Теор екон анал в24

Зміст

 

1. Поняття та методологічні принципи організації проведення аналізу діяльності підприємства. 3

 

2. Задача 1. 10

 

3. Задача 2. 12

 

Список використаних джерел. 14

м


1. Поняття та методологічні принципи організації проведення аналізу діяльності підприємства   

 

Цілеспрямованість аналітичного дослідження, вагомість його висновків та обґрунтованість пропозицій значною мірою залежать від добору виконавців та організації робіт. Під організацією взагалі розуміють створення злагодженої постійної системи для виконання якихось робіт або досягнення певної кінцевої мети.

Організація аналітичної роботи включає [3, c. 21]:

— розробку загальних засад і порядку проведення аналізу;

— планування роботи в цілому, окремих її робіт та етапів;

— матеріальне, науково-методичне та кадрове забезпечення;

— загальне керівництво;

— прийом виконаних аналітичних робіт, порядок їх оформлення;

— контроль за впровадженням у виробництво розроблених заходів з метою поліпшення діяльності підприємства.

Аналітична робота підприємства розпочинається з планування. Розрізняють загальний план аналітичної роботи на підприємстві та план (програму) конкретних аналітичних робіт. Загальний план роботи складається на рік з розбивкою за кварталами. У плані зазначаються розділи господарської діяльності та об’єкти, що мають вивчатися, періодичність і терміни проведення робіт, відповідальні технічні виконавці, технічні засоби та джерела інформації, потрібні для здійснення аналізу.

У планах окремих робіт, які складаються відповідно до загального плану аналітичної роботи, передбачаються об’єкти та етапи аналізу, терміни виконання й завдання робіт тощо.

Організація проведення окремих аналітичних робіт включає такі питання:

— призначення керівника роботи;

— підбір кваліфікованих виконавців;

— складання плану роботи;

— забезпечення необхідним інструктивним матеріалом;

— забезпечення технічними та іншими засобами;

— контроль роботи та реалізація пропозицій аналітиків;

— інші.

Організаційні питання можуть вирішуватися по-різному залежно від того, стосується це проведення аналітичних робіт працівниками підприємства та для власних потреб його колективу чи це пов’язано з вивченням діяльності підприємства сторонніми контролюючими установами. Це може обумовлювати зміни не тільки об’єктів, термінів і виконавців, а й змісту програми та інформації, що використовується.

Загальне керівництво аналітичною роботою на підприємстві здійснює заступник директора з економічної роботи (головний економіст). Безпосередньо цю роботу може очолювати керівник планового відділу або головний бухгалтер чи його заступник. Виконавцями аналізу на підприємстві є економісти, плановики, бухгалтери, а також інші працівники інших професій, які мають відповідний досвід і схильність до аналітичних досліджень. Якщо аналіз виконують сторонні організації, то аналітиками можуть бути аудитори, працівники банків та наукових установ, відомчі ревізори та інші працівники контролюючих організацій.

Аналіз проводять економічні підрозділи підприємства, але до виконання аналітичних робіт залучаються також працівники технічних, технологічних та інших служб [2, c. 15].

Програмою аналізу може виступати розгорнутий та деталізований перелік питань, які передбачено вивчати, а також комплект таблиць, обов’язковий до опрацювання під час аналізу. Однак, треба мати на увазі, що старанне складання програми аналізу забезпечує необхідну зібраність і повноту проведення аналітичного дослідження. При цьому виключаються пропуск окремих питань та гаяння часу на вивчення другорядних або зайвих проблем.

Визначаючи зміст аналітичної роботи і терміни її проведення, треба враховувати наявність готового матеріалу для аналізу, трудомісткість збору й опрацювання іншої інформації і, нарешті, часу, який потрібний для виконання окремих етапів робіт. Рекомендується вирізняти три головні етапи: попередній, основний та заключний.

На попередньому етапі здійснюється загальне ознайомлення із станом справ, визначається ступінь виконання плану за основними показниками, робиться попередня оцінка роботи або стану справ. На цьому етапі також складається докладна програма аналізу, готуються макети таблиць, збирається й перевіряється головна інформація, визначаються виконавці та вирішуються інші організаційні питання.

Основний етап передбачає заповнення усіх таблиць, вивчення і опрацювання необхідної додаткової інформації, визначення факторів і виконання розрахунків їх впливу на зміну величини показників, пошук резервів. З окремих питань, які вивчено, роблять оцінки і підраховують резерви виробництва.

На заключному етапі узагальнюються наслідки аналізу і підраховуються зведені резерви виробництва, дається заключна розгорнута оцінка діяльності підприємства; розробляються конструктивні заходи з метою поліпшення роботи та використання знайдених резервів виробництва.

Із цих трьох етапів найбільш тривалим і трудомістким є другий. Але терміни проведення аналізу залежать від затвердженої програми, вміння використовувати готові аналітичні матеріали, що є в справах підприємства (акти ревізій та перевірок, накази, виробниче листування тощо). Однак при цьому слід завжди критично оцінювати матеріали, що залучаються, вміло відрізняти об’єктивні показники від суб’єктивного, тенденційного їх тлумачення.

Зібрані під час аналізу матеріали, заповнені таблиці, розрахунки впливу факторів і резервів на останньому етапі узагальнюють та письмово оформляють у вигляді довідок, актів, аналітичних та доповідних записок, пояснювальних записок до звітів. Працівники зовнішніх установ полюбляють оформлювати наслідки аналізу у вигляді висновку. Самостійним або додатковим документом, у якому відображаються наслідки аналізу і необхідні заходи для впровадження у виробництво, є проект наказу. Цей документ, якщо він скріплюється підписом керівника підприємства, має обов’язковий характер для виконання запропонованих аналітиком заходів.

За виконанням заходів слід установлювати дійовий і повсякденний контроль, інакше одні й ті самі недоліки в роботі будуть знов повторюватися в наступних матеріалах перевірок і аналітичних висновках.

Необхідністю, змістом і предметом економічного аналізу визначаються завдання, поставлені ним. При цьому слід мати на увазі, що за сучасних умов функціональна роль економічного аналізу посилюється, в основному, у таких сферах дослідження: аналіз ринкового середовища (маркетингові дослідження), ви­робничо-господарського потенціалу, ефективності управління фінансовими ресурсами, обґрунтованості й дієвості механізму реалізації управлінських рішень. Аналітичні дослідження мають бути направлені на розширення зони діагностики і пошуку, можливості швидкої адаптації до зміни ринкової кон’юнктури, передбачення зміни поведінки партнера, уникнення невиправданих ризиків. Сформулюємо найважливіші завдання економічного аналізу [5, c. 24].

1. Забезпечення науково-економічної обґрунтованості бізнес-планів (у процесі їх розробки), що досягається шляхом проведення маркетингових досліджень ринку і всебічного ретроспективного аналізу господарської діяльності об’єкта аналізу. Особлива увага приділяється аналізу господарської діяльності за поточний період, що є одночасно і передплановим. Висновки ретроспективного аналізу суміщаються з поточними спостереженнями та результатами ви­вчення ринку і в узагальненому виді використовуються в планових розрахун­ках. Ретроспективний і поточний аналіз завершується перспективним (прогнозним) аналізом, що дасть прямий вихід на планово-наближені показники. В усіх випадках використовуються результати порівняльного аналізу кінцевих вироб­ничо-фінансових показників передових підприємств і організацій (вітчизняних і зарубіжних). Таким чином, бізнес-плани докладно обґрунтовуються необхід­ними економічними розрахунками.

2. Об’єктивне і всебічне вивчення виконання бізнес-планів, здійснення опе­ративного і поточного (періодичного) аналізу перебігу виконання плану за звіт­ні періоди за кількісними та якісними показниками.

3. Здійснення факторного аналізу ефективності використання виробничих ресурсів (виробничого потенціалу) — трудових ресурсів, основних виробничих фондів і матеріальних ресурсів — визначення резервів можливого поліпшення економічного становища підприємства.

В економіці розрізняють два поняття резервів: резервні запаси (наприклад си­ровини, матеріалів), наявність яких необхідна для безперервного планомірного розвитку господарства; резерви, що є невикористаними можливостями зростання виробництва, поліпшення його якісних показників (зниження собівартості, збіль­шення прибутку), тобто, по суті, тільки витрат у використанні ресурсів. Правильніше під резервами розуміти невикористані можливості зниження поточних зат­рат, що авансуються: матеріальних, трудових і фінансових ресурсів при даному рівні розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Усунення всілякого ро­ду витрат і нераціональних затрат — це один шлях використання резервів. Інший шлях пов’язаний із більшими можливостями використання науково-технічного прогресу (впровадження нової техніки, нової технології тощо).

4. Аналіз фінансових результатів (доходності) діяльності об’єкта дослідження, визначення резервів оптимізації прибутку для забезпечення тривалого функціону­вання підприємства.

5. Аналіз фінансової діяльності: стабільності фінансового стану підприєм­ства, його платоспроможності, ліквідності й ефективності використання фінан­сових ресурсів (капіталу). Виходячи із загальних критеріїв господарювання за умов ринку, виробничу діяльність оцінюють з точки зору досягнення макси­мальних фінансових результатів і економічної стабільності. Водночас фінансо­ва діяльність, управління фінансовими ресурсами розглядаються через призму оптимізації виробництва, пошуку найбільш вигідних галузей підприємництва, раціонального маневрування грошовими потоками.

6. Оцінка ефективності системи управління об’єктом аналізу, обґрунтованос­ті управлінських рішень, що приймаються.

7. Підсумкова оцінка економічної заможності об’єкта, що аналізується, тобто йо­го економічного зростання, конкурентоспроможності, фінансової стабільності і т.д., а також розробка заходів щодо зміцнення економічної заможності підприємства.

Завдання економічного аналізу не вичерпуються повністю наведеним вище переліком. Багатогранність і багатоваріантність підприємницьких ситуацій по­рушують перед ним чимало завдань автономного характеру, їх можна вирішува­ти за допомогою загальних і окремих аналітичних методик. Досвід економічно­го розвитку показує, що перед економічною наукою в цілому і перед економіч­ним аналізом зокрема на різноманітних етапах порушувались нові завдання, по­силювались раніше поставлені, по-новому визначалися відповідні акценти. Цей процес, природно, відбуватиметься й надалі.

Упродовж тривалого часу аналіз розвивався завдяки розширенню обсягів показників та процесів на підприємстві, що вивчаються; при цьому основна увага спрямовувалася на вдосконалення та уніфікацію методики їх вивчення. Головним джерелом інформації аналізу була постійно зростаюча звітність підприємств. У зв’язку з цим аналіз міг бути тільки наступним, тобто після закінчення року, кварталу, місяця і відповідного складання звіту. Однак досить швидко єдина методика аналізу звітності підприємства стала диференціюватись, пристосовуватись до галузевих особливостей господарств. Так з’явилися методики аналізу діяльності промислових підприємств, а також підприємств торгівлі, сільськогосподарських, будівельних та інших організацій. Створювалися численні методики аналізу діяльності більш дрібних галузей промисловості та інших галузей народного господарства.

У 50-ті роки почали виникати нові підходи, коли різноманітні варіанти наступного аналізу стали доповнюватися принципово новим поточним або оперативним аналізом, а згодом почали розроблюватися методики попереднього або перспективного аналізу.

І, нарешті, в останні кілька десятиліть розвиток економічного аналізу в основному пов’язувався з тематичним або вузько-функціональним напрямом аналізу окремих об’єктів. У зв’язку з цим зараз існують методики порівняльного, функціонально-вартісного та системного аналізу. Внаслідок значної різноманітності видів та напрямів економічного аналізу виникає потреба у їх класифікації. Однією із загальновизнаних ознак групування є поділ окремих видів аналізу залежно від часу проведення. Виходячи з цього вирізняють такі види аналізу: наступний (ретроспективний), оперативний і попередній [1, c. 19].

 


2. Задача 1

 

Оцінити вплив зміни обсягу випуску товарної продукції та матеріаломісткості на зміну витрат матеріальних ресурсів у звітному періоді порівняно з плановим, використовуючи методи ланцюгової підстановки та абсолютних різниць.

Показник

План

Факт

Обсяг випуску товарної продукції, ОП, тис. грн.

5120

5125

Матеріаломісткість, Мм, грн./грн.

0,346

0,362

 

Розв’язування

Витрати матеріальних ресурсів знайдемо за формулою:

В = ОП * Мм,

де ОП — обсяг випуску товарної продукції,

МмМатеріаломісткість.

Отже, витрати матеріальних ресурсів фактично порівняно з планом зросли на 83,73 тис. грн., за рахунок таких факторів:

— за рахунок збільшення матеріаломісткості зросли на 81,92 тис. грн.,

— за рахунок збільшення обсягу випуску товарної продукції зросли на 1,81 тис. грн.

 


3. Задача 2

 

Наведено інформацію про динаміку показників, що характеризують господарську діяльність підприємств. Розрахувати показник комплекс­ної оцінки діяльності підприємств, проранжувати підприємства та виб­рати найкраще (методами суми місць і відстані до еталону).

 

Підрозділ

Показник

Виконання плану випуску продукції

Виконання плану продуктивності праці

Виконання плану прибутку

Ритмічність виробництва

Виконання плану фондовіддачі

Цех 1

100

102

101

98

100

Цех 2

99

101

110

91

103

Цех 3

104

101

98

95,5

101

Цех 4

105

102

81

86

99

 

 

 

 

 

Розв’язування

 

1. Метод суми місць. За кожним показником підприємствам присвоїмо місця. Найкраще значення — 1 місце (ранг). Якщо у кількох підприємств однакові значення показників, то для кожного підприємства знайдемо комплексний ранговий показник. Результати зведемо у табл. 3.2.

Цех 2 має найменшу комплексну рейтингову оцінку, тому його діяльність найкраща (1 місце). А цех 4 має найбільшу комплексну рейтингову оцінку, тому його діяльність найгірша (4 місце).

 


Список використаних джерел

 

1.     Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. носіб.- К.: МАУП, 2001. — 241 с..

2.     Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001.- 387 с.

3.     Попович П. Я. Економічний аналіз та аудит на підприємстві: Підручник. – Тернопіль, 2003. – 254 c.

4.     Савицкая Г.П. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. – Мн.: ООО «Новое знание», 2001. – 668 с.

5.     Шеремет А.Д., Негашев Е.В. Методика финансового анализа. – М.: Инфра-М, 2000, С. 24-30.

Экономический анализ хозяйственной деятельности: Учебник для экон. вузов / Под ред. А.

Запись опубликована в рубрике аналіз задачі, аналіз контрольні роботи с метками , , , , , , , , , , , , , . Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *