Зміст

 

1. Аналіз джерел і способів (форм) фінансування інвестицій. 3

 

2. Цінні папери як об’єкти інвестування та особливості інвестицій в основі з них: акції, облігації, інвестиційні та депозитні   сертифікати. 6

 

3. Задача 1. 10

 

4. Задача 2. 12

 

5. Задача 3. 14

 

6. Задача 4. 15

 

7. Задача 5. 16

 

Список використаних джерел. 18

1. Аналіз джерел і способів (форм) фінансування інвестицій

 

Освоєння інвестицій здійснюється двома шляхами: через фі­нансування інвестицій або через придбання капітальних активів. І в тому, і в іншому випадку інвестиційний процес проходить стадію капіталізації, у будівельне виробництво залучаються фі­нансові і матеріально-технічні ресурси, які шляхом освоєння перетворюються на капітальні активи [3, c. 120].

Освоєння інвестицій шляхом будівництва, реконструкції або технічного переозброєння складається з кількох послідовних етапів, обов»язковими з яких є: фінансування будівництва, забез­печення будов матеріально-технічними ресурсами та технологіч­ним обладнанням, виробництво будівельно-монтажних робіт, ви­конання пусконалагоджувальних робіт, приймання виконаних робіт та готового об»єкта інвестором (введення в експлуатацію), розрахунки за виконані роботи.

Фінансування та кредитування державного капітального будівництва здійснюється на території України відповідно до чинного законодавства. Положення про фінансування та держав­не кредитування обов»язкове для застосування підприємствами всіх форм власності та органами виконавчої влади всіх рівнів при здійсненні нового будівництва, розширенні, реконструкції, техні­чному переозброєнні діючих підприємств, виконанні проектних робіт, витрат на проведення конкурсів (тендерів), консервації (розконсервації) об»єктів, а також придбання обладнання, що не потребує монтажу та не входить до кошторису будов.

Для будівництва, що здійснюється за рахунок недержавних капітальних вкладень, Положення має рекомендаційний харак­тер, але зобов»язує здійснювати фінансування через установи банків.

Фінансування державного будівництва проводиться через уповноважені банки, яким надається право на обслуговування державних бюджетних коштів. Таке фінансування здійснюється на зво­ротних (бюджетні позички) і безповоротних засадах.

Бюджетні позички надаються на підставі кредитних договорів між державою (Мінфіном України) та іншими позичальниками (центральними і місцевими органами виконавчої влади).

Фінансування державних централізованих капітальних вкладень проводиться Мінфіном, Головним управлінням Держав­ного казначейства шляхом перерахування міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади (державним замовникам) коштів згідно з планами фінансування. Державні замовники для відкриття фінансування подають центральним уста­новам фінансуючих банків такі документи:

— показники обсягів державних централізованих капітальних вкладень;

— перелік важливих будов по забудовниках виробничого при­значення (природоохоронних об»єктів), передбачених Держав­ною програмою;

— довідку про підсумки проведення конкурсу (тендера);

— титул будови, що розпочинається, або перехідної.

Для оформлення фінансування, що здійснюється за рахунок державних капіталовкладень, замовник, крім того, передає до міс­цевих установ фінансуючих банків ще й такі документи:

— контракт (договір) з підрядником із передбачуваною фор­мою розрахунків;

— зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва;

— внутрішньобудівельний титульний список;

— рішення про затвердження проектно-кошторисної докумен­тації та висновки органів експертизи інвестиційних проектів;

— рішення про відведення земельної ділянки;

— дозвіл на будівництво.

Місцеві установи банків проводять власну експертизу інвес­тиційних проектів і, в разі відповідності встановленим вимогам, відкривають фінансування проектів.

За інших джерел фінансування, тобто за участю приватних фірм, інституційних інвесторів або громадян, фінансування здій­снюється відповідно до укладених між інвестором (інвесторами) і банком договором або договором, укладеним між організацією, якій доручається централізація коштів і фінансування проектів, та інвесторами[5, c. 215].

При змішаних джерелах фінансування його оформлення проводиться у порядку, встановленому для фінансування капіта­льного будівництва за рахунок державних коштів.

Матеріально-технічне постачання будов — складний про­цес, який включає: визначення перспективних потреб у матеріа­лах, виробах і технічних засобах, встановлення строків їх посту­пового залучення у виробничо-будівельний процес, розміщення замовлень у виробників і постачальників та узгодження з ним строків поставок.

Постачання будівництва проводиться шляхом придбання ма­теріальних і технічних ресурсів безпосередньо у виробників або через фірми-посередники. Технічні ресурси у вигляді обладнан­ня, що потребує монтажу, постачається заводами-виробниками, які здійснюють його шеф-монтаж. При комплексному по­стачанні обладнання його виробник виконує також пусконала­годжувальні роботи і бере участь у комісіях по введенню об»єктів в експлуатацію.

Більшу частку матеріальних ресурсів постачає для будівницт­ва підрядна будівельна фірма; субпідрядники в основному забез­печують себе самі. Деякі спеціальні матеріали згідно з підрядним договором повинен поставити на об»єкт замовник. Матеріали, конструкції та інші вироби складають основу матеріальної бази будівництва.

 

2. Цінні папери як об’єкти інвестування та особливості інвестицій в основі з них: акції, облігації, інвестиційні та депозитні сертифікати 

 

 

Цінні папери — це грошові документи, що засві­дчують право володіння або кредитні відносини, визначають взаємини між особою, яка їх випустила (емітентом), та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів чи відсотків, а також мож­ливість передачі грошових прав іншим особам. Цінні папери мо­жуть бути іменними або на пред»явника. Іменні цінні папери пере­даються здебільшого способом повного індосаменту (передатним написом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи), а цінні папери на пред»явника обертаються вільно [4, c. 164]. Дуже важливо знати, що цінні папери можна використати для здійснен­ня розрахунків між суб»єктами господарювання або як заставу для забезпечення платежів і кредитів.

За класифікаційними ознаками види та групи цінних паперів показано на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Види та групи цінних паперів.

 

Акція — цінний папір без установленого строку обігу, що зас­відчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в ньому і гарантує участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна за ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути іменними та на пред»явника, привілейовани­ми і простими. Громадяни мають право бути власниками, як пра­вило, іменних акцій. Обіг останніх фіксується в книзі реєстрації ак­цій відповідних товариств. До неї вносяться відомості про власни­ка акцій, час їхнього придбання та кількість у кожного акціонера. Щодо акцій на пред»явника, то реєструється лише їхня загальна кількість.

Привілейовані акції дають власникові переважне право на одер­жання дивідендів, а також на першочергову участь у розподілі майна акціонерного товариства в разі його ліквідації. Вони можуть ви­пускатися із фіксованим у відсотках від їхньої номінальної вартості розміром щорічного дивіденду. Тоді дивіденди товариство мусить виплачувати в зазначеному розмірі, незалежно від абсолютної ве­личини одержаного прибутку у відповідному році. У тому разі, коли прибуток відповідного року буде недостатнім, виплату дивідендів на такі акції треба проводити за рахунок резервного фонду акціо­нерного товариства.

Облігацією є цінний папір, що засвідчує внесення її власником певної суми грошових коштів і підтверджує зобов»язання емітента повернути власнику облігації в обумовлений строк номінальну її вартість з виплатою фіксованого відсотка. Облігації всіх видів роз­повсюджуються серед юридичних і фізичних осіб на добровільних засадах. Випускаються облігації двох видів: 1) облігації внутріш­ньої державної та місцевої позик; 2) облігації підприємств. Вони можуть бути іменними і на пред»явника, відсотковими та безвідсотковими (цільовими), такими, що вільно обертаються або з обмеженим обігом [2, c. 98].

Облігації внутрішньої державної і місцевої позик випускають­ся на пред»явника. Обов»язковим реквізитом цільових облігацій має бути зазначення товару (послуги), під який (яку) вони випускають­ся. Облігації, що призначаються для відкритого продажу з наступ­ним вільним обігом (крім безвідсоткових облігацій), повинні мати купонні листки на виплату відсотків.

Кошти, одержані від реалізації облігацій позичкового характе­ру, направляються відповідно до державного та місцевого бюджетів, а також до позабюджетних фондів місцевих адміністрацій. Випла­та доходу на придбані облігації здійснюється згідно з умовами їхнього випуску. Проте дохід на облігації цільової позики (безвідсоткові облігації) не виплачується. Власникам таких облігацій надається лише право придбати відповідні товари або послуги, під які випущено цей вид цінних паперів. Якщо ціна товару на момент його одержання перевищуватиме вартість облігації, то власник одержує товар за ціною, зазначеною в облігації, а коли товар стане дешевшим, власнику виплачується різниця між вартістю облігації та ціною товару.

Ощадний сертифікат за формою і змістом — це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого стро­ку як самого депозиту, так і відсотків на нього.

Ощадні сертифікати можуть бути строковими (під певний до­говірний відсоток на визначений термін) або до запитання, імен­ними та на пред»явника. Іменні ощадні сертифікати обігу не підля­гають, їхнє відчуження іншим особам не допускається. Цей вид цінних паперів (як і облігації) фізичні особи можуть придбати тільки за рахунок особистих коштів, а підприємства (організації) — за рахунок чистого прибутку, що залишається в їхньому розпоряд­женні.

Виплата доходу на ощадні сертифікати здійснюється за умови пред»явлення їх для оплати в банк-емітент. Якщо власник ощадно­го сертифікату вимагає повернення депонованих на певний термін коштів раніше за обумовлений строк, то йому виплачується мен­ший відсоток, що узгоджується з власником у момент внесення коштів на депозитний рахунок.

Сукупність різних видів цінних паперів, що випускаються і перебувають в обігу в Україні, поділяють на три групи [3, c. 157]. До першої з них належать пайові цінні папери, за якими емітент не несе зобо­в»язання повернути кошти, інвестовані в його діяльність, але які засвідчують участь у статутному фонді, надають їхнім власникам право на участь в управлінні справами емітента та одержання час­тини майна за ліквідації емітента. Друга група охоплює боргові цінні папери, за якими емітент бере на себе зобов»язання повернути у визначений термін кошти, інвестовані в його діяльність, але які не дають їхнім власникам права на участь в управлінні справами емі­тента. Третю групу становлять похідні цінні папери, механізм обі­гу яких зв»язаний із пайовими і борговими цінними паперами та, іншими фінансовими інструментами чи правами щодо них.

3. Задача 1

 

Розрахувати   коефіцієнт   приведення  різночасової  вартості   грошових   потоків (коефіцієнт дисконту L).

Побудувати графіки залежності коефіцієнтів від часу та від вартості капіталу.

d1	6
d2	8
d3	10
t1	2
t2	4
t3	6

 

В таблиці:

dj — річна вартість фінансування інвестиції. %

tj— інтервал часу, років

Примітка: Слід розрахувати дев»ять його значень, наприклад: а при d1   і t1, t2, t3, при d2  і t1, t2, t3, при d3 і t1, t2, t3.  

 

Розв’язування

 

Коефіцієнт дисконту L розрахуємо за формулою

L = 1/(1 + d/100)^t.

Результати розрахунків зведемо в таблицю

….

4. Задача 2

 

Визначити критичний обсяг виробництва продукції, при якому будуть економічно доцільними інвестиції в створення нового варіанту технології виробництва цієї продукції, якщо обраховані такі характеристики старого і нового варіантів:

Вид затрат	Варіант технології
	Старий	Новий
Змінні	Vст = 13	Vнов = 8
Постійні	Сст = 45	Снов = 55

 

Критичний обсяг виробництва знайти аналітичним та графічним способом.

Розв’язування

 

Інвестиції в новий проект будуть доцільними за умови, коли по новому проекту будуть менші витрати ніж по старому.

…

5. Задача 3

 

Інвестиційний проект має такі показники за період життєвого циклу:

Роки Показник	1	2	3	4	5	6
Прибуток, тис. грн.	200	250	300	350	400	400
Коефіцієнт дисконтування	0,97	0,91	0,8	0,7	0,58	0,45

 

Визначити теперішню вартість прибутку, генерованого інвестиційним проектом на весь період його життєвого циклу.

Розв’язування

Теперішня вартість прибутку за певний період визначається як добуток отриманого прибутку та коефіцієнта дисконтування.

…

  Отже, теперішня вартість прибутку складе 1318,5 тис. грн.

 

6. Задача 4

 

Аналіз інвестиції дає слідуючу залежність чистого дисконтованого доходу (ЧДД) від ставки дисконту d:

Ставка  диск..   %	ЧДД.
10	700
15	300
25	100
30	50
35	-20

 

Визначити внутрішню норму доходності інвестиції (ВНД).

 

Розв’язування

Для визначення внутрішньої норми доходності інвестиції (ВНД) скористаємося формулою

ВНД = d1 + ЧДД1/(ЧДД1 – ЧДД2) * (d2 — d1)

…

Тобто внутрішня норма доходності складає 34,3%, тобто при такій ставці дисконтування ЧДД буде рівний нулю.

 

7. Задача 5

 

Інвестиційний проект має слідуючі грошові потоки свого бюджету

 

Витрати першого року — інвестиційні (разові), а послідуючих років -операційні. Ставка дисконту приймається стабільною на весь життєвий цикл проекту. Визначити чистий дисконтований доход (ЧДД) проекту, термін окупності інвестиції (Ток) та рентабельність інвестиції (РІ).

 

Розв’язування

 

Формула дисконтування має такий вигляд:

CF(₀)=CF(_t)/(1+d)^t

…

PP = 1200 / 350,04 =  3,43 роки.

Строк окупності інвестицій 3,43 роки.

Список використаних джерел

 

1.      Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. — К.: МП «ИТЕМ ЛТД», «Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 2001. – 286 с.

2.     Инвестиционно-финансовый портфель:  Книга инвест. менеджера / Под ред. Ю.Б. Рубина. — М.: СОМИНТЭК, 1993. – 344 с.

3.     Пересада А. А. Інвестування — К.: КНЕУ, 2001. – 251 с.

4.     Пересада А. А. Основы инвестиционной деятельности. — К.: Лібра, 1996. – 146 с.

5.     Управление инвестициями: В 2-х т. / В. В. Шеремет, В. М. Павлюченко, В. Д. Шапиро и др. — М.: Высш. шк., 1998. – 348 с.