КГ_ Економ анал В3

Зміст

 

1. Економіко-математичні моделі в економічному аналізі3

 

2. Задача. 8

 

3. Тести. 14

 

Список використаних джерел. 16


1. Економіко-математичні моделі в економічному аналізі

 

Моделювання — один з прийомів вивчення економічних явищ і процесів, за допомогою якого можна чітко уявити до­сліджуваний об’єкт, описати його внутрішню структуру та оха­рактеризувати зовнішні зв’язки, дослідити і визначити вплив факторів на результативний показник. Сутність цього способу полягає в тому, що створюється модель взаємозв’язку аналізо­ваного показника з факторними показниками, тобто відбуває­ться конструювання моделі досліджуваного об’єкта на основі його попереднього вивчення, виділення головних, суттєвих ха­рактеристик [3, c. 61].

Для вивчення складних явищ застосовують метод моделювання, при якому будують зменшені предмети або умові подоби (образи), які замінюють у нашій уяві дійсні предмети або явища. Моделі можуть бути матеріальні (фізичні) й абстрактні. З-поміж останніх слід вирізняти описові (словесні), графічні і математичні. За допомогою моделей досліджують сутність предметів і явищ найбільш простим, а подекуди і дешевим способом. Моделі дають змогу зосередити увагу дослідників на найбільш суттєвих характеристиках предметів або явищ, сприяють швидкому накопиченню необхідних знань у різних умовах роботи. Моделювання добре поєднується з іншими методами і технічними прийомами.

У сучасному розумінні моделювання — невід’ємний етап будь-якої цілеспрямованої діяльності, тобто модель — це не просто образ — замінник оригіналу, не будь-яке відображення, а цільове. Наприклад, з поліна можна розпалити багаття, зробити стіл, створити художній твір. Отже, для різних цілей зазвичай потрібні різні моделі.

Пізнавальні моделі — це форма організації та подання знань за допомогою об’єднання нових знань з наявними. Тому якщо є роз­біжність між моделлю та реальністю, виникає задача усунення ці­єї розбіжності за допомогою зміни моделі. Пізнавальна діяльність орієнтована переважно на наближення моделі до реальності, яку відображає модель.

Прагматичні моделі — це засіб керування й організації прак­тичних дій, спосіб подання зразково правильних дій чи їх резуль­тату, тобто робоче подання цілей. Тому застосування прагматичних моделей полягає в тому, щоб у разі виявлення розбіжностей між мо­деллю та реальністю спрямувати зусилля на зміну реальності в напрямку наближення її до моделі. Отже, прагматичні моделі мають нормативний характер; вони відіграють роль стандарту, зразка, під які слід «підганяти» як саму діяльність, так і її результат (кодекси законів, статути організацій, алгоритми, технологічні допуски).

Інакше кажучи, пізнавальні моделі відображають суще, а праг­матичні — те, чого немає, але його бажано (і можливо) здійснити.

Модель конкретного стану об’єкта, своєрідна його «моменталь­на фотографія», називається статичною. Приклад такої моделі — структурна модель (від лат. structura — склад, розташування, по­рядок). Так називають модель, що описує сукупність стійких зв’язків об’єкта [6, c. 24].

Якщо моделі пов’язані не з одним станом, а з різницею між ними, виникає потреба у відображенні процесу зміни стану. Такі моделі називаються динамічними (наприклад, функціональні).

Абстрактні моделі — це ідеальні конструкції, побудовані засо­бами мислення, свідомості. Розглянемо як приклад природну мову. Нею ми можемо говорити про все, це універсальний засіб побудови будь-яких абстрактних моделей. Така універсальність забезпечена можливістю не тільки вводити в мову нові слова, але й ієрархічно будувати все розвинутіші мовні моделі (слово — речення — текст). Універсальність мови досягається також завдяки тому, що мовні мо­делі неоднозначні, розпливчасті, розмиті. Це дає змогу відобразити будь-яку ситуацію з достатньою для звичайних практичних цілей точністю.

На практиці рано чи пізно виникають ситуації, коли наближе­ність мови до природної стає недоліком, для подолання якого ви­робляють «професійну» мову. Найяскравіші приклади цього — мови конкретних наукових дисциплін. Моделі спеціальних наук точніші й конкретніші, вони містять більше інформації. Нові знання акуму­люються в нових моделях. Якщо для їх побудови бракує старих мов­них засобів, створюють іще більш спеціалізовані мови. Отже, вини­кає ієрархія типів мовних моделей. Математичні моделі найточніші, але для їх використання в певній області потрібно одержати достат­ню для цього кількість знань. Нематематичність наукової дисциплі­ни не означає, що вона «ненаукова»; це наслідок її складності, недо­статньої пізнаванності її предмета.

Матеріальна модель — це в певному розумінні замінник оригі­налу; між оригіналом і моделлю має бути відношення подібності.

Відношення, установлене в результаті фізичної взаємодії (чи лан­цюжка фізичних взаємодій) у процесі створення моделі, називається прямим (наприклад, фотографії, масштабовані моделі літаків або суден, макети будинків, шаблони, викрійки).

Непряме   відношення  подібності  між  оригіналом  і  моделлю об’єктивно існує в природі; воно проявляється як збіг або достатня близькість їх абстрактних моделей, завдяки чому його використо­вують у практиці реального моделювання. Наведемо такі приклади непрямих моделей: годинник — модель часу; автопілот — модель льотчика.

Умовними називають моделі, подібність яких до оригіналу мож­на встановити на основі певної угоди, наприклад: гроші — модель вартості, посвідчення особи — модель людини, карта — модель місце­вості.

Моделювання набуло поширення при здійсненні факторного аналізу. У фінансовому аналізі, як і в економічному, розрізняють де­терміновані (функціональні) та стохастичні (кореляційні) моделі (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Основні типи моделей, використовувані у фінансовому факторному аналізі, залежно від виду взаємозв’язку економічних показників

 

Можна виділити три основні типи моделей: дескриптивні, предикативні та нормативні.

Дескриптивні моделі, або моделі описового характеру, є основними в проведенні оцінки фінансового стану підприємства. До них належать: побудова системи звітних балансів, подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах, вертикальний та горизонтальний аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності. Всі дані моделі ґрунтуються на використанні бухгалтерської звітності.

Предикативні моделі – це моделі передбачу вального, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найпоширенішими з них є розрахунок точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу, моделі ситуативного аналізу.

Нормативні моделі – це моделі, які  уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства з очікуваними, розрахованими на підставі нормативу. Дані моделі використовуються, як правило, в рамках внутрішнього фінансового аналізу. Їх суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів, а також в аналізі відхилень фактичних даних від нормативів. Аналіз значною мірою базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей [2, с. 59].

 


2. Задача

 

Аналіз численності та структури персоналу підприємства

Категорії персоналу

 

План

 

Фактично

Відхилення (+ — )

за минулий період

поточний період

від плану

 

від минулого періоду

кіль­кість

%

 

кіль­кість

%

 

кіль­кість

%

 

кіль­кість

%

 

кіль­кість

%

 

весь персонал підприємства

920

100

880

100

900

100

 

 

 

 

промислове виробни­чий персонал

740

 

760

 

750

 

 

 

 

 

з них: робітники

620

 

610

 

600

 

 

 

 

 

службовці

75

 

90

 

80

 

 

 

 

 

керівники

30

 

40

 

30

 

 

 

 

 

спеціалісти

15

 

20

 

30

 

 

 

 

 

персонал

180

 

120

 

150

 

 

 

 

 

 

Виконати слідуючи завдання:

   динаміку чисельності персоналу по періодам,

   відхилення від плану та минулих періодів,

   визначити рівень забезпеченості підприємства трудовими ресурсами,

   розробить систему управлінських рішень, щодо раціонального використання персоналу підприємства.

 


Розв’язування

Аналіз численності та структури персоналу підприємства

….

Перебудова діяльності кадрових служб в умовах переходу до ринкової економіки повинна здійснюватися в таких основних напрямках:

— забезпечення насамперед комплексного рішення задач якісного формування й ефективного використання кадрового потенціалу на основі керування всіма компонентами людського фактора — від трудової підготовки і профорієнтації молоді до турбот про ветеранів праці;

  широке впровадження активних методів пошуку і цілеспрямованої підготовки потрібних для підприємства і галузі працівників. Основною формою залучення необхідних фахівців і кваліфікованого робітників для підприємств повинні стати прямі договори з навчальними закладами. У цьому зв’язку дуже актуальної стає проблема випереджальної підготовки робітників і фахівців для освоєння нової техніки і технології в різних галузях, що жадає від кадрових служб удосконалювання планування підготовки кадрів;

  планомірна робота з керівними кадрами і резервом для висування, що у дійсних умовах повинна будуватися на таких організаційних формах, як планування ділової кар’єри, підготовка кандидатів на висування по індивідуальних планах, ротаційні пересування керівників і фахівців, навчання на спеціальних курсах і стажування на відповідних посадах;

— активізація діяльності кадрових служб по стабілізації трудових колективів, підвищенню трудової і соціальної активності працівників на основі удосконалювання організаційно-економічних і морально-психологічних стимулів;

  підняття на якісно нову ступінь ролі кадрових служб у забезпеченні соціальних гарантій в області зайнятості, що жадає від працівників по кадрам дотримання порядку працевлаштування і перенавчання працівників, що вивільняються, сприяння наданню їм установлених пільг і компенсацій;

— перехід від переважно адміністративно-паперових методів управління до демократичних форм оцінки, підбору і розміщення кадрів; забезпечення широкої гласності в кадровій роботі. Кадрові служби підприємств у сучасних умовах стають органами організаційно-методичного забезпечення добору і висування перспективних працівників, що зажадає від їхніх співробітників уміння застосовувати методи психологічного тестування, соціологічні методи вивчення суспільної думки й ін.;

  створення системи підготовки фахівців для кадрових служб, перепідготовки і підвищення кваліфікації організаторів кадрової роботи, оскільки реалізувати нові функції кадрових служб неможливо без зміцнення їхніми кваліфікованими фахівцями, підвищення їхнього авторитету;

— повне відновлення науково-методичного забезпечення кадрової роботи, а також її матеріально-технічної й інформаційної бази.

Виходячи з нових вимог до роботи з кадрами переглядаються функції кадрових служб усіх рівнів керування. Підвищуються їхня роль і відповідальність у рішенні задач економічного і соціального розвитку. В умовах переходу до ринкової економіки основними функціями кадрових служб підприємств, організацій і установ стають:

— прогнозування, визначення поточної і перспективної потреби в кадрах і джерел її задоволення, уточнення потреби в підготовці фахівців із прямих зв’язків з навчальними закладами, розробка і реалізація заходів для поповнення трудового колективу;

— планування і регулювання цілеспрямованого руху і професійно-кваліфікаційного росту кадрів, процесів їхнього вивільнення і перерозподілу;

— організаційно-методичне забезпечення професійно-економічного навчання, підготовка і перепідготовка кадрів, напрямок працівників на навчання в різні навчальні заклади і стажування на передових підприємствах і в організаціях, навчання керівників різного рангу передовим методам і формам роботи з кадрами;

— вивчення професійних, ділових і особистісних якостей працівників на основі атестації, широкого використання психологічних і соціологічних досліджень, розробка рекомендацій з раціонального використання кадрів відповідно до їхніх здібностей і схильностей;

— організація роботи з професійної орієнтації молоді, адаптація молодих фахівців і робітників на підприємствах, розвиток наставництва, вивчення причин плинності кадрів, динаміки змін трудового колективу, розробка заходів для стабілізації й удосконалювання його соціальної і демографічної структури;

— забезпечення ефективного використання усіх форм матеріального і морального стимулювання працівників відповідно до їхньої трудової діяльності, вивчення впливу стимулів на підвищення трудової і соціальної активності трудящих, поліпшення морально-психологічного клімату в колективі й ін.

 

 


3. Тести

 

а) довгострокові фінансові вкладення належать до:

   довгострокових зобов’язань

   необоротних активів

   оборотних активів

   власного капіталу

 

б) Причинами збільшення тривалості операційного циклу можуть бути:

   погіршення платоспроможності дебіторів

   збільшення тривалості виробничого циклу

   зростання попиту на продукцію підприємства

   розміщення продажу товарів у кредит

   всі відповіді помилкові

 

в) До необоротних активів не відносять:

   витрати майбутніх періодів

   основні кошти

   виробничі запаси

   нематеріальні активи

   довгострокові фінансові інвестиції

   незавершене виробництво

   незавершене будівництво

 

г) До грошових потоків від операційної діяльності не належать:

   надходження коштів від реалізації продукції виплата резедендів

   оплата штрафів і неустойок

   надходження від реалізації основних фондів

   виплата заробітної плати

   одержання відсотків по депозитах

д) Прискорення оборотності активів підприємства впливає на їхню рентабельності:

    позитивно

   негативно

   не впливає.


Список використаних джерел

 

1.      Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. носіб.- К.: МАУП, 2001. С 40-42.

2.     Ковалёв В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. – М.: Финансы и статистика, 1999, С. 59.

3.     Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001.- 387 с.

4.     Савицкая Г.П. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. — Минск: ООО «Новое знание», 2001. – 668 с.

5.     Ткаченко Н. М. Економіко-правовий характер власного капіталу: функції і

6.     Шеремет А.Д., Негашев Е.В. Методика финансового анализа. – М.: Инфра-М, 2000, С. 24-30.

7.     Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. – М.: Инфра-М, 1998, С. 68.

 

 

Запись опубликована в рубрике аналіз довідково, аналіз контрольні роботи с метками , , , , , , . Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *