КР Економ анал Т п 19 43 з 7 19

Зміст

 

1. Методи аналізу пропорційності соціально-економічного розвитку господарського об’єкта. 3

 

2. Резерви підвищення ефективності виробництва та їх класифікація. 6

 

3. Задача 7. 10

 

4. Задача 19. 12

 

Список використаних джерел. 14


1. Методи аналізу пропорційності соціально-економічного розвитку господарського об’єкта

 

Аналіз пропорційності соціально-економічного розвитку господарського об’єкта проводять з використанням системного підходу. Системний підхід — це напрямок у методології дослідження. Він базується на вивченні об’єктів як складних систем, що складаються з окремих елементів з численними внутрішніми і зовнішніми зв’язками. Системний підхід дозволяє глибше вивчити об’єкт, одержати більш повне представлення про нього, виявити причинно-наслідкові зв’язки між окремими частинами цього об’єкта [4, c. 34].

Головні особливості системного підходу — динамічність, взаємодія, взаємозалежність і взаємозв’язок елементів системи, комплексність, цілісність, співпідпорядкованість, виділення ведучого ланки. Системний підхід в економічному аналізі дозволяє розробити науково обґрунтовані варіанти рішеннягосподарськихзадач, визначити ефективність цих варіантів, що дає підставу для вибору найбільш доцільних управлінських рішень.

У самому процесі системного аналізу можна виділити кілька послідовних етапів.

На першому етапі дослідження об’єкт аналізу представляється як визначена система. Для цього спочатку виділяють окремі частини об’єкта, що можуть розглядатися як елементи системи. Причому в конкретних випадках система може мати кілька рівнів, тобто кожний з виділених елементів першого рівня можна розглядати як самостійну систему (підсистему). Крім того, на першому етапі аналізу повинна бути сформульована мета розвитку системи, задачі, що вона вирішує, зв’язок з іншими системами, взаємозв’язок між окремими елементами, функціонування кожного елемента і системи в цілому.

Основна мета другого етапу системного аналізу — підбір показників, що здатні дати найбільш повну і якісну оцінку усім без винятку елементам, взаємозв’язкам (внутрішнім і зовнішнім), а також умовам, у яких існує система.

На третьому етапі розробляється загальна структурно-логічна схема досліджуваної системи. Графічно вона звичайно представляється у виді блокового малюнка, де кожному елементу відповідає визначений блок. Окремі блоки зв’язані між собою стрілками, що показують наявність і напрямок внутрішніх і зовнішніх зв’язків системи. Відразу підібрані на попередньому етапі показники розподіляються по елементах і зв’язкам системи, уточнюється їх перелік (виключаються ті, що дублюють один одного, заміняються недостатньо інформаційні і т.д.).

Весь наступний четвертий етап аналізу присвячується побудові в загальномувиді економіко-математичної моделі системи. При цьому на основі якісного аналізу визначаються математичні форми всіх рівнянь і нерівностей системи. На цьому етапі за допомогою різних методів повинні бути визначені коефіцієнти всіх рівнянь і нерівностей, функції мети і параметри обмежень.

У результаті за підсумками виконаної роботи буде отримана економіко-математична модель, що може використовуватися для економічного аналізу обраного об’єкта.

Останній, п’ятий етап аналізу називається «робота з моделлю». Його найкраще робити на ПЕОМ у формі діалогу. Шляхом заміни окремих параметрів економіко-математичної моделі (коефіцієнтів, обмежень), що характеризують ті чи інші фактори виробництва, визначаютьзначення функції. Порівняння цих показників з фактичними, плановими й іншими дозволяє оцінити підсумки господарювання, вплив факторів на величину результативних показників, визначити джерела й обсяг невикористаних внутрішньогосподарських резервів [1, c. 40].

Описаний підхід до аналізу має істотні переваги в порівнянні з іншими: він забезпечує комплексність і цілеспрямованість дослідження; методологічно обґрунтовану схему пошуку резервів підвищення ефективності виробництва; об’єктивну оцінку результатів господарювання; оперативність, дієвість, обґрунтованість, точність аналізу і його висновків. Отримана економіко-математична модель може багаторазово використовуватися в аналізі і служити гарним засобом обґрунтування управлінських рішень.


2. Резерви підвищення ефективності виробництва та їх класифікація

 

 

У ринкових умовах господарювання всі підприємства одержали повну оперативну самостійність у виборі  того, яку і скільки випускати продукції, з ким співробітничати і кому продавати свої вироби, як організовувати і відповідно планувати усі виробничі процеси. Зрозуміло, що ця свобода дій надається для належного обліку кон’юнктури ринку, його потреб і вимог.

Будь-яке підприємство прагне до підвищення ефективності своєї діяльності, однак тільки розуміння того, від чого залежить ця ефективність, може привести до позитивних результатів. В економічному змісті під ефективністю розуміється максимально оптимальне використання всіх ресурсів підприємства. Правильно обрана стратегія виробництва і належні обсяги випуску продукції забезпечують бажаний обсяг реалізації і відповідні прибутки. Тому виробнича діяльність підприємства, нарешті, жорстко визначається загальною економічною ситуацією, галузевими пропорціями і платоспроможним попитом населення [4, c. 115].

Ефективність виробничої діяльності підприємства залежить від безлічі факторів, тому процесу планування обов’язково повинний передувати глибокий аналіз як існуючого положення речей, так і можливостей підприємства. Аналіз виробничої діяльності підприємства містить у собі наступні питання:

а) якість планування виробництва, напруженість і обґрунтованість планів діяльності, як у цілому, так і окремих виробничих підрозділів;

б) оцінка виконання планів виробництва, постачання і реалізації продукції; динаміки обсягів виробництва;

в) визначення основних факторів, що впливали на загальні обсяги виробництва протягом останнього років і зокрема в звітному періоді;

г) розкриття взаємозв’язку і взаємозумовленості показників обсягу виробництва, реалізації, асортименту, якості виробів і так далі;

д) визначення внутрішньогосподарських резервів росту обсягів випуску продукції і реалізації, а також розробка заходів щодо їхнього використання.

Існують безліч факторів, що роблять свій вплив на ефективність виробничої діяльності підприємства. Розглянемо основні з них, ті, без оптимізації яких неможливо реальне планування й оптимізація виробничого процесу.

По-перше, це асортимент і структура продукції. Зрозуміло, підприємство саме вправі вибирати ту продукцію і той її обсяг випуску, що воно вважає найбільш оптимальним. Однак, і в основному, ефективність результатів буде залежати не стільки від внутрішніх резервів самого підприємства, скільки від потреб його споживачів. Асортимент і структура продукції обов’язково повинні враховувати саме побажання споживача. Всебічний аналіз динаміки реалізації окремих видів продукції дозволяє виділяти з загального обсягу ту продукцію, що користається найбільшим попитом, а також визначати оптимальні обсяги її виробництва.

Другим, немаловажним фактором, є якість виробленої продукції. Саме собою зрозуміло, що якими би резервами збільшення випуску продукції не володіло підприємство, низька її якість не дозволить підвищити ефективність його діяльності. Тобто, без постійного і строгого контролю якості продукції неможлива ефективна діяльність будь-якого підприємства. Аналіз якості продукції містить у собі аналіз браку і визначення оптимального сполучення «якість-ціна»

Без налагодженої ритмічності роботи підприємства стає неможливим оперативне планування його діяльності. Якщо розглядати ритмічність як рівномірний випуск продукції відповідно до графіка в обсязі й асортименті, передбаченим планом, то стає зрозумілим, що саме ритмічна робота є основною умовою своєчасного випуску і реалізації продукції. Неритмічність погіршує всі економічні показники:

— знижується якість продукції;

— збільшується обсяг незавершеного виробництва і надпланові залишки готової продукції на складах і, як наслідок, сповільнюється оборотність капіталу;

— не виконуються постачання по договорах, і підприємство платить штрафи за несвоєчасне відвантаження продукції;

— несвоєчасно надходить виторг від реалізації;

— перевитрачається фонд заробітної плати в зв’язку з тим, що на початку місяця робітникам платять за простої, а наприкінці за понаднормові роботи.

Усе це приводить до підвищення собівартості продукції, зменшення суми прибутку і, як наслідок, зниженню ефективності його діяльності і погіршенню фінансового стану.

Узагальнюючи вищесказане можна визначити основні кроки підвищення ефективності діяльності підприємства. Як уже відзначалося, ефективність діяльності будь-якого виробничого підприємства в першу чергу залежить від обсягів випуску і реалізації продукції. До виробничих факторів, що впливають на обсяг випуску і реалізації продукції можна віднести зміна випуску товарної продукції, що містить у собі кроки по зміні обсягу валової продукції і зміна залишків незавершеного виробництва і внутрішньогосподарського обороту.

У свою чергу, зміна обсягу валової продукції має на увазі під собою зміну наступних економічних показників:

1. Трудові ресурси. Зміна чисельності персоналу, скорочення втрат робочого часу і збільшення продуктивності праці.

2. Засоби праці. Зміна розміру основних фондів і показників фондовіддачі, тобто більш повне використання фонду робочого часу і підвищення продуктивності роботи устаткування.

3. Предмети праці. Зміна споживання предметів праці і показників матеріаловіддачі, що містить у собі скорочення надпланових відходів сировини і матеріалів і скорочення норм витрат сировини і матеріалів на одиницю продукції.

На остаточну ефективність виробництва чималий вплив робить собівартість продукції. До основних резервів зниження собівартості промислової продукції відносять:

а) збільшення обсягів виробництва за рахунок більш повного використання виробничої потужності підприємства;

б) скорочення витрат на виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, ощадливого використання сировини, матеріалів, електроенергії, палива, устаткування, скорочення непродуктивних витрат і виробничого браку [2, c. 127].

Резерви збільшення виробництва продукції виявляються в процесі аналізу виконання виробничої програми. При збільшенні обсягу виробництва продукції зростають тільки перемінні витрати, — пряма зарплата робітників, прямі матеріальні витрати і так далі — сума ж постійних витрат, як правило, не змінюється, у результаті чого і знижується собівартість продукції.

Резерви скорочення витрат можна установити по кожній статті витрат за рахунок конкретних організаційно-технічних заходів — упровадження нової, більш прогресивної техніки і технології виробництва, поліпшення організації праці і так далі — які будуть сприяти економії заробітної плати, сировини, матеріалів і енергії.

Таким чином, всебічний і глибокий аналіз виробничої діяльності підприємства дозволяє виявити визначені резерви підвищення ефективності його діяльності, як за рахунок поліпшення окремих виробничих показників, так і за рахунок оптимізації виробництва. А створення оптимальної виробничої структури підприємства — максимально підвищити ефективність, використовуючи ці резерви, що немаловажно в сучасних умовах господарювання виробничих підприємств.

 


3. Задача 7

 

За допомогою методу ланцюгових підстановок визначити вплив на рівень витрат на 1 грн. товарної продукції зміни собівартості та обсягу виробництва товарної продукції. Зробити висновки за результатами аналізу, виходячи з наведених даних:

тис. грн.

Показник

 За планом

Фактично

1. Собівартість товарної продукції

7200

7450

2. Обсяг товарної продукції

10926

11670

 

Розв’язування

Розрахуємо рівень витрат на 1 грн. товарної продукції як відношення собівартості до обсягу товарної продукції

….

Отже, рівень витрат на 1 грн. товарної продукції фактично зменшився на 0,02 грн. за рахунок таких факторів:

— збільшення собівартості зріс на 0,02 грн.

— збільшення обсягу виробництва товарної продукції зменшився на 0,04 грн. 

 

 

 

 


4. Задача 19

 

Проаналізувати динаміку загальної рентабельності підприємства і визначити вплив факторів на її зміну, виходячи з наведених даних та зробити відповідні висновки

тис. грн.

ПОКАЗНИК

Базисний рік

Звітний рік

1. Балансовий прибуток

232,0

254,0

2. Середньорічні основні засоби

563,0

568,0

3. Середньорічні оборотні засоби

3285,0

3402,0

 

Розв’язування

Розрахуємо загальну рентабельність підприємства за формулою

Отже, загальна рентабельність підприємства в звітному році порівняно з базовим зросла на 0,0037 за рахунок таких факторів:

— за рахунок збільшення середньорічної вартості основних засобів зменшилася на 0,0001,

— за рахунок збільшення середньорічної вартості оборотних засобів зменшилася на 0,0018,

— за рахунок збільшення балансового прибутку зросла на 0,0056.

 


Список використаних джерел

 

 

1.     Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. носіб.- К.: МАУП, 2001. С 40-42.

2.     Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001.- 387 с.

3.     Попович П. Я. Економічний аналіз та аудит на підприємстві: Підручник. – Тернопіль, 1998.

4.     Савицкая Г.П. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. — Минск: ООО «Новое знание», 2001. – 668 с.

5.     Шеремет А.Д., Негашев Е.В. Методика финансового анализа. – М.: Инфра-М, 2000, С. 98.

6.     Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. – М.: Инфра-М, 1998, С. 68.

 

 

 

 

Запись опубликована в рубрике аналіз задачі, аналіз контрольні роботи с метками , , , , , , , , , , . Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *