Зміст
1. Оцінка ліквідності проекту й аналіз інвестиційного ризику за проектом
2. Проектний цикл, порядок розробки інвестиційного проекту
1. Оцінка ліквідності проекту й аналіз інвестиційного ризику за проектом
Важливе значення в оцінці інвестиційної привабливості проекту займають показники ліквідності та прибутковості підприємства.
Ліквідність, у загальному розумінні, означає здатність цінностей легко перетворюватися в гроші, тобто в абсолютно ліквідні засоби.
Ліквідність — це здатність підприємства перетворювати свої активи в гроші для покриття своїх необхідних платежів в міру настання їх строків та швидкість здійснення цього.
Наслідками низького рівня ліквідності є нездатність підприємства сплатити свої поточні борги і зобов»язання, що веде, в свою чергу, до обов»язкового продажу довгострокових фінансових вкладень та активів і, в найгіршому випадку, — до зниження дохідності, до неплатежів і банкрутства.
Важкі наслідки з причини низької ліквідності або її відсутність у клієнта — юридичної особи мають і кредитори, оскільки відбувається затримання сплати процентів і суми боргу, в крайньому випадку — часткова або повна втрата не повернутого боргу.
Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.
Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження.
Щоб визначити, чи достатньо в підприємства грошей для погашення його зобов’язань, необхідно передовсім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності і формування залишку коштів після погашення зобов’язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, а також виплати дивідендів.
Аналіз ліквідності потребує також ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Необхідно визначити, чи є вона «стійкою» (наприклад, борг постачальнику, з яким існують довгострокові зв’язки), чи є простроченою, тобто такою, термін погашення якої минув.
Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов’язань із наявністю ліквідних коштів. Результати розраховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповідної фінансової звітності.
Аналіз ліквідності доповнюється аналізом платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов’язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати. Аналіз платоспроможності підприємства доцільно здійснювати як за поточний, так і на прогнозований період.
Ризик визначається як відхилення сподіваних результатів від середньої або сподіваної величини. Його також можна розглядати як шанс мати збитки або одержати дохід від інвестування у певний проект.
До методів аналізу ризиків належать загальновідомі методи: аналіз чутливості; метод сценаріїв; імітаційне моделювання, які в сукупності являють собою комплексний процес аналізу ризиків з інвестиційного проекту. Враховуючи ці методи, оцінка проекту повинна здійснюватися в такій послідовності:
— готується модель, здатна прогнозувати майбутню реальність;
— відбираються ключові змінні ризику;
— визначаються обмеження значень можливих змінних;
— імовірнісні частки розміщуються за граничним значенням;
— встановлюються відношення кореляційних перемінних;
— генеруються випадкові сценарії, основані на допущеннях;
— проводиться статистичний аналіз результатів імітацій.
Загальним правилом у цьому процесі повинно бути те, що слід вибирати проект з таким розподілом імовірнісного доходу, яке найкраще відповідає ставленню інвестора до ризику.
Аналіз сценаріїв розвитку проекту дозволяє оцінити вплив на проект можливої одночасної зміни кількох змінних через імовірність кожного сценарію. Цей вид аналізу може виконуватися як за допомогою електронних таблиць, так і з застосуванням спеціальних комп»ютерних програм, які дозволяють використовувати методи імітаційного моделювання.
У першому випадку формуються 3—5 сценаріїв розвитку проекту. Кожному сценарію повинні відповідати:
— набір значень початкових змінних;
— розраховані значення результатних показників;
— певна ймовірність настання даного сценарію, яка визначається експертним шляхом.
У результаті розрахунку визначаються середні (з урахуванням імовірності настання кожного сценарію) значення результатних показників.
У випадку невеликої кількості змінних та можливих сценаріїв розвитку проекту для аналізу ризику можна використовувати метод дерева рішень.
Перевага даного методу — у його наочності. Послідовність збору даних для побудови дерева рішень для аналізу ризику включає такі етапи:
— визначення складу та тривалості фаз життєвого циклу проекту;
— визначення ключових подій, які можуть вплинути на подальший розвиток проекту;
— визначення часу настання ключових подій;
— формулювання всіх можливих рішень, які можуть бути прийняті в результаті настання кожної окремої ключової події;
— визначення ймовірності прийняття кожного рішення;
— визначення вартості кожного етапу здійснення проекту (вартості робіт між ключовими подіями).
На базі отриманих даних будується дерево рішень. Його вузли являють собою ключові події, а стрілки, що поєднують вузли, — виконувані роботи з реалізації проекту. Крім того, на дереві рішень наводиться інформація відносно часу, вартості робіт та ймовірності прийняття того чи іншого рішення.
У результаті побудови дерева рішень визначається ймовірність кожного сценарію розвитку проекту, ефективність кожного проекту, а також інтегральна ефективність проекту. Додатна величина ефективності проекту (наприклад, чистого дисконтованого доходу) вказує на прийнятний ступінь ризику, що пов»язаний зі здійсненням проекту.
При формуванні сценаріїв із використанням методів імітаційного моделювання застосовується така послідовність дій:
— визначаються інтервали можливої зміни початкових змінних, у межах яких ці змінні є випадковими величинами;
— визначаються види розподілу ймовірностей у межах заданих інтервалів;
— встановлюються коефіцієнти кореляції між залежними змінними;
— багаторазово (не менш 200 разів) розраховуються результатні показники;
— отримані результатні показники розглядаються як випадкові величини, яким відповідають такі величини: математичне очікування, дисперсія, функція розподілу та щільність ймовірностей);
— визначається ймовірність попадання результатних показників у той чи інший інтервал, ймовірність перевищення мінімально припустимого значення та ін.
Аналіз значень результатних показників при сформованих сценаріях дозволяє оцінити можливий інтервал їх зміни за різних умов реалізації проекту. Імовірнісні характеристики використовують для:
прийняття інвестиційних рішень;
ранжування проектів;
обґрунтування раціональних розмірів і форм резервування та страхування.
2. Проектний цикл, порядок розробки інвестиційного проекту
Своєчасна розробка проектно-кошторисної документації суттєво прискорює інвестиційний процес. Проект будівництва, реконструкції або технічного переозброєння звичайно складається з комплексу технічної документації (креслень, технологічних, конструктивних та економічних обґрунтувань) і кошторисної документації.
Проектування — це надзвичайно важливий і відповідальний етап в інвестиційному процесі, оскільки прийняті в проекті технологічні, планувальні та конструктивні рішення дуже важко скоригувати, коли вже розпочато будівництво. Самі витрати на проект незначні, але коли інвестиції у виробництво обладнання та виготовлення конструктивних елементів споруд вже спрямовані, то помилки, допущені при розробці проекту, коштують надто дорого.
Проектно-кошторисній документації звичайно передує розробка інвестиційного проекту, проте з метою прискорення інвестиційного процесу передпроектні дослідження, стадія проектування і навіть будівництва часто суміщуються (рис. 2.1). Будівельники, як правило, вимагають від замовника при готовому технічному проекті робочу документацію на перший рік будівництва. Разом з тим проект повинен обґрунтовуватись за допомогою найновітніших науково-технічних досягнень, які можуть з»явитися після завершення проектування. Тому проектувальники повинні закладати в проект такі об»ємно-планувальні і конструктивні рішення, які б давали змогу швидко реконструювати і технічно переозброювати виробництво.
Класичний проект має три складові: технологічну, будівельну і техніко-економічну.
Технологічна частина складається зі схеми виробництва (технологічно взаємопов»язаних одиниць обладнання), технологічних етапів і переділів виготовлюваної продукції, обсягів виробництва та якісних показників.
Рис. 2.1. Схема взаємозв»язків інвестиційного проекту і проектно-кошторисної документації
Будівельна частина визначає стандартні вимоги до об»ємно-планувальних і конструктивних рішень. Об»ємно-планувальні рішення передбачають розміщення основних і підсобних приміщень, цехів, розміри їх площі та обсягу; конструктивні рішення — використання найбільш придатних за визначеними параметрами будівельних матеріалів, конструкцій і деталей.
Техніко-економічна частина включає передпроектні дослідження і техніко-економічні обґрунтування, розрахунки економічних показників ефективності й доцільності проекту. Проект розробляється на підставі завдання на проектування та іншої передпроектної документації, що надається замовником проектно-дослідницькій організації (генеральному проектувальнику). У разі згоди останнього виконувати проектні роботи між ними укладається договір на розробку проектно-кошторисної документації.
Керуючись вимогами і параметрами завдання на проектування, проектна фірма проводить економічні та інженерні дослідження. Економічні дослідження здійснюються з метою перевірки доцільності проекту: вивчається забезпечення виробництва сировиною, транспортними засобами, робочою силою, аналізуються можливості використання місцевих будівельних матеріалів та існуючої виробничо-технічної бази будівництва.
Інженерні дослідження виконуються з метою перевірки обґрунтованості будівництва на обраному майданчику, тобто вивчаються топографічні, геологічні, гідрогеологічні, гідрометричні, метеорологічні та інші умови виконання будівельно-монтажних робіт. Результатом є визначення площі будівництва, обсягів земляних робіт, вибір типів фундаментів і наземних конструкцій окремих будівель і споруд, вибір джерел забезпечення будівництва та експлуатації підприємства енергією, водою, комунікаційними мережами та іншими об»єктами виробничої інфраструктури.
В Україні традиційно весь комплекс інженерних та економічних досліджень проводиться генеральним проектувальником із залученням спеціалізованих науково-дослідних, дослідно-конструкторських і геолого-розвідувальних фірм згідно з укладеними договорами. Керівництво цими дослідженнями здійснює головний інженер (архітектор) проекту.
За сучасних умов в Україні доцільно створювати проектно-дослідницькі компанії, які виконують проектні роботи самостійно або із залученням невеликої кількості субпідрядних проектувальників. Такі компанії завдання на проектування повинні одержувати в результаті перемог на тендерах (підрядних торгах).
Після проведення інженерних й економічних досліджень і затвердження майданчика під забудову та його розмітку в натурі генпроектувальник одержує архітектурно-планувальне завдання і технічні умови на проектування, що, по суті, є початком розробки проектно-кошторисної документації. Проектування може здійснюватись у дві чи одну стадію (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Послідовність проектувальних робіт за двох варіантів
Двостадійне проектування включає розробку проекту зі зведеним кошторисом і розробку робочої документації з кошторисами. Такий варіант застосовується при будівництві великих і складних промислових підприємств, нових кварталів забудови міст, великих селищ, окремих будівель і споруд зі складними або новітніми об»ємно-планувальними, конструктивними та архітектурними рішеннями. При одностадійному проектуванні розробляється один документ — робочий проект зі зведеним кошторисом, який застосовується для технічно та архітектурно нескладних будівель і споруд.
При двостадійному проектуванні на першій стадії розробляються: ситуаційний план розміщення підприємства та генеральний план будівництва; технологічна схема виробництва і загальна схема управління підприємством; схема комплексу технічних засобів та автоматизації технологічних процесів; план земельної ділянки та недеталізовані рішення планів, фасадів, розрізів окремих нетипових будівель і споруд; плани і профілі трас інженерних мереж; житлово-цивільне будівництво, якщо воно належить до підприємства; проект організації будівництва; кошторисна документація; паспорт проекту і пояснювальна записка. Документи, що опрацьовуються на цій стадії, узгоджуються із зацікавленими організаціями і контрольними інспекціями (санітарною, протипожежною та ін.) і затверджуються відповідними органами залежно від відомчої належності проекту і форми власності інвестора.
На другій стадії розробляють документацію для будівництва окремих будівель і споруд: перелік фізичних обсягів будівельно-монтажних робіт і потреб у матеріалах, конструкціях і деталях для їх виконання; перелік необхідного технологічного та інженерного обладнання; локальні та об»єктні кошториси; робочі креслення (плани і розділи будівель); паспорти окремих будівель і споруд.
Одностадійний робочий проект має дещо менший обсяг, ніж двостадійний, що значно скорочує строки його розробки і зменшує вартість проектно-дослідницьких робіт.
3. Задача 1
Виберіть менш ризикований проект, якщо проведені розрахунки дали три можливих варіанти сумарного приведеного прибутку по проекту.
|
Варіант розрахунку |
Прогноз прибутку по проекту |
|
|
А |
Б |
|
|
1 2 3 |
200 217 170 |
300 330 320 |
Розв’язування
Для визначення ризикованості проекту розрахуємо коефіцієнт варіації.
Дисперсія :
s2 = S (x -xср)2,
Для проекту А
…
Як видно з розрахунків коефіцієнт варіації для проекту Б менший ні ж для проекту А, тому менш ризикований проект є проект Б.
4. Задача 2
Визначите внутрішню норму прибутковості проекту та порівняєтезочікуваною інвестором прибутковістю інвестицій на рівні 40 відсотків. Зробіть висновок про доцільність проекту.
тис. грн.
|
Рік реалізації проекту
|
Обсяг інвестицій
|
Поточні доходи від проекту
|
Поточні витрати по проекті (витрати на виробництво)
|
|
Перший Другий Третій |
100
|
230 270 200 |
170 180 150 |
Розв’язування
Внутрішня норма доходності (IRR)
…
IRR= 0,08 + 72,408/(72,408 + 5,185) * (0,50 – 0,08) = 0,47,
Оскільки IRR = 0.47 > 0,4, то проект варто реалізовувати.
5. Задача 3
Визначите сумарний приведений прибуток по проекті при ставці дисконтування в 20 відсотків, якщо проект розрахований на три роки і прогноз прибутку в першому році 70 тис. грн, у другому — 110 тис. грн, у третьому — 150 тис. грн.
Розв’язування
Сумарний приведений прибуток
Р = SРі/(1+і)к,
де Р1, Р1, …, Pk — річні грошові надходження від проекту,
…
Отже, сумарний приведений прибуток по проекту при ставці дисконтування в 20 процентів становить 221,528 тис. грн.
6. Задача 4
Виберіть кращий проект по показнику чистої приведеної вартості.
тис. грн.
|
Рік реалізації проекту |
Об»єм інвестицій |
Доходи |
Поточні витрати на виробництво |
|
проект А |
|||
|
перший Другий третій Четвертий |
110
20 |
160 170 180 190 |
120 130 140 140 |
|
проект Б |
|||
|
Перший Другий Третій |
340 |
800 800 810 |
600 610 610 |
Розв’язування
Чиста приведена вартість (NPV)
де Р1, Р1, …, Pk — річні грошові надходження від проекту,
i — cтавка дисконтування,
..
За показником чистої приведеної вартості при ставці дисконтування в 20 процентів проект А збитковий, збиток дорівнює 13,202 тис. грн. За Б проектом прибуток дорівнює 74,352 тис. грн. Тобто, кращий проект по показнику чистої приведеної вартості є проект Б.
Список використаних джерел
1. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. — К.: МП «ИТЕМ ЛТД», «Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 2001. – 286 с.
2. Инвестиционно-финансовый портфель: Книга инвест. менеджера / Под ред. Ю.Б. Рубина. — М.: СОМИНТЭК, 1993. – 344 с.
3. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1990.- 348 с.
4. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання : Монографія. – К.: КНЕУ, 2001.- 387 с.
5. Мескон М., Майкл А., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. / Под общ. ред. д. э. н. Л. И. Евсеенко. — М.: Дело, 1992. – 248 с.
6. Пересада А. А. Інвестування — К.: КНЕУ, 2001. – 251 с.
7. Пересада А. А. Основы инвестиционной деятельности. — К.: Лібра, 1996. – 146 с.
8. Управление инвестициями: В 2-х т. / В. В. Шеремет, В. М. Павлюченко, В. Д. Шапиро и др. — М.: Высш. шк., 1998. – 348 с.
