Інвест аналіз _нвест д_яльн 27 48 93 70

Зміст

 

1. Оцінка ефективності реальних інвестицій. 3

 

2. Інвестування в економіку району. 7

 

3. Задача 93. 13

 

4. Задача 70. 15

 

Список використаних джерел. 16


1. Оцінка ефективності реальних інвестицій

 

Існує кілька способів, щоб визначити, які саме проекти прино­сять гроші, задовольняють потреби споживачів на конкуруючих ринках. Візьмемо за основу твердження, що метою підприємства є створення позитивного грошового потоку за умови, коли про­дажна вартість виробленої продукції більша за вартість витрат на виробництво. Також вважається, що максимальна суспільна ви­года досягається у тому разі, коли підприємства намагаються якомога повніше задовольнити бажання споживача, ніж «потре­би» суспільства, що диктуються урядом.

Розглянемо найуживаніші методи для оцінки реальних інвестицій [8, c. 45]:

— чиста теперішня вартість;

— внутрішня норма дохідності;

— рентабельність;

— період окупності;

— дисконтований період окупності;

— дохідність (прибутковість) залученого капіталу;

— дохідність на акцію.

Теорія фінансового менеджменту стверджує, що метою фірми є створити стільки багатства, скільки можливо. Багатство утво­рюється тоді, коли ринкова вартість виробленої продукції (товару) перевищує вартість ресурсів, витрачених на його виробництво. В оцінці капітальних проектів необхідно користуватися правилом чистої теперішньої вартості, яке стверджує, що проект є прийня­тним, якщо теперішня вартість очікуваних додаткових грошових потоків перевищує теперішню вартість прогнозованих негатив­них грошових потоків. Вивчення поведінки керівників свідчить, що вони переслідують цілі, пов»язані з обсягами продажу, част­кою на ринку, кількістю працівників, зростанням активів, дохід­ністю залученого капіталу, збільшенням дохідності акцій та за­доволенням власних амбіцій. Проте фундаментальним завданням виробничого або торговельного підприємства є: створення багат­ства (благ); виробництво товарів і надання послуг, що спожива­ються, які коштують більше, ніж заплачено за їх виробництво; управління проектами, що коштують більше, ніж на них витраче­но; створення позитивного грошового потоку; заробляння грошей шляхом задоволення потреб споживачів на конкурентних ринках. Менеджери створюють багатство, забезпечуючи перевагу ринко­вої ціни продукції над вартістю витрат. Гроші надходять від спо­живачів і спрямовуються на оплату постачальникам, зарплату, розрахунки за послуги і капітальними статтями. Всі проекти мо­жуть бути оцінені шляхом визначення чистих грошових потоків, що виникають на фірмі, з використанням правила чистої тепері­шньої вартості після того, як будуть враховані ризик і розподіл у часі грошових потоків, пов»язаних з проектом.

1. Чиста теперішня вартість. Метою фірми є створення максимального багатства шляхом використання існуючих і майбутніх ресурсів для виробництва то­варів і послуг зараз і у майбутньому вартістю більшою, ніж на них витрачено. Для того щоб створити багатство зараз, теперіш­ня вартість прогнозованих грошових потоків повинна перевищу­вати теперішню вартість усіх прогнозованих негативних грошо­вих потоків. Чиста теперішня вартість (NPV) проекту розрахо­вується як сума всіх майбутніх грошових потоків, дисконтованих за певною ставкою дохідності, за винятком дисконтованої варто­сті вкладених інвестицій. Правило чистої теперішньої вартості ілюструється формулою:

де Rt—очікувані чисті грошові потоки;

k — ставка дохідності, що вимагається від проекту;

С— початкова витрата капіталу, що здійснюється зараз (або ж теперішні вартості всіх витрат).

Інакше кажучи, чиста теперішня вартість (NPV) є сумою всіх очікуваних грошових потоків (Rt), починаючи з першого року (t = 1) до кінця життєвого циклу проекту (n), дисконтована за ставкою дисконтування проекту k, зменшена на вартість коштів, інвестованих у проект.

2. Внутрішня норма дохідності. Правило чистої теперішньої вартості дає теоретично обґрунтовану відповідь на запитання щодо прийняття або відхилення інвестиційної пропозиції. Альтернативним підходом є розраху­нок внутрішньої норми дохідності. Внутрішньою нормою до­хідності (IRR) є ставка дохідності, яка прирівнює очікувані чисті грошові потоки до початкових витрат. Для розрахунку IRR необ­хідно обчислити щодо R таку формулу:

де r — ставка дохідності, яка дає NPV= 0.

Проект приймається за умови, що значення його внутрішньої норми дохідності більше за ставку дохідності, що вимагається за проектом. У даному разі величина k з формули чистої теперіш­ньої вартості являє собою ставку дохідності, що потребується. У переважній більшості випадків IRR — метод оцінки капітальних проектів. Він дає таке саме рішення стосовно прийняття чи від­хилення пропозиції щодо інвестування. Проекти з позитивними значеннями чистої теперішньої вартості матимуть вартість г біль­шу за вартість k.

3. Індекс прибутковості. Третім за важливістю методом оцінки рішень стосовно капі­таловкладень вважається індекс прибутковості, який ще інколи називається співвідношенням витрат і доходів. Індекс прибут­ковості (РГ) є часткою від ділення очікуваних майбутніх грошо­вих потоків на початкові витрати:

Єдина різниця між чистою теперішньою вартістю та індексом прибутковості полягає в тому, що при використанні показника NPV початкові витрати віднімаються від теперішньої вартості очікуваних грошових потоків, а при розрахунку показника РІ те­перішня вартість очікуваних грошових потоків ділиться на поча­ткові витрати. Проект приймається за умови, якщо його прибут­ковість більше за одиницю. Відповідно, якщо за проектом індекс прибутковості перевищує одиницю, чиста теперішня вартість є позитивною.

4. Період окупності. Правило NPV дає керівникам можливість приймати правильні рішення. Проте існує кілька інших прийомів оцінки капітальних проектів, використання яких може призвести до сумнівних рішень стосовно прийняття або неприйняття проектів. До поши­рених прийомів належать період окупності проекту, дисконто­ваний період окупності, дохідність залученого капіталу та по­казник впливу на дохідність акції. Період окупності є промі­жком часу, необхідного для того, щоб відшкодувати початкові інвестиції. Проте метод періоду окупності є недостатнім з огляду на те, що він включає завдання суб»єктивного встанов­лення терміну періоду окупності, не надає інформації стосов­но того, чи створює цей проект багатство, а також може ігно­рувати значні виплати поза межею (у часі) точки окупності. Хоча на практиці значення показника періоду окупності дає змогу керівнику оцінити, протягом якого часу кошти знаходяться у зоні ризику.

5. Дисконтований період окупності. Дисконтований період окупності різниться від періоду оку­пності тільки тим, що він розраховується після дисконтування грошових потоків. Таким чином, він завжди буде довшим ніж пе­ріод окупності, який ігнорує дисконтування. Так само як і період окупності, дисконтований період окупності позначений таким недоліком, як неможливість точно визначити прийнятне значення періоду окупності. Дисконтований період окупності не показує, чи дійсно інвестиція приносить гроші, задовольняючи потреби споживача на конкурентних ринках.


2. Інвестування в економіку району

 

Кожний інвестиційний проект має конкретну спрямованість і з найбільшою ефективністю може бути реалізований у певних територіальних структурах економіки, де для цього створені найкращі умови. Тому важлива роль у процесі обґрунтування стратегії інвестування належить оцінці і прогнозуванню інвести­ційної привабливості промислових районів, агломерацій, вузлів та центрів.

Така оцінка проведена в тій самій послідовності, що й при обстеженні інвестиційної привабливості галузей та підгалу­зей. Проте об»єкти, показники оцінки та фактори прогнозуван­ня трохи відрізняються від галузевих. Ці особливості стали предметом детального дослідження інвестиційної привабливості з метою розробки відповідних рекомендацій вітчизняним та за­рубіжним інвесторам. В основу дослідження і оцінки було по­кладено нове ранжування територіальної структури економіки промислових районів України, дані міністерства статистики Ук­раїни.

Аналогічними є розробки ІК «Омета-Інвест». Поряд з цим, ряд відомих наукових центрів та іноземних компаній розробля­ють і періодично друкують для потенційних інвесторів ранжований за ступенем інвестиційної привабливості перелік країн. Але система територіального ранжування структур і система показників носять досить укрупнений і загальний характер. Для більш повної картини нами розроблено нову територіаль­ну структуризацію, за якою економіка промисловості України ранжується на 6 промислових районів, 12 промислових агломе­рацій та 44 промислові вузли.

Для оцінки інвестиційної привабливості цих структур було проведено спеціальний аналіз за кожною з груп з метою наближення показників ефективності і умов реалізації інвес­тицій до більш конкретної територіальної структурної одиниці.

Інвестиційна привабливість структурних одиниць (СО) оці­нювалась на основі їх ранжування за такими синтезованими по­казниками:

Рівень:

1) загальноекономічного розвитку регіону, на території яко­го знаходиться СО;

2) розвитку інвестиційної інфраструктури СО;

3) розвитку внутрішнього та зовнішнього середовища;

4) екологічних та економічних ризиків;

5) наявність кваліфікованого персоналу та робочої сили.

Усього для оцінки і прогнозування було залучено понад 100 територіальних структурних одиниць різноманітного ранжування та понад 15 аналітичних показників, базованих на даних статистики. Кількісна оцінка кожного синтезованого показника була одержана шляхом складання рангових значень структурних одиниць.

На основі кількісної оцінки синтезованих показників, отри­маних за сумою рангової значимості аналітичних показників, розраховано інтегральний показник оцінки інвестиційної при­вабливості промислових районів, агломерацій та вузлів. При цьому бралось до уваги те, що окремі синтезовані показники відіграють різну роль у прийнятті інвестиційних рішень. Для цього шляхом опитування була визначена значимість кожного з них у сукупній оцінці інвестиційної привабливості промислових районів і агломерацій (табл. 2.1).

Інтегральний показник оцінки привабливості промислових районів та агломерацій України розраховувався як сума добутків рангового значення кожного синтезованого показника на його значимість.


Таблиця 2.1

Значимість синтезованих показників, %

Синтезований показник

Промислова територіальна структура

 

район

 

агломерація

 

Вузол

 

Рівень загальноекономічного

розвитку

 

30

 

35

 

40

розвитку інвестиційної інфраструктури

15

10

16

інженерного персоналу і робочої сили

15

 

15

15

розвитку внутрішнього та зовнішнього середовищ

25

 

20

14

Рівень екологічних та економічних ризиків

15

 

20

 

15

 

 

Для визначення кількісного взаємозв»язку інтегрального по­казника оцінки інвестиційної привабливості відповідних про­мислових територіальних структур з ефективністю інвестицій по кожному з них аналізувались показники, що склалися у минулому році. Ефективність інвестицій характеризувалася при цьому показни­ком рентабельності власного капіталу (суми інвестицій).

Відповідно до одержаних результатів оцінок (табл. 2.2) пер­шу групу інвестиційної привабливості очолив промисловий ра­йон «Донбас». Результати обстеження показали, що ефектив­ність інвестицій цієї групи в середньому на 30—35 % вища, ніж у цілому по Україні.

До другої групи пріоритетності належить промисловий ра­йон «Придніпров»я». Середня ефективність інвестицій тут на 20—25 % вища, ніж загалом по Україні.

До третьої групи відносять «Прикарпатський» промисловий район ефективність якого відповідає рівню середніх показників інвестиційної привабливості по Україні.

До четвертої групи інвестиційної привабливості можна від­нести «Прибузький» промисловий район, що розташований на території Волинської і Львівської областей. У цій групі ефектив­ність інвестицій на 20—30 % нижча від середньої по Україні.

До п»ятої групи належить територіальний район «Причорно­мор»я». Тут ефективність інвестицій приблизно на 10—15 % пе­ревищує середній рівень по Україні.

Шоста група економічного районування — промисловий район «Полісся», який не має промислових агломерацій і скла­дається з уособлених промислових вузлів. У ньому недостатньо розвинене як промислове, так і сільськогосподарське вироб­ництво, низький рівень розвитку інвестиційної та комерційної інфраструктур. Уособлені промислові вузли і агропромислові комплекси мають низьку інвестиційну привабливість.

У рамках концепції державної регіональної політики про­мислові райони «Причорномор»я» та «Полісся» потребують на­самперед розробки економічних програм та інвестиційних про­ектів.

Звичайно, при використанні інтегрального показника оцінки інвестиційної привабливості районів, агломерацій та вузлів України слід розуміти, що він дає лише орієнтовне уяв­лення про ефективність територіальної структури. У групах промислових районів пріоритетної чи високої привабливості окремі напрями інвестування можуть не дати високої віддачі на вкладений капітал, тоді як у групі промислових районів ізсереднім рівнем привабливості за окремими напрямами інвес­тування може бути досягнута висока ефективність.


Таблиця 2.2

Інвестиційна привабливість промислових районів України

Група інвести ційної       приваб    ливості

Промисловий район

Структура промислового району

Області

Промислові

агломерації

вузли

І         Донбас

Донецька

Стаханово-Алчевська

Артемівський

 

Луганська

Горлівсько-

Свердловсько-

 

 

Єнакієвська

Рівненський

 

 

Донецько-

Амвросіївський

 

 

Макіївська

Лугансько-

 

 

 

Рубіжанський  

 

 

 

Краматорсько-

 

 

 

Слав»янський

 

 

 

Краснолуцький

 

 

 

Краснодонський

 

 

 

Маріупольський

ІІ       Придні-

Дніпро-

Дніпропетровсько-

Нікопольський

        пров»я

петровська

Дніпродзержинська

Біловерський

 

Запорізька

Криворізька

Павлоградський

 

 

Запорізька

 

III        Прикар-

Львівська

Львівська

Дрогобицький

             Патський

Івано-

 

Стрийський

 

Франківська

 

Калузько-

 

 

 

Долинський

 

 

 

Івано-Франківський

 

 

 

Наддвірнянський

 

 

 

Чернівецький

IV    Прибузький

Волинська

 

Нововолинський

 

Львівська

 

Червоноградський

V         Причор-

Одеська

Одеська 

Миколаївський

              номор»я

  Миколаївська

Херсонський

 

Херсонська

 

 

VI        Полісся

Волинська

 

Луцький

 

Рівненська

 

Рівненський

 

Житомирська

 

Житомирсько-

 

 

 

Бердичівський

 

 

 

Коростенський

 

 

Таким чином, можна зробити висновок, що оцінка приваб­ливості територіальних структурних утворень має ґрунтуватися на таких вимогах:

1. Глобальному  прогнозі  економічних,  соціальних,  полі­тичних, технологічних умов для інвестиційне привабливих структурних утворень.

2. Аналізі ступеня впливу найважливіших тенденцій і випадкових подій на відповідну структурну одиницю й оцінці нестабільності у цій області.

3. Екстраполяції попередніх тенденцій росту і рентабельно­сті в аналізованій структурній одиниці.

4. Аналізі факторів, що визначають попит, і оцінці можли­вих змін в існуючих тенденціях попиту.

5. Оцінці загальних зрушень у тенденціях росту на далеку і близьку перспективи, здійснюваної за допомогою балів інтенсивності (-5,+5). При нульовому значенні зберіга­ються попередні характеристики.

6. Екстраполяції, коригованої за допомогою загальних зру­шень.

7. Аналізі ступеня конкурентного тиску і екстраполяції да­них про рентабельність — це оцінка можливих змін у тенденціях рентабельності.

8. Сполученні перспектив росту Q, рентабельності Рi мож­ливого рівня нестабільності (Т/О) (де Т — несприятливі тенденції; О — сприятливі тенденції) дає можливість от­римати загальну оцінку привабливості структурних об»єднань у майбутньому.

Оцінку майбутньої привабливості територіальних структур­них утворень можна проводити за формулою

Пт.утв. =  aQ + bР + сО + dT

де а,b,с,d — коефіцієнти відносного внеску кожного з фак­торів, їх сума має дорівнювати одиниці.


3. Задача 93

 

Існує 2 варіанти будівництва заводу, показники якого наведено в таблиці. Необхідно визначити ефективність будівництва заводу і вибрати кращий варіант, виходячи з критерію чистого доходу

 Показники

І вар

ІІ вар

1. Обсяг готової продукції, тис. грн.

97,6

88,1

2. Капітальні вкладення, тис. грн.

44,3

44,3

3. Собівартість готової продукції, тис. грн.

66,5

52,0

4. Ставка дисконту, %

45

45

 

 

Розв’язування

Чиста приведена вартість (NPV)

За показником чистої приведеної вартості при ставці дисконтування в 45 процентів варіант 2 більш прибутковий, прибуток дорівнює 9,608 тис. грн. За варіантом 1 прибуток дорівнює 2,142 тис. грн. Тобто, кращий проект по показнику чистого доходу за варіантом 2.

 


4. Задача 70

 

Оцініть інвестиційну привабливість підприємства з точки зору ефективності використання оборотних коштів, використовуючи вихідні дані.

Активи

На поч. року

На кін року

Пасив

На поч. року

На кін року

І. Основні засоби та інші необоротні активи

 

 

І. Джерела власних та прирівняних до них коштів 

 

 

Основні засоби (залишкова вартість)

641,3

663,5

Статутний фонд

653,9

652,6

Незавершені КВ

0,3

0,3

Фінансування КВ

2,1

3,4

Усього по розділу І

641,6

663,8

Нерозподілений прибуток  мин. років

1,1

 

ІІ. Запаси і витрати

 

 

Нерозподілений прибуток зв. року

 

1,1

Виробничі запаси

24,9

10,2

Усього по розділу І

657,1

657,1

МШП (залишкова вартість)

0,2

0,4

ІІ. Довгострокові пасиви

 

 

Усього по розділу ІІ

25,1

10,6

Розрахунки та інші пасиви

 

 

ІІІ. Грошові кошти, розрахунки та інші активи

 

 

Розрахунки з кредиторами:

— за товари, послуги не сплаченні в строк

25,8

59,7

Розрахунки з дебіторами:

— за товари, послуги строк сплати яких не наступив

36,1

60,7

— з бюджетом

10,4

14,5

Грошові кошти (каса)

3,4

8,4

— по оплаті праці

22,9

32,4

Розрахунковий рахунок

10,0

20,2

Усього по розділу ІІ

59,1

106,6

Усього по розділу ІІІ

49,5

89,3

 

 

 

Баланс

716,2

763,7

Баланс

716,2

763,7

 

Розв’язування

Список використаних джерел

 

1.      Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. — К.: МП «ИТЕМ ЛТД», «Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 2001. – 286 с.

2.     Инвестиционно-финансовый портфель:  Книга инвест. менеджера / Под ред. Ю.Б. Рубина. — М.: СОМИНТЭК, 1993. – 344 с.

3.     Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1990.- 348 с.

4.     Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання : Монографія. – К.: КНЕУ, 2001.- 387 с.

5.     Мескон М., Майкл А., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. / Под общ. ред. д. э. н. Л. И. Евсеенко. — М.: Дело, 1992. – 248 с.

6.     Пересада А. А. Інвестування — К.: КНЕУ, 2001. – 251 с.

7.     Пересада А. А. Основы инвестиционной деятельности. — К.: Лібра, 1996. – 146 с.

8.     Управление инвестициями: В 2-х т. / В. В. Шеремет, В. М. Павлюченко, В. Д. Шапиро и др. — М.: Высш. шк., 1998. – 348 с.

 

 

Запись опубликована в рубрике Інвестиційний аналіз, аналіз довідково, аналіз задачі, аналіз контрольні роботи с метками , , , , , . Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *