КР Ф_н анал_з п 7 з 7 24

Зміст

 

1. Аналіз фінансової стійкості та платоспроможності компанії 3

 

2. Задача 24. 12

 

3. Задача 7. 14

 

Список використаних джерел. 15

1. Аналіз фінансової стійкості та платоспроможності компанії

 

Умовою життєздатності підприємства й основою його розвитку в конкурентному ринку є стабільність (стійкість). Правильна оцінка фінансової стійкості підприємства за сучасних умов господарювання конче потрібна як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічний стан та фінансова стійкість підприємства цікавить і його конкурентів, але вже в іншому аспекті – негативному; вони зацікавлені в ослабленні позицій конкурентів на ринку. Фінансова стійкість необхідна підприємству для постійного стабільного перевищення доходів над витратами, вільного маневрування грошовими коштами підприємства, здатності шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробництва і реалізації продукції, а також затрати на його розширення і оновлення.[1] На неї впливають різні причини – як внутрішні, так і зовнішні: виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит, міцне становище підприємства на ринку, високий рівень матеріально-технічного забезпечення виробництва і застосування передових технологій, налагодженість економічних зв’язків із партнерами, ритмічність кругообігу засобів, ефективність господарських і фінансових операцій, незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо. Таке розмаїття причин, що впливають на діяльність ринкового підприємства, зумовлює різні аспекти його стійкості, зокрема загальний, ціновий, фінансовий, а залежно від факторів, що впливають на неї, — внутрішній і зовнішній аспекти.

Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально-речової й вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.

Зовнішню, щодо суб’єкта господарювання, стійкість слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його операції. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки.

Фінансова стійкість – це такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими коштами здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервний процес виробничо-торгівельної діяльності, а також затрати на його розширення і оновлення.

Фінансова стійкість підприємства характеризується співвідношенням власного й залученого капіталу.[2]

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об’єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінанасово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Оцінка фінансової стійкості підприємства дозволяє виявити рівень фінансового ризику, пов’язаного з структурою джерел формування капіталу підприємства, а відповідно і ступінь його фінансової стабільності в процесі розвитку.[3]

Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та запозиченими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства[4]:

1)     абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) – коли власні оборотні кошти забезпечують запаси й витрати;

2)     нормально стійкий фінансовий стан – коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостороковими позиковими джерелами;

3)     нестійкий фінансовий стан – коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів та витрат;

4)     кризовий фінансовий стан – коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства.

Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми забов’язаннями.

Оцінка фінансової стійкості підприємства характеризується визначенням відповідних коефіцієнтів:

— концентрації власного капіталу (коефіцієнт автономії);

— концентрації залученого капіталу;

— довгострокового залучення позикових коштів;

— фінансової залежності;

— маневреності власного капіталу;

— фінансової стабільності;

— співвідношення залучених і власних засобів;

— фінансового ліверджу;

— платоспроможності;

— рівня рентабельності власного капіталу.[5]

Ткаченко вважає, що платоспроможність більш вузьке поняття, що входить до складу фінансової стійкості. Такої ж думки дотримується Савицька. Одним з показників, що характеризує фінансову стійкість підприємства, є платоспроможність, тобто можливість наявними грошовими коштами своєчасно оплачувати платіжні зобов’язання. Платоспроможність є зовнішнім проявом фінансового стану підприємства, його стійкості.[6]

Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на підставі комплексу показників.

Вирішальним є  питання про те, які показники відображають сутність стійкості фінансового стану. Розглянемо рішення даного питання за методикою, викладеною Шереметом та Сайфуліним.[7] Для оцінки стійкості автори пропонують використати балансову модель наступного виду:

F+Z+Ra=EN+KT+Kt+K0+Rp,                                              (1)

Де F – основні засоби та вкладення; Z – запаси та затрати; Ra – грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість та інші активи; EN – джерела власних коштів; KT – довгострокові кредити та позикові кошти; Kt – короткострокові кредити та позикові кошти; K0 – позики, що не погашені в строк; Rp – кредиторська заборгованість та інші пасиви.

Нижче в таблиці  1.1. наведено баланс підприємства в агрегованому вигляді.

 

Таблиця 1.1

Баланс підприємства в агрегованому вигляді

Актив Пасив
1.Основні засоби та вкладення F 1. Джерела власних коштів EN
2. Запаси та затрати Z 2. Розрахунки та інші пасиви Rp
3. Грошові кошти Ra 3. Кредити та інші позикові кошти K
в тому числі в тому числі
грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення Д короткострокові кредити та позикові кошти Kt
розрахунки та інші активи ra довгострокові кредити та позикові кошти KT
позики, що не погашені в строк K0
Баланс В Баланс В

 

Згідно запропонованої методики існує два напрямки оцінки фінансового стану підприємства:

  1. Оцінка  фінансової стійкості підприємства виходячи зі ступеня покриття запасів і затрат джерелами власних коштів, тобто

Z? (EN+KT) – F                                                                    (2)

Виконання даної умови буде свідчити про платоспроможність підприємства, тобто грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення та активні розрахунки покриють короткострокову заборгованість підприємства Kt+K0+Rp: Ra?Kt+K0+Rp.

Отже, співвідношення вартості матеріальних обігових коштів та величин власних та позикових джерел їх формування визначає стійкість фінансового стану підприємства. Забезпеченість запасів та затрат джерелами формування є суттю фінансової стійкості, тоді як платоспроможність є лише ЇЇ зовнішнім проявом. Поряд з цим ступінь забезпеченості запасів та затрат джерелами є причиною того чи іншого ступеня платоспроможності (або неплатоспроможності), яка виступає як наслідок забезпеченості.

  1. Оцінка фінансової стійкості підприємства виходячи зі ступеня покриття основних засобів та інших необоротних активів джерелами власних коштів, тобто

F ? (EN+KT) – Z                                                                 (3)

де (EN+KT) є величиною постійного капіталу підприємства. Власний капітал та довгострокові кредити та позики є стабільним джерелами фінансування діяльності підприємства. Виходячи з формули балансової моделі виводимо формулу для визначення розміру власних та прирівняних до них оборотних коштів:

Ес=(EN+KT) – F                                                           (4)

Даний показник відповідає показнику чистих мобільних активів, що використовується в практиці західних фірм і дорівнює різниці оборотних активів та короткострокової заборгованості. Дійсно, якщо короткострокову заборгованість перенести в ліву частину балансової моделі, то остання набуду наступного вигляду:

(Z+Ra) – (Kt+K0+Rp) = (EN+KT) – F                                            (5)

В лівій частині рівності знаходиться різниця оборотних коштів підприємства та його короткострокової заборгованості, в правій – величина показника Ес

Обидва напрямки оцінки фінансової стійкості витікають із загальної формули стійкості, тобто з умови:

F+Z =EN+KT (6)

Це означає, що вкладення капіталу в основні засоби та матеріальні запаси не повинно перевищувати величину перманентного капіталу.

Для того, щоб визначити тип фінансової стійкості  підприємства відповідно до умови F ? (EN+KT) – Z використовують класифікацію типів фінансової стійкості, наведену в таблиці 1.2.

 

Таблиця 1.2

Класифікація типів фінансової стійкості для умови F ? (EN+KT) – Z

Стійкість Поточна В короткостроковій перспективі В довгостроковій перспективі
1. Абсолютна Д ? K0 + Rр Д ? Kt + K0 + Rр Д ? KT + Kt + K0 + Rр
2. Нормальна Ra ? K0 + Rр Ra ? Kt + K0 + Rр Ra ? KT + Kt + K0 + Rр
3. Передкризова Ra + Z ? K0 + Rр Ra + Z ? Kt + K0 + Rр Ra + Z ? KT + Kt + K0 + Rр
4. Кризова Ra + Z < K0 + Rр Ra + Z < Kt + K0 + Rр Ra + Z < KT + Kt + K0 + Rр

 

В процесі здійснення будь-якої господарської операції фінансовий стан підприємства може залишатися незмінним, погіршуватися чи покращуватися. Потік господарських операцій, що здійснюються кожен день, впливають на  певний стан фінансової стійкості, є причиною переходу з одного стану в інший. Знання допустимих границь зміни величини джерел коштів для покриття вкладень капіталу в основні фонди чи виробничі запаси дозволяє генерувати такі потоки господарських операцій, які ведуть до покращення фінансового стану підприємства, до підвищення його стійкості.

Платоспроможність — це можливість підприємства наявни­ми грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зо­бов’язання.[8]

Коли підприємство має добрий фінансовий стан, то воно стій­ко платоспроможне. У разі поганого фінансового стану — воно періодично або постійно є неплатоспроможним. У процесі фінансового аналізу вивчається поточна і перспек­тивна платоспроможність. При дослідженні поточної платоспроможності порівнюють­ся суми платіжних засобів підприємства з строковими зобов’я­заннями.

Зовнішні суб’єкти фінансового аналізу не в змозі визначити та­ким чином стан платоспроможності підприємства і з цією метою використовують аналіз ліквідності господарюючого суб’єкта.

Усі активи підприємства залежно від ступеня їх ліквідності, тобто від здатності та швидкості перетворення в грошові кошти, можна умовно поділити на такі групи:

1. Найбільш ліквідні активи (A1).

2. Активи, що швидко реалізуються (А2).

3. Активи, що повільно реалізуються (А3).

4. Активи, що важко реалізуються (А4).

Отже, перші три групи активів (А1, А2, А3) є більш ліквідними, ніж інше майно підприємства.

Пасиви балансу залежно від ступеня зростання строків пога­шення зобов’язань групуються так:

1. Найбільш строкові зобов’язання (П1).

2. Короткострокові пасиви (П2).

3. Довгострокові пасиви (П3).

4. Постійні пасиви (П4).

Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні акти­ви перевищують короткострокові зобов’язання. Ліквідність балансу — це ступінь покриття боргових зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яки в гроші відповідає строку погашення платіжних зобов’язань. Вона залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних коштів величині боргових зобов’язань.[9]

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти під­сумки з кожної групи активів і пасивів.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А1 ? П1;

А2 ? П2;

А3 ? П3;

А4 ? П4.

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов’язання підприємства, то обов’язково виконується остання нерівність. Це означає наявність у підпри­ємства власних оборотних коштів, тобто дотримується мінімаль­на умова фінансової його стійкості. Недотримання будь-якої із перших трьох нерівностей означає, що ліквідність балансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної.

 


2. Задача 24

 

Компанія Х продає свої вироби за ціною 5,5 грн за штуку. Змінні витрати на виробництво і реалізацію одиниці товару становлять 3,25 грн. Загальна сума постійних витрат — 360000 грн.

Визначити:

а) точку беззбитковості і проаналізувати ефект операційного ва­желя;

б) як зміниться прибуток (збиток) компанії, якщо обсяг виробни­цтва зміщується від точки беззбитковості з прирощенням чи змен­шенням на 20 %.

Розрахувати і побудувати графік для ситуації, коли змінні ви­трати збільшуються на  0,25 грн.

 

Розв’язування

1. Точка беззбитковості визначається з умови, що прибуток дорівнює нулю

. . .

Рис. 2.1. Графік для ситуації, коли змінні ви­трати збільшуються на 0,25 грн.

 

 

 


3. Задача 7

 

Відомі такі показники виробничої діяльності багатопрофільного  підприємства у 2000 p.:

коефіцієнт рентабельності — 35 %;

собівартість реалізованої продукції — 2926 млн грн.,

чистий прибуток    — 9,62% виручки від реалізації.

Визначити:

а) загальну суму активів підприємства, якщо співвідношення ви­ручки та активів становить 85 %,

б) дохідність капіталізації, якщо короткострокові зобов’язання становлять 25 % загальної суми активів підприємства.

Розв’язування

 

Так як коефіцієнт рентабельності становить — 35 %, а  собівартість реалізованої продукції — 2926 млн. грн., то чистий прибуток складе

. . .

Дохідність капіталізації складе 1024,1/3131,14*100 =  32,7%.


[1] Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001.- С. 221.

 

[2] Покропивний С. Ф. Економіка підприємства. Підручник. К.:КНЕУ, 2001- С. 446.

[3] Бланк И.А. Финансовый менеджмент. К.: Ника-Центр Эльга, 2001. — С. 32.

[4] Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств. – К.: КНЕУ, 2000, С. 312.

[5] Ткаченко Н. М. Теоретико-методологічні проблеми формування бухгалтерського фінансового обліку. – К. : А. С. К., 2001. – С. 299.

[6] Савицкая Г.П. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. — Минск: ООО «Новое знание», 2001. – С. 636.

[7] Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. – М.: Инфра-М, 1998, С. 68.

[8] Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання : Монографія. – К.: КНЕУ, 2001.- С.238.

[9] Савицкая Г.П. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. — Минск: ООО «Новое знание», 2001. – 668 с.

Запись опубликована в рубрике аналіз довідково, аналіз задачі, аналіз контрольні роботи с метками , , , , , , , . Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *