Зміст

 

1. Аналіз прибутковості інвестицій. 3

 

2. Задача 7. 13

 

3. Задача 8. 14

 

Список використаних джерел. 15

1. Аналіз прибутковості інвестицій

 

Існує кілька способів, щоб визначити, які саме проекти прино­сять гроші, задовольняють потреби споживачів на конкуруючих ринках. Візьмемо за основу твердження, що метою підприємства є створення позитивного грошового потоку за умови, коли про­дажна вартість виробленої продукції більша за вартість витрат на виробництво. Також вважається, що максимальна суспільна ви­года досягається у тому разі, коли підприємства намагаються якомога повніше задовольнити бажання споживача, ніж «потре­би» суспільства, що диктуються урядом.

Розглянемо найуживаніші методи для оцінки капітальних проектів [8, c. 45]:

— чиста теперішня вартість;

— внутрішня норма дохідності;

— рентабельність;

— період окупності;

— дисконтований період окупності;

— дохідність (прибутковість) залученого капіталу;

— дохідність на акцію.

Теорія фінансового менеджменту стверджує, що метою фірми є створити стільки багатства, скільки можливо. Багатство утво­рюється тоді, коли ринкова вартість виробленої продукції (товару) перевищує вартість ресурсів, витрачених на його виробництво. В оцінці капітальних проектів необхідно користуватися правилом чистої теперішньої вартості, яке стверджує, що проект є прийня­тним, якщо теперішня вартість очікуваних додаткових грошових потоків перевищує теперішню вартість прогнозованих негатив­них грошових потоків. Вивчення поведінки керівників свідчить, що вони переслідують цілі, пов’язані з обсягами продажу, част­кою на ринку, кількістю працівників, зростанням активів, дохід­ністю залученого капіталу, збільшенням дохідності акцій та за­доволенням власних амбіцій. Проте фундаментальним завданням виробничого або торговельного підприємства є: створення багат­ства (благ); виробництво товарів і надання послуг, що спожива­ються, які коштують більше, ніж заплачено за їх виробництво; управління проектами, що коштують більше, ніж на них витраче­но; створення позитивного грошового потоку; заробляння грошей шляхом задоволення потреб споживачів на конкурентних ринках. Менеджери створюють багатство, забезпечуючи перевагу ринко­вої ціни продукції над вартістю витрат. Гроші надходять від спо­живачів і спрямовуються на оплату постачальникам, зарплату, розрахунки за послуги і капітальними статтями. Всі проекти мо­жуть бути оцінені шляхом визначення чистих грошових потоків, що виникають на фірмі, з використанням правила чистої тепері­шньої вартості після того, як будуть враховані ризик і розподіл у часі грошових потоків, пов’язаних з проектом.

1. Чиста теперішня вартість. Метою фірми є створення максимального багатства шляхом використання існуючих і майбутніх ресурсів для виробництва то­варів і послуг зараз і у майбутньому вартістю більшою, ніж на них витрачено. Для того щоб створити багатство зараз, теперіш­ня вартість прогнозованих грошових потоків повинна перевищу­вати теперішню вартість усіх прогнозованих негативних грошо­вих потоків. Чиста теперішня вартість (NPV) проекту розрахо­вується як сума всіх майбутніх грошових потоків, дисконтованих за певною ставкою дохідності, за винятком дисконтованої варто­сті вкладених інвестицій. Правило чистої теперішньої вартості ілюструється формулою:

 

де R_t—очікувані чисті грошові потоки;

k — ставка дохідності, що вимагається від проекту;

С— початкова витрата капіталу, що здійснюється зараз (або ж теперішні вартості всіх витрат).

Інакше кажучи, чиста теперішня вартість (NPV) є сумою всіх очікуваних грошових потоків (R_t), починаючи з першого року (t = 1) до кінця життєвого циклу проекту (n), дисконтована за ставкою дисконтування проекту k, зменшена на вартість коштів, інвестованих у проект.

2. Внутрішня норма дохідності. Правило чистої теперішньої вартості дає теоретично обґрунтовану відповідь на запитання щодо прийняття або відхилення інвестиційної пропозиції. Альтернативним підходом є розраху­нок внутрішньої норми дохідності. Внутрішньою нормою до­хідності (IRR) є ставка дохідності, яка прирівнює очікувані чисті грошові потоки до початкових витрат. Для розрахунку IRR необ­хідно обчислити щодо R таку формулу:

 

де r — ставка дохідності, яка дає NPV= 0.

Проект приймається за умови, що значення його внутрішньої норми дохідності більше за ставку дохідності, що вимагається за проектом. У даному разі величина k з формули чистої теперіш­ньої вартості являє собою ставку дохідності, що потребується. У переважній більшості випадків IRR — метод оцінки капітальних проектів. Він дає таке саме рішення стосовно прийняття чи від­хилення пропозиції щодо інвестування. Проекти з позитивними значеннями чистої теперішньої вартості матимуть вартість г біль­шу за вартість k.

3. Індекс прибутковості. Третім за важливістю методом оцінки рішень стосовно капі­таловкладень вважається індекс прибутковості, який ще інколи називається співвідношенням витрат і доходів. Індекс прибут­ковості (РГ) є часткою від ділення очікуваних майбутніх грошо­вих потоків на початкові витрати:

 

Єдина різниця між чистою теперішньою вартістю та індексом прибутковості полягає в тому, що при використанні показника NPV початкові витрати віднімаються від теперішньої вартості очікуваних грошових потоків, а при розрахунку показника РІ те­перішня вартість очікуваних грошових потоків ділиться на поча­ткові витрати. Проект приймається за умови, якщо його прибут­ковість більше за одиницю. Відповідно, якщо за проектом індекс прибутковості перевищує одиницю, чиста теперішня вартість є позитивною.

4. Період окупності. Правило NPV дає керівникам можливість приймати правильні рішення. Проте існує кілька інших прийомів оцінки капітальних проектів, використання яких може призвести до сумнівних рішень стосовно прийняття або неприйняття проектів. До поши­рених прийомів належать період окупності проекту, дисконто­ваний період окупності, дохідність залученого капіталу та по­казник впливу на дохідність акції. Період окупності є промі­жком часу, необхідного для того, щоб відшкодувати початкові інвестиції. Проте метод періоду окупності є недостатнім з огляду на те, що він включає завдання суб’єктивного встанов­лення терміну періоду окупності, не надає інформації стосов­но того, чи створює цей проект багатство, а також може ігно­рувати значні виплати поза межею (у часі) точки окупності. Хоча на практиці значення показника періоду окупності дає змогу керівнику оцінити, протягом якого часу кошти знаходяться у зоні ризику.

5. Дисконтований період окупності. Дисконтований період окупності різниться від періоду оку­пності тільки тим, що він розраховується після дисконтування грошових потоків. Таким чином, він завжди буде довшим ніж пе­ріод окупності, який ігнорує дисконтування. Так само як і період окупності, дисконтований період окупності позначений таким недоліком, як неможливість точно визначити прийнятне значення періоду окупності. Дисконтований період окупності не показує, чи дійсно інвестиція приносить гроші, задовольняючи потреби споживача на конкурентних ринках.

МП “Автосервіс” для проведення диверсифікації послуг планує закупити додаткове обладнання та інструмент на суму 200 тис. грн. Протягом чотирьох років проект має окупитися, МП “Автосервіс”  планує отримувати  грошовий потік від нових послуг в сумі 75 тис. грн. щорічно.

Чиста поточна вартість (NPV) проекту

де CF₁, CF₂, …, CF_k — річні грошові надходження від проекту,

d — cтавка дисконтування,

І – вартість проекту.

 

Оскільки NVP = 37,74 тис. грн. > 0, то проект є прибутковим.

Iндекс доходності (РІ)

РІ = (68,182 + 61,983 + 56,349 + 51,226)/200 = 1,1887.

Оскільки РІ = 1,1887 > 1, то проект є прибутковим.

Внутрішня норма доходності (IRR)

 

В процесі аналізу відсотків за позичковий капітал вибираються два значення ставки дисконту і₁ < і₂ таким чином, щоб функція NVP змінювала своє значення з “+” на “-”.

 

За вище викладеною методикою виберемо два значення відсоткової ставки 8 та 19% при яких функція NVP змінює своє значення з “+” на “-”. Потім визначимо NVP для 8% та 19%.

 

IRR = 0,08 + 48,41/(48,41 + 2,106) * (0,19 – 0,08) = 0,185,

Оскільки IRR = 0.185 > 0,10, то проект варто реалізовувати.

Строк окупності інвестицій (РР)

РР = I / СF(Е),

де:

I — дисконтовані інвестиційні витрати проекту.

СF (е) — річна сума грошового потоку;

CF(E) = (68,182 + 61,983 + 56,349 + 51,226)/4 = 59,435 грн.

PP = 200 / 59,435 = 3,37 роки.

Проект окупиться за 3,37 роки, що менше ніж планувалося, тому проект варто реалізовувати.

Важливе значення в оцінці інвестиційної привабливості проекту займають показники ліквідності та прибутковості підприємства.

Ліквідність, у загальному розумінні, означає здатність цінностей легко перетворюватися в гроші, тобто в абсолютно ліквідні засоби.

Ліквідність — це здатність підприємства перетворю­вати свої активи в гроші для покриття своїх необхідних платежів в міру настання їх строків та швидкість здійснення цього.

Наслідками низького рівня ліквідності є нездатність підпри­ємства сплатити свої поточні борги і зобов’язання, що веде, в свою чергу, до обов’язкового продажу довгострокових фінансо­вих вкладень та активів і, в найгіршому випадку, — до зниження дохідності, до неплатежів і банкрутства.

Важкі наслідки з причини низької ліквідності або її відсутність у клієнта — юридичної особи мають і кредитори, оскільки відбу­вається затримання сплати процентів і суми боргу, в крайньому випадку — часткова або повна втрата не повернутого боргу.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні над­ходження.

Щоб визначити, чи достатньо в підприємства грошей для пога­шення його зобов’язань, необхідно передовсім проаналізувати про­цес надходження коштів від господарської діяльності і формування залишку коштів після погашення зобов’язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, а також виплати дивідендів.

Аналіз ліквідності потребує також ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Необхідно визначити, чи є вона «стійкою» (наприклад, борг постачальнику, з яким існу­ють довгострокові зв’язки), чи є простроченою, тобто такою, термін погашення якої минув.

Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов’язань із наявністю ліквідних коштів. Результати розраховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповід­ної фінансової звітності.

Аналіз ліквідності доповнюється аналізом платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов’язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати. Аналіз платоспроможності підприємства доцільно здійснювати як за поточний, так і на прогнозований період.

Ризик визначається як відхилення сподіваних ре­зультатів від середньої або сподіваної величини. Його також можна розглядати як шанс мати збитки або одержати дохід від інвестування у певний проект.

До методів аналізу ризиків належать загальновідомі методи: аналіз чутливості; метод сценаріїв; імітаційне моделювання, які в сукупності являють собою комплексний процес аналізу ризиків з інвестиційного проекту. Враховуючи ці методи, оцінка проекту повинна здійснюватися в такій послідовності:

— готується модель, здатна прогнозувати майбутню реальність;

— відбираються ключові змінні ризику;

— визначаються обмеження значень можливих змінних;

— імовірнісні частки розміщуються за граничним значенням;

— встановлюються відношення кореляційних перемінних;

— генеруються випадкові сценарії, основані на допущеннях;

— проводиться статистичний аналіз результатів імітацій.

Загальним правилом у цьому процесі повинно бути те, що слід вибирати проект з таким розподілом імовірнісного доходу, яке найкраще відповідає ставленню інвестора до ризику.

Аналіз сценаріїв розвитку проекту дозволяє оцінити вплив на проект можливої одночасної зміни кількох змінних через імовір­ність кожного сценарію. Цей вид аналізу може виконуватися як за допомогою електронних таблиць, так і з застосуванням спеці­альних комп’ютерних програм, які дозволяють використовувати методи імітаційного моделювання.

У першому випадку формуються 3—5 сценаріїв розвитку про­екту. Кожному сценарію повинні відповідати:

— набір значень початкових змінних;

— розраховані значення результатних показників;

— певна ймовірність настання даного сценарію, яка визнача­ється експертним шляхом.

У результаті розрахунку визначаються середні (з урахуванням імовірності настання кожного сценарію) значення результатних показників.

У випадку невеликої кількості змінних та можливих сценаріїв розвитку проекту для аналізу ризику можна використовувати ме­тод дерева рішень.

Перевага даного методу — у його наочності. Послідовність збору даних для побудови дерева рішень для аналізу ризику вклю­чає такі етапи:

— визначення складу та тривалості фаз життєвого циклу проекту;

— визначення ключових подій, які можуть вплинути на подаль­ший розвиток проекту;

— визначення часу настання ключових подій;

— формулювання всіх можливих рішень, які можуть бути при­йняті в результаті настання кожної окремої ключової події;

— визначення ймовірності прийняття кожного рішення;

— визначення вартості кожного етапу здійснення проекту (вар­тості робіт між ключовими подіями).

На базі отриманих даних будується дерево рішень. Його вузли являють собою ключові події, а стрілки, що поєднують вузли, — виконувані роботи з реалізації проекту. Крім того, на дереві рі­шень наводиться інформація відносно часу, вартості робіт та ймовірності прийняття того чи іншого рішення.

У результаті побудови дерева рішень визначається ймовір­ність кожного сценарію розвитку проекту, ефективність кожного проекту, а також інтегральна ефективність проекту. Додатна ве­личина ефективності проекту (наприклад, чистого дисконтовано­го доходу) вказує на прийнятний ступінь ризику, що пов’язаний зі здійсненням проекту.

При формуванні сценаріїв із використанням методів іміта­ційного моделювання застосовується така послідовність дій:

— визначаються інтервали можливої зміни початкових змін­них, у межах яких ці змінні є випадковими величинами;

— визначаються види розподілу ймовірностей у межах заданих інтервалів;

— встановлюються коефіцієнти кореляції між залежними змін­ними;

— багаторазово (не менш 200 разів) розраховуються результат­ні показники;

— отримані результатні показники розглядаються як випадкові величини, яким відповідають такі величини: математичне очіку­вання, дисперсія, функція розподілу та щільність ймовірностей);

— визначається ймовірність попадання результатних показни­ків у той чи інший інтервал, ймовірність перевищення мінімаль­но припустимого значення та ін.

Аналіз значень результатних показників при сформованих сценаріях дозволяє оцінити можливий інтервал їх зміни за різних умов реалізації проекту. Імовірнісні характеристики використо­вують для:

прийняття інвестиційних рішень;

ранжування проектів;

обґрунтування раціональних розмірів і форм резервування та страхування.

 

2. Задача 7

 

Відомі такі показники виробничої діяльності багатопрофільного підприємства у 2000 p.:

коефіцієнт рентабельності — 35 %;

собівартість реалізованої продукції — 2926 млн грн;

чистий прибуток                                — 9,62 % виручки від реалізації.

Визначити:

а) загальну суму активів підприємства, якщо співвідношення ви­ручки та активів становить 85 %;

б) дохідність капіталізації, якщо короткострокові зобов’язання становлять 25 % загальної суми активів підприємства.

 

Розв’язування

Так як коефіцієнт рентабельності становить — 35 %, а  собівартість реалізованої продукції — 2926 млн. грн., то чистий прибуток складе

. . .

Дохідність капіталізації складе 1024,1/3131,14*100 =  32,7%.

 

 

3. Задача 8

 

Відомі такі показники компанії:

річна виручка на 31.12 — 500000 грн;

товарно-матеріальні запаси на 31.12  — 50000 грн;

робочий цикл виготовлення продукції    — 90 днів.

Визначити коефіцієнт, період оборотності товарно-матеріальних запасів компанії і ефективність її діяльності.

 

Розв’язування

 

Коефіцієнт обертання товарних запасів знайдемо за формулою

К = З*Д / Т, де

. . .

Р =  50000/500000*100 = 10%.