Зміст

 

1. Моделювання, види моделей, що застосовуються в економічному аналізі3

 

2. Задача 1. 8

 

3. Задача 2. 10

 

Список використаних джерел. 12

м

1. Моделювання, види моделей, що застосовуються в економічному аналізі

Для вивчення складних явищ застосовують метод моделювання, при якому будують зменшені предмети або умові подоби (образи), які замінюють у нашій уяві дійсні предмети або явища.

Моделювання — один з прийомів вивчення економічних явищ і процесів, за допомогою якого можна чітко уявити до­сліджуваний об’єкт, описати його внутрішню структуру та оха­рактеризувати зовнішні зв’язки, дослідити і визначити вплив факторів на результативний показник. Сутність цього способу полягає в тому, що створюється модель взаємозв’язку аналізо­ваного показника з факторними показниками, тобто відбуває­ться конструювання моделі досліджуваного об’єкта на основі його попереднього вивчення, виділення головних, суттєвих ха­рактеристик [3, c. 61].

Моделі можуть бути матеріальні (фізичні) й абстрактні. З-поміж останніх слід вирізняти описові (словесні), графічні і математичні. За допомогою моделей досліджують сутність предметів і явищ найбільш простим, а подекуди і дешевим способом. Моделі дають змогу зосередити увагу дослідників на найбільш суттєвих характеристиках предметів або явищ, сприяють швидкому накопиченню необхідних знань у різних умовах роботи. Моделювання добре поєднується з іншими методами і технічними прийомами.

У сучасному розумінні моделювання — невід’ємний етап будь-якої цілеспрямованої діяльності, тобто модель — це не просто образ — замінник оригіналу, не будь-яке відображення, а цільове. Наприклад, з поліна можна розпалити багаття, зробити стіл, створити художній твір. Отже, для різних цілей зазвичай потрібні різні моделі.

Пізнавальні моделі — це форма організації та подання знань за допомогою об’єднання нових знань з наявними. Тому якщо є роз­біжність між моделлю та реальністю, виникає задача усунення ці­єї розбіжності за допомогою зміни моделі. Пізнавальна діяльність орієнтована переважно на наближення моделі до реальності, яку відображає модель.

Прагматичні моделі — це засіб керування й організації прак­тичних дій, спосіб подання зразково правильних дій чи їх резуль­тату, тобто робоче подання цілей. Тому застосування прагматичних моделей полягає в тому, щоб у разі виявлення розбіжностей між мо­деллю та реальністю спрямувати зусилля на зміну реальності в напрямку наближення її до моделі. Отже, прагматичні моделі мають нормативний характер; вони відіграють роль стандарту, зразка, під які слід «підганяти» як саму діяльність, так і її результат (кодекси законів, статути організацій, алгоритми, технологічні допуски).

Інакше кажучи, пізнавальні моделі відображають суще, а праг­матичні — те, чого немає, але його бажано (і можливо) здійснити.

Модель конкретного стану об’єкта, своєрідна його «моменталь­на фотографія», називається статичною. Приклад такої моделі — структурна модель (від лат. structura — склад, розташування, по­рядок). Так називають модель, що описує сукупність стійких зв’язків об’єкта [6, c. 24].

Якщо моделі пов’язані не з одним станом, а з різницею між ними, виникає потреба у відображенні процесу зміни стану. Такі моделі називаються динамічними (наприклад, функціональні).

Абстрактні моделі — це ідеальні конструкції, побудовані засо­бами мислення, свідомості. Розглянемо як приклад природну мову. Нею ми можемо говорити про все, це універсальний засіб побудови будь-яких абстрактних моделей. Така універсальність забезпечена можливістю не тільки вводити в мову нові слова, але й ієрархічно будувати все розвинутіші мовні моделі (слово — речення — текст). Універсальність мови досягається також завдяки тому, що мовні мо­делі неоднозначні, розпливчасті, розмиті. Це дає змогу відобразити будь-яку ситуацію з достатньою для звичайних практичних цілей точністю.

На практиці рано чи пізно виникають ситуації, коли наближе­ність мови до природної стає недоліком, для подолання якого ви­робляють «професійну» мову. Найяскравіші приклади цього — мови конкретних наукових дисциплін. Моделі спеціальних наук точніші й конкретніші, вони містять більше інформації. Нові знання акуму­люються в нових моделях. Якщо для їх побудови бракує старих мов­них засобів, створюють іще більш спеціалізовані мови. Отже, вини­кає ієрархія типів мовних моделей. Математичні моделі найточніші, але для їх використання в певній області потрібно одержати достат­ню для цього кількість знань. Нематематичність наукової дисциплі­ни не означає, що вона «ненаукова»; це наслідок її складності, недо­статньої пізнаванності її предмета.

Матеріальна модель — це в певному розумінні замінник оригі­налу; між оригіналом і моделлю має бути відношення подібності.

Відношення, установлене в результаті фізичної взаємодії (чи лан­цюжка фізичних взаємодій) у процесі створення моделі, називається прямим (наприклад, фотографії, масштабовані моделі літаків або суден, макети будинків, шаблони, викрійки).

Непряме   відношення  подібності  між  оригіналом  і  моделлю об’єктивно існує в природі; воно проявляється як збіг або достатня близькість їх абстрактних моделей, завдяки чому його використо­вують у практиці реального моделювання. Наведемо такі приклади непрямих моделей: годинник — модель часу; автопілот — модель льотчика.

Умовними називають моделі, подібність яких до оригіналу мож­на встановити на основі певної угоди, наприклад: гроші — модель вартості, посвідчення особи — модель людини, карта — модель місце­вості.

Моделювання набуло поширення при здійсненні факторного аналізу. У фінансовому аналізі, як і в економічному, розрізняють де­терміновані (функціональні) та стохастичні (кореляційні) моделі (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Основні типи моделей, використовувані у фінансовому факторному аналізі, залежно від виду взаємозв’язку економічних показників

 

Можна виділити три основні типи моделей: дескриптивні, предикативні та нормативні.

Дескриптивні моделі, або моделі описового характеру, є основними в проведенні оцінки фінансового стану підприємства. До них належать: побудова системи звітних балансів, подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах, вертикальний та горизонтальний аналіз звітності, система аналітичних коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності. Всі дані моделі ґрунтуються на використанні бухгалтерської звітності.

Предикативні моделі – це моделі передбачу вального, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найпоширенішими з них є розрахунок точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу, моделі ситуативного аналізу.

Нормативні моделі – це моделі, які  уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства з очікуваними, розрахованими на підставі нормативу. Дані моделі використовуються, як правило, в рамках внутрішнього фінансового аналізу. Їх суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів, а також в аналізі відхилень фактичних даних від нормативів. Аналіз значною мірою базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей [2, с. 59].

 

2. Задача 1

 

Використовуючи способи абсолютних і відносних різниць, визначити вплив факторів на обсяг випущеної продукції.

Показник	План	Факт
Чисельність працюючих	145	150
Кількість відпрацьованих днів	253	255
Тривалість робочого дня, годин	8	7,8
Середньогодинний виробіток, грн.	90	89

 

Розв’язування

Обсяг випущеної продукції знайдемо з виразу

ВП = Ч*К*Т*В,

де Ч — чисельність працюючих,

К- кількість відпрацьованих днів,

Т- тривалість робочого дня,

С- середньогодинний виробіток.

…

Тобто обсяг випущеної продукції зріс на 139950 грн. за рахунок таких факторів:

— збільшення чисельності працівників зріс на 910800 грн.,

— збільшення кількості робочих днів зріс на 216000 грн.,

— зменшення тривалості робочого дня зменшився на  688500 грн.,

— зменшення середньогодинного виробітку зменшився на 298350 грн.

3. Задача 2

 

Наведено інформацію про динаміку показників, що характеризують господарську діяльність підприємств. Розрахувати показник комплекс­ної оцінки діяльності підприємств, проранжувати підприємства та виб­рати найкраще (методами суми місць і відстані до еталону).

 

Підприємство	Динаміка показників, % до минулого року
	Обсяг реалізації	Оборотність капіталу	Продуктивність праці	Рівень матеріальних витрат
1	103	100	101	99
2	100	101	99	102
3	98	98	105	103
4	102	100	104	101
5	101	97	95	94

 

 

 

 

 

Розв’язування

 

1. Метод суми місць. За кожним показником підприємствам присвоїмо місця. Найкраще значення — 1 місце (ранг). Якщо у кількох підприємств однакові значення показників, то для кожного підприємства знайдемо комплексний ранговий показник. Результати зведемо у табл. 3.2.

…

Підприємство 1 має найменшу комплексну рейтингову оцінку, тому воно найкраще (1 місце). А підприємство 3  має найбільшу комплексну рейтингову оцінку, тому воно найгірше (5 місце).

Список використаних джерел

 

1.      Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. носіб.- К.: МАУП, 2001. С 40-42.

2.     Ковалёв В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. – М.: Финансы и статистика, 1999, С. 59.

3.     Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001.- 387 с.

4.     Савицкая Г.П. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. — Минск: ООО «Новое знание», 2001. – 668 с.

5.     Ткаченко Н. М. Економіко-правовий характер власного капіталу: функції і

6.     Шеремет А.Д., Негашев Е.В. Методика финансового анализа. – М.: Инфра-М, 2000, С. 24-30.

7.     Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. – М.: Инфра-М, 1998, С. 68.

 Экономический анализ хозяйственной деятельности: Учебник для экон. вузов / Под р