, ділових партнерів тощо).

Бухгалтерський облік (практичну діяльність) можна ви­значити як організований цілеспрямований процес одержання і передавання інформації про факти господарської діяльності. Мета цього процесу надання інформації для прийняття уп­равлінських рішень. Отже, бухгалтерський облік має як нау­кову (теоретичну), так і практичну (прикладну) сторону.

З погляду теорії облік має зміст і форму. Зміст охоплює те загальне, що є за будь-якої організації обліку, зокрема, вив­чення предмета, методу, техніки, форм і організації бухгал­терського обліку (те, що становить зміст теорії бухгалтерсь­кого обліку). До форми належать особливості практичної ре­алізації методу бухгалтерського обліку в окремих галузях на­родного господарства, виходячи із специфіки їхньої діяльності.

Наука про бухгалтерський облік, розробляючи властиву їй систему конкретних способів відображення фактів госпо­дарської діяльності підприємств і організацій, ґрунтується на діалектичному методі та економічній теорії. Викори­стання наукових принципів забезпечує економічно обґрунтовану методологію ведення обліку об’єктів залежно від їхньої ролі у господарських процесах і вимог управління діяльністю підприємств [5, c. 18].

За своїм змістом бухгалтерський облік тісно пов’язаний з плануванням, економічним аналізом, аудитом, ревізією, пра­вом. Так, за даними бухгалтерського обліку здійснюється кон­троль за виконанням планових завдань за звітний період і забезпечується інформація для подальшого планування і про­гнозування розвитку господарства. Економічний аналіз ґрун­тується на показниках плану і бухгалтерського обліку, вив­чає причини відхилень від плану, виявляє резерви підвищен­ня ефективності господарської діяльності. Відображаючи гос­подарські процеси, бухгалтерський облік контролює дотри­мання законодавчих актів, юридичних норм, що регулюють господарські взаємовідносини. Для контролю за розвитком економіки країни показники обліку широко використовують для статистичних узагальнень.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» основною вимогою, що ставиться до наданої інформації у фінансових звітах, є прав­диве відображення діяльності підприємства. Необхідною умо­вою такого відображення є забезпечення якісної характеристи­ки інформації: достовірність, зрозумілість, доречність і порівнюваність [3, c. 32].

Достовірність інформації значить, що вона не містить поми­лок і перекручень. Показники звітності повинні бути об’єк­тивними, обґрунтовані перевіреними даними поточного обліку і підтверджені відповідними документами.

Зрозумілість інформація, яка наводиться у фінансових звітах, повинна бути зрозумілою, розрахованою на розуміння її користувачами за умови, що вони мають достатні знання і зацікавлені у сприйманні цієї інформації.

Фінансова звітність повинна повністю висвітлювати всі напрямки діяльності підприємства і разом з тим містить тільки доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень корис­тувачами, дає можливість своєчасно оцінити минулі, теперішні і майбутні події, підтвердити і скоригувати їх оцінки, зроблені у минулому.

Інформація, що підлягає розкриттю, а також інформація, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обо­в’язковою згідно з відповідними положеннями (стандартами), або яка містить додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості і доречності, подається у примітках до фінансових звітів.

Порівнюваність інформації характеризує можливість кори­стувачам звітності порівнювати:

фінансові звіти підприємства за різні періоди;

фінансові звіти різних підприємств.

Таке порівняння дозволяє оцінити динаміку розвитку підприємства, визначити його місце на ринку.

Передумовами порівнюваності є наведення відповідної ін­формації попереднього періоду і розкриття інформації про об­лікову політику підприємства та її зміни. Для забезпечення порівнюваності у кожному фінансовому звіті необхідно на­водити всю числову інформацію за попередній період спосо­бом, який дозволяє співставити її з даними за звітний період. Якщо, наприклад, класифікація статей у фінансових звітах змінилася, то відповідні суми за попередній період необхідно перекласифікувати для забезпечення їх порівнюваності із звітним періодом. При цьому у примітках до фінансових звітів треба пояснити характер будь-якої перекласифікації, вказа­ти її суму і причину.

Інформація, подана у фінансових звітах, повинна не тільки відображати результати попередньої діяльності, але й бути ко­рисною для прогнозування розвитку діяльності підприємства на наступні періоди.

Так, інформація про фінансових стан підприємства в звітно­му періоді використовується для прогнозування його фінансо­вого стану, результатів діяльності і платоспроможності в май­бутніх періодах. Аналітичні потреби користувачів задовольня­ються завдяки відповідній структурі фінансових звітів, а також надання порівнюваної інформації за звітний і попередні періоди.

Невід’ємною умовою корисності фінансової звітності є своє­часність її складання і подання. Найдостовірніша інформація втрачає своє значення, якщо вона надана користувачам несвоєчасно. Тому фінансові звіти повинні подаватися користувачам у строки, які забезпечують їх ефективне використання. Зайва де­талізація ускладнює складання звітності та її аналіз, викорис­тання в управлінні. Тому державним і громадських органам за­бороняється вимагати, а підпорядкованим підприємствам пода­вати звітність за незатвердженими формами.

Для того щоб звітність була дійовим засобом управління і контролю, вона повинна ґрунтуватися на таких основних принципах [4, c. 41]:

  обачність застосування в бухгалтерському обліку ме­тодів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань і витрат та завищенню оцінки активів і до­ходів підприємства;

  повне висвітлення фінансова звітність повинна місти­ти всю інформацію про фактичні і потенційні результа­ти господарської діяльності і подій, здатних, вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв’язку з чим власне майно і зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність постійно (із року в рік) застосування підприємством вибраної облікової політики, тобто су­купності принципів, методів і процедур, які використо­вуються підприємством для складання і подання фінан­сової звітності. Зміна облікової політики можлива тільки в передбачених положеннями (стандартами) бухгалтер­ського обліку випадках і повинна бути обґрунтована і розкрита в примітках до фінансової звітності;

безперервність — оцінка активів і зобов’язань підприєм­ства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватися і надалі;

нарахування та відповідність доходів і витрат. Для виз­начення фінансового результату діяльності звітного пе­ріоду необхідно співставляти доходи звітного періоду з витратами, які здійснюються для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх ви­никнення, незалежно від дати надходження чи сплати грошових коштів;

— превалювання суті над формою — операції обліковують­ся згідно з їх сутністю, а не тільки виходячи з юридичної форми. Так, взяті у фінансову оренду основні засоби ві­дображаються в балансі (звітності) орендаря, тобто по суті як власне майно, хоч за юридичною формою вони не пе­рейшли у власність орендаря, але ним прийняті на себе ризики і вигоди, пов’язані з правом власності на об’єкти лізингу;

історична (фактична) собівартість пріоритетною є оцінка активів підприємства виходячи з витрат на їх ви­робництво і придбання;

єдиний грошовий вимірник вимірювання і узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінан­совій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці;

періодичність можливість розподілу діяльності під­приємства на певні періоди часу з метою складання фі­нансової звітності.


2. Задача 1

 

Використовуючи спосіб ланцюгової підстановки та відносних різниць визначити вплив факторів на зміну обсягу випущеної про­дукції.

 

Показник

План

Факт

Чисельність працюючих, осіб

265

270

Кількість відпрацьованих днів

255

262

Тривалість робочого дня, годин

7,4

8

Середньогодинний виробіток, грн.

90

82

 

Розв’язування

Обсяг випущеної продукції знайдемо з виразу

ВП = Ч*К*Т*В,

де Ч — чисельність працюючих,

К- кількість відпрацьованих днів,

Т- тривалість робочого дня,

С- середньогодинний виробіток.

Знайдемо абсолютні і відносні відхилення, для того щоб визначити вплив факторів на обсяг випущеної продукції.

….

Тобто обсяг випущеної продукції зріс на 1400490 грн. за рахунок таких факторів:

— збільшення чисельності працівників зріс на 849150 грн.,

— збільшення кількості робочих днів зріс на 1258740 грн.,

— збільшення тривалості робочого дня збільшився на  3819960 грн.,

— зменшення середньогодинного виробітку зменшився на 4527360 грн.


3. Задача 2

 

Наведена інформація про динаміку показників, які характеризують господарську діяльність підприємств. Розрахувати показник комплексної оцінки діяльності підприємств, проранжувати підприємства та вибрати найкраще (методами суми місць та відстані до еталону).

 

Підроз­діли

 

Показники

Виконання плану випуску продукції

Виконання

плану продуктив­ності праці

Виконання плану прибутку

Ритмічність     вироб­ництва

 

Виконання плану  фондовіддачі

Цех №1

108

102

101

66

99

Цех №2

101

101

110

91

103

Цех №3

101

101

104

95

101

Цех №4

105

102

81

86

99

 

 

Розв’язування

 

 

1. Проставимо за кожним показником місце в залежності від діяльності підрозділів від 1 до 4.

….

Як видно з таблиці за методом відстані до еталону найбільш ефективно працює цех №2 (12 балів), а найменше ефективно цех №4 (45 балів).

 


Список використаної літератури

 

1.     Глазунов В.Н. Анализ финансового состояния предприятий // Финансы.- 2003. -№2.

2.     Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. носіб.- К.: МАУП, 2001. — 241 с..

3.     Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001.- 387 с.

4.     Попович П. Я. Економічний аналіз та аудит на підприємстві: Підручник. – Тернопіль, 2003. – 254 c.

5.     Савицкая Г.П. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. – Мн.: ООО «Новое знание», 2001. – 668 с.

 

Запись опубликована в рубрике аналіз задачі, аналіз контрольні роботи с метками , , , , , , , , , . Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *