КР МАУП Ф_н анал в8 з 8 25

Зміст

 

1. Аналіз ліквідності3

 

2. Задача 8. 11

 

3. Задача 25. 12

 

Список використаних джерел. 14


1. Аналіз ліквідності

 

В умовах ринкових відносин платоспроможність підприємств вважається найважливішою умовою їх господарської діяльності.

Платоспроможність — це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов’язання [2, c. 238].

Коли підприємство має добрий фінансовий стан, то воно стійко платоспроможне. У разі поганого фінансового стану — воно періодично або постійно є неплатоспроможним.

У процесі фінансового аналізу вивчається поточна і перспективна платоспроможність.

При дослідженні поточної платоспроможності порівнюються суми платіжних засобів підприємства з строковими зобов’язаннями.

З’ясуємо, що відноситься до платіжних засобів і до строкових зобов’язань підприємства.

Щодо визначення суми платіжних засобів є різні точки зору.

Правильніше до платіжних засобів відносити грошові кошти, короткострокові цінні папери (вони можуть бути швидко реалі­зовані й перетворені в гроші) та частину дебіторської заборгова­ності щодо якої є впевненість у надходженні.

До строкових зобов’язань доцільно включати поточні пасиви: короткострокові кредити банків, кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, бюджету тощо.

Перевищення платіжних засобів над строковими зобов’я­заннями свідчить про платоспроможність підприємства. Для про­ведення такого розрахунку використовується бухгалтерський ба­ланс. Неплатоспроможність підприємства можна визначити і ві­зуально (відсутність грошей на розрахунковому та інших рахунках в банку, наявність прострочених кредитів банку, позик, заборго­ваності фінансовим органам, тривале порушення термінів випла­ти заробітної плати тощо).

Поточна платоспроможність визначається за певний звіт­ний період. Але її можна дослідити і в середині звітного періоду. Для цього на підприємстві складається платіжний календар і визначається коефіцієнт оперативної платоспроможності. Платіжний календар складається на основі даних аналітичного обліку, виписок банку і т. ін., тобто такі дослідження можна про­вести тільки у внутрішньому фінансовому аналізі.

Платіжні календарі можна складати щоденно, за тиждень, де­каду, два тижні, місяць. Періодичність їх складання залежить від стану платоспроможності господарюючого суб’єкта. Якщо під­приємство має стійку платоспроможність, то платіжні календарі складаються рідше, якщо існують певні проблеми, то подібні розрахунки робляться частіше.

Причини неплатоспроможності:

— помилки в розрахунках планових обсягів виробництва і ре­алізації продукції, її собівартості;

— невиконання планових завдань виробництва і реалізації про­дукції, порушення її структури та асортименту, зниження якості;

— підвищення собівартості продукції;

— в умовах конкуренції втрата каналів реалізації і постійних покупців, замовників;

— неплатоспроможність самих покупців і замовників з різних на це причин;

— невиконання плану прибутку і нестаток власних джерел фінансування підприємства;

— інфляційні процеси і податкова політика;

— значне відволікання коштів у дебіторську заборгованість та у надлишкові виробничі запаси;

— низьке обертання оборотного капіталу.

Ліквідність, у загальному розумінні, означає здатність цінностей легко перетворюватися в гроші, тобто в абсолютно ліквідні засоби [3, c. 187].

Ліквідність можна розглядати:

1) як час, необхідний для продажу активу;

2) як суму, одержану від продажу активу.

Ці аспекти тісно пов’язані між собою: часто можна продати актив дуже швидко за короткий час, але із значною знижкою в ціні. Тому, ліквідність — це здатність підприємства перетворювати свої активи в гроші для покриття своїх необхідних платежів в міру настання їх строків та швидкість здійснення цього.

Отже, поняття платоспроможності та ліквідності підприємства дуже близькі, але друге є більш містким: від ступеня ліквідності залежить платоспроможність.

Підприємство, поточний капітал якого складається переважно із грошових коштів, короткострокової дебіторської заборгованості, як правило, вважається більш ліквідним, ніж підприємство, поточні активи якого складаються переважно із запасів.

Наслідками низького рівня ліквідності є нездатність підприємства сплатити свої поточні борги і зобов’язання, що веде, в свою чергу, до обов’язкового продажу довгострокових фінансових вкладень та активів і, в найгіршому випадку, — до зниження дохідності, до неплатежів і банкрутства.

Важкі наслідки з причини низької ліквідності або її відсутність у клієнта — юридичної особи мають і кредитори, оскільки відбу­вається затримання сплати процентів і суми боргу, в крайньому випадку — часткова або повна втрата не повернутого боргу.

У бухгалтерському балансі в активі засоби підприємства групуються за ступенем зростання їх ліквідності, в пасиві зобов’язання розміщені по мірі скорочення термінів (посилення, підвищення строковості) їх погашення.

Усі активи підприємства залежно від ступеня їх ліквідності, тобто від здатності та швидкості перетворення в грошові кошти, можна умовно поділити на такі групи:

1. Найбільш ліквідні активи (A1) — суми по всіх статтях гро­шових коштів, які можуть бути використанні для здійснення поточних розрахунків негайно. В цю групу включають також і ко­роткострокові фінансові вкладення (цінні папери).

2. Активи, що швидко реалізуються (А2), — активи, для перетво­рення яких у наявні кошти потрібний визначений час. У цю групу можна включити дебіторську заборгованість, платежі по якій очі­куються протягом 12 місяців після звітної дати, та інші оборотні ак­тиви. Ліквідність цих активів різна і залежить від суб’єктивних та об’єктивних факторів: кваліфікації фінансових робітників, взаємо­відносин підприємства з платниками та їх платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного обігу та ряду інших факторів.

3. Активи, що повільно реалізуються (А3), — найменш ліквід­ні активи — це запаси і витрати. Ліквідність цієї групи залежить від своєчасності відвантаження продукції, швидкості й правиль­ності оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообороту в банку, від якості й попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форми розрахунків тощо.

4. Активи, що важко реалізуються (А4), — це активи, призна­чені для використання в господарській діяльності протягом три­валого періоду часу. В цю статтю можна включити статті розділу І активу балансу «Необоротні активи».

Отже, перші три групи активів (А1, А2, А3) є більш ліквідними, ніж інше майно підприємства.

Пасиви балансу залежно від ступеня зростання строків пога­шення зобов’язань групуються так:

1. Найбільш строкові зобов’язання (П1) — кредиторська заборгованість, позики для працівників, інші короткострокові пасиви.

2. Короткострокові пасиви (П2) — короткострокові позикові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протя­гом 12 місяців після звітної дати.

3. Довгострокові пасиви (П3) — довгострокові кредити банків, позикові кошти та інші довгострокові пасиви.

4. Постійні пасиви (П4) — статті розділу І пасиву балансу.

Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні акти­ви перевищують короткострокові зобов’язання. Підприємство може бути ліквідним в більшій або меншій мірі, або у нього взагалі може бути відсутня ліквідність. Для оцінки реального ступеня ліквідності підприємства спочатку необхідно здійснити аналіз ліквідності балансу.

Ліквідність балансу — це ступінь покриття боргових зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яки в гроші відповідає строку погашення платіжних зобов’язань. Вона залежить від ступеня відповідності величини наявних платіжних коштів величині боргових зобов’язань.

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти під­сумки з кожної групи активів і пасивів.

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

А1 ? П1;

А2 ? П2;

А3 ? П3;

 А4 ? П4.

Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов’язання підприємства, то обов’язково виконується остання нерівність. Це означає наявність у підпри­ємства власних оборотних коштів, тобто дотримується мінімаль­на умова фінансової його стійкості. Недотримання будь-якої із перших трьох нерівностей означає, що ліквідність балансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної. Розглянемо аналіз ліквідності балансу підприємства (табл. 1.1).

Таблиця 1.1                   

Аналіз ліквідності балансу підприємства

Актив

 

2004 р

 

2005 р

 

Пасив

 

2004 р

 

2005 р

 

Платіжний надлишок або нестача

2004 р

2005 р

1. Найбільш лікві­дні активи (А1)

 

190

 

206

 

1. Найбільш строко­ві зобов’язання (П1)

510

653

-320

-447

2. Швидко реалізо­вані активи (А2)

572

 

525

 

2.Короткострокові пасиви (П2)

140

210

432

315

3. Повільно реалізо­вані активи (А3)

1780

 

2058

 

3.Довгострокові пасиви (П3)

220

300

1560

498

4. Важко реалізова­ні активи (А4)

2239,15

 

5150,2

 

4. Постійні пасиви (П4)

3911,15

6776,2

1672

1626

БАЛАНС

4781,15

7939,2

БАЛАНС

4781,15

7939,2

 

 

 

З табл. 1.1 видно, що в структурі балансу переважають важко реалізовані активи (в 2004 році вони склали 2239,15 тис. грн., що складає 46,83% всіх активів, а в 2005 році їх вартість дорівнювала 5150,2 тис. грн., що склало 64,87%). Повільно реалізовані активи  — на другому місці (в 2004 році їх вартість становила 1780 тис. грн., що складає 37,23%, в 2005 році вартість була 2058 тис. грн., що склало 39,96%). Найбільш ліквідні активи та швидко реалізовані активи знаходяться на останніх місцях. Так, в 2004 році швидко реалізовані  активи становили 11,96% (572 тис. грн.), найбільш ліквідні активи – 3,97%(190 тис. грн.), в 2005 році швидко реалізовані  активи становили 6,61% (525 тис. грн.), найбільш ліквідні активи – 2,59% (206 тис. грн.).

Зіставлення найбільш ліквідних засобів і швидко реалізованих активів з найбільш строковими зобов’язаннями і короткостроко­вими пасивами дає змогу виявити поточну (на найближчий час) ліквідність і платоспроможність.

Як бачимо з таблиці, баланс підприємства не є абсолютно ліквідним. Керівництву слід обов’язково звернути на це увагу і з’ясувати причини такого негативного становища. Але підприємство є ліквідним, оскільки поточні активи переви­щують поточні зобов’язання як на початок, так і на кінець року,

При аналізі ліквідності підприємства використовують такі показники [1, c. 97]:

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Kал). Визначається від­ношенням найбільш ліквідних активів (А1) до поточної креди­торської заборгованості підприємства (П1 + П2):

Кал = А1 / (П1 + П2).                                                             (1.1)         

 За 2004 рік Кал = 190/(510+140) = 0,29,

 За 2005 рік Кал = 206/ (653+210)= 0,24,

Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспромож­ності і ліквідності підприємства і показує, яку частину коротко­строкової заборгованості воно може погасити в поточний момент або найближчим часом. Теоретично достатнім вважається, якщо, Кал вище 0,2 — 0,35. Це означає, що на 20 — 35% підприємство може в поточний момент погасити всі свої короткострокові борги і платоспроможність вважається нормальною.

Такий показник називають ще коефіцієнтом платоспроможності.

В 2005 році коефіцієнт абсолютної ліквідності знизився з 0,29 до 0,24 за рахунок збільшення поточної креди­торської заборгованості підприємства і знаходиться в межах допустимих норм.

Коефіцієнт швидкої (проміжної, суворої) ліквідності, або коефіцієнт кислотного тесту (Кшл).

Кшл = (А1+А2) / (П1+П2).                                                    (1.2)

За 2004 рік Кшл = (190+572)/(510+140) = 1,17,

За 2005 рік Кшл = (206+525)/ (653+210)= 0,85,

Він допомагає оцінити можливість погашення підприємством короткострокових зобов’язань у випадку його критичного стану.

Теоретичне найнижче значення цього показника 1, найвище — 2.

Для підприємства в 2005 коефіцієнт швидкої ліквідності знизився нижче допустимого значення 1 за рахунок збільшення поточної кредиторської заборгованості підприємства і становить 0,85.

Узагальнюючим показником ліквідності є коефіцієнт покриття (Кп), або загальний коефіцієнт ліквідності, коефіцієнт по­точної ліквідності.

Кп = (А1+А2+А3) / (П1+П2).                                                (1.3)

За 2004 рік Кп = (190+572+1780)/(510+140) = 3,91,

За 2005 рік Кп = (206+525+2058)/ (653+210)= 3,23.

Він вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою пото­чні кредиторські зобов’язання забезпечуються поточними акти­вами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припа­дає на одну грошову одиницю поточних зобов’язань. Теоретичне значення цього показника 1,5—2,5.

 Для підприємства в 2005 коефіцієнт покриття знизився до 3,23 за рахунок збільшення поточної креди­торської заборгованості підприємства та знаходиться в межах допустимих норм.

Отже, на початок року підприємство мало більший рівень всіх показників ліквідності, а на кінець спостерігається їх зниження у динаміці. В подальшому необхідно створювати умови для покращення показників ліквідності.

 

 


2. Задача 8

 

Відомі такі показники компанії:

річна виручка на 31.12.                                — 500000 грн.;

товарно-матеріальні запаси на 31.12            — 50000 грн.;

робочий цикл виготовлення продукції         — 90 днів.

Визначити коефіцієнт, період оборотності товарно-матеріальних запасів компанії і ефективність її діяльності.

 

Розв’язування

 

Коефіцієнт оборотності товарно-матеріальних цінностей визначається як відношення річної виручки до товарно-матеріальних запасів:

3. Задача 25

 

Розрахувати коефіцієнт поточної ліквідності багато профільного підприємства, якщо на кінець 2004 р. активи розділу II балансу становили 1225 тис. грн., розділу III балансу — 1125 тис. грн., короткострокові зобов’язання в 2004 р. — 851 тис. грн.

Визначити, як зміниться коефіцієнт поточної ліквідності, якщо підприємство здійснюватиме такі операції:

1) отримає 155 тис. грн. від дебіторів;

2) сплатить 100 тис. грн. короткострокових зобов’язань.

 

Розв’язування

 

Кп = Поточні активи / Поточні пасиви.

Він вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою пото­чні кредиторські зобов’язання забезпечуються поточними акти­вами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припа­дає на одну грошову одиницю поточних зобов’язань. Теоретичне значення цього показника 1,5—2,5.

Якщо підприємство сплатить 100 тис. грн. короткострокових зобов’язань використавши грошові кошти, то коефіцієнт поточної ліквідності зросте на 3 — 2,76 – 0,24.

 

 

 

 

 


Список використаних джерел

 

1.     Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. носіб.- К.: МАУП, 2005. — 241 с..

2.     Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2005.- 387 с.

3.     Попович П. Я. Економічний аналіз та аудит на підприємстві: Підручник. – Тернопіль, 2003. – 254 c.

4.     Савицкая Г.П. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. – Мн.: ООО «Новое знание», 2005. – 668 с.

5.     Шеремет А.Д., Негашев Е.В. Методика финансового анализа. – М.: Инфра-М, 2004, С. 24-30.

 

 

Запись опубликована в рубрике аналіз довідково, аналіз задачі, аналіз контрольні роботи с метками , , , . Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *