Зміст

 

1. Класифікація інвестицій та їх характеристика. 3

 

2. Задача 1. 8

 

3. Задача 2. 9

 

4. Задача 3. 11

 

Список використаних джерел. 14

1. Класифікація інвестицій та їх характеристика

 

Здійснювані підприємствами інвестиції характеризуються багатьма видами. В економічній теорії і господарській практиці, пов’язаній з інвестиційними процесами підприємств, застосовується більше ста термінів, що характеризують різні види інвестицій [4, c. 41].

Класифікація видів інвестицій підприємства у розрізі різних класифікаційних ознак представлена на рис. 1.1.

Реальні інвестиції — вкладення капіталу в реальні активи з метою відтворення існуючих або створення нових капітальних благ. Це є витрати на придбання матеріальних або нематеріальних активів, які будуть використовуватися протягом деякого тривалого часу, приносячи дохід їх власнику. В реальних інвестиціях капітал зв»язується на тривалий період часу.

Форми реального інвестування [5, c. 87]:

— нове будівництво;

—  придбання цілісних майнових комплексів;  

—  реконструкція;

—  модернізація;

— оновлення окремих видів устаткування;

— інноваційне інвестування в нематеріальні активи;

— інвестування в створення запасу оборотних активів;

— інвестування з метою підтримання виробничих потужностей.

Фінансові інвестиції — використання наявного капіталу для придбання акцій,    облігацій    або    інших   цінних   паперів, що   випускаються підприємствами або державою. Це є вкладення коштів в обмін на тим чи іншим чином оформлені зобов»язання.

Рис. 1.1. Класифікація інвестицій підприємства за основними ознаками

 

Прямі — форма вкладень, яка надає безпосередньо інвестору право власності на цінний папір або майно, наприклад, через внесення коштів до статутного капіталу в обмін на корпоративні права. До прямих інвестицій відносяться такі, котрі формують більше 10-25% капіталу та забезпечують, як правило, право на участь в управлінні підприємством.

Портфельні — вкладення в портфель, тобто в сукупність цінних паперів або майнових коштовностей. Формуючи інвестиційний портфель, інвестор має комбінувати вкладення таким чином, щоб досягти поставленої мети при оптимальних рівнях доходності, ризику і ціни вкладень. Для формування вдалого портфеля найбільше значення має диверсифікація, під якою розуміють включення до інвестиційного набору декількох інвестиційних фінансових інструментів з різними характеристиками.

Інвестиції з високим ступенем ризику — вкладення, які вважаються спекулятивними з точки зору гарантій отримання певного доходу. Інвестиції з низьким ступенем ризику — вкладення,  що вважаються безпечними з точки зору отримання певного доходу.

Вибір способу освоєння інвестицій залежить від виду інвести­ційного проекту, що реалізується, джерел його фінансування. Освоєння інвестицій у виробничі фонди здійснюється за допомо­гою підрядного, господарського або змішаного способів [3, c. 97].

Підрядний спосіб — це організаційна форма виконання робіт, виробництва продукції та надання послуг самостійними, постій­но діючими фірмами, підприємствами та організаціями на основі підрядних договорів і контрактів між інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності. Підрядним способом можуть виконува­тись будь-які види робіт: будівельні, монтажні, пуско-налагоджувальні, науково-дослідні, проектно-досліджувальні, ремонтні.

Підрядний договір може бути укладений на виробництво пев­ного виду й обсягу продукції (тис. шт. цегли, тис. м³ пиломатері­алів і т. ін.), на виконання певного виду послуг (наприклад, на охорону об»єкта, оформлення установчих документів та реєстра­цію підприємства). В інвестиційній сфері предметом підрядного договору є інвестиційний проект або частина проекту, вид або комплекс певних робіт.

Підрядний спосіб продовж тривалого часу був домінуючим у галузі капітального будівництва, сприяв виокремленню будівни­цтва у самостійну галузь матеріального виробництва, впрова­дженню науково-технічного прогресу. Протягом тривалого часу підрядним способом виконувалось близько 90 % усього обсягу будівельно-монтажних робіт. В останні десятиліття цей спосіб почав значно поширюватися і в інших галузях народного госпо­дарства: промисловості, АПК, транспорті та ін. Послідовно поча­ли виникати нові модифікації цього способу: бригадний, ділян­ковий, поточний, наскрізний, колективний та інші підряди.

За ринкових умов ці різновиди підрядного способу можуть успішно використовуватись надалі і навіть дістати подальшого розвитку в зв»язку із розширенням форм власності та числа учас­ників інвестиційної діяльності. На принципах бригадного підряду можуть здійснювати свою діяльність малі підприємства, обумов­люючи у договорах взаємовигідні умови виконання робіт. Ділян­ковий підряд може бути використаний підрозділами будівельних, монтажних організацій та фірм [5, c. 67].

Підрядником можуть бути будівельно-монтажні і проектно-будівельні промислові підприємства та організації або їх об»єд­нання, а також окремі фізичні особи, які отримали у встановле­ному порядку право на участь у здійсненні підприємницької дія­льності в цілому та в будівництві зокрема. Це можуть бути також фірми-посередники, які беруть на себе функції з координації ро­біт і мають право на таку діяльність (ліцензію або сертифікат).

При підрядному способі реалізації інвестиційних проектів у зарубіжній та вітчизняній практиці розрізняють такі найбільш ві­домі типи договорів підряду: генеральні (комплексні), річні, «під ключ», прямі (окремі). Генеральний договір укладається на вико­нання будівельних та інженерних робіт, постачання і монтаж устаткування, благоустрій території (іноді й пуско-налагоджувальних робіт). Підрядник виконує основну масу загальнобудівельних робіт (кам»яних, бетонних і теслярських, монтаж залізобе­тонних і металевих конструкцій), здійснює значну частину по­ставок матеріальних ресурсів для будівництва. При цьому замовник також бере на себе зобов»язання здійснити частину по­ставок і робіт як самостійно, так і по окремих прямих договорах. За цих умов підрядник зветься генеральним і приймає на себе ко­ординацію робіт, зазначених у генеральному договорі, з робота­ми, передбаченими іншими договорами, що укладені ним особисто. В окремихвипадках при тривалих термінах будівництва, крім генерального договору, можуть укладатися річні договори, де деталізуються та уточнюються обов»язки сторін.

В останні роки в зв»язку зі спадом виробництва інвестор для реалізації проектів дедалі частіше використовує господарський спосіб. За умов командно-адміністративної системи господарю­вання цей спосіб приносив непогані результати, особливо при невеликих обсягах будівельно-монтажних робіт, реконструкції І технічному переозброєнні діючих підприємств. За сучасних умов інвестор у ряді випадків змушений самостійно виконувати будівельні й монтажні роботи через необґрунтовано високі монополь­ні ціни, які диктують будівельні фірми на підрядному ринку. Та­ким чином, господарський спосіб — це така організаційна форма, за якої інвестиційні проекти реалізуються безпосередньо Інвесто­ром без залучення підрядника. При цьому функції Інвестора за­мовника і підрядника поєднуються однією юридичною особою, яка зветься забудовником і одночасно є розпорядником коштів, опе­ративним керуючим та виконавцем будівельно-монтажних робіт.

Змішаний спосіб є комбінацією підрядного і господарського способів. Звичайно підрядником виконуються складні матеріало­місткі види будівельно-монтажних робіт, наприклад монтаж кар­касу будівлі зі збірних залізобетонних конструкцій, а забудовни­ком—трудомісткий, наприклад оздоблювальні роботи.

Вибір того чи іншого способу реалізації проектів обґрунтову­ється інвестором в його бізнес-плані.

2. Задача 1

 

Фінансовий менеджер підприємства пропонує Вам інвестувати в його підприємство 5 тис. грн., обіцяючи повернути 6 тис. грн. через два роки. Маючи інші інвестиційні можливості, Вам потрібно визначити, за яких умов цей варіант інвестування буде найпривабливішим?

 

Розв’язування

Майбутня вартість інвестованих коштів (К_n) розраховується за формулою:

К_n = K₀ (1 + s)ⁿ       

…

Цей варіант інвестування буде найпривабливішим, якщо за іншими варіантами інвестування дисконтна ставка буде менша за 9,5%.

 

3. Задача 2

 

Підприємство планує нові реальні інвестиції протягом двох років: 120 тис. грн. у перший рік і 70 тис. грн. — у другий. Інвестиційний проект розрахований на 8 років з повним освоєнням введених потужностей ли­ше на 5-му році, коли заплановані річні чисті грошові надходження ста­новитимуть 62 тис. грн. Зростання щодо отримання чистих грошових надходжень у перші чотири роки за планом становитиме: 30, 50, 70, 90 % відповідно по роках від першого до четвертого. Підприємство вима­гає щонайменше 16 % віддачі при інвестуванні. Слід визначити, чи доці­льне інвестування, визначивши чисту теперішню вартість інвестиційного проекту і дисконтований період окупності. Як зміниться уявлення щодо ефективності проекту, якщо необхідний показник віддачі 20 %.

Розв’язування

1. При 16 % віддачі при інвестуванні.

Чиста приведена вартість (NPV)

…

Проект окупиться  за 9,13  роки, за умови того що він розрахований на 8 років. Тому проект не потрібно впроваджувати.

4. Задача 3

 

Виконайте аналіз чутливості інвестиційного проекту, визначте найважливіші змінні проекту, їх граничне значення, допустимі зміни та рейтинг впливу на результативну кількість. Передбачається, що початкові інвестиції проекту — 2 млн. грн., ціна реалізації — 50 грн., витрати на оплату праці у роз­рахунку на одиницю продукції — 15 грн., матеріальні витрати — 10 грн., з яких витрати на електроенергію — 8 грн. При нормальному завантаженні вироб­ничих потужностей підприємство зможе виробляти 600 тис. виробів на рік. Термін реалізації проекту — 8 років, дисконтна ставка — 12 %.

Розв’язування

 

Аналіз чутливості – це техніка аналізу проектного ризику, яка показує, як змінити значення NPV проекту при заданій зміні вхідної змінної за інших рівних умов.

…

Допустимі зміни складуть:

 — ціна реалізації: 50 – 25,68 = 24,32 грн.,

— витрати на оплату праці: 39,32  — 15 = 24,32 грн.,

— витрати матеріальні: 34,32  — 10 = 24,32 грн.,,

— витрати на електроенергію: 32,32  — 8 = 24,32 грн.,,

— обсяг виробництва продукції: 600000 – 16360 = 583640 шт.,

— дисконтна ставка: 799 – 12 =  787%.

 

Список використаних джерел

 

1.      Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. — К.: МП «ИТЕМ ЛТД», «Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 2001. – 286 с.

2.     Инвестиционно-финансовый портфель:  Книга инвест. менеджера / Под ред. Ю.Б. Рубина. — М.: СОМИНТЭК, 1993. – 344 с.

3.     Пересада А. А. Інвестування — К.: КНЕУ, 2001. – 251 с.

4.     Пересада А. А. Основы инвестиционной деятельности. — К.: Лібра, 1996. – 146 с.

5.     Управление инвестициями: В 2-х т. / В. В. Шеремет, В. М. Павлюченко, В. Д. Шапиро и др. — М.: Высш. шк., 1998. – 348 с.