Інвест аналіз _нвестиц В2 2пит та 4задач

Зміст

 

 

1. Оцінка ліквідності проекту й аналіз інвестиційного ризику за проектом   3

 

2. Проектний цикл, порядок розробки інвестиційного проекту. 7

 

3. Задача 1. 12

 

4. Задача 2. 13

 

5. Задача 3. 15

 

6. Задача 4. 16

 

Список використаних джерел. 18


1. Оцінка ліквідності проекту й аналіз інвестиційного ризику за проектом

 

Важливе значення в оцінці інвестиційної привабливості проекту займають показники ліквідності та прибутковості підприємства.

Ліквідність, у загальному розумінні, означає здатність цінностей легко перетворюватися в гроші, тобто в абсолютно ліквідні засоби.

Ліквідність — це здатність підприємства перетворю­вати свої активи в гроші для покриття своїх необхідних платежів в міру настання їх строків та швидкість здійснення цього.

Наслідками низького рівня ліквідності є нездатність підпри­ємства сплатити свої поточні борги і зобов»язання, що веде, в свою чергу, до обов»язкового продажу довгострокових фінансо­вих вкладень та активів і, в найгіршому випадку, — до зниження дохідності, до неплатежів і банкрутства.

Важкі наслідки з причини низької ліквідності або її відсутність у клієнта — юридичної особи мають і кредитори, оскільки відбу­вається затримання сплати процентів і суми боргу, в крайньому випадку — часткова або повна втрата не повернутого боргу.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні над­ходження.

Щоб визначити, чи достатньо в підприємства грошей для пога­шення його зобов’язань, необхідно передовсім проаналізувати про­цес надходження коштів від господарської діяльності і формування залишку коштів після погашення зобов’язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, а також виплати дивідендів.

Аналіз ліквідності потребує також ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Необхідно визначити, чи є вона «стійкою» (наприклад, борг постачальнику, з яким існу­ють довгострокові зв’язки), чи є простроченою, тобто такою, термін погашення якої минув.

Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов’язань із наявністю ліквідних коштів. Результати розраховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповід­ної фінансової звітності.

Аналіз ліквідності доповнюється аналізом платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов’язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати. Аналіз платоспроможності підприємства доцільно здійснювати як за поточний, так і на прогнозований період.

Ризик визначається як відхилення сподіваних ре­зультатів від середньої або сподіваної величини. Його також можна розглядати як шанс мати збитки або одержати дохід від інвестування у певний проект.

До методів аналізу ризиків належать загальновідомі методи: аналіз чутливості; метод сценаріїв; імітаційне моделювання, які в сукупності являють собою комплексний процес аналізу ризиків з інвестиційного проекту. Враховуючи ці методи, оцінка проекту повинна здійснюватися в такій послідовності:

— готується модель, здатна прогнозувати майбутню реальність;

— відбираються ключові змінні ризику;

— визначаються обмеження значень можливих змінних;

— імовірнісні частки розміщуються за граничним значенням;

— встановлюються відношення кореляційних перемінних;

— генеруються випадкові сценарії, основані на допущеннях;

— проводиться статистичний аналіз результатів імітацій.

Загальним правилом у цьому процесі повинно бути те, що слід вибирати проект з таким розподілом імовірнісного доходу, яке найкраще відповідає ставленню інвестора до ризику.

Аналіз сценаріїв розвитку проекту дозволяє оцінити вплив на проект можливої одночасної зміни кількох змінних через імовір­ність кожного сценарію. Цей вид аналізу може виконуватися як за допомогою електронних таблиць, так і з застосуванням спеці­альних комп»ютерних програм, які дозволяють використовувати методи імітаційного моделювання.

У першому випадку формуються 3—5 сценаріїв розвитку про­екту. Кожному сценарію повинні відповідати:

— набір значень початкових змінних;

— розраховані значення результатних показників;

— певна ймовірність настання даного сценарію, яка визнача­ється експертним шляхом.

У результаті розрахунку визначаються середні (з урахуванням імовірності настання кожного сценарію) значення результатних показників.

У випадку невеликої кількості змінних та можливих сценаріїв розвитку проекту для аналізу ризику можна використовувати ме­тод дерева рішень.

Перевага даного методу — у його наочності. Послідовність збору даних для побудови дерева рішень для аналізу ризику вклю­чає такі етапи:

— визначення складу та тривалості фаз життєвого циклу проекту;

— визначення ключових подій, які можуть вплинути на подаль­ший розвиток проекту;

— визначення часу настання ключових подій;

— формулювання всіх можливих рішень, які можуть бути при­йняті в результаті настання кожної окремої ключової події;

— визначення ймовірності прийняття кожного рішення;

— визначення вартості кожного етапу здійснення проекту (вар­тості робіт між ключовими подіями).

На базі отриманих даних будується дерево рішень. Його вузли являють собою ключові події, а стрілки, що поєднують вузли, — виконувані роботи з реалізації проекту. Крім того, на дереві рі­шень наводиться інформація відносно часу, вартості робіт та ймовірності прийняття того чи іншого рішення.

У результаті побудови дерева рішень визначається ймовір­ність кожного сценарію розвитку проекту, ефективність кожного проекту, а також інтегральна ефективність проекту. Додатна ве­личина ефективності проекту (наприклад, чистого дисконтовано­го доходу) вказує на прийнятний ступінь ризику, що пов»язаний зі здійсненням проекту.

При формуванні сценаріїв із використанням методів іміта­ційного моделювання застосовується така послідовність дій:

— визначаються інтервали можливої зміни початкових змін­них, у межах яких ці змінні є випадковими величинами;

— визначаються види розподілу ймовірностей у межах заданих інтервалів;

— встановлюються коефіцієнти кореляції між залежними змін­ними;

— багаторазово (не менш 200 разів) розраховуються результат­ні показники;

— отримані результатні показники розглядаються як випадкові величини, яким відповідають такі величини: математичне очіку­вання, дисперсія, функція розподілу та щільність ймовірностей);

— визначається ймовірність попадання результатних показни­ків у той чи інший інтервал, ймовірність перевищення мінімаль­но припустимого значення та ін.

Аналіз значень результатних показників при сформованих сценаріях дозволяє оцінити можливий інтервал їх зміни за різних умов реалізації проекту. Імовірнісні характеристики використо­вують для:

прийняття інвестиційних рішень;

ранжування проектів;

обґрунтування раціональних розмірів і форм резервування та страхування.                                                 

 

2. Проектний цикл, порядок розробки інвестиційного проекту

 

Своєчасна розробка проектно-кошторисної документації сут­тєво прискорює інвестиційний процес. Проект будівництва, ре­конструкції або технічного переозброєння звичайно складаєть­ся з комплексу технічної документації (креслень, технологіч­них, конструктивних та економічних обґрунтувань) і кошторис­ної документації.

Проектування — це надзвичайно важливий і відповідальний етап в інвестиційному процесі, оскільки прийняті в проекті тех­нологічні, планувальні та конструктивні рішення дуже важко скоригувати, коли вже розпочато будівництво. Самі витрати на про­ект незначні, але коли інвестиції у виробництво обладнання та виготовлення конструктивних елементів споруд вже спрямовані, то помилки, допущені при розробці проекту, коштують надто дорого.

Проектно-кошторисній документації звичайно передує розро­бка інвестиційного проекту, проте з метою прискорення інвести­ційного процесу передпроектні дослідження, стадія проектування і навіть будівництва часто суміщуються (рис. 2.1). Будівельники, як правило, вимагають від замовника при готовому технічному проекті робочу документацію на перший рік будівництва. Разом з тим проект повинен обґрунтовуватись за допомогою найновітніших науково-технічних досягнень, які можуть з»явитися після за­вершення проектування. Тому проектувальники повинні заклада­ти в проект такі об»ємно-планувальні і конструктивні рішення, які б давали змогу швидко реконструювати і технічно переозбро­ювати виробництво.

Класичний проект має три складові: технологічну, будівельну і техніко-економічну.

Технологічна частина складається зі схеми виробництва (тех­нологічно взаємопов»язаних одиниць обладнання), технологічних етапів і переділів виготовлюваної продукції, обсягів виробництва та якісних показників.

 

Рис. 2.1. Схема взаємозв»язків інвестиційного проекту і проектно-кошторисної документації

 

Будівельна частина визначає стандартні вимоги до об»ємно-планувальних і конструктивних рішень. Об»ємно-планувальні рі­шення передбачають розміщення основних і підсобних примі­щень, цехів, розміри їх площі та обсягу; конструктивні рішення — використання найбільш придатних за визначеними параметрами будівельних матеріалів, конструкцій і деталей.

Техніко-економічна частина включає передпроектні дослі­дження і техніко-економічні обґрунтування, розрахунки економі­чних показників ефективності й доцільності проекту. Проект розробляється на підставі завдання на проектування та іншої передпроектної документації, що надається замовником проектно-дослідницькій організації (генеральному проектувальнику). У ра­зі згоди останнього виконувати проектні роботи між ними укла­дається договір на розробку проектно-кошторисної документації.

Керуючись вимогами і параметрами завдання на проектуван­ня, проектна фірма проводить економічні та інженерні дослі­дження. Економічні дослідження здійснюються з метою перевір­ки доцільності проекту: вивчається забезпечення виробництва сировиною, транспортними засобами, робочою силою, аналізу­ються можливості використання місцевих будівельних матеріалів та існуючої виробничо-технічної бази будівництва.

Інженерні дослідження виконуються з метою перевірки об­ґрунтованості будівництва на обраному майданчику, тобто ви­вчаються топографічні, геологічні, гідрогеологічні, гідрометрич­ні, метеорологічні та інші умови виконання будівельно-монтаж­них робіт. Результатом є визначення площі будівництва, обсягів земляних робіт, вибір типів фундаментів і наземних конструкцій окремих будівель і споруд, вибір джерел забезпечення будівниц­тва та експлуатації підприємства енергією, водою, комунікацій­ними мережами та іншими об»єктами виробничої інфраструктури.

В Україні традиційно весь комплекс інженерних та економіч­них досліджень проводиться генеральним проектувальником із залученням спеціалізованих науково-дослідних, дослідно-конструк­торських і геолого-розвідувальних фірм згідно з укладеними до­говорами. Керівництво цими дослідженнями здійснює головний інженер (архітектор) проекту.

За сучасних умов в Україні доцільно створювати проектно-дослідницькі компанії, які виконують проектні роботи самостій­но або із залученням невеликої кількості субпідрядних проекту­вальників. Такі компанії завдання на проектування повинні оде­ржувати в результаті перемог на тендерах (підрядних торгах).

Після проведення інженерних й економічних досліджень і за­твердження майданчика під забудову та його розмітку в натурі генпроектувальник одержує архітектурно-планувальне завдання і технічні умови на проектування, що, по суті, є початком розроб­ки проектно-кошторисної документації. Проектування може здій­снюватись у дві чи одну стадію (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Послідовність проектувальних робіт за двох варіантів

 

Двостадійне проектування включає розробку проекту зі зве­деним кошторисом і розробку робочої документації з коштори­сами. Такий варіант застосовується при будівництві великих і складних промислових підприємств, нових кварталів забудови міст, великих селищ, окремих будівель і споруд зі складними або новітніми об»ємно-планувальними, конструктивними та архітек­турними рішеннями. При одностадійному проектуванні розроб­ляється один документ робочий проект зі зведеним коштори­сом, який застосовується для технічно та архітектурно несклад­них будівель і споруд.

При двостадійному проектуванні на першій стадії розроб­ляються: ситуаційний план розміщення підприємства та генера­льний план будівництва; технологічна схема виробництва і зага­льна схема управління підприємством; схема комплексу техніч­них засобів та автоматизації технологічних процесів; план земе­льної ділянки та недеталізовані рішення планів, фасадів, розрізів окремих нетипових будівель і споруд; плани і профілі трас інже­нерних мереж; житлово-цивільне будівництво, якщо воно на­лежить до підприємства; проект організації будівництва; кош­торисна документація; паспорт проекту і пояснювальна записка. Документи, що опрацьовуються на цій стадії, узгоджуються із зацікавленими організаціями і контрольними інспекціями (са­нітарною, протипожежною та ін.) і затверджуються відповід­ними органами залежно від відомчої належності проекту і фо­рми власності інвестора.

На другій стадії розробляють документацію для будівницт­ва окремих будівель і споруд: перелік фізичних обсягів будіве­льно-монтажних робіт і потреб у матеріалах, конструкціях і деталях для їх виконання; перелік необхідного технологічного та інженерного обладнання; локальні та об»єктні кошториси; робочі креслення (плани і розділи будівель); паспорти окремих будівель і споруд.

Одностадійний робочий проект має дещо менший обсяг, ніж двостадійний, що значно скорочує строки його розробки і змен­шує вартість проектно-дослідницьких робіт.


3. Задача 1

 

Виберіть менш ризикований проект, якщо проведені розрахунки дали три можливих варіанти сумарного приведеного прибутку по проекту.

Варіант розрахунку

Прогноз прибутку по проекту

А

Б

1

2

3

200

217

170

300

330

320

 

Розв’язування

 

Для визначення ризикованості проекту розрахуємо коефіцієнт варіації.

Дисперсія :

s2 = S (x -xср)2,

Для проекту А

Як видно з розрахунків коефіцієнт варіації для проекту Б менший ні ж для проекту А, тому менш ризикований проект є проект Б.

 

4. Задача 2

 

Визначите внутрішню норму прибутковості проекту та порівняєтезочікуваною інвестором прибутковістю інвестицій на рівні 40 відсотків. Зробіть висновок про доцільність проекту.

тис. грн.

Рік реалізації проекту

 

Обсяг інвестицій

 

Поточні доходи від проекту

 

Поточні витрати по проекті (витрати на виробництво)

 

Перший Другий

Третій

100

 

230

270

200

170

180

150

 

Розв’язування

 

 

Внутрішня норма доходності (IRR)      

IRR= 0,08 + 72,408/(72,408 + 5,185) * (0,50 – 0,08) = 0,47,

Оскільки IRR = 0.47 > 0,4, то проект варто реалізовувати.


5. Задача 3

 

Визначите сумарний приведений прибуток по проекті при ставці дисконтування в 20 відсотків, якщо проект розрахований на три роки і прогноз прибутку в першому році 70 тис. грн, у другому — 110 тис. грн, у третьому — 150 тис. грн.

 

Розв’язування

 

Сумарний приведений прибуток

Р = SРі/(1+і)к,

де Р1, Р1, …, Pk — річні грошові надходження від проекту,

Отже, сумарний приведений прибуток по про­екту при ставці дисконтування в 20 процентів становить 221,528 тис. грн.

 


6. Задача 4

 

Виберіть кращий проект по показнику чистої приведеної вартості.

тис. грн.

Рік реалізації проекту

Об»єм інвестицій

Доходи

Поточні витрати на виробництво

проект А

перший

Другий

третій

Четвертий

110

 

20

160

170

180

190

120

130

140

140

проект Б

Перший

Другий

Третій

340

800

800

810

600

610

610

 

 

Розв’язування

 

Чиста приведена вартість (NPV)

де Р1, Р1, …, Pk — річні грошові надходження від проекту,

icтавка дисконтування,

..

За показником чистої приведеної вартості при ставці дисконтування в 20 процентів проект А збитковий,  збиток дорівнює 13,202 тис. грн. За Б проектом прибуток дорівнює 74,352 тис. грн. Тобто, кращий проект по показнику чистої приведеної вартості є проект Б.


Список використаних джерел

1.      Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. — К.: МП «ИТЕМ ЛТД», «Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 2001. – 286 с.

2.     Инвестиционно-финансовый портфель:  Книга инвест. менеджера / Под ред. Ю.Б. Рубина. — М.: СОМИНТЭК, 1993. – 344 с.

3.     Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1990.- 348 с.

4.     Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання : Монографія. – К.: КНЕУ, 2001.- 387 с.

5.     Мескон М., Майкл А., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. / Под общ. ред. д. э. н. Л. И. Евсеенко. — М.: Дело, 1992. – 248 с.

6.     Пересада А. А. Інвестування — К.: КНЕУ, 2001. – 251 с.

7.     Пересада А. А. Основы инвестиционной деятельности. — К.: Лібра, 1996. – 146 с.

8.     Управление инвестициями: В 2-х т. / В. В. Шеремет, В. М. Павлюченко, В. Д. Шапиро и др. — М.: Высш. шк., 1998. – 348 с.

 

Запись опубликована в рубрике Інвестиційний аналіз, аналіз довідково, аналіз задачі, аналіз контрольні роботи с метками , , , , , , . Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *