КР анал_з Завдання 10

Зміст

 

1. Інформаційне забезпечення аналізу господарської діяльності підприємства  3

 

2. Характеристика етапів аналізу основних показників ефективності виробництва  8

 

3. Задача. 12

 

Список використаної літератури. 19


1. Інформаційне забезпечення аналізу господарської діяльності підприємства

 

Вивчення предмета аналізу для вирішення поставлених перед ним завдань здійснюється на базі сукупності показників і цифрових даних, що характеризу­ють зміст процесів і явищ, причинно-наслідкові зв’язки, перебіг і результати ді­яльності об’єкта, що аналізується. Упорядковані повідомлення про процеси та явища, які відбуваються в об’єкті, що аналізується, сукупність будь-яких знань, даних називають інформацією (інформаційною базою аналізу) [4, c. 21].

Інформація по-латині означає роз’яснення, усвідомлення, викладення. Відо­мості (дані) про об’єкт дослідження можна отримати двома способами:

— у результаті фіксації змін у процесах і явищах (дані обліку, звітності, спеці­ально організованих спостережень тощо);

— нагромадженням внаслідок відповідної обробки раніше зібраних даних.

Склад, зміст і якість інформації, що залучається до аналізу, мають визначальну роль у забезпеченні дієвості економічного аналізу. Аналіз не обмежується тільки економічними даними, а широко використовує технічну, технологічну й іншу інформацію. Усі джерела даних для економічного аналізу поділяються на планові, облікові і позаоблікові.

До планових джерел відносяться всі типи планів, що розробляються на підприємстві (перспективні, поточні, оперативні, госпрозрахункові завдання, технологічні карти), а також нормативні матеріали, кошториси, цінники, проектні завдання й ін.

Джерела інформації облікового характеру — це всі дані, що містять документи бухгалтерського, статистичного й оперативного обліку, а також усі види звітності, первинна облікова документація.

Ведуча роль в інформаційному забезпеченні аналізу належить бухгалтерському обліку і звітності, де найбільше повно відбиваютьсягосподарські явища, процеси, їх результати. Своєчасний і повний аналіз даних, що маються в облікових документах (первинних і зведених) і звітності, забезпечує вживання необхідних заходів, спрямованих на поліпшення виконання планів, досягнення кращих результатів господарювання.

Дані статистичного обліку, у яких міститься кількісна характеристика масових явищ і процесів, використовуються для поглибленого вивчення й осмислення взаємозв’язків, виявлення економічних закономірностей.

Оперативний облік і звітність сприяють більш оперативному в порівнянні з статистикою чи бухгалтерським обліком забезпеченню аналізу необхідними даними (наприклад, про виробництво і відвантаження продукції, про стан виробничих запасів) і тим самим створюють умови для підвищення ефективності аналітичних досліджень.

Обліковим документом, згідно нашої класифікації, є й економічний паспорт підприємства, де накопичуються дані про результати господарської діяльності за кілька років. Значна деталізація показників, що містяться в паспорті, дозволяє провести численні дослідження динаміки, виявити тенденції і закономірності розвитку економіки підприємства.

Зрозширенням комп’ютерної техніки з’явилися і нові машинні джерела інформації. До них відносяться дані, що містяться в оперативній пам’яті ПЕОМ, на гнучких дисках, а також видаються у виді різноманітних машинограмм.

До позаоблікових джерел інформації відносяться документи, що регулюють господарську діяльність, а також дані, що не відносяться до перерахованого раніше. У їх число входять наступні документи:

1. Офіційні документи, якими зобов’язаний користатися суб’єкт господарювання у своїй діяльності: закони держави, укази президента, постанови уряду і місцевих органів влади, накази вищих органів управління, акти ревізій і перевірок, накази і розпорядження керівників підприємства.

2. Господарсько-правові документи: договори, угоди, рішення арбітражу і судових органів, рекламації.

3. Рішення загальних збори колективу, ради трудового колективу підприємства в цілому чи окремих її підвідділах.

4. Матеріали вивчення передового досвіду, отримані з різних джерел інформації (Інтернет, радіо, телебачення, газети і т.д.).

5. Технічна і технологічна документація.

6. Матеріали спеціальних обстежень станувиробництва на окремих робочих місцях (хронометраж, фотографія і т.п.).

7. Усна інформація, що отримана під час зустрічей із членами свого чи колективу представниками інших підприємств.

Стосовно об’єкта дослідження інформація буває внутрішньою і зовнішньою. Система внутрішньої інформації — це дані статистичного, бухгалтерського, оперативного обліку і звітності, планові дані, нормативні дані, розроблені на підприємстві і т.д. Система зовнішньої інформації — це дані статистичних збірників, періодичних і спеціальних видань, конференцій, ділових зустрічей, офіційні, господарсько-правові документи і т.д.

При підбиранні інформації для її повноти необхідно максимально враховува­ти зміст аналізу.

До початку обробки залучених джерел інформації слід всебічно її перевірити і критично розглянути, щоб переконатися в її співмірності і вірогідності. Це не­обхідно для забезпечення якості аналізу й обґрунтованості аналітичних виснов­ків за результатами аналізу, а отже, і ефективності управлінських рішень. По­милки, неузгодженість та інші недоліки, що потрапляють іноді в звітності, мо­жуть відобразитися на аналітичних розрахунках, перекрутити результати аналі­зу. Тому попередньою умовою аналізу є детальна перевірка всіх матеріалів, що підлягають аналізу.

Співмірність інформаційних даних означає, що об’єкти, які утворюють сукуп­ність явищ, мають бути тотожними за показниками, що вивчаються методологією їх обчислення й одиницям виміру, порівняні у часі й просторі (тобто показники повинні бути розраховані на одну і ту ж дату або за один і той же час).

Вірогідність — це міра об’єктивного відображення даних, що характеризують суттєвість процесів і явищ. Вірогідність бухгалтерської звітності повинна бути підтверджена аудиторською довідкою.

Достовірність інформації значить, що вона не містить поми­лок і перекручень. Показники звітності повинні бути об’єк­тивними, обґрунтовані перевіреними даними поточного обліку і підтверджені відповідними документами [5, c. 26].

Зрозумілість — інформація, яка наводиться у фінансових звітах, повинна бути зрозумілою, розрахованою на розуміння її користувачами за умови, що вони мають достатні знання і зацікавлені у сприйманні цієї інформації.

Фінансова звітність повинна повністю висвітлювати всі напрямки діяльності підприємства і разом з тим містить тільки доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень корис­тувачами, дає можливість своєчасно оцінити минулі, теперішні і майбутні події, підтвердити і скоригувати їх оцінки, зроблені у минулому.

Інформація, що підлягає розкриттю, а також інформація, яка не наведена безпосередньо у фінансових звітах, але є обо­в’язковою згідно з відповідними положеннями (стандартами), або яка містить додатковий аналіз статей звітності, необхідний для забезпечення її зрозумілості і доречності, подається у примітках до фінансових звітів.

Порівнюваність інформації характеризує можливість кори­стувачам звітності порівнювати:

— фінансові звіти підприємства за різні періоди;

— фінансові звіти різних підприємств.

Таке порівняння дозволяє оцінити динаміку розвитку підприємства, визначити його місце на ринку.

Передумовами порівнюваності є наведення відповідної ін­формації попереднього періоду і розкриття інформації про об­лікову політику підприємства та її зміни. Для забезпечення порівнюваності у кожному фінансовому звіті необхідно на­водити всю числову інформацію за попередній період спосо­бом, який дозволяє співставити її з даними за звітний період. Якщо, наприклад, класифікація статей у фінансових звітах змінилася, то відповідні суми за попередній період необхідно перекласифікувати для забезпечення їх порівнюваності із звітним періодом. При цьому у примітках до фінансових звітів треба пояснити характер будь-якої перекласифікації, вказа­ти її суму і причину.

Інформація, подана у фінансових звітах, повинна не тільки відображати результати попередньої діяльності, але й бути ко­рисною для прогнозування розвитку діяльності підприємства на наступні періоди.

Так, інформація про фінансових стан підприємства в звітно­му періоді використовується для прогнозування його фінансо­вого стану, результатів діяльності і платоспроможності в май­бутніх періодах. Аналітичні потреби користувачів задовольня­ються завдяки відповідній структурі фінансових звітів, а також надання порівнюваної інформації за звітний і попередні періоди.

Невід’ємною умовою корисності фінансової звітності є своє­часність її складання і подання. Найдостовірніша інформація втрачає своє значення, якщо вона надана користувачам несвоєчасно. Тому фінансові звіти повинні подаватися користувачам у строки, які забезпечують їх ефективне використання. Зайва де­талізація ускладнює складання звітності та її аналіз, викорис­тання в управлінні. Тому державним і громадських органам за­бороняється вимагати, а підпорядкованим підприємствам пода­вати звітність за незатвердженими формами.

 

 


2. Характеристика етапів аналізу основних показників ефективності виробництва

 

Аналізуючи систему показників ефективності у вітчизняній науці і практиці, можна виділити наступні групи [3, c. 98]:

1. Узагальнюючі показники ефективності;

2. Показники ефективності живої праці (трудових ресурсів);

3. Показники ефективності використання основних фондів, оборотних коштів і капітальних вкладень;

4. Показники ефективності використання матеріальних ресурсів;

 5. Показники економічної ефективності нової техніки (відображення економічної ефективності нової техніки в планових і звітних показниках).

У цілому можна відзначити, що всі розглянуті варіанти системи показників ефективності не є закритими.

Система показників ефективності доповнюється іншими характеристиками в залежності від цілей, ступеня деталізації і глибини аналізу. В акціонерних товариствах додатково контролюється прибутковість (прибутковість) акцій, що відбиває інтереси акціонерів і майбутніх інвесторів. При аналізі поточної і стратегічної ефективності використовуються показники, що відбивають внутрішню структуру ресурсів і дають додаткову інформацію про ефективність підприємства. Найбільш розповсюдженою є теза, що організація повинна працювати таким чином, щоб забезпечити максимальний доход, що асоціюється з рентабельною роботою, зростанням прибутку і зниженням витрат. Вихідна посилка такого підходу: будь-яка фірма існує для того, щоб максимізувати прибуток (мова йде про прибуток з позиції не разового, але довгострокового її одержання), але тому що на практиці досягти такого максимуму неможливо, застосовується поняття «нормального» прибутку, тобто прибутку, що влаштовує власників бізнесу. Іншим напрямком діяльності фірми лежить потяг до нарощування обсягів виробництва і збуту послуг. У рамках даної теорії застосовуються й інші формальні критерії, зокрема, для оцінки ефективності фірми в цілому розповсюджений показник «доход на акцію»; для оцінки ефективності інвестицій може застосовуватися показник «рентабельність інвестованого капіталу».

Формуючи систему показників ефективності діяльності суб’єктів господарювання, доцільно дотримуватися певних прин­ципів, а саме [2, c. 154]:

— забезпечення органічного взаємозв’язку критерію та системи конкретних показників ефективності діяльності;

— відображення ефективності використання всіх видів застосо­вуваних ресурсів;

— можливості застосування показників ефективності до управ­ління різними ланками виробництва на підприємстві (діяльності в організації);

— виконання провідними показниками стимулюючої функції в процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробництва (діяльності).

Система показників ефективності виробництва (діяльності), що її побудовано на підставі зазначених принципів, має включати кілька груп: 1) узагальнюючі показники ефективності виробництва (діяль­ності); 2) показники ефективності використання праці (персона­лу); 3) показники ефективності використання виробничих (основ­них та оборотних) фондів; 4) показники ефективності використан­ня фінансових коштів (оборотних коштів та інвестицій). Кожна з цих груп включає певну кількість конкретних абсолютних чи відносних показників, що характеризують загальну ефективність господарювання або ефективність використання окремих видів ресурсів (табл. 2.1).


Таблиця 2.1

Cистема показників ефективності підприємства

Узагальнюючі       показники

 

Показники ефективності використання

праці (персоналу)

виробничих фондів

фінансових коштів

• Рівень задоволен­ня потреб ринку

• Виробництво чис­тої   продукції   на одиницю витрат ресурсів

• Прибуток на оди­ницю загальних ви­трат

• Рентабельність виробництва • Витрати на оди­ницю товарної продукції

• Частка   приросту

продукції за раху­нок  інтенсифікації виробництва

• Народногосподарський ефект вико­ристання    одиниці продукції

 

• Темпи зростання продуктивності праці

• Частка приросту продукції за раху­нок зростання продуктивності праці

• Відносне   вивільнення працівників

• Коефіцієнт вико­ристання  корисно­го фонду робочого часу

• Трудомісткість одиниці продукції

• Зарплатомісткість одиниці продукції

 

 

• Загальна фондовіддача (за обсягом продукції)

• Фондовіддача активної частини основних фондів

• Рентабельність основних фондів

• Фондомісткість одиниці продукції

• Матеріаломісткість одиниці продукції

• Коефіцієнт   використання    найважливіших видів сировини  і    мате­ріалів

• Оборотність оборотних коштів

• Рентабельність оборотних коштів

• Відносне вивільнення     оборотних коштів

• Питомі капітальні вкладення (на оди­ницю приросту по­тужності або продукції)

• Рентабельність інвестицій

• Строк    окупності вкладених  інвестицій

 

 

 

Для всебічної оцінки рівня й динаміки абсолютної економічної ефективності виробництва, результатів виробничо-господарської та комерційної діяльності підприємства (організації) поряд із наведе­ними основними варто використовувати також і специфічні показ­ники, що відбивають ступінь використання кадрового потенціалу, виробничих потужностей, устаткування, окремих видів матеріаль­них ресурсів тощо.

Під час аналізу ефективності виробництва треба розв’язати такі завдання [1, c. 135]:

1.  Оцінити виконання плану з прибутку у цілому і за окре­мими видами прибутків і збитків.

Головною метою аналізу є виявлення основних тенденцій формування і розподілу прибутку, а також основних факторів, що викликали його динаміку.

На першому етапі аналізу потрібно розглядати динаміку загальної суми чистого прибутку підприємства і його рівня до виручки від реалізації в перед плановомуперіоді, потрібно визначативідхилення фактично досягнутих розмірів цих показників від їхніх значень, передбачених планом.

На другому етапі аналізу потрібно розглядати склад чистого прибутку підприємства по основних його видах. При цьому основна увага приділяється аналізу динаміки загальної суми, рівня і питомої ваги прибутку від реалізації товарів на підприємстві.

На третьому етапі аналізу потрібно розглядати показники формування прибутку в розрізі окремих центрів відповідальності підприємства. У процесі цього аналізу встановлюється ступінь відхилення фактично досягнутих показників суми і рівня окремих видів прибутку (по видах діяльності) від планових.

На четвертому етапі аналізу потрібно вивчати основні фактори, що обумовили зміну суми прибутку від реалізації товарів у перед плановомуперіоді.

На п’ятому етапі аналізу потрібно розглядати основні напрямки використання прибутку на підприємстві. У цих цілях сума чистого прибутку «очищається» від податкових платежів, здійснених за рахунок цього джерела їхнього формування для того, щоб визначити суму прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства (чистогоприбутку). У складі чистого прибутку розглядаються основні форми, суми і питома вага окремих напрямків використання прибутку в перед плановомуперіоді, оцінюється достатність цих сум з позицій фінансового забезпечення розвитку підприємства.

2.  Вивчити динаміку фінансових результатів за ряд років.

3.  Визначити вплив основних факторів на зміну суми при­бутку від реалізації товарної продукції.

4. Оцінити рівень рентабельності продукції та підприємства.

5.  Обчислити резерви зростання прибутку і рентабельності.

 

 

3. Задача

 

Приведені  дані, що характеризують рух матеріалів в виробничому процесі:

                                                   Таблиця 3.1

тис. грн.

Назва матеріалів

Залишки на

початок року

Поступлення

матеріалів

Відходи матеріалів

Витрати матеріалів на виробництво продукції

 

план

факт

план

факт

норма

факт

план

факт

Сталь

1010

1070

23000

23100

20

23

23900

23160

Бронза

300

260

3000

3280

11

9

3200

3300

Біметалева стрічка

600

540

14200

13800

30

34

14100

14200

 

На основі приведених даних потрібно:

1. Розрахувати величину залишківматеріалів кожного виду на кінець періоду за планом іфактично.

2. Визначити абсолютні і відносні відхилення фактичних від планових показників.

3. За допомогою способу балансового ув’язування і методу ланцюгових підстановок виміряти вплив на зміну фактичних залишків матеріалів кожного виду на кінець періоду в порівнянні з планом наступних факторів:

а) зміни величини залишків матеріалів на початок періоду;

б) зміни величини поступлення матеріалів;

в) витримання норми відходів матеріалів;

г) зміни величини витрат матеріалів.

4. Розрахувати середні залишки матеріалів і середню оборотність за планом іфактично.

5. Скласти узагальнюючу таблицю і проаналізувати розрахункові показники.

Розв’язування

Розрахуємо величину залишківматеріалів кожного виду на кінець періоду за планом іфактично та визначимо абсолютні і відносні відхилення фактичних від планових показників (табл. 3.2).

Як видно з табл. 3.3 середні залишки по сталі та бронзі фактично більші за планові, а по біметалевій стрічці менші. Коефіцієнт оборотності фактичний по сталі становить 22,52 в порівнянні з планом 43,45,   фактичний по бронзі становить 13,44 в порівнянні з планом 16,45, фактичний по біметалевій стрічці становить 43,96 в порівнянні з планом 22,20.

Середня оборотність фактично становить 25,46 в порівнянні з планом 29,87.

 

 

 

 


Список використаної літератури

 

1.     Азаренков Г.Ф., Петряєва З.Ф., Хмеленко Г. Г. Економічний аналіз: Навч. посіб. / Харківський держ. економічний ун-т. — Х. : ХДЕУ, 2003. — 208с.

2.     Кожанова Є.П., Отенко І.П. Економічний аналіз: Навч. посіб. для самост. вивчення дисципліни / Харківський держ. економічний ун-т — Х. : ВД «ІНЖЕК», 2003. — 209с.

3.     Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посібник. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2002. — 296 с.

4.     Лазаришина І.Д. Економічний аналіз в Україні: історія, методологія, практика. — Рівне : НУВГП, 2005. — 369с.

5.       Марченко О. І. Економічний аналіз: Навч. посіб. для студ. екон. спец. / Вінницький держ. технічний ун-т. — Вінниця : ВДТУ, 2002. — 114с.

 

Запись опубликована в рубрике аналіз довідково, аналіз задачі, аналіз контрольні роботи с метками , , , , , . Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *