НАУ задачі 6, 13 НАУ Ф_нанс анал п 6 30 з 6 13

Зміст

 

1. Аналіз рентабельності операційної діяльності та факторів, що її обумовлюють  3

 

2. Методи і моделі фінансового аналізу. 7

 

3. Задача 6. 10

 

4. Задача 13. 11

 

Список використаних джерел. 12

1. Аналіз рентабельності операційної діяльності та факторів, що її обумовлюють

 

Серед показників ефективності діяльності  підприємства важливе місце за умов ринку посідають показники ефек­тивності використання капіталу, які відображають швидкість (прискорення або уповільнення) руху капіталу та його віддачу.

У світовій практиці широкого застосування набув узагальню­ючий показник міри ефективності використання капіталу — при­бутковість (дохідність, рентабельність).

Коефіцієнт прибутковості визначається відношенням прибут­ку до капіталу, що інвестується, і розраховується за формулою

КП = П/К,

де: КП — коефіцієнт прибутковості;

П — прибуток;

К — капітал.

Слід зазначити, що це загальна концепцію розрахунку показника. На сьогодні не існує єдиного загально­прийнятого показника ефективності капіталу для розрахунку коефіцієнта прибутковості.

У чисельнику формули може бути балансовий, операційний чистий прибуток, у знаменнику — середні показники загального капіталу (загальні активи), основного капіталу (довгострокові активи), оборотного капіталу (поточні активи).

При розрахунку коефіцієнта прибутковості можуть використо­вуватися і дані пасиву балансу. Таким чином, можна знайти коефі­цієнт прибутковості загального, власного, акціонерного капіталів.

Вибір бази розрахунку показника прибутковості залежить від поставленої мети аналізу.

. . .

2. Методи і моделі фінансового аналізу

 

Аналіз (від грец. analisis — розкладання, розчленування) — метод наукового дослідження, який полягає в уявному або реаль­ному розчленуванні цілого на складові та виділенні окремих сто­рін, властивостей, зв’язків. Таке розчленування дає змогу з’ясувати внутрішню суть і природу процесу, який вивчається, його залеж­ність від факторів формування.

Основними завданнями економічного аналізу зобов’язань є [2, c. 12]:

— вивчення теоретичних основ економічного аналізу зобов’язань;

— загальна оцінка зобов’язань підприємства;

— аналіз ефективності використання зобов’язань, аналіз прибутковості зобов’язань;

прогнозування та планування зобов’язань підприємства.

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації ме­тодів економічного аналізу зобов’язань взагалі та фінансового аналізу зокрема.

Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу.

Ці методи характеризуються певним суб’єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

До формалізованих методів економічного аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залеж­ності, тобто методи:

—  ланцюгових підстановок. Ґрунтується на отриманні ряду коректованих значень узагальнюючого показника шляхом послідовної заміни базисних значень факторів фактичними [3, c. 94];

—  арифметичних різниць. Застосовують цей метод для розрахунку впливу факторів на відхилення результативного показника тільки в мультиплікативних та змішаних моделях. При його використанні спочатку знаходять абсолютні відхилення по кожному фактору. Потім величину впливу факторів обчислюють множенням абсолютного відхилення досліджуваного фактора на базову величину факторів;

—  балансовий. Застосовується у випадках, коли необхідно дослідити співвідношення двох груп взаємопов’язаних  економічних показників, підсумки яких рівні між собою. Найбільше він використовується у фінансовому аналізі;

—  виокремлення ізольованого впливу факторів. Дає  можливість на основі знань економічної теорії упорядкувати аналіз, сприяє комплексному розгляду факторів впливу, вказує на значимість кожного з них, є основою математичного моделювання взаємозалежності різних показників і факторів;

—  відсоткових чисел. Величина, отримана в результаті співставлення двох однорідних показників, один з яких приймається за одиницю, називається коефіцієнтом. Особливою формою відносних величин є відсотки, при яких базисна величина приймається не за 1, а за 100;

—  диференційний. Використовують формулу повного диференціала для розрахунку окремих факторів на зміну узагальнюючого  показника;

—     інтегральний. Використання даного способу дозволяє отримати більш точні результати розрахунку впливу факторів в порівнянні з способами ланцюгових підстановок, абсолютних і відносних різниць і уникнути неоднозначної оцінки впливу факторів тому, що в даному випадку результати не залежать від місцезнаходження факторів в моделі, а додатковий приріст результативного показника, який утворився від взаємодії факторів, розкладається між ними порівну;

—     логарифмічний. На відміну від інтегрального метода при логарифмуванні використовуються не абсолютні прирости показників, а індекси їх приросту

—     простих і складних відсотків. Концепція впливу факторів в часі відіграє основоположну роль в практиці фінансових розрахунків;

—     дисконтування. Використовується для вираження майбутнього доходу в поточній вартості.

У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і тради­ційні методи економічної статистики (середніх та відносних вели­чин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореля­ційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод голов­них компонентів).

Економічний аналіз проводиться також за допомогою різного типу моделей, що дозволяють структурувати та ідентифікувати взаємозв’язки між основними показниками. Можна виділити три основні типи моделей: дескриптивні, предикативні та нормативні [1, c. 34].

 

 


3. Задача 6

 

На основі даних підприємства:

— визначити маржинальний  доход,   величину  постійних та змінних витрат виробництва і на збут та їх граничний розмір;

— обчислити   оптимальний   розмір   прибутку   з   точки   зору   його максимізації;

—         Зробити відповідні висновки.

 

Витрати на збут становлять за попередній період 12 тис. грн..,

за звітний період – 10 тис. грн..

Величина постійних витрат становить за попередній період 293 + 90 + 33,8 = 416,8 тис. грн..,

за звітний період – 333 + 100 + 37 =  470 тис. грн..

Величина змінних витрат становить за попередній період 135 + 6 = 141 тис. грн..,

за звітний період – 140 + 10 =  150 тис. грн..

Маржинальний дохід складе за попередній період 600 – 141 = 459 тис. грн..,

за звітний період – 840 — 150 =  690 тис. грн..

В звітному періоді маржинальний дохід зріс з 459 до 690 тис. грн. за рахунок збільшення виручки від реалізації.

Оптимальний розмір прибутку визначається при максимумі доходу та мінімумі витрат

840 – 416,8 – 141 = 282,2 тис. грн..

 

 

 

 

 


4. Задача 13

 

На основі даних підприємства визначити та оцінити в динаміці показники інтенсивності використання коштів і рентабельності та зробити відповідні висновки.

 

Показник використання коштів за попередній період становить

(70 + 120)/4672 = 0,04,

Показник використання коштів за звітний період становить

(201+5)/7882 = 0,026.

Як бачимо з проведених розрахунків показник інтенсивності використання коштів  зменшився з 0,04 до 0,026 за рахунок більшого зростання коштів балансу ніж зросли грошові кошти.

Рентабельність за попередній період становить

2/440*100 = 0,455%.

Рентабельність за звітний період становить

80/620*100 = 12,9%.

Як бачимо з проведених розрахунків показник рентабельності зріс з 0,455 до 12,9 за рахунок зростання чистого прибутку підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

Запись опубликована в рубрике аналіз довідково, аналіз задачі, аналіз контрольні роботи с метками , , , , , , , , . Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *