КР Теор екон анал в5

Зміст

 

1. Види та напрями економічного аналізу. 3

 

2. Задача 1. 11

 

3. Задача 2. 13

 

Список використаних джерел. 16

м


1. Види та напрями економічного аналізу

 

Економічний аналіз як наука — це система спеціальних знань, пов’язаних із дослідженням економічних процесів, явищ та їх причинно-наслідкових зв’язків, які складаються під впливом об’єктивних економічних законів, а також суб’єктивної діяльності людей щодо управління економічними процесами як на рівні окремих суб’єктів підприємницької та комерційної діяльності, так і економіки регіонів і народного господарства в цілому. Економічний аналіз як наука складається з двох органічних частин: теорії аналізу і методики практичної аналітичної (професійної) роботи [1, c. 11].

Необхідністю, змістом і предметом економічного аналізу визначаються завдання, поставлені ним. При цьому слід мати на увазі, що за сучасних умов функціональна роль економічного аналізу посилюється, в основному, у таких сферах дослідження: аналіз ринкового середовища (маркетингові дослідження), ви­робничо-господарського потенціалу, ефективності управління фінансовими ресурсами, обґрунтованості й дієвості механізму реалізації управлінських рішень. Аналітичні дослідження мають бути направлені на розширення зони діагностики і пошуку, можливості швидкої адаптації до зміни ринкової кон’юнктури, передбачення зміни поведінки партнера, уникнення невиправданих ризиків. Сформулюємо найважливіші завдання економічного аналізу [5, c. 24].

1. Забезпечення науково-економічної обґрунтованості бізнес-планів (у процесі їх розробки), що досягається шляхом проведення маркетингових досліджень ринку і всебічного ретроспективного аналізу господарської діяльності об’єкта аналізу. Особлива увага приділяється аналізу господарської діяльності за поточний період, що є одночасно і передплановим. Висновки ретроспективного аналізу суміщаються з поточними спостереженнями та результатами ви­вчення ринку і в узагальненому виді використовуються в планових розрахун­ках. Ретроспективний і поточний аналіз завершується перспективним (прогнозним) аналізом, що дасть прямий вихід на планово-наближені показники. В усіх випадках використовуються результати порівняльного аналізу кінцевих вироб­ничо-фінансових показників передових підприємств і організацій (вітчизняних і зарубіжних). Таким чином, бізнес-плани докладно обґрунтовуються необхід­ними економічними розрахунками.

2. Об’єктивне і всебічне вивчення виконання бізнес-планів, здійснення опе­ративного і поточного (періодичного) аналізу перебігу виконання плану за звіт­ні періоди за кількісними та якісними показниками.

3. Здійснення факторного аналізу ефективності використання виробничих ресурсів (виробничого потенціалу) — трудових ресурсів, основних виробничих фондів і матеріальних ресурсів — визначення резервів можливого поліпшення економічного становища підприємства.

В економіці розрізняють два поняття резервів: резервні запаси (наприклад си­ровини, матеріалів), наявність яких необхідна для безперервного планомірного розвитку господарства; резерви, що є невикористаними можливостями зростання виробництва, поліпшення його якісних показників (зниження собівартості, збіль­шення прибутку), тобто, по суті, тільки витрат у використанні ресурсів. Правильніше під резервами розуміти невикористані можливості зниження поточних зат­рат, що авансуються: матеріальних, трудових і фінансових ресурсів при даному рівні розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Усунення всілякого ро­ду витрат і нераціональних затрат — це один шлях використання резервів. Інший шлях пов’язаний із більшими можливостями використання науково-технічного прогресу (впровадження нової техніки, нової технології тощо).

4. Аналіз фінансових результатів (доходності) діяльності об’єкта дослідження, визначення резервів оптимізації прибутку для забезпечення тривалого функціону­вання підприємства.

5. Аналіз фінансової діяльності: стабільності фінансового стану підприєм­ства, його платоспроможності, ліквідності й ефективності використання фінан­сових ресурсів (капіталу). Виходячи із загальних критеріїв господарювання за умов ринку, виробничу діяльність оцінюють з точки зору досягнення макси­мальних фінансових результатів і економічної стабільності. Водночас фінансо­ва діяльність, управління фінансовими ресурсами розглядаються через призму оптимізації виробництва, пошуку найбільш вигідних галузей підприємництва, раціонального маневрування грошовими потоками.

6. Оцінка ефективності системи управління об’єктом аналізу, обґрунтованос­ті управлінських рішень, що приймаються.

7. Підсумкова оцінка економічної заможності об’єкта, що аналізується, тобто йо­го економічного зростання, конкурентоспроможності, фінансової стабільності і т.д., а також розробка заходів щодо зміцнення економічної заможності підприємства.

Завдання економічного аналізу не вичерпуються повністю наведеним вище переліком. Багатогранність і багатоваріантність підприємницьких ситуацій по­рушують перед ним чимало завдань автономного характеру, їх можна вирішува­ти за допомогою загальних і окремих аналітичних методик. Досвід економічно­го розвитку показує, що перед економічною наукою в цілому і перед економіч­ним аналізом зокрема на різноманітних етапах порушувались нові завдання, по­силювались раніше поставлені, по-новому визначалися відповідні акценти. Цей процес, природно, відбуватиметься й надалі.

Упродовж тривалого часу аналіз розвивався завдяки розширенню обсягів показників та процесів на підприємстві, що вивчаються; при цьому основна увага спрямовувалася на вдосконалення та уніфікацію методики їх вивчення. Головним джерелом інформації аналізу була постійно зростаюча звітність підприємств. У зв’язку з цим аналіз міг бути тільки наступним, тобто після закінчення року, кварталу, місяця і відповідного складання звіту. Однак досить швидко єдина методика аналізу звітності підприємства стала диференціюватись, пристосовуватись до галузевих особливостей господарств. Так з’явилися методики аналізу діяльності промислових підприємств, а також підприємств торгівлі, сільськогосподарських, будівельних та інших організацій. Створювалися численні методики аналізу діяльності більш дрібних галузей промисловості та інших галузей народного господарства.

У 50-ті роки почали виникати нові підходи, коли різноманітні варіанти наступного аналізу стали доповнюватися принципово новим поточним або оперативним аналізом, а згодом почали розроблюватися методики попереднього або перспективного аналізу.

І, нарешті, в останні кілька десятиліть розвиток економічного аналізу в основному пов’язувався з тематичним або вузько-функціональним напрямом аналізу окремих об’єктів. У зв’язку з цим зараз існують методики порівняльного, функціонально-вартісного та системного аналізу. Внаслідок значної різноманітності видів та напрямів економічного аналізу виникає потреба у їх класифікації. Однією із загальновизнаних ознак групування є поділ окремих видів аналізу залежно від часу проведення. Виходячи з цього вирізняють такі види аналізу: наступний (ретроспективний), оперативний і попередній [2, c. 15].

Зараз найбільш розвинутим і важливим є наступний аналіз. З тими або іншими застереженнями до нього можна включити шість видів.

Фінансово-економічний аналіз здійснюється після завершення кварталу або року на підставі відповідного звіту підприємства. Головний наголос в цьому аналізі робиться на вивченні і оцінці ключових результативних та фінансових показників роботи підприємства. Насамперед це стосується показників прибутку й рентабельності, а також продажу продукції. Багато уваги приділяють вивченню основних показників фінансового стану. Інші виробничі показники та затрати вивчають вибірково і в такому обсязі, щоб пояснити відхилення в прибутку та у зміні фінансового стану підприємства. Такий аналіз звичайно проводять сторонні установи, які мають тісні зв’язки з даним підприємством: фінансові і банківські установи, адміністративні, наукові та посередницькі організації.

Управлінський аналіз на відміну від фінансово-економічного є більш змістовним і різнобічним. Його ще називають внутрішньогосподарським. Крім економічних показників він значну увагу приділяє вивченню даних використання техніки і технологій, інших матеріальних ресурсів підприємства. Для цього аналізу використовують дані первинного бухгалтерського обліку та інші джерела інформації. Техніко-економічний аналіз звичайно має значну галузеву специфіку, в той час як методика ФЕА аналізу однакова для всіх підприємств.

Статистико-економічний аналіз вивчає діяльність не підприємств, а великих господарських комплексів, регіонів, галузей і в цілому народного господарства країни.

Основним інформаційним джерелом може бути статистична звітність відповідних господарських одиниць, статистичні збірники та обстеження. У методиці цього аналізу провідну роль відіграють статистичні методи дослідження й обробки інформації.

Порівняльний або міжгосподарський аналіз так, як і статистичний, використовує для своїх потреб більший обсяг інформації, ніж перші два. Проте він обмежується даними кількох споріднених підприємств. Завдяки додатковим зіставленням даних і орієнтуючись на показники кращих підприємств у галузі, він дає змогу одержати більш зважену оцінку роботи підприємства, яке докладно аналізується. Більш просто і надійніше при цьому можна вишукати і резерви. У зв’язку з цим порівняльний аналіз іноді характеризують як найкращий засіб пошуку та обґрунтування внутрішньогосподарських резервів виробництва.

Функціонально-вартісний аналіз — порівняно новий вид аналізу, і тому його методика ще недосконала. Предмет його вивчення в більшості випадків пов’язаний не з роботою підприємства, а з випуском та експлуатацією певних видів продукції. Такий підхід крім традиційної виробничої інформації потребує значних обсягів даних щодо експлуатаційних характеристик виробів.

Впровадження функціонально-вартісного аналізу виправдовується в тому разі, якщо він займається вивченням ефективності відносно дорогої техніки з достатньо великими обсягами її виробництва. Цей аналіз концентрує увагу на показниках використання продукції, ефективності її роботи у користувачів. Головні резерви такий аналіз вбачає в удосконаленні конструкції виробу, оптимізації його окремих функцій, виявленні слабких або навіть зайвих функціональних можливостей технічного устрою. Скорочення зайвих функцій виробу, спрощення конструкції та інші технічні заходи дають змогу налагодити виробництво високоефективної техніки і при цьому скоротити витрати на її виробництво. На жаль, дослідження за допомогою цього виду аналізу нині стикаються з труднощами, пов’язаними з відсутністю налагодженої системи збору необхідної інформації від користувачів продукції.

Системний аналіз уперше використали військові фахівці під час опрацювання десантної операції в Нормандії у Другій світовій війні. Аналіз застосовують для досліджень складних економічних проблем, великих виробничих комплексів, важливих народногосподарських проектів. При цьому вивчення економічних аспектів органічно поєднується з аналізом технічних, соціальних, демографічних і національних проблем, екологічних і політичних умов тощо. Для забезпечення всебічного розгляду проблем аналіз здійснює бригада фахівців з різних галузей знань, що забезпечує зважене комплексне розв’язання складних питань.

Об’єктами системного аналізу в Україні були проект побудови нафтового терміналу в Одесі, вирішення проблем енергопостачання і стану вугільної промисловості, комплекс питань, пов’язаних з транспортуванням каспійської нафти через Україну в Західну Європу. Загалом цей вид аналізу має широкі перспективи свого подальшого розвитку.

Оперативний (поточний) аналіз здійснюють на підприємствах і в його підрозділах безпосередньо в процесі господарської діяльності або відразу після закінчення окремих виробничих чи інших робіт. При цьому основну інформацію для цього аналізу постачає оперативний облік, що виключає пасивне очікування звітних даних.

Намагання поєднати проведення аналізу з процесом виробництва з відносно невеликими виробничими етапами (доба, тиждень, декада) зумовлюється потребами активізації економічної роботи, включення аналізу в систему оперативного управління підприємством. Отже, завданням оперативного аналізу є не тільки виявлення негативних явищ, а й сприяння їх своєчасному виправленню протягом певного періоду, що дає змогу реально поліпшити кінцеві наслідки роботи підприємства.

Інформацію для оперативного аналізу в основному отримують каналами автоматизованих систем управління і обробляють із застосуванням стандартних програм на персональних комп’ютерах. Незважаючи на великі технічні можливості комп’ютерних систем, в оперативному аналізі свідомо звужують коло питань, проблем і показників роботи, а звідси і зменшують обсяг інформації, яку збирають. Проте таке обмеження безпосередніх об’єктів аналізу не повинне погіршити якість висновків і рекомендацій, зменшити їх цінність для управління [3, c. 16].

Розвиток оперативного аналізу із самого початку зумовлювався вимогами поточного управління. Тому він щільно примикає до науки й практики управління.

Прогнозний аналіз (перспективний, стратегічний) почав застосовуватися як техніко-економічне обґрунтування майбутніх підприємств, зразків нової техніки і новітніх технологій. Цей аналіз передує виробничим подіям, передбачає їх наслідки, оцінює їхню ефективність.

Результати прогнозного аналізу можуть бути представлені як планові калькуляції для нових видів продукції, як сума економічного ефекту від освоєння нової техніки, впровадження новітніх технологій, механізації й автоматизації виробництва, як комплекс рекомендацій для розробки різних програм або формування політики. Цей аналіз здійснюють працівники проектних і наукових закладів, а також установи державного управління.

Теоретичною основою економічного аналізу є політична економія, а загальним методом пізнання, як і для всіх інших наук, виступає діалектика.

Економічний аналіз тісно пов’язаний з галузевими економіками, організацією та менеджментом, маркетингом, фінансовими дисциплінами, банківською справою і кредитуванням.

Особливу роль для економічного аналізу відіграють бухгалтерський облік і статистика. Вони не тільки постачають йому необхідну інформацію, а й надають деякі свої методи для її вивчення. Особливо плідно у цій справі склалися стосунки між аналізом і статистикою, внаслідок чого методика аналізу збагатилась багатьма статистичними методами й прийомами дослідження.

В економічному аналізі знаходять широке застосування сучасні засоби обробки інформації, економіко-математичні й соціологічні метоли, знання в галузі техніки й технології виробництва.


2. Задача 1

 

Методом ланцюгової підстановки визначити вплив зміни обсягу продукції, ціни та собівартості одиниці на величину прибутку від її реалізації.

Показник

План

Факт

Обсяг випуску продукції, ОП, од.

500

450

Ціна одиниці, грн.

115

125

Собівартість одиниці, грн.

87

88

Розв’язування

Прибуток від реалізації знайдемо за формулою:

П = ОП*(Ц – С),

….

Висновок.

Отже, фактичний прибуток від реалізації порівняно з плановим зріс на 2650 грн., за рахунок таких факторів:

— за рахунок збільшення собівартості зменшився на 500 грн.,

— за рахунок збільшення ціни зріс на 5000 грн.,

— за рахунок зменшення обсягу реалізованої продукції зменшився на 1850 тис. грн.

 

 


3. Задача 2

 

Наведено інформацію про динаміку показників, що характеризують господарську діяльність підприємств. Розрахувати показник комплекс­ної оцінки діяльності підприємств, проранжувати підприємства та виб­рати найкраще (методами суми місць і відстані до еталону).

 

Підприємство

Динаміка показників, % до минулого року

Обсяг реалізації

Оборотність капіталу

Продуктивність праці

Рівень матеріальних витрат

1

100

99

101

102

2

101

102

100

100

3

102

101

98

98

4

99

101

104

108

5

98

100

103

105

 

 

 

 

 


Розв’язування

 

1. Метод суми місць. За кожним показником підприємствам присвоїмо місця. Найкраще значення — 1 місце (ранг). Якщо у кількох підприємств однакові значення показників, то для кожного підприємства знайдемо комплексний ранговий показник. Результати зведемо у табл. 3.2.

….

Підприємство 2 має найменшу комплексну рейтингову оцінку, тому воно найкраще (1 місце). А підприємство 4 має найбільшу комплексну рейтингову оцінку, тому воно найгірше (5 місце).


Список використаних джерел

 

1.     Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. носіб.- К.: МАУП, 2001. — 241 с..

2.     Лахтіонова Л. А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001.- 387 с.

3.     Попович П. Я. Економічний аналіз та аудит на підприємстві: Підручник. – Тернопіль, 2003. – 254 c.

4.     Савицкая Г.П. Анализ хозяйственной деятельности предприятия. – Мн.: ООО «Новое знание», 2001. – 668 с.

5.     Шеремет А.Д., Негашев Е.В. Методика финансового анализа. – М.: Инфра-М, 2000, С. 24-30.

Экономический анализ хозяйственной деятельности: Учебник для экон. вузов / Под ред. А.

Запись опубликована в рубрике аналіз довідково, аналіз задачі, аналіз контрольні роботи с метками , , , , , , , , . Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *