Інвест аналіз _нвестиц В9 2пит та 4задач

Зміст

 

 

1. Оцінка технічних та технологічних рішень проекту. 3

 

2. Порядок проведення експертизи проекту. 7

 

3. Задача 1. 11

 

4. Задача 2. 12

 

5. Задача 3. 13

 

6. Задача 4. 14

 

Список використаних джерел. 16


1. Оцінка технічних та технологічних рішень проекту

 

Існує кілька способів, щоб визначити, які саме проекти прино­сять гроші, задовольняють потреби споживачів на конкуруючих ринках. Візьмемо за основу твердження, що метою підприємства є створення позитивного грошового потоку за умови, коли про­дажна вартість виробленої продукції більша за вартість витрат на виробництво. Також вважається, що максимальна суспільна ви­года досягається у тому разі, коли підприємства намагаються якомога повніше задовольнити бажання споживача, ніж «потре­би» суспільства, що диктуються урядом.

Розглянемо найуживаніші методи для оцінки капітальних проектів [8, c. 45]:

— чиста теперішня вартість;

— внутрішня норма дохідності;

— рентабельність;

— період окупності;

— дисконтований період окупності;

— дохідність (прибутковість) залученого капіталу;

— дохідність на акцію.

Теорія фінансового менеджменту стверджує, що метою фірми є створити стільки багатства, скільки можливо. Багатство утво­рюється тоді, коли ринкова вартість виробленої продукції (товару) перевищує вартість ресурсів, витрачених на його виробництво. В оцінці капітальних проектів необхідно користуватися правилом чистої теперішньої вартості, яке стверджує, що проект є прийня­тним, якщо теперішня вартість очікуваних додаткових грошових потоків перевищує теперішню вартість прогнозованих негатив­них грошових потоків. Вивчення поведінки керівників свідчить, що вони переслідують цілі, пов»язані з обсягами продажу, част­кою на ринку, кількістю працівників, зростанням активів, дохід­ністю залученого капіталу, збільшенням дохідності акцій та за­доволенням власних амбіцій. Проте фундаментальним завданням виробничого або торговельного підприємства є: створення багат­ства (благ); виробництво товарів і надання послуг, що спожива­ються, які коштують більше, ніж заплачено за їх виробництво; управління проектами, що коштують більше, ніж на них витраче­но; створення позитивного грошового потоку; заробляння грошей шляхом задоволення потреб споживачів на конкурентних ринках. Менеджери створюють багатство, забезпечуючи перевагу ринко­вої ціни продукції над вартістю витрат. Гроші надходять від спо­живачів і спрямовуються на оплату постачальникам, зарплату, розрахунки за послуги і капітальними статтями. Всі проекти мо­жуть бути оцінені шляхом визначення чистих грошових потоків, що виникають на фірмі, з використанням правила чистої тепері­шньої вартості після того, як будуть враховані ризик і розподіл у часі грошових потоків, пов»язаних з проектом.

1. Чиста теперішня вартість. Метою фірми є створення максимального багатства шляхом використання існуючих і майбутніх ресурсів для виробництва то­варів і послуг зараз і у майбутньому вартістю більшою, ніж на них витрачено. Для того щоб створити багатство зараз, теперіш­ня вартість прогнозованих грошових потоків повинна перевищу­вати теперішню вартість усіх прогнозованих негативних грошо­вих потоків. Чиста теперішня вартість (NPV) проекту розрахо­вується як сума всіх майбутніх грошових потоків, дисконтованих за певною ставкою дохідності, за винятком дисконтованої варто­сті вкладених інвестицій. Правило чистої теперішньої вартості ілюструється формулою:

де Rt—очікувані чисті грошові потоки;

k — ставка дохідності, що вимагається від проекту;

С— початкова витрата капіталу, що здійснюється зараз (або ж теперішні вартості всіх витрат).

Інакше кажучи, чиста теперішня вартість (NPV) є сумою всіх очікуваних грошових потоків (Rt), починаючи з першого року (t = 1) до кінця життєвого циклу проекту (n), дисконтована за ставкою дисконтування проекту k, зменшена на вартість коштів, інвестованих у проект.

2. Внутрішня норма дохідності. Правило чистої теперішньої вартості дає теоретично обґрунтовану відповідь на запитання щодо прийняття або відхилення інвестиційної пропозиції. Альтернативним підходом є розраху­нок внутрішньої норми дохідності. Внутрішньою нормою до­хідності (IRR) є ставка дохідності, яка прирівнює очікувані чисті грошові потоки до початкових витрат. Для розрахунку IRR необ­хідно обчислити щодо R таку формулу:

де r — ставка дохідності, яка дає NPV= 0.

Проект приймається за умови, що значення його внутрішньої норми дохідності більше за ставку дохідності, що вимагається за проектом. У даному разі величина k з формули чистої теперіш­ньої вартості являє собою ставку дохідності, що потребується. У переважній більшості випадків IRR — метод оцінки капітальних проектів. Він дає таке саме рішення стосовно прийняття чи від­хилення пропозиції щодо інвестування. Проекти з позитивними значеннями чистої теперішньої вартості матимуть вартість г біль­шу за вартість k.

3. Індекс прибутковості. Третім за важливістю методом оцінки рішень стосовно капі­таловкладень вважається індекс прибутковості, який ще інколи називається співвідношенням витрат і доходів. Індекс прибут­ковості (РГ) є часткою від ділення очікуваних майбутніх грошо­вих потоків на початкові витрати:

Єдина різниця між чистою теперішньою вартістю та індексом прибутковості полягає в тому, що при використанні показника NPV початкові витрати віднімаються від теперішньої вартості очікуваних грошових потоків, а при розрахунку показника РІ те­перішня вартість очікуваних грошових потоків ділиться на поча­ткові витрати. Проект приймається за умови, якщо його прибут­ковість більше за одиницю. Відповідно, якщо за проектом індекс прибутковості перевищує одиницю, чиста теперішня вартість є позитивною.

4. Період окупності. Правило NPV дає керівникам можливість приймати правильні рішення. Проте існує кілька інших прийомів оцінки капітальних проектів, використання яких може призвести до сумнівних рішень стосовно прийняття або неприйняття проектів. До поши­рених прийомів належать період окупності проекту, дисконто­ваний період окупності, дохідність залученого капіталу та по­казник впливу на дохідність акції. Період окупності є промі­жком часу, необхідного для того, щоб відшкодувати початкові інвестиції. Проте метод періоду окупності є недостатнім з огляду на те, що він включає завдання суб»єктивного встанов­лення терміну періоду окупності, не надає інформації стосов­но того, чи створює цей проект багатство, а також може ігно­рувати значні виплати поза межею (у часі) точки окупності. Хоча на практиці значення показника періоду окупності дає змогу керівнику оцінити, протягом якого часу кошти знаходяться у зоні ризику.

5. Дисконтований період окупності. Дисконтований період окупності різниться від періоду оку­пності тільки тим, що він розраховується після дисконтування грошових потоків. Таким чином, він завжди буде довшим ніж пе­ріод окупності, який ігнорує дисконтування. Так само як і період окупності, дисконтований період окупності позначений таким недоліком, як неможливість точно визначити прийнятне значення періоду окупності. Дисконтований період окупності не показує, чи дійсно інвестиція приносить гроші, задовольняючи потреби споживача на конкурентних ринках.

 

 

 


2. Порядок проведення експертизи проекту

 

Процедура експертизи інвестиційного проекту проводиться в такій послідовності.

1. Попередній розгляд та аналіз інвестиційного проекту.

Метою попереднього розгляду та аналізу наданих інвестицій­них проектів є визначення джерела фінансування з внесенням проекту до інформаційної бази даних інвестиційних проектів.

Замовник звертається у відділ експертизи інвестицій з пропозицією про розгляд можливості залучення інвестиції та пакетом документів (лист-заявка, скорочений бізнес-план або ТЕО інвестиційного проекту, анкета замовника на отримання ін­вестиції).

Відділ експертизи інвестицій проводить попередні переговори із замовником для отримання додаткової інформації про фінансо­вий стан і діяльність підприємства. На підставі отриманих доку­ментів і проведених співбесід визначається відповідність зазна­ченого проекту вимогам інвестора та банку [6, c. 57].

Основними критеріями оцінки діяльності замовника є:

— окупність проекту;

— фінансова та виробнича стабільність підприємства;

— платоспроможність підприємства.

Експерт може виставляти додаткові вимоги, зокрема:     

— напрями використання інвестиційних коштів не можуть змі­нюватися без згоди інвестора та банку;

— організаційно-правова форма підприємства-замовника не може бути змінена в процесі здійснення проекту без згоди всіх учасників;

— інвестиційний проект повинен забезпечувати норму рента­бельності на рівні вимог інвестора;

— власний внесок підприємства-замовника в рамках інвести­ційного проекту повинен складати не менше ЗО % від необхідної суми проекту;

— проект не повинен мати ризиків, які пов»язані з хімічним чи радіаційним забрудненням навколишнього середовища, або ін­ших суттєвих екологічних вад;

— розмір інвестицій та розрахунки за ними оцінюються у до­ларах США або в іншій валюті, у тому числі і в національній ва­люті України, за домовленістю з банком і позичальником.

Розгляд та попередня оцінка наданого інвестиційного проекту проводиться відділом експертизи інвестицій за такою схемою:

1) реєстрація поданого інвестиційного проекту та внесення до інформаційної бази даних інвестиційних проектів;

2) проведення попереднього аналізу та оцінки представленого інвестиційного проекту;

3)надання відповіді замовнику проекту щодо проведеного аналізу та оцінки поданого інвестиційного проекту.

За результатами попередньої оцінки інвестиційних проектів приймається одне з наступних рішень:

— про проведення експертизи інвестиційного проекту, оцінки фінансового стану підприємства і визначення ризиків інвесту­вання;

— про передачу проектів до інших підрозділів банку, що здійс­нюють кредитування, у випадку відповідності проекту вимогам цих підрозділів, для опрацювання згідно з чинними нормативни­ми документами банку;

— про неможливість подальшої роботи над проектом на да­ний момент у зв»язку із незадовільним результатом попе­реднього аналізу інвестиційного проекту або відсутності ін­вестора, зацікавленого фінансувати проект на запропонованих умовах.

Інформація про такий проект заноситься до інформаційної ба­зи даних інвестиційних проектів і може бути запропонована піз­ніше іншим зацікавленим інвесторам.

2. Поглиблений аналіз інвестиційного проекту.

Основним завданням проведення поглибленої експертизи інвестиційного проекту та оцінки фінансового стану замовника є визначення потенційної можливості реалізації проекту за рахунок коштів банку та спроможності позичальника раціонально розпо­рядитися залученими інвестиційними коштами з метою отриман­ня очікуваного результату.

Експертиза інвестиційного проекту здійснюється після надан­ня позичальником повного пакета документів, у тому числі роз­ширеного бізнес-плану, а також отримання відділом експертизи інвестицій додаткової інформації з незалежних джерел.

Фахівець відділу експертизи інвестицій вивчає:

— ТЕО, технічний та технологічний стан обладнання та вироб­ництва продукції;

— поточні та річні фінансові звіти українських юридичних осіб, що планують брати участь у проекті, дані аудиторських перевірок, інформацію обслуговуючих банківських і податкових установ;

— інформацію державних установ щодо наявності і змісту дер­жавних програм розвитку, державних замовлень, маркетингові дослідження та дослідження відносин з партнерами, постачаль­никами та замовниками, здійснює аналіз контрактів, для реаліза­ції яких планується залучення інвестицій;

— програми соціального та кадрового розвитку підприємств;

— дослідження незалежних структур щодо комерційного та соці­ально-економічного середовища навколо сфери діяльності проекту.

Крім того, враховується інформація, яка дає можливість підтвер­дити юридичну правильність оформлення всіх майнових прав учас­ників проекту, повноважень уповноважених представників сторін, їх ділову репутацію, спроможність приймати рішення, здатність одер­жати прибуток, наявність власних коштів, інтересів та зобов»язань.

Поглиблена експертиза проекту за змістом та технологією розгляду отриманих матеріалів розподіляється на ряд завдань:

— аналіз анкети замовника, що бере участь у проекті, на отримання інвестицій;

— оцінка загальної відповідності проекту інвестиційним пріо­ритетам інвестора, державній програмі, існуючій ситуації в галу­зі, регіоні;

— розгляд та вивчення супутніх документів, що надійшли в доповнення до бізнес-плану, щодо фінансової звітності, майно­вих прав, взаємозаліків та боргових зобов»язань;

— аналіз фінансових прогнозів і припущень та їх відповідність очікуванням банку, держави, регіону, підприємства, менеджменту (визначається стратегічний баланс інтересів щодо очікувань фі­нансового результату проекту, розподілів прибутків, поділу ринків збуту, контролю над конкретним бізнесом, галуззю, регіоном);

— аналіз можливостей досягнення підприємством-замовником відповідних очікуваних фінансових і соціально-економічних ре­зультатів;

— оцінка бізнес-плану інвестиційного проекту, підприємства (порівнюється і перевіряється вся зовнішня та внутрішня інформація щодо підприємства та фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у проекті, їх відповідність плану взаємодії в ході реалізації проекту);

— замовлення та вивчення висновків незалежної експертизи;

— виявлення головних змінних факторів і тенденцій нестабіль­ності у проекті та оцінка ризиків;

— оцінка платоспроможності замовника та розгляд схеми по­вернення коштів;

— оцінка прогнозу фінансової стійкості проекту;

— аналіз схеми інвестування та її оптимізація щодо ресурсів і термінів виконання проекту, пошук додаткових можливостей збільшення ефективності проекту [7, c. 94].


3. Задача 1

 

Виберіть менш ризикований проект, якщо проведені розрахунки дали три можливих варіанти сумарного приведеного прибутку по проекту.

Варіант розрахунку

Прогноз прибутку по проекту

А

Б

1

2

3

74

83

90

190

201

213

 

Розв’язування

 

Для визначення ризикованості проекту розрахуємо коефіцієнт варіації.

Дисперсія :

s2 = S (x -xср)2,

Для проекту А

Як видно з розрахунків коефіцієнт варіації для проекту Б менший ні ж для проекту А, тому менш ризикований проект є проект Б.

4. Задача 2

 

Визначите внутрішню норму прибутковості проекту та порівняєтезочікуваною інвестором прибутковістю інвестицій на рівні 40 відсотків. Зробіть висновок про доцільність проекту.

тис. грн.

Рік реалізації проекту

 

Обсяг інвестицій

 

Поточні доходи від проекту

 

Поточні витрати по проекті (витрати на виробництво)

 

Перший Другий

Третій

140

 

190

210

220

150

140

140

 

Розв’язування

Внутрішня норма доходності (IRR)      

Оскільки IRR = 0,19 < 0,4, то проект не варто реалізовувати.


5. Задача 3

 

Визначите сумарний приведений прибуток по проекту при ставці дисконтування в 20 відсотків, якщо проект розрахований на три роки і прогноз прибутку в першому році 600 тис. грн, у другому — 650 тис. грн, у третьому — 700 тис. грн.

 

Розв’язування

Отже, сумарний приведений прибуток по про­екту при ставці дисконтування в 20 процентів становить 1356 тис. грн.

 


6. Задача 4

 

Виберіть кращий проект по показнику чистої приведеної вартості.

тис. грн.

Рік реалізації проекту

Об»єм інвестицій

Доходи

Поточні витрати на виробництво

проект А

перший

Другий

третій

Четвертий

180

 

10

 

 

 

275

290

290

300

205

215

220

225

проект Б

Перший

Другий

Третій

380

790

790

800

640

645

650

 

 

Розв’язування

 

Чиста приведена вартість (NPV)

За показником чистої приведеної вартості при ставці дисконтування в 20 процентів проект А прибутковий, прибуток дорівнює 1,308 тис. грн. За Б проектом збиток дорівнює 67,5 тис. грн. Тобто, кращий проект по показнику чистої приведеної вартості є проект А.


Список використаних джерел

 

1.      Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. — К.: МП «ИТЕМ ЛТД», «Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 2001. – 286 с.

2.     Инвестиционно-финансовый портфель:  Книга инвест. менеджера / Под ред. Ю.Б. Рубина. — М.: СОМИНТЭК, 1993. – 344 с.

3.     Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1990.- 348 с.

4.     Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання : Монографія. – К.: КНЕУ, 2001.- 387 с.

5.     Мескон М., Майкл А., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. / Под общ. ред. д. э. н. Л. И. Евсеенко. — М.: Дело, 1992. – 248 с.

6.     Пересада А. А. Інвестування — К.: КНЕУ, 2001. – 251 с.

7.     Пересада А. А. Основы инвестиционной деятельности. — К.: Лібра, 1996. – 146 с.

8.     Управление инвестициями: В 2-х т. / В. В. Шеремет, В. М. Павлюченко, В. Д. Шапиро и др. — М.: Высш. шк., 1998. – 348 с.

 

Запись опубликована в рубрике Інвестиційний аналіз, аналіз довідково, аналіз задачі, аналіз контрольні роботи с метками , , , , , . Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *