Оц балансу Зад 10 11 12

Зміст

 

1. Оцінка балансу підприємства. 3

 

2. Задача 10. 14

 

3. Задача 11. 15

 

4. Задача 12. 16

 

Список використаних джерел. 17


1. Оцінка балансу підприємства

 

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану є бухгалтерській баланс підприєм­ства. Його значення настільки велике, що аналіз фінансового ста­ну нерідко називають аналізом балансу.

Баланс — це групування інформації на початок і кінець звіт­ного періоду, тобто підсумок господарських операцій на певну звітну дату. Тому, вивчаючи баланс, керівники підприємства на­бувають уявлення про місце свого підприємства в системі анало­гічних підприємств, пересвідчуються у правильності вибраного стратегічного курсу, ефективності використання ресурсів тощо [2, c. 87].

Важливу інформацію з балансу черпають і аудитори, які ма­ють змогу вибирати правильне рішення щодо проведення переві­рок, виявлення слабких місць у системі обліку, різних помилок у зовнішній звітності клієнта. І нарешті, аналітики для аналізу фі­нансового стану підприємства використовують передовсім дані балансу. Для аналізу фінансового стану підприємства важливо вміти читати баланс, тобто знати зміст кожної зі статей, спосіб її оцінки, взаємозв’язок з іншими статтями, якісну характеристику. Уміння читати баланс дає можливість:

— одержати необхідний обсяг інформації про підприємство;

— розрахувати рівень забезпечення підприємства власними обо­ротними коштами;

— установити, за рахунок яких чинників змінилася величина оборотних коштів;

— оцінити фінансовий стан підприємства за звітний період.

Отже, можна сказати, що баланс відповідає на запитання: «Яким є фінансовий стан підприємства на даний момент?», але відповідь на значно важливіше запитання: «Чому саме склався такий стан?» можна одержати, тільки користуючись методами еко­номічного аналізу фінансового стану.

Баланс можна характеризувати як побудований за принципом нетто-балансу — основні засоби та матеріальні активи враховуються за залишковою вартістю; дебіторська заборгованість — за відраху­ванням резерву сумнівних боргів; запаси — за відрахуванням не­достач, уцінок, знижок; власний капітал — за фактично вкладе­ною сумою з відрахуванням непокритих збитків.

Аналіз фінансового стану за звітний період починається з його загальної оцінки за даними балансу. А для того, щоб проаналізу­вати всі питання фінансового стану підприємства, необхідний етап, що передує проведенню аналізу, тобто приведення звітного балансу до такої форми, що, з одного боку, уможливлює об’єк­тивний аналіз, а з другого — є максимально зручною для прове­дення аналітичних розрахунків.

Аналіз балансу (ф.1) починається з експрес-аналізу, метою якого є поточна і достатньо швидка оцінка фінансового стану і ди­наміки розвитку підприємства. Експрес-аналіз балансу проводиться в кілька етапів [4, c. 92]:

1)  підготовчий;

2)  попередній огляд бухгалтерської звітності;

3) читання балансу.

Мета першого етапу — переконатися в тому, що баланс гото­вий до читання. Для цього проводиться проста рахункова переві­рка балансу за формальними ознаками і по суті. На цьому етапі необхідно перевірити правильність заповнення граф, наявність усіх необхідних форм і додатків, перевірити валюту балансу і всі проміжні підсумки, а також перевірити, чи всім вимогам П(С)БО відповідає складений баланс.

Експрес-аналіз показників балансу підприємства здійснюється в динаміці за допомогою персональних комп’ютерів. При цьому застосовується проста система аналітичних таблиць, послідовний перегляд яких даватиме повну інформацію про фінансовий стан підприємства. Це можуть бути:

— господарські засоби підприємства (величина господарських засобів, основні засоби, нематеріальні активи, оборотні кошти);

— основні засоби підприємства та їх структура (вартість осно­вних фондів, у тому числі активної частини за первісною та оста­точною вартістю, коефіцієнти зносу та відновлення);

— структура і динаміка оборотних коштів (підсумок розділу 2 активу балансу);

— основні результати господарської діяльності підприємства (подаються в динаміці): обсяг реалізації, прибуток, рентабельність;

— ефективність використання фінансових ресурсів (містить показники відсотків усіх фінансових ресурсів, у тому числі влас­них і залучених, а також рентабельності фінансових ресурсів).

На другому етапі необхідно ознайомитись з примітками до звіту, оцінити тенденції основних показників діяльності, можливу якісну модифікацію в майбутньому фінансового стану підприємства.

Основний етап в експрес-аналізі — третій, тобто читання ба­лансу. Він передбачає попереднє загальне ознайомлення з ре­зультатами роботи підприємства і його фінансовим станом без­посередньо за бухгалтерським балансом, а також розрахунок кое­фіцієнтів, що характеризують фінансовий стан підприємства. Під час читання балансу з’ясовують [6, c. 78]:

— характер зміни підсумків балансу і його окремих розділів і статей;

— доцільність розміщення майна підприємства;

— поточну платоспроможність і ліквідність підприємства.

Читання балансу починають зі встановлення зміни валюти ба­лансу за період, що аналізується. Для цього порівнюється валюта балансу за звітній і попередній періоди. Таке порівняння умож­ливлює визначення загального спрямування зміни балансу. Коли валюта балансу збільшується, — це оцінюється позитивно, зме­ншується — негативно. Збільшення валюти балансу свідчить, як правило, про зростання виробничих можливостей підприємства. Але при цьому необхідно враховувати фактор інфляції. Змен­шення валюти балансу означає спад у господарській діяльності підприємства (зниження попиту на продукцію, брак сировини, матеріалів тощо). Треба зазначити, що валюта балансу відобра­жає орієнтовну оцінку суми коштів, які є в розпорядженні під­приємства. Ця оцінка є обліковою і не відображає реальної суми коштів, які можна отримати за майно, наприклад у разі ліквідації підприємства. Поточна «ціна» активів залежить від ринкової кон’юн­ктури і може відхилятися в будь-який бік від звітної, особливо в період інфляції.

Крім зміни валюти балансу в цілому, необхідно проаналізувати характер зміни окремих статей балансу, тобто про­вести горизонтальний та вертикальний аналіз балансу.

Горизонтальний аналіз балансу полягає в порівнянні кожної статті балансу і розрахунку змін абсолютних і відносних вели­чин, а також якісній характеристиці виявлених відхилень.

Вертикальний аналіз балансу передбачає розрахунок віднос­них показників. Завдання вертикального аналізу — розрахунок питомої ваги окремих статей у загальній сумі валюти балансу і оцін­ка змін питомої ваги. З допомогою вертикального аналізу можна здійснювати міжгосподарські порівняння. Крім того, відносні показ­ники пом’якшують негативний вплив інфляційних процесів.

Горизонтальний (динамічний) аналіз цих показників дає мож­ливість установити абсолютні відхилення й темпи зростання за кожною статтею балансу, а вертикальний (структурний) аналіз балансу — зробити висновки про співвідношення власного й по­зичкового капіталу, що свідчить про рівень автономності підпри­ємства за умов ринкових відносин, про його фінансову стабіль­ність. Горизонтальний та вертикальний аналіз може проводитися за кілька звітних періодів.

Отже, можна назвати основні риси, наявність яких у балансі дає можливість віднести його до «позитивного»:

1)  збільшення валюти балансу в кінці звітного періоду проти його початку;

2) зростання темпів приросту усіх активів над темпи приросту необоротних активів;

3)  перевищення власного капіталу підприємства над позичко­вим і збільшення темпів його зростання проти темпів зростання залученого капіталу;

4)  приблизно однакові темпи приросту дебіторської і креди­торської заборгованості;

5) перевищення частки власних оборотних коштів понад 10%.

Після розгляду основних напрямків аналізу балансу необхідноознайомитись також із впливом інфляції на валюту балансу.

Стабільність фінансового стану підприємства зале­жить від правильності та доцільності вкладення фінансових ре­сурсів у активи, тому для його оцінки необхідно вивчити передусім склад, структуру майна та джерела його утворення, а також причини їх зміни. Особлива увага при цьому приділяється ви­вченню причин, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства [1, c. 217].

За даними балансу визна­чається вартість усього майна підприємства (підсумок активу балансу — валюта балансу) і сума джерел утворення (підсумок пасиву балансу) цього майна на певну звітну дату.

Далі визначається відхилення за кожним видом майна і дже­рел його утворення порівнянням даних на кінець і на початок зві­тного періоду. Для вивчення структурних змін необхідно додат­ково визначити питому вагу кожного виду майна в загальній валюті балансу і вивчити причини змін структури майна і джерел його утворення.

Детальний аналіз цього питання дає можливість установити, якою мірою підприємство може спиратися на власні кошти і скі­льки треба позичити, а також наскільки ефективно використову­ються власні й позичені кошти. Отже, менеджер матиме змогу вирішити, наскільки надійними є джерела засобів і що треба зро­бити в майбутньому для забезпечення грошових надходжень. Цей аналіз уможливлює також визначення відповідності стратегії підприємства (фірми) напрямкам використання коштів з тим, щоб у разі необхідності вжити заходів для виправлення ситуації.

Існує чимало різних методів оцінки та аналізу балансу. Під час аналізу використовують здебільшого добре відомі, випробувані практикою методи. Насамперед це стосується методу аналізу. Аналіз це розбір, розкладання, розчленування предметів або явищ на складові частини, властивості, ознаки. Отже, виникає можливість для поглибленого вивчення складу, зв’язків, властивостей предметів і явищ. Сам процес розкладання слід проводити, ґрунтуючись на певних правилах, принципах.

Аналіз балансу підприємства дає змогу пізнати його окремі сторони, процеси, елементи, існуючи зв’язки і факторні взаємодії, дати проміжні оцінки виробничим подіям та роботі окремих підрозділів. Однак для одержання головної картини після процеса розчленування цілого на складові необхідно відновити єдність за допомогою синтезу. Синтез — це з’єднання окремих частин і елементів явища в єдине ціле. Досліджуючи окремі економічні явища можна їх об’єднувати в межах більш складних процесів або груп, проводити узагальнення впливу різних факторів, робити заключну розгорнуту оцінку роботи підприємства [6, c. 32].

Більшість показників балансу підсумкові. В них взаємознищуються від’ємні і додатні відхилення. Розкладання підсумкових показників дає змогу побачити серйозні відмінності і різноманітність первісних показників. Тому виникає потреба йти від загальних показників до деталізованих, послідовно розчленовуючи загальні показники на складові. Такий аналітичний засіб називають деталізацією.

Розчленування складних явищ на більш прості, або складові, здійснюється за такими основними напрямками: утворюючими факторами, якісними ознаками, підрозділами та часом. При проведенні аналізу тією або іншою мірою деталізуються всі загальні показники, які характеризують діяльність підприємства. Проте це не означає, що в кожному випадку проводиться глибока деталізація кожного показника або фактора. З метою зменшення трудомісткості аналізу застосовують принцип головної ланки, який дає змогу із всієї сукупності інформації відокремити найбільш важливу, яка і піддається достатньо глибокій деталізації. Наприкінці слід зауважити, що деталізація є не що інше, як одна з форм прояву аналітичного методу.

Якісну оцінку предметів і явищ можна дати за допомогою порівняння. Порівняння це метод, за допомогою якого предмет (явище), що вивчається, характеризується через співвідношення, вимірювання, зіставлення з іншими одноякісними предметами або явищами. Звичайно, порівняння проводять з відомими предметами, які виконують роль еталонів певних властивостей або ознак. Такими еталонами можуть бути норми, нормативи, планові показники, ціни, середні дані тощо.

У практиці економічного аналізу використовують різні види порівнянь. Найчастіше застосовують порівняння з поточними і перспективними планами, з фактичними показниками за минулий період, з показниками споріднених підприємств, з найвищими показниками в галузі, з середніми показниками, з показниками підприємств інших країн тощо. Порівняння може проводитися за абсолютними, відносними і середніми величинами.

Вибір об’єкта для порівняння дуже впливає на кінцеві оцінки. Тому для зіставлення треба брати такі об’єкти, які дали б змогу зробити глибоку і зважену оцінку предмета або явища, що вивчаються.

Порівняння може дати позитивні наслідки ще й в тому разі, якщо порівнюються предмети, явища, показники, які можна зіставити. Тому порівнюваність одна із суттєвих проблем економічного аналізу. З цією метою застосовують ряд допоміжних прийомів [1, c. 28]:

1. Нейтралізація цінового чинника (перерахунок показників обсягу в однакову оцінку).

2. Нейтралізація можливих кількісних відмінностей (різні обсяги виробництва).

3. Нейтралізація відмінностей у структурі (наприклад, розрахунок індексів фіксованого складу).

4. Використання при порівняннях однакових періодів часу.

5. Перерахунок показників, що порівнюються, відповідно до єдиної методики.

6. Виключення інших відмінностей в умовах роботи підприємств, що порівнюються.

Для вивчення складних явищ застосовують метод моделювання, при якому будують зменшені предмети або умовні подоби (образи), які замінюють у нашій уяві дійсні предмети або явища.

Моделі можуть бути матеріальні (фізичні) й абстрактні. З-поміж останніх слід вирізняти описові (словесні), графічні й математичні. За допомогою моделей досліджують сутність предметів і явищ найбільш простим, а подекуди і дешевим способом. Моделі дають змогу зосередити увагу дослідників на найбільш суттєвих характеристиках предметів або явищ, сприяють швидкому накопиченню необхідних знань у різних умовах роботи. Моделювання добре поєднується з іншими методами і технічними прийомами.

Серед статистичних методів, що використовуються в аналізі, чільне місце посідає табличний метод.

Таблиці служать накопиченню, опрацюванню і зберіганню цифрової інформації. Форму таблиць і їхній майбутній зміст слід передбачати заздалегідь, тобто до початку аналізу явищ. Від усіх інших таблиць аналітична, як правило, відрізняється відносно нескладною будовою, компактністю і наочністю. Вона повинна мати не лише основну, а й додаткову для порівняння інформацію (планові і середні показники, дані за минулі періоди), а також проміжні підсумки, відхилення, відсотки.

Динамічні ряди — це порівняння не двох, а кількох предметів, показників. Розрізняють інтервальні й моментні динамічні ряди. Аналіз їх дає змогу визначити:

1) напрям зміни показників (зростання, зменшення, сталість або нестабільний характер, його розхитаність);

2) наявність тенденцій у зміні показників;

3) середній рівень показників і варіації.

Серйозною проблемою для дослідження є порушення у динамічних рядах. Це пов’язано з неоднаковими інтервалами часу, а також із неоднорідними показниками, які потрапили до загальної сукупності даних. Нарешті, виникають перерви в динамічному ряду у зв’язку з браком інформації.

Широкого використання набули також вибірковий метод і групування, кореляційний метод, середні й відносні показники, а також графічні методи. Ці методи у поєднанні з комп’ютерами забезпечують більшу наочність наслідків аналізу.

Можна також виділити серед них шість основних методів економічного аналізу [5, c. 24]:

— горизонтальний аналіз;

— вертикальний аналіз;

— трендовий аналіз;

— метод фінансових коефіцієнтів;

— порівняльний аналіз;

— факторний аналіз.

 Горизонтальний (часовий) аналіз — порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом.

Вертикальний (структурний) аналіз — визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому.

Трендовий аналіз — порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів і визначення тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових впливів і індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренда формуються можливі значення показників у майбутньому, а, отже, ведеться перспективний, прогнозний аналіз.

Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) — розрахунок відносин даних звітності, визначення взаємозв’язків показників.

Порівняльний (просторовий) аналіз — це як внутрішньогосподарський аналізі порівняння зведених показників звітності за окремими показниками фірми, дочірніх фірм, підрозділів, цехів, так і міжгосподарський аналіз і порівняння показників даної фірми з показниками конкурентів, з середньогалузевими і середніми загальноекономічними даними.

Факторний аналіз — це аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження. Причому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), тобто роздроблення результативного показника на складові частини, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з’єднують у загальний результативний показник.

Факторний аналіз може бути одноступінчатим і багатоступінчастим. Перший тип використовується для дослідження факторів тільки одного рівня підпорядкування без їх деталізації на складові частини. При багатоступінчастому факторному аналізі проводиться деталізація факторів а і b на складові частини з ціллю вивчення їх поведінки. Деталізація факторів може бути продовжена і далі. В даному випадку вивчається вплив факторів різних рівнів співпідрядності.

Необхідно розрізняти також статичний і динамічний факторний аналіз. Перший вид застосовується при вивченні впливу факторів на результативні показники на відповідну дату. Інший вид представляє собою методику дослідження причинно-результативного зв’язку в динаміці.

Основними задачами факторного аналізу являються наступні.

1. Відбір факторів, визначаючих досліджуємі результативні показники.

2. Класифікація та систематизація факторів з ціллю забезпечення комплексного та системного підходу до дослідження їх впливу на результати господарської діяльності.

3. Визначення форми залежності між факторами і результатами показників.

4. Моделювання взаємозв’язків між результативним і факторним показником.

5. Розрахунок впливу факторів і оцінка ролі кожного з них в зміні величини результативного показника.

6. Робота з факторною моделлю (практичне її використання для управління економічними процесами).

Відбір факторів для аналізу того чи іншого показника виконується на основі теоретичних і практичних знань, придбаних в цій сфері. При цьому звичайно виходять з принципу: чим більший комплекс факторів досліджується, тим точніше будуть результати аналізу. Разом з тим необхідно мати на увазі, що якщо цей комплекс факторів розглядається як механічна сума, без обліку їх взаємодії, без виділення головних, то висновки можуть бути помилковими. В економічному аналізі взаємозв’язане дослідження впливу факторів на величину результативних показників досягається за допомогою їх систематизації, що являється одним з основних методологічних питань цієї науки.

Важливим методологічним питанням в факторному аналізі являється визначення форми залежності між факторами і результативними показниками: функціональна вона чи стохастична, пряма чи зворотна, прямолінійна чи криволінійна. Тут використовується теоретичний і практичний досвід, а також способи порівняння паралельних і динамічних рядів, аналітичних групувань початкової інформації, графічний і ін.

І нарешті, останній етап факторного аналізу – практичне застосування факторної моделі для підрахунку резервів приросту результативного показника, для планування і прогнозування його величини при зміні ситуації.

2. Задача 10

 

Визначити коефіцієнти автономії та фінансової стійкості підприємства на початок і кінець року на підставі таких даних, тис. у. о.:

Показники

на початок року

на кінець року

1. Власні кошти підприємства

34480

34620

2. Загальна сума джерел

34840

34962

3. Позикові кошти

10

5

4. Кредиторська заборгованість та інші пасиви

350

337

 

Розв’язування

Коефіцієнт автономії розраховується за формулою:

Кавт = Власні кошти підприємства/ Загальна сума джерел

Коефіцієнт фінансової стійкості збільшився з 0,99 до 0,9904 за рахунок збільшення власних коштів підприємства. Цей коефіцієнт показує, яка питома вага у загальній вартості майна всіх джерел засобів, які підприємство може використовувати у своїй поточній діяльності без збитку для кредиторів. Цей коефіцієнт обмежує вклади короткострокових позикових засобів.


3. Задача 11

 

Проаналізувати структуру та розміщення активів підприємства на підставі таких даних, тис. у.о.:

Активи

на початок року

на кінець року

відхилення

тис. у.о.

%

тис. у.о.

%

тис. у.о.

%

1. Нематеріальні активи

171

0,5

162

0,5

-9

0

2. Основні засоби

29629

85,0

29680

84,9

+51

-0,1

3. Оборотні кошти

5040

14,5

5120

14,6

+80

+0,1

Всього

34840

100

34962

100

+122

 

Розв’язування

На кінець року активи підприємства зросли з 34840 тис. у.о. до 34962 тис. у.о. на 122 тис. у.о. Це відбулося за рахунок збільшення основних засобів на 51 тис. у.о., збільшення оборотних коштів на 80 тис. у.о. та зменшення нематеріальних активів на 9 тис. у.о.

Протягом року питома вага нематеріальних активів не змінилася, питома вага основних засобів зменшилася на 0,1%, а оборотних коштів зросла на 0,1%.

 

 

 

 

4. Задача 12

 

Розглянути можливі рівні доходу в залежності від стану економіки в наступному році при інвестуванні 50000$ в акції А чи в акції В. Прийняти рішення в залежності від норми прибутку чи ризикованості акцій.

Стан економіки

Дохід

Ймовірність

 

А

В

А

В

Падіння

-5%

10%

0,2

0,2

Нормальний стан

20%

15%

0,6

0,6

Зростання

40%

20%

0,2

0,2

 

Розв’язування

         Розраховуємо очікувані ефекти від реалізації кожної альтернативи інвестування в акції:

Перша альтернатива має найбільший ефект, тому кошти варто вкладати в акції А.

 

 


Список використаних джерел

 

1.     Болюх М. А., Бурчевський В. З., Горбаток М. І., Заросило С. А., Івахненко В. М. Економічний аналіз: Навч. посібник / Київський національний економічний ун- т / М.Г. Чумаченко (ред.). — 2.вид., перероб. і доп. — К. : КНЕУ, 2003. — 555с.

2.     Івахненко В. М. Курс економічного аналізу: Навч. посібник. — 5. вид., випр. і доп. — К. : Знання, 2006. — 261с.

3.     Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. носіб.- К.: МАУП, 2001. — 241 с..

4.     Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001.- 387 с.

5.     Попович П. Я. Економічний аналіз та аудит на підприємстві: Підручник. – Тернопіль, 2003. – 254 c.

6.     Савицкая Г.П. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. – Мн.: ООО «Новое знание», 2001. – 668 с.

 

 

Запись опубликована в рубрике аналіз довідково, аналіз задачі, аналіз контрольні роботи с метками , , , , , , , , , , , . Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Один комментарий на «Оц балансу Зад 10 11 12»

  1. Олексій говорит:

    Успішне проведення аналітичної роботи на підприємстві прямо залежить від її організації. Організація аналітичної роботи передбачає поділення суцільного аналізу на основні етапи та розробку організаційно-інформаційної моделі аналізу фінансового стану підприємства.
    Етапи аналізу фінансового стану підприємства торгівлі:
    1. Оцінка динаміки та структури економічного потенціалу підприємства.
    2. Аналіз фінансової стійкості і платоспроможності підприємства.
    3. Оцінка ділової активності підприємства.
    4. Оцінка рентабельності підприємства.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *