Інвест аналіз xxx proekt analiz tema8 + zad 1

Зміст

1. Необхідність, організація і методи банківського моніторингу. 3

2. Особливості банківського моніторингу на стадії здійснення інвестиційного проекту та після його завершення. 8

Задача 1. 15

Список використаних джерел. 17

 

1. Необхідність, організація і методи банківського моніторингу

 

Модель банківського моніторингу наведено на рис. 1.1, з якого можна бачити, що основною ланкою в цієї системі є порівняння поточних результатів із цільовими.

 

Рис. 1.1. Модель банківського моніторингу

Взагалі, в основі наведеної системи моніторингу лежить стратегічна оцінка діяльності банку, однак спочатку визначаються цільові результати (цільові результати банк обирає самостійно).

1. Оперативне відстеження поточних результатів.

Особа, що є відповідальною, повинна постійно відстежувати поточні результати моніторингу (оперативні відстеження) та в міру необхідності вносити потрібні корективи. Оперативне відстеження може здійснюватися на основі місячних та квартальних звітів банку та за результатами управлінського обліку.

2. Порівняння поточних результатів із цільовими.

Якщо за результатами порівняння поточних результатів із цільовими, фактичні дані не відповідають їх його цільовому значенню, то особа, яка є відповідальною, повинна зробити висновок про необхідність змін.

3. Висновки за результатами порівняння.

Висновки за результатами порівняння поточних результатів із цільовими повинні бути обґрунтовані результатами ретельного аналізу.

4. Оцінка банківської установи.

Першим кроком, якій повинен бути зроблений, є оцінка сильних та слабких сторін банку, а також визначено зовнішні загрози щодо їх впливу на діяльність банку і, навпаки, позитивні зовнішні чинники, тобто фактори, які дають банківської установі додаткові можливості. Така оцінка повинна будуватися на фінансовій та статистичні звітності банку, на даних управлінського обліку, а також на основі маркетингових та стратегічних дослідження у наступних напрямах: ринок, конкуренція, споживачі. У якості методології оцінки слабких та сильних сторін банківської установи можуть бути використані загальноприйняті методики: SWOT-аналіз, матричний аналіз та ін. За результатами проведеного аналізу, особа, що є відповідальною, підсумовує його результати та разом із іншими службами банку розробляють прогнози щодо можливих змін. Ці зміни стосуються двох напрямків: зміна внутрішнього середовища; зміна зовнішнього середовища.

5. Контроль цілей банківської установи та оцінка можливостей їх досягнення.

Таким чином, складання прогнозу можливих змін внутрішнього потенціалу банку та зміни зовнішнього середовища, що на нього безпосередньо впливає, за результатами проведеної оцінки сильних та слабких сторін банку та зовнішніх загроз і можливостей, є підставою для подальшого етапу моніторингу діяльності банківської установи: контроль цілей і оцінка можливостей їх досягнення. Цей етап є досить важливим в усієї системі моніторингу і передбачає оцінку з таких сторін, як: прогресивність, оптимальність, несуперечність та можливість виконання.

6. Коректування цільових параметрів та плану заходів щодо досягнення цілей банківської установи.

За результатами проведених досліджень особою, що є відповідальною, робиться коректування цільових параметрів. А оскільки планування цільових результатів, звичайно, ґрунтується на відповідної системі заходів щодо їх досягнення, то у разі зміни цільових параметрів повинно бути змінено й план дій.

7. Комплекс дій та заходів.

Розробка нового плану дій та заходів щодо досягнення цільового результату банку повинна здійснюватися також групою фахівців підприємства і узгоджуватися із стратегічними планами банківської установи в цілому.

Отже, кожен комерційний банк повинен дотримуватися збалансованості між обережністю і ризикованістю в кредитній політиці, враховуючи прямо пропорційну залежність між доходами і ризиками банківських операцій. Контроль за виконанням умов кредитного договору повинен здійснюватись протягом усього про­цесу кредитування. Розрізняють попередній і опера­тивний контроль.

Попередній контроль банку включає перевірку розрахункового документа позичальника (обов’язко­вий номер і дата контракту, для здійснення якого нада­ний кредит, найменування партнера і всі його реквізити, сума договору повинна відповідати сумі кредиту) та форму забезпечення.

Оперативний контроль банку складається з таких процедур:

— перевірка своєчасного надходження до пози­чальника об’єкта кредитування (на основі товарно-транспортних документів та наклад­них на оприбуткування);

— ведення реєстру використання кредитних коштів;

— перевірка використання об’єкта кредитування за призначенням.

У разі встановлення факту нецільового вико­ристання кредиту з позичальника стягують штраф у розмірі, встановленому в кредитному договорі, а суму кредиту стягують достроково.

Якщо кредит забезпечений заставою, то банк перевіряє наявність застави за місцем її збереження залежно від виду заставленого майна:

— нерухомість не менше ніж один раз на квартал;

— обладнання і майнові права – не менше ніж один раз на місяць;

— транспорт – не менше ніж два рази на місяць;

— товар від двох до чотирьох разів на місяць.

Після перевірки оформляють відповідні акти. Якщо заставлене майно знецінилось і повністю не забезпечує суму наданого кредиту, то банк має право достроково стягнути з позичальника суму незабезпеченого кредиту або вимагати надання додаткового забезпечення.

Сьогодні банки проводять моніторинг фінан­сового стану позичальника та виконання ним зобов’я­зань, і першими симптомами виникнення проблем у позичальника є:

— прострочена заборгованість, несплата процентів;

— прохання про пролонгацію, додаткове креди­тування;

— зниження коефіцієнта ліквідності;

— «старіння» кредиторської заборгованості;

— факторинг дебіторських рахунків;

— зростання товарних запасів;

— зниження рентабельності;

— уникнення зустрічі з працівниками банку.

Примусове стягнення з позичальника боргу і про­центів за ним закладається в кредитному договорі, до­говорах застави, поручительствах, поруках, гарантіях.

Модифікація кредитного договору передбачає про­лонгацію кредиту або банк направляє свого менедже­ра для поліпшення управління в фірмі, що креди­тується. Реалізація забезпечення здійснюється через аукціо­ни, але цей шлях підлягає ринковим ризикам і може не вирішити проблем банку Виконання судового рішення банк може здійснити шляхом конфіскації майна позичальника, накладення арешту на кошти боржника, що перебувають у третьої особи Банк може одержати також статус особи, що керуватиме майном боржника. Банкрутство розглядається як виняткове вирі­шення питання безнадійних кредитів.

2. Особливості банківського моніторингу на стадії здійснення інвестиційного проекту та після його завершення

 

Зарубіжні ринкові держави створюють спеціалізовані комерційні банки – іпотечні, інноваційні, інвестиційні, які займаються кредитуванням юридичних осіб на три­валий термін.

В Україні великі комерційні банки поряд з креди­тами в поточну діяльність надають кредити в інвес­тиційну діяльність:

 

Рис. 2.1. Класифікація кредитів в інвестиційну діяльність

Суб»єктами кредитування в інвестиційну діяль­ність виступають міністерства, державні, спільні, приватні і малі підприємства, агропромисловий комплекс.

Кредити на будівництво та освоєння землі вклю­чають:

— кредитування будівництва нових підприємств;

— кредитування на технічне переоснащення, реконструкцію і розширення об»єктів вироб­ничого призначення;

— кредитування витрат на придбання науково-технічної продукції тощо.

Інвестиційний кредит комерційні банки можуть надавати за рахунок власних кредитних ресурсів, коштів державного бюджету, централізованих кре­дитних коштів Національного банку України під цільові виробничі програми. Цей кредит повинен від­повідати таким вимогам:

— окупність капітальних вкладень за проектом не повинна перевищувати середньогалузеві строки окупності;

— проекти мають відповідати вимогам науково-технічного прогресу та екологічної експертизи;

— сприяти вирішенню економічних і соціальних проблем;

— розширювати експортні можливості.

Банк надає кредит тільки кредитоспроможним позичальникам. Аналіз кредитоспроможності здій­снюється за балансом, звітними даними про фінансово-господарську діяльність та статистичними даними згідно з правилами, які було розглянуто раніше.

Документи, які подаються клієнтами для одер­жання кредиту, такі:

— титульні списки будов чи витяг із плану техніч­ного переоснащення;

— бізнес-план;

— розрахунок потреби в кредиті;

— проектно-кошторисна документація, затверд­жена в установленому порядку;

— розрахунок економічної ефективності від впровадження заходу;

— розрахунок строків погашення кредиту (окуп­ності);

— договір на закупівлю та постачання необ­хідного обладнання;

— підрядний договір і всі ті документи, які пода­ються при кредитуванні в поточну діяльність (техніко-економічне обґрунтування з визначен­ням джерел погашення кредиту і процентів, заява, строкове зобов»язання та форма забезпе­чення).

Потреба в кредиті визначається як різниця між кошторисною вартістю витрат на будівництво чи на інші об»єкти і власними коштами позичальника. Власні кошти позичальника повинні становити не менше ніж 50% вартості будівництва.

Кредитні відносини банку і позичальників регулю­ються кредитним договором. У кредитному договорі вказується розмір дозволеного кредиту, строки кредиту, об»єкти кредитування, порядок використання та пога­шення кредиту, форми забезпечення кредиту, процентна ставка за кредит, відповідальність і права сторін.

Загальний термін користування кредитом склада­ється з нормативного часу здійснення затрат і часу, протягом якого кредит повертається банкові. Строки повернення кредиту встановлюються в межах окупності витрат за проектом.

Позичальникові кредит зараховується на кре­дитний рахунок і використовується ним на оплату розрахункових документів за поставку обладнання, машин, матеріалів, виконані будівельно-монтажні, проектні та інші роботи.

Кредит починає погашатися з наступного місяця після затвердження акта про прийом об»єкта (заходу) до експлуатації або в інші терміни, обумовлені договором.

Джерелами погашення кредиту є власні кошти позичальника. Погашення кредиту може здійсню­ватися:

— однаковими платежами, коли сума процентів додається до суми боргу;

— однаковими платежами основної суми кредиту разом із процентами, які нараховуються на залишок заборгованості, тоді загальна сума виплат постійно зменшується;

— погашення кредиту однією сумою в кінці тер­міну кредиту і сплатою процентів щомісяця.

Одним із заходів уряду та Національного банку України щодо стабілізації економіки держави та виходу її з кризового стану є введення державного довго­строкового кредитування будов і об»єктів виробничого призначення. Здійснюється кредитування за рахунок коштів Інвестиційного фонду України, який формується з асигнувань Державного бюджету і централізованих ресурсів Національного банку.

Міністерство фінансів укладає з відповідними комерційними банками договори про здійснення відповідного кредитування і направляє банкам план фінансування капітальних вкладень на рік з поквар­тальною розбивкою та перелік будов. З Інвестиційного фонду платіжним дорученням перераховуються кошти комерційним банкам на спеціально відкритий рахунок. Документи від інвесторів у комерційний банк подаються такі ж, як і при будь-якому кредитуванні в інвестиційну діяльність, але до них додається дозвіл на будівництво від обласної чи місцевої адміністрації. Гарантом погашення державного кредиту висту­пає відповідне міністерство інвестора. Кредит вико­ристовується позичальниками для оплати всіх розра­хункових документів. Кредит погашається власними коштами пози­чальника через рік після закінчення нормативного терміну будівництва об»єкта кредитування. Ці кошти комерційні банки перераховують у дохід Державного бюджету, залишаючи в себе деяку суму на покриття видатків. Контроль за цільовим використанням і своє­часним поверненням державного кредиту здійснюють як банки, так і Міністерство фінансів України.

Щодо інвестиційних проектів фізичних осіб, то комерційні банки України кредитують населення, розробляючи свої положення про споживчий кредит. Кредити надаються на комерційній основі при дотриманні всіх принципів кредитування в межах кредитних ресурсів банків.

Розміри кредитів визначаються, виходячи з вар­тості послуг та товарів, що є об»єктами споживчого кредитування. Процентна ставка залежить від ринку позикових капіталів, облікової ставки НБУ, процентної ставки, що нараховується при формуванні банком кредитних ресурсів.

Питання, пов»язані з видачею кредитів населенню, вирішуються на підставі кредитних договорів, які укладаються індивідуальними позичальниками з банком за місцем постійного проживання, за винятком кредитів на будівництво і купівлю житлових будинків, які видаються за місцем забудови чи місцезнахо­дженням будинку.

Кредити на будівництво, капітальний ремонт, купівлю житлових будинків, садових будиночків нада­ються в розмірі 75% їх кошторисної вартості в межах розмірів, що встановлюються банками України залеж­но від рівня цін, на термін, що не перевищує 10 років.

Для одержання кредиту позичальник подає такі документи:

— індивідуальна заява;

— паспорт або документ, що його заміняє;

— довідка з місця праці (пенсіонер – пенсійне посвідчення) та інші документи для визначення кредитоспроможності;

— документи, що підтверджують забезпечення кредиту (гарантію, поруку, договір страху­вання або застави майна);

— документ, що підтверджує право на пільговий безпроцентний кредит;

— інші документи, які вимагають банки, щоб зменшити кредитний ризик.

Разом з тим, для одержання кредиту:

— на будівництво індивідуального житлового будинку позичальник подає завірений у вста­новленому порядку витяг із рішення місцевих органів влади про виділення земельної ділянки під забудову, проект будівництва з кошто­рисною вартістю, що завірений архітектором;

— на будівництво надвірних будівель – довідку місцевої адміністрації про те, що позичальник є власником житлового будинку без надвірних будівель;

— на будівництво, капітальний ремонт садових будиночків – довідку з правління садівничого кооперативу про членство в ньому;

— на придбання квартири в житловому коопера­тиві – довідку про членство в житловому коо­перативі.

Етапи кредитування при наданні споживчого кредиту ті ж, що і при будь-якому кредитуванні. Рішення про видачу кредиту приймається на засі­данні кредитного комітету і оформляється протоколом. Після одержання дозволу з позичальником укладається кредитний договір. У кредитному договорі вказують: статус обох сторін, мету і суму кредиту, умови його видачі і погашення, форми забезпечення кредиту, розмір процентної ставки за кредит та порядок її сплати, перелік звітних документів, права та обов»язки обох сторін.

Кредитний договір укладається в 2-х примірниках на всю суму кредиту і на весь строк користування пози­кою, його підписують керівник банку та позичальник.

Банки при кредитуванні населення охоче прий­мають, як форму забезпечення, заставу майна пози­чальника. Майно, прийняте в заставу, має бути власністю клієнта і страхується за рахунок пози­чальника. Договір застави завіряється нотаріально. Заставити позичальник може будинок, що будується чи купується, але з нотаріальної контори повинна надійти заборона про відчуження будинку іншій особі доти, доки не погаситься повністю борг і проценти за ним.

Формами забезпечення споживчого кредиту також можуть виступати: застава цінних паперів, емітованих банком, гарантія і порука іншої фізичної чи юридичної особи. Для обліку споживчого кредиту в операційному відділі відкривається кредитний рахунок на підставі розпорядження кредитного відділу. Видача кредиту здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування суми на поточний раху­нок позичальника або оплати його розрахункових документів, перерахування коштів на поточний раху­нок продавця квартири тощо.

Готівкою споживчий кредит видається на поточні потреби, а інвестиційний – у виняткових випадках, при цьому контролюється його цільове використання.

Погашення основного боргу і процентів за креди­том здійснюється позичальником у терміни, встанов­лені строковим зобов»язанням, що оформляється клієн­том при одержанні кредиту. Сума погашення повинна надходити в банк до 15 числа платіжного місяця погашення кредиту.

Перший термін платежу може встановлюватися наступного місяця після одержання кредиту або після закінчення строків освоєння при кредитуванні на будів­ництво, капітальний ремонт будівель тощо.

Розмір щомісячного платежу заборгованості розраховується як відношення суми кредиту до терміну користування ним за договором. Проценти за користування кредитом погаша­ються, виходячи з фактичної суми процентів, розрахо­ваних на залишок боргу за час користування кредитом, і погашаються щомісяця, одночасно з черговим платежем.

Погашення кредиту здійснюється з власних коштів позичальника готівкою, переказами через підприємство зв»язку або перерахуванням сум із заробітної плати, сти­пендії, пенсії на підставі доручення позичальника.

Готівку для погашення кредиту банки приймають за відповідними касовими документами, в яких сума основного боргу і процентів вказується окремо. Пога­шення заборгованості шляхом списання суми внеску із рахунку за вкладом здійснюється згідно з разовим дорученням позичальника в установленому порядку.

При несвоєчасній сплаті платежів сума кредиту перераховується на рахунок простроченої заборго­ваності, процентна ставка при цьому збільшується.

У разі, коли позичальник, не зважаючи на попе­редження, не погасить заборгованість, кредитний договір, строкове зобов»язання тимчасово передаються в нотаріальну контору для вчинення виконавчого напису, і після цього стягується борг без згоди пози­чальника. Банк на підставі рішення суду може реалі­зувати заставлене майно чи відшкодувати грошове зобов»язання з поручителя позичальника. Пролонгація кредиту, який надано фізичній особі, може бути не більше ніж на 6 місяців.

Задача 1

 

Акціонерне товариство планує організувати виробництво товарів широкого вжитку. У бізнес-плані інвестиційного проекту «життєвий цикл» інвестицій визначено в п’ять років, а самі інвестиції, доходи від них і експлуатаційні видатки характеризуються такими даними:

 

 

Скласти грошовий потік інвестицій і доходів від них по даному інвестиційному проекту. Розрахувати чистий приведений дохід, якщо відсоткова ставка дисконтування становить 15% річних.

Рішення

Грошовий потік по проекту подано в табл. 1. Дохід від проекту розраховано як різницю між валовим доходом та ПДВ. Прибуток від проекту

…

Розрахунок чистого грошового доходу наведено в табл. 2:

Таблиця 2

Розрахунок чистого грошового потоку по інвестиційному проекту

…

Список використаних джерел

 

1.Балабанов И.Г. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом. – М.: Финансы и статистика, 2004. – 278 с.

2.Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. – К.: МП «ИТЕМ ЛТД», 2003. – 514 с.

3.Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т.2. – К.: Ника-Центр, 1999. – 512 с.

4.Внутрішній аудит в комерційному банку / Кіреєв О.І. і др. – К.: Фінанси, 2001. – 652 с.

5.Газеев М.X. Показатели эффективности инвестиций в условиях рынка. – М.: ВНИИОЭНТ, 2003. – 416 с.

6.Герасимчук Я.С. Инвестиционная сфера экономики. – К.: Наукова думка, 2002. – 327 с.

7.Комаров И.К. Инвестиции и рынок. Перспектива хозяйствования и управления. – М.: Знание, 2001. – 115 с.

8.Кочетков В.Н. Організація лізингових операцій. – К.: ЄУФІМБ, 2000. – 103 с.

9.Пересада А.А. Основы инвестиционной деятельности. – К.: Либра, 1996. – 368 с.

10.Смирнов А.Л. Организация финансирования инвестиционных проектов. – М.: АО «Консалтбанкир», 2003. – 219 с.