Зміст

1. Завдання 1. Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами  3

2. Завдання 2. Тести. 10

3. Завдання 3. 13

4. Завдання 4. 15

Список використаних джерел. 16

1. Завдання 1. Аналіз забезпеченості підприємства трудовими ресурсами

Під час аналізу фактичну середньооблікову кількість працівників у цілому і за окремих категоріях порівнюють з плановими даними та даними за попередній період, знаходять абсолютні відхилення і причини змін кількості. Вивчають та­кож можливі зрушення у структурі працюючих і дають оцінку стану загальної забезпеченості підприємства робочою силою [3, c. 377].

Після цього слід докладно проаналізувати забезпеченість кадрами окремих виробничих підрозділів та якісні показники наявної робочої сили. При цьому особливу увагу треба при­діляти показникам кваліфікаційного рівня робітників, стажу роботи, професійному складу.

Аналізуючи питання забезпеченості робочою силою, потрібно пам’ятати, що в сучасних умовах внаслідок помітних скорочень обсягів виробництва підприємства більше стикаються не з проб­лемою недостачі, а з наявністю зайвої робочої сили, необхідністю скорочення робочих місць і водночас — збереження кваліфіко­ваних кадрів на майбутнє. При цьому треба позитивно оціню­вати вимушені заходи щодо скорочення тривалості робочого тижня, впровадження додаткових відпусток, сприймати з відпо­відним розумінням регулювання рівня заробітної плати і навіть затримки її сплати.

Із питанням забезпечення робочою силою тісно пов’язане питання закріплення кадрів на підприємстві. При цьому вивчають загальні показники прийняття та звільнення робітників і служ­бовців, розраховують коефіцієнти обороту, змінюваності та плин­ності кадрів. Останній показник заслуговує на найбільшу увагу, оскільки вважається, що він уособлює надмірний оборот робочої сили. Надмірним вважають звільнення за порушення трудової дисципліни, у разі невідповідності кваліфікації, за власним ба­жанням, а також самовільне залишення роботи без поважних причин. Для обчислення коефіцієнта плинності загальну кількість звільнень без поважних причин відносять до середньооблікової чисельності працівників.

Під час аналізу слід вивчити конкретні причини звільнення за власним бажанням (низькі заробітки, тяжкі умови праці, відсутність перспектив професійного зростання, незадовільний психологічний клімат та ін.). За високої плинності кадрів обо­в’язково визначають її негативні наслідки на основні показни­ки підприємства. Нарешті, необхідно розробити дійові заходи, спрямовані на закріплення кадрів.

Треба звернути увагу і на зворотне явище — недостатній обо­рот робочої сили, коли з будь-яких причин уповільнюється при­родне оновлення складу кадрів підприємства чи установи. Про це досить красномовно свідчить показник зростання частки працюючих похилого віку на підприємстві, або висока частка осіб пенсійного віку. Особливо часто це зустрічається у підроз­ділах службовців і у складі вищих керівників підприємств і держави. Для боротьби з цим негативним явищем використо­вують дуже прості й надійні заходи. Наприклад, прийняття на роботу тільки молодих чи відносно молодих працівників, при­мусове звільнення з посади осіб, які досягли пенсійного віку тощо. Справа тільки в тому, щоб не робити постійних винятків з цих правил.

Слід також зазначити, що пристойні показники руху кадрів у цілому на підприємстві можуть приховувати серйозні недо­ліки з оновленням кадрів в окремих його підрозділах.

Аналіз використання робочого часу. Кількісною характери­стикою використання робочої сили є показники тривалості ро­бочого часу. Як свідчить статистика, загальна величина робочо­го часу протягом року має сталу тенденцію до зменшення. За­раз законодавче встановлено п’ятиденний робочий тиждень.

Використання робочого часу робітників звичайно аналізу­ється за допомогою таких двох показників, як середня кіль­кість днів, відпрацьованих робітником за звітний період (мі­сяць, квартал, рік), і середня тривалість робочого дня (зміни). Ці показники можна обчислити на підставі даних звіту підпри­ємства з праці [1, c. 40].

Перший показник, який характеризує тривалість робочого періоду в днях (явочні дні), залежить від таких факторів, як:

— кількість вихідних і святкових днів;

— кількість днів чергової відпустки;

— інші види відпусток, передбачених законодавством;

— кількість днів непрацездатності;

— неявка на роботу з дозволу адміністрації;

— прогули;

—  інші.

Тривалість робочого дня (зміни) робітника визначають такі фактори:

—  величина нормативного робочого тижня;

—  час простою упродовж дня, зафіксований в обліку;

—  час понадурочної роботи (збільшує величину показника);

— час інших скорочень робочого дня, передбачених законо­давством (для підлітків, матерів-годувальниць тощо).

Під час аналізу знаходять відхилення цих показників від плану, а також порівнюють їх із аналогічними показниками за минулі періоди, встановлюють конкретні причини можливих відхилень. При цьому слід звернути особливу увагу на величи­ну зафіксованих в обліку непродуктивних втрат робочого часу через такі обставини:

— неявка на роботу з дозволу адміністрації;

— прогули й цілодобові простої;

— внутрішньозмінні простої, зафіксовані в обліку;

— облікований брак продукції.

Проте необліковані втрати робочого часу можуть бути знач­но більшими. Вони спричиняються недоліками в організації виробництва й управління, простоями устаткування через його несправність, відсутність на робочому місці сировини, матеріалів, інструменту та інших ресурсів, низькою трудовою дисципліною. Втрати робочого часу пов’язані також із непродуктивною робо­тою, тобто:

— випуском бракованої продукції, яка не фіксується в обліку;

— випуском непотрібних для складання кінцевої продукції деталей (некомплектне виробництво);

— списанням на збитки загублених або вкрадених деталей;

— несанкціонованим виробництвом іншої «лівої» продукції.

Внаслідок неврахованих простоїв і втрат завищується фак­тично відпрацьований час, адже наведені у звітності показники часу роботи визначаються як різниця між загальною кількістю явочних днів або годин і врахованими простоями.

Приховані від обліку внутрішньозмінні перерви та простої робітників можна знайти за допомогою побічних розрахунків або вибіркових спостережень і опитувань робітників.

За результатами аналізу необхідно розробити заходи, спря­мовані на скорочення втрат робочого часу і пов’язані з ним непродуктивні виплати заробітної плати. При цьому особливу увагу слід звернути на поліпшення обліку внутрішньозмінних втрат робочого часу.

Показники продуктивності праці характеризують якісний бік використання робочої сили на підприємстві. Навіть більше, продуктивність праці є одним із найважливіших узагальнюючих показників діяльності кож­ного підприємства. Це зумовлює необхідність дуже ретельного вивчення цього показника під час будь-якого аналізу.

Продуктивність праці визначають двома способами: кількістю продукції, випущеної за одиницю робочого часу, та кількістю часу, витраченого на виготовлення одного виробу. Останній по­казник називають трудомісткістю продукції [5, c. 68].

Продуктивність праці визначають як у натуральному, так і у вартісному вираженнях. Натуральні вимірники використовують там, де виробляють один вид продукції або кілька дуже схожих виробів. Грошовий вимірник має більш універсальний характер і може бути використаний на будь-якому підприємстві, в галузі тощо.

Аналіз розпочинають з оцінки виконання плану з виробітку одного працівника у вартісному вираженні. Потім порівнюють показник звітного періоду (рік, квартал, місяць) з показниками за минулий період, з показниками споріднених підприємств.

Від цього загального показника продуктивності праці слід перейти до більш деталізованих показників, таких як виробіток одного робітника, виробіток одного основного робітника тощо.

На наступному етапі проводять аналіз основних факторів, що впливали на загальний показник продуктивності праці. Вирішальним фактором є виробіток одного робітника, який, у свою чергу, залежить від факторів використання робочого часу і середньогодинного виробітку одного робітника. Останній по­казник формують насамперед фактори технічної оснащеності праці, технології, кваліфікації робітників, інтенсивності праці та ін. Завертають аналіз підрахунком резервів зростання про­дуктивності праці та опрацюванням заходів з їх реалізації.

. . .

2. Завдання 2. Тести

 

1. Для узагальнюючої характеристики масових однорідних показників застосовуємо:

1) середні величини;

2) відносні величини;

3) ряди динаміки,

4) абсолютні величини.

 

2. Широке застосування графічного способу в аналізі обумовлене:

1) аналітичністю представленої інформації,

2) наочністю представленої інформації,

3) можливістю контролю за представленою інформацією.

 

3. Балансовий спосіб застосовується у випадку:

1) коли по черзі визначаємо вплив кожного фактора на величину досліджувального показника,

2) коли зв’язок між окремими показниками відображено у формі рівних підсумків, отриманих в результаті низки різноманітних зіставлень цих показників;

3) коли вивчають економічні явища, що формуються під впливом кількох факторів, кожен з яких схильний до динамічних змін.

 

4. Прийом   усунення,   виключення   впливу   всіх,   крім   одною,   факторів   на   величину   результативного показника називається:

1) порівнянням;

2) групуванням,

3) елімінуванням;

4) розчленуванням.

5. Для розрахунку впливу факторів в моделі типу У = ХІХ2ХЗ найоптимальнішим е застосування наступного способу елімінування:

1) спосіб ланцюгових підстановок;

2) спосіб абсолютних різниць,

3) спосіб відносних різниць;

4) кожен з перелічених вище способів.

6. Серед математичних методів в економічному аналізі застосовується:

1) формального розкладання стохастичної системи,

2) формального розкладання факторної системи,

3) неформального розкладання стохастичної системи,

4) неформального розкладання факторної системи,

7.Застосування парної та множинної кореляції дозволяє:

1) визначити функціональну залежність між економічними явищами,

2) визначити стохастичну, причинно-наслідкову залежність між економічними явищами,

3) визначити стохастичну та факторну залежність між економічними явищами;

8. B економічному аналізі використовується:

1) фактична інформація про події та умови, що їх можна безпосередньо спостерігати;

2) конфіденційна інформація, чутки про діяльність підприємства, яке аналізується;

З) факти, оцінки, узагальнені   зв’язки,   конфіденційна   інформація,   чутки   про   діяльність підприємства,   яке аналізується;

9. Аналітична робота на підприємстві складається з наступних етапів:

1) підготовчий етап, основний етап, завершальний етап,

2) вивчення та попередня оцінка досягнутого підприємством рівня, вимірювання взаємозв’язку показників та впливу факторів на результати, розрахунок резервів підвищення ефективності господарювання,

3) кожен з наведених вище, бо межі етапів мають умовний характер, головним є забезпечення якості аналітичної роботи та термінів її виконання,

10. Результати аналізу можуть оформлятися:

1) безтекстовим способом, у вигляді таблиць, схем, діаграм, графіків,

2) описовим способом, у вигляді текстів, довідок, актів,

3) комбінованим способом, у вигляді текстів з таблицями, діаграмами і т. д.,

4) кожним з перелічених способів.

3. Завдання 3

Розрахуйте вплив факторів одним з способів елімінування на відхилення від плану вантажообігу. Зробіть висновки.

Показник	За планом	Фактично
Транспортні витрати, тис грн.	80	96
Обсяг перевезених вантажів, т.	1000	800
Середня дальність перевезень, км.	200	240
Середній транспортний тариф, грн за 1т\км	0,4	0,5
Вантажообіг, тис т\км	200	192

Розв’язування

Використаємо спосіб ланцюгових підстановок.

. . .

За рахунок збільшення дальності перевезень на 40 км вантажообіг зріс на 240 – 200 = 40 тис т\км.

За рахунок зменшення обсягу перевезень на 0,2 т вантажообіг зменшився на 192 — 240 = 48 тис т\км.

Разом вантажообіг зменшився на 40 – 48 = -8 тис т\км.

 

4. Завдання 4

 

Проаналізувати динаміку випуску продукції в натуральному вираженні Виробничі потужності за останні 5 років не змінювалися. Зробити висновки.

Показник	2003	2002	2001	2000	1999
Випуск цементу, тис. т.	1200	960	816	546	504
Темп     зростання      до першого року, %	100	80	68	45	42
Темп     зростання      до попереднього року, %	100	80	85	67	92

 

Розв’язування

 

Проведемо аналіз динаміки випуску продукції.

 

. . .

Отже, за останні 5 років випуск цементу зріс на 696 тис. т. (138,10%). При цьому  найбільше зростання відбулося в 2001 році на 270 тис. т. (49,45%).

 

Список використаних джерел

Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. носіб.- К.: МАУП, 2001. С 40-42.

1. Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001.- 387 с.
2. Савицкая Г.П. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. — Минск: ООО «Новое знание», 2001. – 668 с.
3. Шеремет А.Д., Негашев Е.В. Методика финансового анализа. – М.: Инфра-М, 2000, С. 98.
4. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. – М.: Инфра-М, 1998, С. 68.